Фінансова діяльність фондової біржі

Ситуація на вторинному біржовому ринку в 2003 році не змінилась  на кращу. Зберіглась тенденція низької  активності на вторинному біржовому  ринку, на який за підсумками року припадає лише 0,1% від загального біржового обсягу торгів (у 2002 році – 6,0% від річного обсягу).

Структура вторинного біржового  ринку була представлена акціями  вітчизняних емітентів. Протягом року на вторинному ринку відбулися 4 торгівельні сесії, під час яких було укладено 8 угод з купівлі-продажу 797 тис. акцій на суму 42,6 тис. гривень.

Протягом 2003 року УФБ  продовжила роботу щодо вдосконалення  та розробки нормативної документації біржі:

• затверджений Біржовою радою УФБ та погоджений в ДКЦПФР пакет нормативної документації, що визначає порядок одержання доступу та здійснення торгівлі цінними паперами в системі електронних торгів (СЕЛТ) УФБ, прийняття якого спрямоване на запровадження електронної біржової торгівлі з використанням віддалених робочих місць учасників;
• затверджене Біржовою радою УФБ та погоджене в ДКЦПФР Положення про порядок розміщення на УФБ похідних цінних паперів, яке визначає процедури організації торгів похідними цінними паперами, які пропонуються до розміщення на УФБ.

Українська фондова  біржа активно продовжувала діяльність на міжнародному рівні. В липні керівництво Біржі прийняло участь в 9-му засіданні Робочої групи “Банки” Німецько-Української Коопераційної Ради в місті Франкфурт-на-Майні, Німеччина.

19 вересня 2003 року Голова  правління УФБ – Віце-президент Федерації Євро-Азіатських фондових бірж (FEAS) прийняв участь в засіданні 9-тої Генеральної Асамблеї Федерації. На Асамблеї вирішувались важливі питання розвитку новостворених фондових ринків, співпраці між фондовими біржами та проблеми світової інтеграції.

Висновки

З вищенаведеного можна  зробити наступні висновки: економічні і соціальні реформи в нашій  країні знаходяться в прямої залежності від формування ефективної моделі фондового  ринку.

Фондова біржа є місцем котирування, здійснення операцій з  цінними паперами і висновку угод. Фондова біржа сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери, оскільки їхня вартість визначається ринковим шляхом у процесі торгів.  Це дає можливість протидіяти спекуляціям цінними паперами внаслідок створення їхнього штучного курсу в різних регіонах, а також унеможливлює продаж фіктивних паперів.

Фондова біржа являє  собою певним чином організований  ринок, на якому власники цінних паперів  роблять через членів біржі, що виступають як посередників, угоди купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з  індивідуальних  торговців цінними паперами і кредитно-фінансовими інститутами.

В Україні прийнятий  і діє ряд нормативних актів, що заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним з головних нормативних актів, що регулюють взаємини між всіма учасниками, є Закон України “ Про цінні папери і фондову біржу”. Відповідно до цього Закону фондова біржа створюється лише як акціонерне товариство. Її засновниками можуть бути лише торговці цінними паперами і їхній повинне бути не менш 20. Засновники повинні внести в статутний фонд біржі визначену суму.

Фондова біржа України  ґрунтується на безприбуткових початках і повинна діяти на принципах  ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без  фінансових утрат для власника, стабільність ринку, широкої гласності і довіри. Це дозволить їй виконувати роль: кошту залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери; перерозподілу капіталів між різними галузями і підприємствами; кошту централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників різних шарів населення, створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності.

Організацію українського ринку цінних паперів і створення  необхідних умов для його функціонування прийняла на себе Українська фондова біржа (УБФ). Серед її акціонерів (усього їх близько 30)  такі великі республіканські банки, як Укринбанк, Агропомбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк “Україна”,  Ощадний банк України, регіональні банки в Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму.

Виходячи важливої регулюючий ролі фондової біржі в економічному житті країни встановлено, що вона є  суб'єктом особливої державної  реєстрації. Її реєструє Кабінет Міністрів  України, тоді як товарну - виконком місцевої Ради (як і всіх суб'єктів підприємницької діяльності на загальних початках). Особливістю державного регулювання роботи біржі є те, що міністерство Фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі і имеющих право приймати в роботі її керівних органів. Така практика має місце в країнах з розвитий економікою: наприклад, в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд має намір йти на визнання правонаступництва у відношенні цінних паперів і здійснювати компенсацію утрат від їхнього знецінювання.

Закон передбачає також  особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одним з них є  виникнення ситуації, коли в біржі  залишається 10 членів і протягом 6 місяців  у її склад не будуть прийняті нові члени. У такий спосіб законодавець намагається не допустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку.

На УБФ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і бути в обігу  як державні, так і недержавні цінні  папери, укладатися касові угоди й угоди на термін.

Перші торги на УБФ  відбулися 6 лютого 1992 р.  У даний  час, крім основної біржі, функціонують 25 її філій по всій Україні. 13 грудня 1993 р. відбулися перші електронні торги.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р. в Україні були зареєстровані 218 недержавних емітентів, якими було випущено цінних паперів на загальну суму 41,1 млрд. крб. Більшість цих цінних паперів - акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд. крб., а облігацій - тільки на 2,2 млрд. крб. У теж час видна тенденція росту обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів у порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів. На біржі провадяться і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д. Це говорить про те, що біржа знаходиться на “голодному пайку” (у країні не створений ринок цінних паперів на первинному рівні), немає товару фондової біржі - цінних паперів, а жити усім, хто там працює, потрібно.

Розвиток українського ринку цінних паперів вимагає рішення ряду важливих, у тому числі і законодавчих питаннях. До них, насамперед, відносяться: визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства. Здійснення цього разом з іншими ринковими мірами забезпечить не тільки поява достатньої кількості цінних паперів, але і впровадження системи допуску (листинга) цих паперів. Листингирование буде сприяти організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на УБФ будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же час листинг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають звертання і котирування цінних паперів на фондовому ринку.

Список використаної літератури

1. Башнянин Г.І. Фондовий ринок України. – Київ: ІЗМН, 2002. – 302 с.
2. Борисов Е.В. Экономическая теория. – Москва: Юрайт, 1998. – 478
3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – Київ: Вища школа, 1995. – 471 с.
4. Куликов Л.М. Основы экономических знаний. – Москва: Финансы и статистика, 1998. – 375 с.
5. Мамедов О.Ю. Современная экономика. – Ростов - на - Дону: Феникс, 1998. – 672с.
6. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко.
7. Огляд Української фондової біржі. Звіти за 2000 – 2003 рр.

Аналітичний огляд діяльності УФБ за 2003 рік