Політика центральних банків під час фінансової кризи та оцінка її ефективності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ  
ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

Кафедра банківської справи

 

 

 

 

 

Аналіз наукових публікацій

З дисципліни «Гроші та кредит»

на тему:

«Політика центральних банків під час фінансової кризи та оцінка її ефективності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка 3 курсу, ФЕФ

(спец.6508) група №7

Безчасна М.І.

Перевірила:

Доц. Циганова Н.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ - 2012

Для аналізу  теми « Політика центральних банків під час фінансової кризи та оцінка її ефективності» я використала такі наукові публікації :

 

1. Батковський В.А., Даниленко А.А., Домрачев В.М. « Роль центральних банків у реалізації фінансових проблем стабілізації»;

 

2. Запаранюк Т.В. «Центральний банк як головний ринковий інститут макроекономічного регулювання та забезпечення фінансової стабільності»;

 

3. Погореленко Н.П., Мирончук Г.В. « Центральні банки в системі заходів державного регулювання економік в умовах економічної нестабільності»;

 

4. Некрасова О.Л. « Реформування грошово-кредитної політики з урахуванням зарубіжної практики боротьби з фінансовою кризою»;

 

5. Крилова В.В., Крилова А.О. «Визначення ролі центрального банку в системі регулювання та нагляду за фінансовим сектором».

 

У першій статті « Роль центральних банків у реалізації фінансових проблем стабілізації»  розглядаються стабілізаційні програми різних країн світу під час фінансової кризи та участь Центральних Банків у цих програмах.

Найбільш  обґрунтованою вважається програма США, але водночас вона біла найбільш агресивною,  оскільки Федеральна Резервна система США застосувало три додаткові інструменти :

• Підписання угоди з 14 ЦБ інших країн для забезпечення цих банків доларовою ліквідністю;
• Забезпечення короткострокової ліквідності з метою посилення довіри до банківської системи;
• Забезпечення ліквідності безпосередньо боржників та інвесторів.

Результат – стабілізація на ринку фінансової ліквідності. ФРС взаємодіє з  Казначейством для стабілізації фінансового ринку. 

Банку Англії в 2009 році, в зв’язку з фінансовою кризою уряд розширив повноваження, дозволивши купувати боргові зобов’язання у  приватного сектору.

Автор говорить, що хоч центральні банку мають багато повноважень, але це не дає змогу їм впливати на рівень довіри суб’єктів до фондового ринку, тому все одно більшість дій лежить на плечах уряду. Дії щодо стабілізаційної політики в економіці не можуть обмежитися лише активністю центральних банків, необхідний симбіоз уряду і банківської системи.

Хоча  НБУ робив майже те ж саме що й ФРС ( активно підтримував ліквідність  банків, протидіяв відтоку вкладів) , але відтік все одно спричинив  інфляцію й економічну рецесію.  У той же час, коли більшість ЦБ знизили відсоткову ставку, НБУ не шукає легких шляхів і збільшує її для запобігання підвищення рівня  інфляції.  Коли для боротьби з  кризою ЦБ США, Єврозони та Англії збільшують грошову масу, НБУ знову ж таки для зниження інфляційних ризиків, знижує темпи її зростання, що призводить до спаду виробництва.

Автор у  висновках дає рекомендації НБУ, в яких основні пункти – це наслідування антикризової політики розвинених країн.

Я згодна з автором, що політика ЦБ є ефективною лише при взаємодії  з урядом та врахуванні економічного досвіду країн  світу.

 

У другій статті «Центральний банк як головний ринковий інститут макроекономічного регулювання та забезпечення фінансової стабільності»  автор висвітлює думку про те, що роль центральних банків в забезпеченні антикризового регулювання визначається, передусім, через призму генезису його функцій, але не застосовуючи цей підхід до економіки України, оскільки «…утворення центрального банку і визначення його основних функцій відбувається у складних умовах реформування не лише банківської системи країни, а й усієї сукупності економічних відносин при одночасному становленні нових ринкових інститутів».

Тобто для  автора не є приорітетними взаємозв’язки всіх сфер життя суспільства - ефективність заходів не залежить ні від довіри населення, ні від політичної стабільності-нестабільності, а лише від правильного розподілу функцій для ЦБ. 

 

 

У третій статті « Центральні банки в системі заходів державного регулювання економік в умовах економічної нестабільності» автор перечислив антикризові заходи ЦБ багатьох країн світу протягом  років. Серед цих країн – США, Великобританія, Греція, Нідерланди.

Заходи  розділені на три сектори :

• Підтримка фінансових інституцій та фінансових ринків
• Стимулювання економічного попиту та зниження податків
• Захист від безробіття

Знову ж  таки йдеться про зниження процентних ставок центральними банками,  збільшення ліквідності, надання різного роду гарантій та пільг, збільшення допомог.

У статті розкриваються основні напрями  використання коштів, що пішли на боротьбу з кризою  - левова доля на державні гарантії.

Автор також  виділяє й антикризові заходи НБУ, які вважає неефективними, в  зявзку з законодавчими проблемами, та негативним впливом внутрішній чинників, таких як високий рівень недовіри та непрозорість діяльності банків.

Отже, дана наукова публікація дає чіткіше  розуміння антикризових заходів  ніж перша, але знову ж таки не показує ніяких зв’язків з урядовою політикою ( крім проблем НБУ)

 

 

 

У четвертій  статті « Реформування грошово-кредитної політики з урахуванням зарубіжної практики боротьби з фінансовою кризою» висвітлені ті ж антикризові заходи ЦБ, що й у попередніх, поради для покращення посткризової ситуації в Україні, залишаючи відкритим питання про реформування та визначення приорітетних заходів антикризового спрямування, завдань та інструментів антикризової грошово-кредитної політики, вирішення проблеми якісного виконання державою своїх ключових функцій і відновлення довіри з боку суспільства. А формування ефективної стратегії виживання має бути спрямоване на втримання темпів інфляції на стабільно низькому рівні.

Тема  статті повністю співпадає зі змістом  – НБУ надались важливі рекомендації, які скоріше всього не будуть взяті  до уваги, але ці поради засновані  на досвіді провідних країн світу, що дало б при їх застосуванні, на мою думку, ефективний результат.

 

 

У останній статті «Визначення ролі центрального банку в системі регулювання та нагляду за фінансовим сектором» розглядає не лише самі антикризові заходи, а й проблеми що виникають на шляху виконання ЦБ ролі фінансового регулятора. Вони всі - це конфлікти : конфлікти влади, конфлікти інтересів, конфлікти політик. Але автор робить наголос на важливості співпраці між органами регулювання та фінансовим сектором.

У більшості  країн світу незалежно від наявності будь-яких інституційних структур регулювання та нагляду за фінансову стабільність відповідає центральний банк. Світова фінансова криза здійснила руйнівний вплив на фінансові установи та ринки, тому питання ролі Національного банку в системі фінансового регулювання задля забезпеченні стабільності фінансової системи є актуальними для України.1

УУ статті надаються рекомендації НБУ як і в попередніх.

 

Висновки: Отже, у всіх статтях є загальна думка – це неспроможність саме українського ЦБ ефективно впливати на кризові явища та долати їх, кожен з авторів назвав проблему політики – неможливість адекватного реагування при законодавчих несумісностях.

Ефективність  же Центральних Банків розвинутих країн  багато в чому залежить від співпраці  з урядами  та можливість взяття кредитів від МВФ.

Центральний банк є основним регулятором кризових явищ майже у всіх країнах, і його дії, якщо вони є адекватними і  правильно і обдумано направленими – це найефективніша протидія антикризовим явищам.