Ринкові механізми та державне регулювання

Вступ.

1.Попит на товар.

1.1. Економічна природа  попиту.

1.2. Закон попиту.

1.3. Крива попиту та  її зміни.

1.4. Еластичність попиту  та її типи.

2.Пропозиція товарів на ринку.

2.1. Сутність і чинники пропозиції.

2.2. Закон пропозиції.

2.3. Крива пропозиції та  її зміни.

3. Ринкові механізми та державне регулювання.

Висновок.

Література.

 

Вступ

Ринок є високоорганізованою  інституцією, де в результаті взаємодії  попиту і пропозиції встановлюються рівноважні ціни. Попит і пропозиція – головне ядро ринкової системи, її рушійні сили. Водночас взаємодія попиту, пропозиції і ціни є визначальною у формуванні економічної поведінки споживачів (покупців) і виробників (продавців).

За товарної форми виробництва суспільний зв’язок між виробництвом і споживанням опосередковується товарно-грошовими відносинами (купівлею-продажем товарів), що регулюються ринковим механізмом. Основними його елементами є попит, пропозиція і ціна. Саме ринковий механізм єднає покупців (споживачів) товарів як носіїв попиту і продавців (виробників), які уособлюють пропозицію, тому стан ринку і ціна, за якою продається товар, завжди визначаються співвідношенням величини попиту і пропозиції.

У взаємодії пропозиції і попиту формуються ринкові ціни на товари і послуги, які за різних обставин можуть по-різному відхилятися від їх вартості. Якщо попит існує на ринку у грошовій формі, то пропозиція – у товарах і послугах. Попит формує структуру та обсяг пропозиції – кількість товару, яку продавець прагне продати на ринку протягом одиниці часу і за певних умов.

З всього вище зазначеного випливає, що питання які стосуються попиту і пропозиції на будь-якому ринку чи в будь-якій державі є актуальними.

Основним завданням цієї роботи є поглиблене вивчення таких понять як попит, пропозиція, ринковий механізм та державне регулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Попит на товари.
1. Економічна природа попиту.

Попит виражає сформовану на ринку потребу в життєвих засобах, що визначається кількістю товарів  і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів.

Попит завжди конкретно виражений, динамічно змінюється під впливом  ряду чинників.

Розглянемо деякі положення, що уточнюють поняття «попит».

По-перше, попит тісно  пов'язаний з дійсними суспільними  потребами, бажаннями, але не збігається з їхньої кількісною визначеністю. Порівняйте: ви маєте бажання купити ряд товарів, але коли оцінюєте свої фінансові можливості, то бачите, що ваше бажання значно випереджає ваші можливості, тому що останні залежать від платоспроможного попиту.

По-друге, суб'єкт попиту репрезентує сферу споживання (виробничого  чи особистого) і виступає на ринку  покупцем. Об'єктами попиту можуть бути будь-які об'єкти ринкових відносин, що мають вартісну оцінку і певну  корисність для споживання.

Рис. 1. Система чинників, що визначають попит

Іноді чинники, що впливають  на попит, зводяться лише до цінових, тобто визнається тільки вплив рівня  цін на зміни у попиті. В реальному  економічному житті все значно складніше. На попит впливає багато чинників (рис. 1), аналіз яких дає можливість визначити потреби людини в певних товарах і послугах.

2. Закон попиту.

Рух попиту об'єктивно регулюється  законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий  зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей  зв'язок має зворотний характер:

підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки —  зниження ціни веде до його зростання.

У законі попиту виявляється  суперечність між ціною і платоспроможністю, а точніше — між зміною ціни і постійною на цей час величиною  платоспроможного попиту населення.

Якщо ціна зросла, то при  тому самому платоспроможному попиті населення зменшуються можливості здійснення покупок. Вони скорочуються не в номінальному грошовому, а в  натуральному вираженні. Інакше кажучи, замість 5 кг якогось харчового продукту ви зможете придбати уже тільки 3-4 кг, або змушені будете купувати дешевший замінювач звичного для  вас продукту. Наприклад, замість  вищого сорту чаю купують нижчий, замість кави — чай.

Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.

Протилежна ситуація виникає  тоді, коли ціна знизилася. Споживач має  можливість придбати ті товари, продаж яких раніше стримувався через недостатню купівельну спроможність. У цьому  разі попит зростає на більш дорогі товари.

Форми вияву закону попиту найрізноманітніші.

Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів залишиться незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють нову пропорцію (новий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.

У конкурентній боротьбі виробник мусить реагувати на поведінку споживачів. При затримці реалізації товарів  і створенні товарних запасів  можуть бути вжиті заходи щодо зниження цін і зменшення товарних запасів.

Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він  полягає у переміщенні попиту на дешевші товари-замінники.

Однією з форм вияву  закону попиту є ефект доходу. Він  спостерігається тоді, коли відбулось  зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження ціни з'явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових життєвих засобів.

1.3. Крива попиту та  її зміни.

Залежність між ціною  і попитом характеризує крива попиту (рис. 2).

Рис. 2. Крива попиту

 

Вона має негативний нахил, що демонструє зворотну залежність між  двома змінними — ціною за одиницю  товару Р і обсягом його продажу Q. Причому кожна додаткова купівля  однорідного g товару показує зниження | його граничної корисності. Це свідчить про те, що закон попиту діє одночасно з законом спадної граничної корисності економічних благ.

Якщо ціна товару зростає  від точки Б до точки А, обсяг  продаж скорочується. Напрям стрілок  на осях графіка зміниться на протилежний, якщо ціна знизиться в напрямі  від точки А до точки Б. Будь-якій точці на кривій попиту ДД відповідає певне значення двох змінних — Р і Q.

Рух по кривій попиту з однієї точки до будь-якої іншої показує, як зміна однієї змінної, тобто ціни, зумовлює зворотний рух, тобто обсягу продаж.

Може бути і так, що крива  попиту ДД не змінюється, не зміщується в той чи інший бік. Це означає, що попит не змінився. У цьому разі зміна ціни впливає лише на обсяг продажу товарів, але не на попит.

Крива попиту ілюструє лише зміну співвідношення цін і обсягу продаж у чистому вигляді, абстрагуючись  від нецінових чинників (суб'єктивних поглядів покупців, моди тощо). Проте  в ринковому господарстві вирішальне значення мають цінові чинники, тому абстрагування від нецінових  чинників цілком припустиме.

1.4. Еластичність попиту  та її типи.

Поняття «еластичності» показує  взаємозв'язок між зміною ціни і  обсягом проданих товарів.

Наприклад, якщо ціна товару зросла на 10 відсотків, то виникає запитання, як зміниться кількість продаж за певний інтервал часу; як зміниться  попит на цей товар, якщо доходи населення  зростуть на 12 відсотків за місяць, рік.

Найбільш прийнятною одиницею виміру еластичності попиту є відсоток. Цей показник дає можливість з'ясувати, на скільки відсотків змінився обсяг  продажу товарів у результаті зміни ціни на одиницю товару на 1 відсоток.

Цінову еластичність попиту (коефіцієнт еластичності) Еп обчислюють за такою формулою:

Еп = зміна обсягу продажу(%)/зміна ціни(%)

Розрізняють п'ять типів  еластичності попиту.

Попит еластичний — ціна зросла на 1-2 відсотки, а обсяг продажу  збільшився на 10-15 відсотків.

Одинична еластичність —  ціна зросла на 1 відсоток, а обсяг  продажу зменшився на 1 відсоток.

Попит майже нееластичний — ціна зменшилася на 15 відсотків, а  обсяг продажу збільшився всього на 1 відсоток.

Попит дуже еластичний —  ціна залишається незмінною, але  продаж зростає (наприклад, хворий на діабет купує інсулін незалежно від  ціни на нього. У своєму бюджеті він  обмежує купівлю інших товарів  аби вивільнити певні кошти для  придбання інсуліну).

Попит зовсім нееластичний — покупець купує товар у кількості, яка не залежить від його ціни. Це стосується товарів першої необхідності, споживання яких обмежити важко (солі, цукру).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Пропозиція товарів на  ринку.

2.1. Сутність і чинники  пропозиції.

Пропозиція показує кількість  товарів і послуг, яка е у  продажу за певною ціною.

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного  вигляду і можуть бути доставлені на ринок в певному обсязі та в  певний час.

Як і чинники, що визначають попит, чинники пропозиції також  поділяють на об'єктивні та суб'єктивні.

До об'єктивних належать економічні, соціальні, демографічні.

Економічними чинниками  є: рівень технології, організаційно-інфраструктурне  забезпечення, сфера обігу; державне стимулювання ринкової конкуренції, переміщення  капіталів.

Соціальні чинники — це професійно-кваліфікаційний склад  робочої сили, суспільна престижність підприємства, розміри і активність підприємців, їхня економічна самостійність, рівень культури і спеціальної освіти учасників виробництва.

Демографічні чинники  охоплюють: масштаби і характер залучення  у виробництво і вивільнення  робочої сили, розподіл працездатного  населення за територією.

До суб'єктивних чинників відносять психолого-традиційні, естетичні, природно-кліматичні.

Психолого-традиційні чинники — це зміни смаків та уподобань споживачів, місцеві, національні традиції, виховання, релігійні звичаї.

Естетичні чинники включають  зміни у моді, розвиток промислового дизайну.

Природно-кліматичнї чинники — це клімат, рельєф та місцезнаходження, флора і фауна.

Однак надалі головну увагу  при розгляді чинників пропозиції ми приділятимемо ціновому чиннику.

2.2. Закон пропозиції.

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним  законом — законом пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної  діяльності виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби. Отже, процесом-причиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись  або зростати. Цей процес тісно  пов'язаний з певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів  і послуг підприємець одержує  менше коштів від реалізації і  навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від закону попиту існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати  тактику. Насправді витрати виробництва  не змінились, але цю саму масу товарів  і послуг через зниження ціни продано  дешевше. Різниця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник одержав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності  виробництва цього виду товару.

Підприємець має вжити  заходів щодо зміни асортименту  товару або щодо зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, вимагає  привести пропозицію у відповідність  з існуючим попитом або знизити  витрати виробництва, узгодити їх з  новою ціною.

2.3. Крива пропозиції та  її зміни.

Точка А на кривій пропозиції ПП (рис. 3) показує більш високий  рівень ціни Ц, який склався на ринку, і обсяг товарів Т, який також  зріс. Точка В відбиває ситуацію, яка змінилася: зниження ціни до рівня  Ц2, якому відповідає скорочення пропозиції до продажу товарів Т2. Отже, з  рис. 3 видно, що пропозиція товарів має вигляд кривої з позитивним нахилом, що відображує залежність між двома змінними — ціною товару і його кількістю або обсягом для продажу на ринку.

Рис. 3. Крива пропозиції

 

Крива пропозиції, по суті, є  ілюстрацією дії закону пропозиції, тобто за інших однакових умов, чим вища ціна товару, тим більше їх може бути вироблено і запропоновано  до продажу на ринку. Рух кривої донизу від точки А до точки В означає  зниження товарного обміну на ринках під впливом зниження цін на ці товари.

Еластичність пропозиції товарів характеризує відносні зміни  цін товарів та кількості їх, запропонованої до продажу.

Інтенсивність цих змін неоднакова. Вона може показувати загальну сукупну  еластичність пропозиції, стосуватися  пропозиції одиничної еластичності (за якої 1 відсоток збільшення ціни товарів  зумовлює збільшення на 1 відсоток пропозиції їх для продажу на ринку).

При нееластичній пропозиції збільшення ціни не має будь-якого  впливу на збільшення кількості товарів, що пропонується до продажу.

Еластичність пропозиції сприяє встановленню так званої нормальної ціни рівноваги (тобто рівноважної  ціни).

 

 

3 Ринкові механізми та державне регулювання.

Ринковий механізм — взаємодія  ринкових елементів: ціни, конкуренції, попиту, пропозиції, кон'юнктури, що надає  певної спрямованості економічній  поведінці суспільства та узгоджує приватні та суспільні інтереси. Подібно  до механізмів технічного плану, ринковий механізм діє на основі певних економічних законів (вартості, конкуренції, попиту, пропозиції) та включає відповідні складові (механізми ціни, конкуренції, попиту, пропозиції, кон'юнктури). Провідна роль належить механізму цін, на основі дії якого підтиском механізму конкуренції відбувається зрушення попиту, пропозиції та періодично досягається врівноважена кон'юнктура. Робота ринкового механізму можлива за наявності тих же умов, що й функціонування ринку (економічної демократії, рівноправності, різних форм власності та господарювання, обґрунтованого втручанням держави в економіку, відносно регульованого ціноутворення, наявності конкурентного середовища, помірної інфляції та монополізації економіки тощо). Ринковий механізм виконує ряд функцій: повертає економіку до людини; стимулює ефективне (до певних меж) використання обмежених ресурсів на основі прискорення НТП; сприяє збалансуванню попиту та пропозиції. Проте цілий ряд економічних проблем залишається поза компетенцією ринкового механізму (забезпечення економіки грішми, а суспільства — «колективними благами», усунення надмірної інфляції та монополізації, розв'язання кардинальних екологічних, науково-технічних та структурних проблем, соціальний захист населення, відтворення трудового потенціалу суспільства тощо). Тому поряд з ринковим механізмом важливу роль у регулюванні сучасного господарства, орієнтованого на економічну та соціальну ефективність, відіграє держава і, зокрема, державне прогнозування та планування економіки.