Форми та види кредиту в Україні

За суб'єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту:

• банківський - надається банками, як правило, у грошовій формі; банки можуть виступати не тільки кредиторами, а й позичальниками;
• державний - надається юридичними та фізичними особами держані, яка переважно є позичальником (в особі центральних та місцевих органів плаци); традиційна форма цього кредиту випуск державних позик;
• міжгосподарський (комерційний.) - суб'єктами виступають господарюючі структури. Надає одним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів на виплат (з відстрочкою платежу). Як правило, оформлюється векселем;
• міжнародний надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасово користування на засадах поверненості, строковості, платності. Суб’єктами міжнародного кредиту виступають резиденти різних країн: банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредити і організації;
• особистий (споживчий) одним із суб'єктів е фізична особа. Надасться юридичним або фізичним особам на споживчі цілі. Може надаватись як банними, тик і кредитними установчими небанківського типу, я також юридичними і фізичними особами. Розглянемо названі вище види кредиту докладніше.

Провідним видом кредиту в ринковій економіці с банківський кредит.

Банківський кредит мас місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. Цей кредит надасться комерційними банками або іншими кредитними інститутами, що виконують відповідну функцію. Позичальниками можуть бути юридичні або фізичні особи, держави, іноземні уряди, банки. Функції посередника можуть виконувати як позичальники (у разі залучення вкладів то депозитів), тик і кредитори (при надані різних видів кредиту своїм клієнтам).

Об’єктом кредитної банківської угоди є грошовий капітал, який відокремився від промислового капіталу, а тому цей кредит надається тільки у грошовій формі.

 У країнах з високорозвиненою  економікою банківський кредит  відіграє дуже важливу і незамінну роль. Комерційні банки у своїй сукупності є головними кредиторами народного господарства. Це важливі інститути фінансового ринку взагалі

Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу й обороту капіталу, а і його нагромадженню. Тому з позицій відтворення, з позицій капіталу він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей, що залежить від характеру використання кредиту позичальником і його впливу на обсяги функціонуючого капіталу.

Позичка капіталу - це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей - позичка, внаслідок якої лише забезпечується рух грошей як платіжного засобу, який не супроводжується розширенням виробництва. Цей поділ є важливим для розуміння банківського кредиту в процесі відтворення як індивідуального, так і всього суспільного капіталу.

Сфера застосування банківського кредиту значно ширша від сфери застосування комерційного. Банківський кредит виходить за межі комерційного, бо з його допомогою може здійснюватися передача вартості не тільки між двома пов'язаними між собою діловими стосунками суб'єктами господарювання, а й між більшою кількістю таких суб'єктів. Причому позичальнику часто вигідніше скористатися банківським кредитом, оскільки, на відміну від комерційного, він надає можливість вибору постачальника товару.

Банківські кредити можуть класифікуватися за різними критеріями.

У взаємозв'язку із джерелами і термінами погашення та за характером повернення розрізняють кредити:

1) з одноразовим поверненням (водночас), коли заборгованість  за позичкою погашається у  визначений у кредитній угоді  день або достроково на вимогу  банку чи за бажанням самого  позичальника;

2) з погашенням у розстрочку (на виплату), тобто окремими платежами  протягом установленого кредитним  договором терміну (наприклад, кредит  на капіталовкладення) або по  мірі надходження виручки від  реалізації на позичковий рахунок  після завершення кожного циклу  кругообігу капіталу;

3) з регресією платежів, коли кредити були видані під  гарантію, поручительство чи інше  боргове зобов'язання третьої  особи;

4) достроково (за вимогою  кредитора або за заявою позичальника);

5) після закінчення обумовленого  періоду (місяця, квартала).

За термінами користування банківський кредит поділяється на: короткостроковий (до 1 року), середньострокові до 5 років) і довгостроковий (понад 5 років). В інших країнах такого поділу кредиту на вибір покладено тривалість кругообігу капіталу, у формуванні якого бере участь позичена вартість.

За сферами суспільного відтворення розрізняють кредити у сферу виробництва, обігу та споживання. Відповідно вони сприяють розвитку тієї чи іншої сфери.

За порядком надання кредити поділяються на прямі та непрямі. Непрямим є кредит, коли між кредитором і позичальником є якийсь посередник. Прямим є кредит, коли між кредитором та позичальником немає посередника.

За методом надання розрізняють кредити, які позичальники отримують одноразово, перманентно або гарантовано. Одноразові кредити надаються на підставі документів, які позичальник надає банку для розгляду щоразу, коли в нього виникає потреба в позичці. Перманентні позички переважно надаються клієнтам, які мають постійні кредитні відносини з банком. їм відкривають кредитну лінію, відповідно до якої кредити надаються в межах завчасно визначеного ліміту кредитування без погодження кожного разу з банком його умов. Гарантійний кредит надається тоді, коли банк взяв на себе договірні зобов'язання надавати клієнту в разі потреби позичку протягом заздалегідь обумовленого певного періоду (місяця, кварталу, року) й у визначеному розмірі. Такий кредит може бути обумовлений і конкретною датою або настанням певної причини, яка викликає потребу в кредиті.

За схемою надання розрізняють кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії, револьверні, контокорентні та овердрафт. Кредитна лінія дає змогу позичальнику використовувати кредит поступово у межах обумовлених кредитним договором суми та терміну. Револьверні - це кредити, які автоматично поновлюються в межах обумовленого кредитним договором розміру. При контокорентному кредиті банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта, у тому числі за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, та зараховуються усі надходження клієнту, у тому числі в рахунок погашення кредиту. Овердрафт вважають різновидом контокоренту. Крім поточного рахунку, з якого оплачуються Розрахункові документи, розмір кредиту обмежується лімітом, величина якого і термін користування визначаються кредитною Угодою.

За цільовим призначенням розрізняють кредити, які йдуть на виробничі цілі (юридичним особам під заставу на отримання основних засобів та обігових коштів); споживчий кредит (Фізичним особам).

За збільшеними об'єктами кредитування банківський кредит у цьому випадку поділяється на три групи:

1) кредит в основний  капітал (на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення підприємств, будівництво нових підприємств, у тому числі шляхом проведення самим банком лізингових операцій);

2) кредит в оборотний  капітал (на придбання предметів  сировини, матеріалів, палива, тари  тощо на покриття виробництва  та обігу, на покриття дефіциту  коштів для розрахунків);

3) на споживчі потреби (на індивідуальне і кооперативне  житлове будівництво та придбання  житла, будівництво дачних будинків, будівництво гаражів, на інші  невідкладні потреби населення).

За галузевою спрямованістю кредиту виділяють такі його види: кредит у промисловість; кредит у сільське господарство-кредит у торгівлю; кредит у будівництво, особливо в житлове-кредит в інші галузі.

Класифікація кредиту за галузевою спрямованістю має практичне значення. Воно виявляється в тому, що в кожній галузі є істотна специфіка кругообігу капіталу, яка обумовлює адекватну організацію кредитного процесу.

За формою залучення кредиторів до кредитних операцій, залежно від їх кількості, банківський кредит може надаватись одним банком, консорціумом (синдикатний кредит), багатьма банками (паралельний або багатосторонній кредит). У першому випадку в кредиті беруть участь банк і позичальник. За консорціумного кредиту для кредитування клієнта з метою зменшення ризику чи за неможливості надання кредиту одним банком беруться функції менеджера, ним створюється банківський консорціум, який збирає з банків-учасників потрібну кредитоодержувачеві суму ресурсів, укладає з ним договір і надає кредит. Банк-менеджер займається також розподілом процентів між учасниками консорціуму. Паралельні кредити передбачають участь декількох банків у їх наданні. Тут кредит одному позичальникові надають різні банки, але на одних, завчасно погоджених умовах. З позичальником укладається кредитний договір.

За забезпеченістю повернення кредити бувають забезпечені та незабезпечені (бланкові). Забезпеченням кредиту може бути нерухоме та рухоме майно, майнові права, цінні папери, гарантія або поручительство третьої особи, страховий поліс. Незабезпечені (бланкові) кредити банки надають рідко, переважно досить надійним постійним клієнтам.

За ступенем ризику кредити поділяються на дві групи: стандартні та з підвищеним ризиком. Стандартні надаються позичальникам, що раніше своєчасно розраховувалися з банком за позичками і процентами та мають належну фінансову стійкість, яка забезпечить погашення кредиту в майбутньому. До групи з підвищеним ризиком належать бланкові кредити та кредити, надані клієнтам з нестійким фінансовим становищем або які допускали прострочення платежів банків у минулому. Вони поділяються на сумнівні, небезпечні, безнадійні.

За строками повернення розрізняють кредити строкові (термінові), до запитання, відстрочені (пролонговані) та прострочені. Строкові - це кредити, строк погашення яких ще не настав. Кредити до запитання видаються банком на невизначений термін. Погашаються вони по мірі появи у клієнта можливостей для цього. Але позичальник має погасити такі кредити за першою вимогою банку. Відстроченими є кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін Простроченими вважаються кредити, які не погашені клієнтом у передбачений кредитною угодою термін.

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин, у яких одним із учасників (позичальником чи кредитором) є держава. Призначення цього виду кредиту - вирішувати загальнодержавні проблеми. Якщо держава є кредитором, то позичальниками є юридичні або фізичні особи, іноземні уряди. Але здебільшого держава виступає не кредитором, а позичальником. Тоді її кредиторами є юридичні або фізичні особи, іноземні уряди, міжнародні валютно-кредитні організації тощо.

Державний кредит є надзвичайно важливим регулятором економіки, одним із інструментів грошово-кредитної політики держави. Здійснюючи через центральний банк кредитну емісію, держава впливає на масу грошей в обігу та процентні ставки.

Призначенням державного кредиту, як зазначалося вище, є вирішення загальнодержавних проблем через мобілізацію державою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет дефіцитний, для надання кредитної допомоги окремим суб'єктам господарювання чи певним категоріям населення.

Державний кредит здійснюється у різних формах, до котрих належать як товарні, так і державні грошові позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, скарбничі зобов'язання). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюдженій Цінних паперів є складовою частиною державного боргу.

Державні позики поділяються на:

1. залежно від того, хто є позичальником (центральні чі місцеві органи влади), - централізовані (позичальником є уряд або уповноважене ним міністерство фінансів); децент-ралізовані (позичальниками є місцеві органи влади);
2. залежно від місця одержання кредиту – внутрішні (розміщуються всередині країни); зовнішні (надаються Міжнародним валютним фондом (МВФ), Міжнародним банком реконструкції та розвитку та іншими подібними організаціями.

МВФ надає кредити країнам-членам для сприяння вирішенню їх валютно-фінансових проблем; МВРР сприяє країнам-членам у розвитку їх економік через надання довготермінових кредитів і гарантування приватних інвестицій; ЄІВ кредитує проекти, в реалізації яких зацікавлені країни Європейського союзу; позичальниками ЄВРР є країни Центральної і Східної Європи.

Отже, міжнародний кредит - це кредит, який надається державами, банками, іншими юридичними і фізичними особами одних країн позичальникам з інших країн (позичальниками, як і кредиторами, також можуть бути держави, банки, інші юридичні та фізичні особи).

Міжнародний кредит також поділяється на фінансовий, який надається у грошовій (валютній) формі, та комерційний, що надається у товарній формі.