Лизинговые операции банков

   Далі у випадку прийняття позитивного рішення про укладання лізингової угоди банк-лізингодавець заключає з постачальником договір купівлі-продажу і направляє постачальникові замовлення-наряд на поставку об’єкта угоди. У ньому повинна бути вказана назва, місце розташування та номер розрахункового рахунку лізингодавця, опис обсягів робот, строків їх виконання, вартість робіт, порядок їх здачі-прийняття та ін. Як правило, паралельно відбувається і юридичне оформлення лізингової угоди.

   Основним документом лізингової угоди є договір лізингу. Він укладається між лізингодавцем та лізингоодержувачем про надання останньому в тимчасове користування за плату для підприємницької діяльності об’єкта лізингу. Цей договір має бути укладений у письмовій формі і містити дані про:

- найменування сторін;

- об’єкт лізингу;

- строк, на який укладається  договір;

- доставку і прийом  в експплуатацію об’єкта лізингу;

- розмір та порядок  сплати лізингових платежів;

- використання та утримання  обладнання;

- умови повернення об’єкта  лізингу;

- умови страхування об’єкта  лізингу;

- права та обов’язки  сторін;

- відповідальність сторін;

- порядок вирішення спірних  питань;

- форс-мажорні обставини;

- різне та додатки.

     Лізинговий договір вступає в силу тільки з дати підписання акту прийому обладнання як об’єкта угоди в експлуатацію (додаток №4). Після підписання акту прийняття обладнання в експлуатацію банк-лізингодавець зобов’язується провести загальну оплату вартості поставки. У разі наявності дефектів, що не підягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися від прийняття обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це лізингодавця, що дасть можливість останньому вимагати заміни обладнання або розірвати договір купівлі-продажу.

   Після підписання акту на лізингоодержувачач переходять такі права та обов’язки:

- лізингодавець звільняється  від відповідальності перед лізингоодержувачем  за якість і придатність майна, за гарантійні зобов’язання постачальника, за втрати, що виникають в результаті  використання майна;

- ризик випадкової втрати, псування, крадіжки майна тощо  переходить на лізингоодержувача;

- всі права лізингодавця  по відношенню до постачальника, що дають можливість прямо  пред’являти претензії щодо якості  майна, ремонту і його гарантійного  обслуговування, переходять до лізингоодержувача.

     Лізинговий договір має обов’язково містити розділ (чи підрозділ) про страхування. Договір страхування лізингових операцій укладається за участю трьох сторін: страхової компанії, власника (банку) та лізингоодержувача, при цьому останній виступає як страхувальник (із відповідною сплатою страхових внесків), а банк- як застрахований, або правонаступник.

    Спеціальний розділ договору має бути присв’ячений лізинговим платежам. У ньому вказується загальна сума лізингових платежів, порядок сплати, строки, спосіб, санкції при затриманні платежів.

3. Методичні основи розрахунків  лізингових платежів.

Відмітимо, що в залежності від форми платежу розрізняють: грошові, компенсаційні та змішані платежі (розглянуто вище);

в залежності від застосовуваного методу нарахування лізингових платежів розрізняють платежі з фіксованою загальною сумою- лізингова плата тут включає амортизаційні відрахування від вартості обладання у лізингу, плату за користування запозиченими коштами, суму комісійної винагороди лізингодавцю та плату за надані ним додаткові послуги по угоді; платежі з авансом- коли лізингоодержувач спочатку надає лізингодавцю аванс у момент підписання угоди, а потім сплачує суму лізингових платежів за мінусом авансу; мінімальні платежі- це сума всіх лізингових платежів за весь період лізингу, плюс сума виплати після закінчення терміну дії угоди для викупу майна у власність; невизначені платежі- розрахунок яких базується на деякому встановленому в угоді відсотку, визначеному на підставі об’єму реалізації продукції, виробленої на даному обладнанні, суми отриманого прибутку від такої реалізаціїі т.ін

 

Висновки

У даній роботі було розглянуто теоретичні аспекти лізингу, його види, форми, функції, особливості банковського лізингу в Україні. Аналіз існуючої практики та проблем та перспектив проведення лізингових операцій комерційними банками України дозволяє зробити певні висновки:

- лізинг за участю комерційних  банків як метод стимулювання  оновлення основних фондів підприємств  є одним з найпер-спективніших  шляхів подолання Україною інвестиційної  кризи та поновлення процесу  активного фінансування капіталовкладень- з огляду перш за все на  фінансові можливості банків  порівняно з іншими господарюючими  суб’єктами, та існування певної  законодавчої бази проведення  відповідних операцій (зокрема, закон  України “Про лізинг”).

- серед методів стимулювання  розвитку лізингових операцій  найдоцільнішими пропонуються введення  порядку прискореної амортизації  засобів, що виступають об’єктом  лізингу, та введення податкових  пільг для при проведенні лізингових  операцій.

- головними проблемами  розвитку цих операцій комерційними  банками є їх довгостроковий  характер, що в умовах нестабільної  економічної ситуації, досить високої  інфляції та обмеженості вільних  довгострокових ресурсів комерційних  банків обумовлює неможливість  їх (операцій) достатнього поширення.

- складність завдань, що  стоять перед банком-лізингодавцем  і полягають у необхідності  глибокого вивчення ринку лізингових  послуг, комплексному аналізу потенційних  лізингоодержувачів, поста-чальників, проведенні рекламних заходів, забазпеченні  максимально можливого обсягу  додаткових послуг та ін. роблять  доцільним на даному етапі  створення банками власних спеціалізованих  дочірніх лізингових компаній, які  б займалися відповідними операціями  за фінансової підтримки з  боку банку-засновника.

 

Список використаної літератури:

1. Журнал «Банківська справа», видавництво: Банківська справа № 3, березень 2009р. 
2. Лізинг як альтернативна форма фінансування / / Фінансісіт. № 19. -15-21 Травня, 2007р.
3. Кроливецкой Л. П., Тихомирова Є. В., «Банківська справа: кредитна діяльність комерційних банків», видавництво КноРус, 2009р., 278стр.
4. Кроливецкой Л. П., Тихомирова Є. В., «Банківська справа: кредитна діяльність комерційних банків», видавництво КноРус, 2009р., 278стр.