Мікроетика, особливості функціонування корпорації

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Інститут підприємництва та перспективних технологій

Факультет економіки та інформаційних  технологій

 

Кафедра міжнародної економіки

 

 

Індивідуальна робота

З дисципліна

«Етика бізнесу»

На тему:

«Мікроетика, особливості функціонування корпорації»

 

 

 

                                                                                            Виконав:

                                                                                            ст. гр. ФК- 3

                                                                                            Ладичко Володимир

                                                                                            Перевірила:

                                                                                            ст.викл. Івашків В.О.

                                                                         

                  

 

Львів – 2013

Вступ

Традиційно етику бізнесу  прийнято розділяти на макроетику й  мікроетику.

Під макроетикою розуміється та частина етики бізнесу, що розглядає специфіку моральних відносин між як макросуб'єктами соціальної й економічної структури суспільства: корпораціями, державою й суспільством у цілому, так і його частинами;

під  мікроетикою — дослідження специфіки моральних відносин усередині корпорації, між корпорацією як моральним суб'єктом й її працівниками, а також власниками акцій.

Етика бізнесу є невід'ємною  складовою економічної діяльності на мікро-, макро- та міжнаціональному рівнях, запорукою подальшого розвитку співробітництва між країнами та подальшої глобалізації. У системі моральних відносин між макросуб'єктами фахівці виділяють два рівні: горизонтальний і вертикальний.

Більшість людей  приймає етичні рішення на мікрорівні, тобто коли людина відповідає за своє поводження або приймає рішення, які стосуються інших людей, наприклад  відносно добробуту своїх близьких, колег або навіть невеликого співтовариства. Але деякі люди рано або пізно  починають приймати рішення на макрорівні, наприклад безпосередньо брати  участь у формуванні державної національної політики. [1. c.65]

Головні етичні постулати, що визначають своєрідність і додають внутрішню стрункість і цілісність на перший погляд суперечливій етиці бізнесу, наступні:

• принцип економічної доцільності;
• принцип ситуативності;
• принцип індивідуальної відповідальності;
• принцип законності.

 

 

Мікроетика, особливості  функціонування корпорації

Серйозні моральні проблеми виникають  в корпорації на мікрорівні. До них  відносяться проблеми прийняття  управлінських рішень, моральний  характер взаємовідносин “ керівник – підлеглі”, гендерні проблеми у  корпорації та інші.

Прийняття управлінських рішень в  корпорації впливає на стан та вирішення  проблемної ситуації. Від правильності та своєчасності управлінських рішень залежить моральний рівень всього колективу. Прийняття рішень потребує поєднання  етичних та комерційних стандартів.

У бізнесі, як ні в який інший сфері  діяльності, виявляється необхідною ідея відповідальності за її результати, за ухвалені рішення поза залежністю від того, до якої області вони належать. Людина постійно уточнює й змінює ті системи понять, у рамках яких здійснюється його діяльність. Постійно відбувається уточнення системи  понять у різних сферах інтелектуальної  й практичної діяльності людини. Однак  загальна ідея необхідності, з одного боку, концептуалізації будь-якої сфери  діяльності, з іншого боку - уточнення  вже проведеної концептуалізації   створеної в результаті діяльності людини,  представлена подібним чином  у кожній з форм його діяльності. При цьому сам механізм концептуалізації як такої був вичленований на вищих  рівнях "абстракцій і ідеалізації", у якості яких виступають математика, філософія, логіка. Разом з тим  застосовуватися виявлені механізми  можуть і повинні у всіх інших  областях діяльності.

У розширеному розумінні прийняття рішень ототожнюється з усім процесом управління. Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації. Але це не відповідає уявленню, що кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення. У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.

Прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.

На процес прийняття управлінських  рішень впливає безліч різноманітних  факторів. До найважливіших з-поміж  них належать такі:

• Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності.
• Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.
• Особисті якості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.
• Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

 

Кінцевим результатом прийняття  рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий  елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації  за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту. Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.[2. c.88-90]

Аналізуючи структуру  управління, слід зважити на особливості  управлінської діяльності, тобто,  розглядаючи  її  в  межах конкретної  ланки, необхідно брати до уваги і управлінські функції, в яких виражені управлінські відносини.

Дослідження, пов'язані з  розробленням методологічних питань формування організаційних структур управління, охоплюють два підходи їх побудови: функціональний та системно-цільовий.

1. Функціональний підхід побудови організаційних структур управління. В основу покладено необхідність відображення структурою управління сукупності функцій організації. Це передбачає поділ єдиного організаційного процесу на елементи, закріплення їх за виконавцем, аналіз технології виробництва та управління. При цьому структура управління зумовлена структурою зв'язків та відносин між елементами, яка, у свою чергу, зорієнтована на структуру процесу прийняття та реалізації рішень (тобто на технологію управління). Організаційна структура безпосередньо залежить від обсягу, складності та характеру виконання функцій управління. Головним у процесі формування організаційних структур є чітко сформульована система цілей організації. Обираючи засоби конструювання організаційних структур управління, визначаючи їх функціонально-рольові завдання, зважають на такі принципи:

-  необхідність інтегрованого  зв'язку функцій та операцій;

- специфіка поділу праці  та місце кожного суб'єкта в   структурі управління;

- особливості інтеграції  та спеціалізації функцій залежно від розв'язуваних завдань соціальної діяльності організації та ін.

Залежність між структурою та функціями управління не є однозначною. Існує думка, згідно з якою організаційну структуру потрібно сприймати тільки як усталену сукупність органів управління з притаманними їм функціями за кожним різновидом діяльності.[3. c.24-26]

2. Системно-цільовий підхід побудови організаційної структури управління. Згідно з ним структура управління має відповідати цілям системи, відповідно охоплювати технологічні, інформаційні, адміністративно-організаційні взаємодії, які підлягають безпосередньому аналізу та проектуванню. Завдяки цьому формуються соціальні та соціально-психологічні зв'язки, зумовлені рівнем кваліфікації і здібностей працівників, їхнім ставленням до праці, стилем керівництва (вони  впливають на добір, розстановку, перепідготовку кадрів, налагодження раціональної системи стимулювання працівників, формування психологічного клімату).

Кожна організація має  формальні та неформальні структури. Формальна структура – основана на офіційних документах, процедурах, що визначають розподіл і координацію видів діяльності в організації, неформальна структура - нерегламентовані відносини працівників, які виникають у результаті адаптації існуючих систем до конкретних умов і задовольняють індивідуальні та групові потреби. Якою б раціональною не була формальна структура, на практиці неминуче виникають взаємини між особами організації поза її межами. Причини їх формування різні: незадоволення потреб та інтересів співробітників, порушення правил при виконанні завдань тощо. Суб'єкти управління повинні постійно контролювати баланс формальної та неформальної структур, ігнорування якого може ускладнити досягнення цілей організації.[4. c.157-160]

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, зараз більшість людей приймає етичні рішення на мікрорівні, тобто коли людина відповідає за своє поводження або приймає рішення, які стосуються інших людей, наприклад відносно добробуту своїх близьких, колег або навіть невеликого співтовариства. Але деякі люди рано або пізно починають приймати рішення на макрорівні, наприклад безпосередньо брати участь у формуванні державної національної політики. Говорячи про  мікроетику   бізнесу, потрібно зупинятися на ключових факторах, що визначають основні її особливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Андрєєва Т. Є., Бутенко О. П., Опікунова Н. В., Садовніченко О. В., Тулін В. М. Етика та психологія ділових відносин: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Тетяна Євгеніївна Андрєєва (ред.). — Х. : Бурун Книга, 2004. — 143с.
1. Баранівський В.Ф., Скворцова Т.Г. Етика бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Видавець ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 200 с.
2. Ботвина Н. В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування: Навч. посіб.. — К. : Артек, 2000. — 190с
3. Лозовой В. О., Панов М. І., Стасевська О. А., Ценко М. Б., Ярова В. Ф. Етика: Навч. посіб. / В.О. Лозовой (ред.). — К. : Юрінком Інтер, 2002. — 224с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глосарій

 

1. Мікроетика - розділ етики, що розглядає особливості внутрішніх взаємовідносин між суб’єктами самої корпорації. Більшість управлінських рішень приймається саме на цьому рівні.
2. Макроетика – розділ етики бізнесу, що досліджує взаємовідносини між макросуб’єктами структури суспільства: між корпораціями, між державою та суспільством, та інші.
3. Прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації.
4. Кількісні методи прийняття рішень (або методи дослідження операцій) застосовують, коли фактори, що впливають на вибір рішення, можна кількісно визначити та оцінити.
5. Якісні методи прийняття рішень використовують тоді, коли фактори, що визначають прийняття рішення не можна кількісно охарактеризувати або вони взагалі не піддаються кількісному вимірюванню. До якісних методів належать в основному експертні методи.
6. Етика бізнесу - наукова дисципліна, що вивчає застосування етичних принципів у ділових ситуаціях, аналізує моральні відносини в бізнесі в контексті загальної етичної теорії, психології, економіки, стратегічного планування, фінансів, обліку, маркетингу та інші. і таким чином, представляє собою інструмент аналізу і вирішення проблем, які виникають перед людиною, що займається бізнесом.