Лексика з погляду сфер вживання

Системні зв’язки між  словами, які належать до лексичного фонду української мови, ґрунтуються  не лише на формальних, значеннєвих  і генетичних зв’язках. Слова об’єднуються в групи, або підсистеми, також  за диференційними ознаками, узагальнюваними на основі характеру її функціонування. Так, певну частину лексичного фонду утворюють загальновживані слова, використовувані в комунікативній практиці без будь-яких обмежень, що можуть зумовлюватись такими соціологічними чинниками, як професійна приналежність, освітні й вікові характеристики, зв’язок з відповідним діалектним середовищем носіїв літературної мови тощо. Загальновживаним протиставляються слова, що мають обмежені сфери функціонування, безпосередньо зумовлювані згаданими та деякими іншими причинами. Слова обмеженого вживання об’єднуються в підсистеми спеціальної лексики. У мовній практиці виявляється ще одна істотна відмінність між словами: одна частина становить групу активно вживаних лексичних одиниць, інша – позначена пасивним вживанням у мовленні. Неоднорідна лексика сучасної української мови і зі стилістичного погляду, що також дає цілком аргументовані підстави для поділу слів за диференційними ознаками стилістично-функціонального плану. Отже, підставою для функціонування диференціації лексики української літературної мови виступають три основні типи ознак: 1) сфера вживання; 2) співвідношення активного і пасивного словникового складу в лексичному фонді; 3) стилістичні засади вживання слів у різних формах комунікативної діяльності.

Лексика української мови з погляд сфер вживання

За сферами вживання словниковий  склад української мови поділяється  на загальновживану і спеціальну лексику, або на лексику обмеженого вжитку.

До загальновживаної лексики належать слова, використання яких вільне, не обмежене. Подібна лексика складає стійку основу сучасної української мови. У ній за тематичною ознакою можуть бути виділені найрізноманітніші лексико-семантичні парадигми: слова, що називають явища, поняття суспільно-політичного життя, економічні поняття, явища культурного життя, побутові найменування і т. д. і т. п.

У лексиці обмеженого вживання з точки зору соціально-діалектної сфери поширення виділяються слова, по-перше, притаманні тим чи іншим територіальним говорам, діалектам (так звані діалектизми), по-друге, спеціальні, професійно-термінологічні, а також жаргонно-арготичні.

1. Найбільшу групу становлять слова, нейтральні з стилістичного погляду, вони належать до загальновживаної лексики, якою користується кожний, хто володіє українською мовою. Стилістично нейтральними є, наприклад, такі слова, як Батько, син, рука, волосся, хата, вітер, дерево, залізний, зелений, два, той, вона, думати, ходити, тут, близько, весело і т. д. Сфера їх вживання не обмежена усною чи письмовою формою або якимсь одним різновидом літературної мови, вони використовуються в усіх стилях її, бо такі слова відомі кожній людині.

До загальновживаної лексики належать назви навколишніх речей, тварин, рослин, явищ природи і суспільного життя, людської діяльності і культури, найрізноманітніших прикмет і якостей, почувань і стану людини тощо, тобто слова, пов’язані з повсякденним життям усіх членів мовного колективу. Загальновживані слова здебільшого належать до стійкого лексичного фонду мови.

Категорія загальновживаних слів не є замкненою і застиглою: вона весь час поповнюється новими словами у зв’язку з розвитком матеріальної і духовної культури найширших мас населення. Так, наприклад, словаЕлектрика, радіо, лекція, конференція Понад 60 років тому не були загальновживаними; потім такими не були слова Відео, комп’ютер. Тепер вони стали звичайними, отже і загальновживаними.

2. Близька своїм характером до загальновживаної лексика специфічно побутова, пов’язана з явищами побуту різних соціальних груп населення.

Вона обіймає слова, що називають предмети одягу, їжі, господарства, житла, розваг та ін., а також їх деталі(плахта, кісник, бриль, коцюба, рогач, ослін, бандура, весілля).

Серед побутової лексики можна виділити загальновживані слова, тобто такі, які означають назви предметів і явищ, поширених у побуті всіх груп населення, що користуються українською мовою (постіль, шапка, сніданок).

Але, крім них, є багато й таких специфічно-побутових слів, які активно вживались лише представниками окремих суспільних груп, а не всіма членами мовного колективу.

Наприклад, слова запаска, очіпок, покутя, макогін були поширені тільки в селянській лексиці, а пальто, одеколон, варення, буфет раніше активно вживались тільки в мові міського населення тощо.

Побутова лексика змінюється звичайно із зміною побуту її носіїв.

3. Велику групу становить професійно-виробнича лексика, до якої належать слова, що вживаються для назв різних знарядь, матеріалів, явищ і процесів виробництва, як наприклад: домна, вагранка, руда, верстат, прядка, цівка, веретено, терпуг, долото, бетон, газифікація, електрозварювання і т. д. У кожній виробничій галузі створюється своя, специфічна для неї лексика, зв’язана з діяльністю людей, що працюють в цій галузі.

Найбільш значною групою в спеціальній лексиці є наукові і технічні терміни, що утворюють різноманітні термінологічні системи.

До термінологічної лексики відносять слова чи словосполучення, що використовуються для логічно точного визначення спеціальних понять, встановлення змісту понять, їх ознак. Отже, для терміна (на відміну від не терміна) особливою характерною функцією є функція визначення, що називається дефінітивною, а саме термінологічне розкриття змісту поняття — дефініцією.

     До власне професійної лексики належать слова, вирази, які не є суворо взаконеними, науково визначеними найменуваннями тих чи інших виробничо-технічних, сільськогосподарських та інших професійних понять.

Одні з подібних найменувань набувають ознак напівофіційних, але визначених в галузі їх поширення професійних слів. Вони нерідко включаються в спеціальні словники, але обов’язково з вказівкою на чисто професійне їх значення. Наприклад: в мисливстві відомо кілька назв лисиці: проста, руда (чи сиводушка), лісова, червоно-бура, чорнобурка, чорна, біла, карсун, караганка, запашиста лисиця.

Інші професійні слова лишаються вузькопрофесійними, що вживаються в розмовному мовленні людей, об’єднаних родом певних занять.

Такі слова є професійно-жаргонними. Так, у поліграфістів рядок, що не ввійшов у текст, називають висячим.

Широкого поширення в літературній мові вузькопрофесійні слова звичайно не отримують, тобто сфера їх вживання залишається обмеженою. Частіше за все це розмовне мовлення представників тієї чи іншої професії. Однак, нерідко буває так, що відбувається так звана термінологізація професійних слів і виразів. У такому випадку вони стають єдиним офіційно взаконеним найменуванням.

У той же час поширення науково-технічної термінології і власне лексики, їх інтенсивне проникнення в різні сфери життя призводить до того, що в мові, поряд з процесом термінологізації загальновживаних слів, спостерігається і зворотний процес – засвоєння літературною мовою термінів, тобто їх детермінологізація. Часте вживання філософських, мистецьких, літературознавчих, медичних, фізичних, хімічних, виробничо-технічних і багатьох інших термінів і термінологічних сполучень зробило їх загальновживаними лексичними одиницями: аргумент, поняття, свідомість, драма, концерт, контакт, контур, напруга, роман, стиль, аналіз, синтез.

Ці слова в загальнолітературному вживанні мають інші, нерідко переносно-метафоричне лексичне чи фразеологічне значення.