Грошова реформа 1996 року в Україні

План

Вступ

1. Особливості проведення та результати грошової реформи в Україні.

2. Грошова реформа 1996 року – введення гривні.

3. Наслідки грошової реформи.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ 
     Грошова реформа - це повна або часткова структурна перебудова наявної грошової системи країни з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту. Актуальність проведення грошових реформ посилюється інфляційним нагромадженням протиріч у монетарній сфері. Вичерпавши консервативні засоби оздоровлення економіки і грошово-кредитної сфери, держави вимушені здійснювати комплекси заходів проведення грошових реформ з метою подолання хворобливого стану грошей і повної чи часткової перебудови грошової системи відносно нових соціально-економічних умов.

      Грошова  реформа в Україні - це надзвичайна  подія для нашої держави, в  результаті якої створено один  з невід’ємних атрибутів державності.  Такий широкомасштабний захід,  який передбачав би повну заміну  в готівковому обігу за короткий  строк (два тижні) грошових  знаків, зміну масштабу цін і  переведення всієї грошової системи,  включаючи і безготівкові розрахунки, на нову грошову одиницю - гривню, в історії України проводився  вперше.  
Відкритий без конфіскаційний характер реформи показав усьому світові, що Україна не пішла шляхом зрівнялівки як засобу регулювання відносин держави і народу. Тим самим створено умови для прискорення широкого спектру позитивних соціально-економічних змін. Особливо позитивне значення цей факт матиме для посилення довіри іноземних інвесторів до України.  
В результаті проведення грошової реформи вдалося забезпечити певне покращення стану фінансово-грошової системи, яке сприятиме цілеспрямованому розвитку економіки України.

     Грошова система  має бути адекватною соціально-економічним  умовам розвитку суспільства.  Вдосконалення грошової системи,  зміна її якісних і кількісних  характеристик відбувається в  ході проведення грошових реформ.

.

1.Особливості проведення та результати грошової реформи в Україні.

 

     У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багаточинникова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін. 
      Багаточинникова зумовленість грошової реформи в Україні полягала в тому, що, крім суто економічних причин, були і досить могутні політичні причини її проведення. Україна з 1991 р. стала незалежною державою і за новим статусом повинна була мати власні гроші і власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей. Без вирішення цих завдань годі було й вести мову про політичну самостійність та економічну незалежність України. Після виходу зі складу СРСР Україна опинилася без власного емісійного центру, а її рублеві гроші виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла у спадок до Російської Федерації. Сподіватися в цих умовах на нормальне забезпечення потреб обороту грошовою масою та проведення Україною самостійної економічної, фінансової і монетарної політики не було жодних підстав. 
    Багатоцільове спрямування грошової реформи полягало в тому, що проведення її мало щонаймеше три мети:

— створити національні гроші та грошову систему як атрибут самостійності і механізм забезпечення незалежності української держави; 
— забезпечити стабільність національних грошей на рівні, достатньому для стимулювання економічного і соціального розвитку країни; 
— сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти регулювання грошового обороту і грошового ринку, адекватні потребам ринкової економіки. 
      Розпочалася реформа в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років. Якщо взяти до уваги вжиті за цей період заходи і досягнуті результати, то можна виділити три етапи реформи.

Етапи реформи	Основні результати реформи
Перший етап (січень-листопад 1992 р.)	В грошовий обіг з 10 січня 1992 р. було запроваджено купоно-карбованець і забезпечено його функціонування. В той час це було єдино можливим кроком забезпечення хоча б відносного збалансування грошового обігу та відповідного обслуговування товарного ринку На цьому етапі Уряд України розпочав формувати власний емісійний механізм і отримав можливість самостійно забезпечувати потреби обороту в грошовій масі
Другий етап (листопад 1992 р. - серпень  1996 р.)	7 листопада 1992 р. Президент  України підписав Указ "Про реформу грошовоїсистеми України", за яким з 12.11.1992 р. купоно-карбованець було впроваджено і у сферу безготівкового обігу. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Український карбованець остаточно закріпився в обороті як єдина національна, хоч і тимчасова, валюта, а також були створені економічні і фінансові передумови для її стабільного функціонування, насамперед як засобу обігу та засобу платежу.
Третій етап (2-16 вересня 1996 р.)	Успішно була проведена грошова  реформа,в результаті якої була введена в оборот постійна грошова одиниця – гривня.Головним досягненням було дотримання стабільності грошового,споживчого й валютного ринків

Україна першою з країн колишнього СРСР, почала будувати власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію і регулювання обороту національних грошей. Без вирішення цих завдань не мало сенсу вести мову про політичну самостійність і економічну незалежність України. Україна з 1991 р. після виходу із складу СССР, опинилася без власного емісійного центру і без власної національної валюти, а рублі виявилися грошима неіснуючої держави, емісія яких перейшла Росії. Зрозуміло,що за цих умов запровадження з 10 січня 1992 р. в обіг купонів багаторазового використання як доповнення до рубльової готівки було дуже своєчасним кроком. Передбачалося, що купоно-карбованець буде запроваджуватись в обігу поступово, заміняючи в обороті рубль, що забезпечить його достатню стабільність. При цьому уявлялось, що купон як тимчасова грошова одиниця використовуватиметься в обігу обмежений термін часу, який не перевищить 4-6 місяців. Але враховуючи те, що грошова реформа почалася у винятково-складних умовах становлення національної економіки, ці сподівання стосовно даної валюти не виправдалися. Уже в квітні 1992 р. купоно-карбованець заповнив весь готівковий оборот, а рубль продовжував обслуговувати безготівковий оборот, що негативно впливало на стабільність готівкового купоно-карбованця і сприяло його швидкому знеціненню.

7 листопада 1992 р. указом  Президента України "Про реформу  грошової системи України"  купоно-карбованець був запроваджений  ще ширше в оборот завдяки  поширенню і на безготівковий  оборот, тобто він став єдиним  на території України офіційним  засобом платежу. Але також  необхідно було врахувати, що  тимчасова грошова одиниця не  може виконувати одну з найважливіших  функцій ринкової економіки - функцію нагромадження, без реалізації якої не можна подолати спад виробництва, зупинити гіперінфляцію, відплив за кордон капіталу, а також підняти міжнародний престиж країни.

Структурна перебудова, стабілізація та зміцнення грошово-кредитної  системи України є досить складним, тривалим процесом, який потребував негайного  введення постійної, повноцінної національної валюти. Поліпшення макроекономічної ситуації в Україні, яке було досягнуто  в 1995 р. більш послідовним і активним застосуванням інструментів ринкової економіки, створило належні умови для проведення у вересні 1996 р. завершального третього етапу грошової реформи.

Відповідно до Указу Президента України третій етап грошової реформи  в Україні проводився з 2 по 16 вересня 1996 р. Початком реформи стало впровадження повноцінної національної валюти - гривні. При введені в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 усіх готівкових і безготівкових запасів грошей, всіх поточних доходів (заробітної плати, пенсій, стипендій) для всіх категорій фізичних і юридичних осіб.

У цей період купоно-карбованець  працював на поступове вилучення  з обігу. В безготівковому обігу всі операції з перерахувань у нову грошову одиницю були проведені в перший же день реформи - 2 вересня 1996 р.

За період з 2 по 16 вересня 1996 р. банківською системою вилучено з обігу, кас банків у резервні фонди Національного банку готівки  на загальну суму 327,9 трлн. Карбованців, або 97,3 % карбованців готівки, емітованої Національним банком України. Після закінчення реформи залишилися не вилученими 10,2 трлн. карбованців [10].

Поряд з обміном карбованців на гривні, вилучення карбованців з готівкового обігу здійснювалося також іншими шляхами: використанням їх населенням на купівлю товарів, оплату послуг та внесення на вклади в банки, гід підприємств зв'язку та інші надходження та платежі, в тому числі комунальні.

17 вересня 1996 р. закінчилася  грошова реформа і функціонування  у готівковому обігу карбованців було припинено, і єдиним засобом платежу на території України стала гривня та її розмінна монета - копійка.

За час проведення реформи  Національний банк України випустив у готівковий оборот 3132,5 млн. гривень [7].

Підводячи підсумок, необхідно зазначити що в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до структурних реформ.

Головним досягненням  було утримання стабільності грошового, споживчого й валового ринків, що сприяло цілеспрямованому розвитку економіки України.

 
2.Грошова реформа 1996 року –  введення гривні

Заклики до введення в обіг гривні лунали від часу прийняття Декларації про державний суверенітет у 1991 р. Найбільш серйозно до цього поставилися в 1995 р., але реформу відклали. Зменшення розмірів спаду виробництва, суттєве зниження інфляції, стабілізація валютного курсу українського карбованця, зростання доходів і заощаджень населення в 1996 р., на думку фахівців, створили належні умови для проведення грошової реформи. 25 серпня 1996 р. було оприлюднено Указ Президента України Л. Кучми "Про грошову реформу в Україні". Документ передбачав, що національною валютою нашої держави стає гривня та її сота частина - копійка. Українські карбованці протягом двох тижнів (із 2 по 16 вересня) поступово вилучалися з обігу та обмінювалися на гривні за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню. Усі поточні виплати (заробітна платня, стипендії, пенсії") відразу здійснювались у гривнях. 2 вересня у гривні було перераховано ціни, тарифи, оклади заробітної платні, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, вклади громадян у банках.

Протягом періоду з 2 по 16 вересня суб'єкти господарювання всіх форм власності, що реалізували  товари й надавали послуги населенню, були зобов'язані без обмежень приймати для оплати проданих товарів і  наданих послуг як українські карбованці (з урахуванням курсу обміну), так і гривні, а здачу видавати у гривнях і копійках.

Усі фінансово-кредитні установи, які залучали кошти населення, зокрема  Ощадний банк України та інші комерційні банки, мусили 2 вересня перерахувати всі вклади населення з відповідними записами в особових рахунках громадян у банках. Запис в ощадній книжці чи в іншому відповідному документі здійснювався за першої явки вкладника після 2 вересня 1996 р.

Того ж числа на підприємствах та організаціях усіх форм власності було переоцінено статті активів і пасивів балансів, показники статистичної та бухгалтерської звітності. Розрахунки за товари чи послуги, відвантажені чи надані до 2 вересня, але не оплачені, здійснювалися після цієї дати у гривнях.

Обмін українських карбованців  на гривні проводився через спеціалізовані пункти обміну, каси підприємств, установ, організацій під час виплати заробітної платні та у відділеннях зв'язку під час виплати пенсій.

Понад 10 000 пунктів обміну було організовано установами уповноважених  комерційних банків у їхніх приміщеннях, а також на залізничних станціях, у морських і річкових вокзалах, в аеропортах. При цьому пункти обміну іноземної валюти до обміну українських карбованців на гривні не залучалися.

На підприємствах, в установах та організаціях із чисельністю працюючих понад 100 обмін карбованців на гривні проводився через касу збиранням карбованців у працівників, студентів тощо за відомостями, обміном їх на гривні в установах банків із подальшою видачею протягом трьох днів під розписку. Для цього створили близько 92 тис. комісій.

Понад 14 000 підприємств зв'язку приймали від пенсіонерів карбованці, а водночас видавали в обмін гривні, про що здійснювали записи у відповідній відомості. Для цього комерційні банки видавали гривні підприємствам зв'язку авансом.

17 вересня 1996 р. єдиним  законним засобом платежу в  Україні стали гривня та її  розмінна монета - копійка. За  рішенням районних чи міських комісій з проведення грошової реформи установи банків могли обмінювати карбованці суб'єктам господарювання та населенню, які не змогли зробити цього у визначений термін із поважних причин, до 15 жовтня того ж року. У подальшому обмін українських карбованців на гривні проводився лише через регіональні управління НБУ. Кінцевий термін неодноразово відкладався і досягнув 1 березня 1997 р. Але ще й після цього НБУ прийняв постанову, згідно з якою українські карбованці можна було обміняти на гривні від 19 травня по 11 липня 1997 р., а потім від 1 вересня по 31 грудня 1997 р. Після остаточного завершення обміну українські карбованці було утилізовано.

Станом на 2 вересня 1996 р. емісія карбованцевої готівки становила 338,1 трлн карбованців, з яких лише 19,1 трлн були в касах банків. Статистика свідчить, що за період реформи 11,3 млн осіб (понад 28% від загальної кількості працюючого населення та пенсіонерів) пред'явило до обміну готівку на загальну суму 199,2 трлн карбованців. 74% грошей було обмінено через пункти обміну банків, з яких в установах Ощадбанку - 36%, банку "Україна" - 19%, банку "Аваль" (разом із відділеннями зв'язку) - 14%, Промінвестбанку - 13%. Лідером за обсягом обміну стала Донецька область, в якій обміняли 11,6% від загальної суми по Україні. Середня сума обмінених на гривні карбованців в розрахунку на одну людину становила 17,6 млн карбованців, з яких найбільше-у Дніпропетровській області (26,6 млн карбованців). На 1 січня 1998 р. загальний обсяг обмінених карбованців досяг 331,4 трлн. Залишилися непред'явленими 6,7 трлн карбованців, що становило менше 2% загальної суми емісії карбованців.