Аналіз магнітних документів, їх перевагу перед іншими носіями інформації

Кількісну характеристику записують арабськими цифрами перед зазначенням про специфічний вид документа, яке подають у скороченій формі, наприклад, 1 кд, що означає 1 компакт-диск, 1 мфк або 1 мк (1 магнітна фонограма на касеті; 1 мгф (магнітна фонограма на катушці); 1 грп. (грамплатівка). У відомостях про обсяг матеріалу наводять час звучання магнітної фонограми або грамплатівки. Можна вказувати приблизний час (37 хв.; Бл. 90 хв.). Інші відомості, що стосуються фізичної характеристики фонодокумента, містять дані про швидкість фонограми (33 об/хв; 38 см/с), кількість доріжок запису (2 дор.), кількість звукових каналів (моно; стерео).[4;97]

На етикетках фонодокументів іноді вміщують ISN, у такому разі його вказують в описі. Після коми наводять фірмовий або виробничий номер у вигляді цифрового або змішаного позначення, за яким здійснюється ідентифікація документа.

Зведений опис комплектів і серійних видань фонодокументів складається з урахуванням розглянутих правил. У кількісній характеристиці загальної частини наводять відомості про кількість одиниць у комплекті, а також зазначають час звучання комплекту в цілому.

від 2-х до 50-ти: Спектакль Ленінгр. театру мініатюр / Текст М. Гіндіна, Г. Рябкіна, К. Рижова та ін. — Л.: Мелодія, 1991. — 5 грп. (Бл. 2 год. 40 хв.): 33 об/хв, стерео. —Д-12515-24. — Рос.

Грп. 1.-Бл. 40 хв.—Д-12515-6.

Грп. 2. — Бл. 40 хв. — Д-1257-8.

3.3. ВІЗУАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ (КІНОФОТО  ДОКУМЕНТІВ)

Бібліографічні описи візуальних матеріалів (відеофільмів, кінофільмів, діафільмів, діапозитивів), як правило, складають під назвою. Якщо назвою документа виступає ім'я особи, назва колективу, місцевості, їх розглядають як основну назву.

Складаючи бібліографічний опис мікродокумента, до уваги беруть відомості, вміщені на кадрі, що відтворює титульну сторінку документа, поданого у вигляді мікроформи. Звідти беруть основну назву документа, а за потреби й заголовок бібліографічного запису.

У зоні фізичного опису наводять кількісні дані, а також зазначають специфічний вид матеріалу, відомості про обсяг візуального матеріалу, додаткові відомості про документ (швидкість проекції, колір, матеріал, з якого виготовлена рамка діапозитиву), для мікрофільмів і мікрофіш кількість мікро-форм, що вміщують текст окремого видання. Наприклад: 1 кф. (10 хв): 24 кд/с, кольор.

Інші відомості записуються з урахуванням правил, що стосуються наведення окремих зон та елементів опису:

Ким бути?: Навч. кінофільм. — К.: Укркінохроніка, 2001. — 1 кф. (10 хв): 24 кд/с, ч.-б.

У бібліографічних описах мікрофільмів і мікрофіш у зоні приміток фіксують відомості про видання, з якого зроблено мікрорепродукцію.

Бінкін Б.А. Ефективність управління: Наука і практика: [Мікрофільм] / Б.А. Бінкін, В.І. Червняк. — М., 1982. — 1 мф. — Мікрорепрод. вид.: М.: Наука, 2002. — 144 с: ілюстр. — Рос.

На комплекти візуальних документів складають зведений опис. Зона фізичного опису в загальній частині містить узагальнені відомості про кількість одиниць у комплекті й час проекції всіх частин фільму, загальну кількість кадрів для діапозитива.

У специфікації вказують назву одиниці з комплекту візуального матеріалу, її порядковий номер і власну назву випуску:

Алі — мореплавець: У 2 дф. / Авт. Ю. Логвин. — К.: Держ-кіно, 2001. — 2 дф. (44, 49 кд.): кольор. Дф. 1: Ч. 1-2.-Д. 125-01. Дф. 2:4. 3-4.-Д. 126-01.

На окремий слайд з набору діапозитивів, окремий кадр або групу кадрів діафільму може складатися аналітичний опис.

3.3. ЕЛЕКТРОНИХ ДОКУМЕНТІВ

Об'єктами складання бібліографічних описів електронних документів є дискети, електронні оптичні диски (ОБКОМ), електронні мікропроцесорні картриджі тощо. Відомості для складання опису беруться з основного меню або переліку відомостей програми електронного документа. Саме тут можна взяти відомості про автора і назву документа. Основною вважається назва, подана першою. У підназві наводять відомості про вид документа таким чином: "Електрон, ресурси". Місцем видання вважається юридична адреса офіційного видавця або дистриб'ютера електронних документів. Для документів, створених в Україні або Росії за ліцензійною угодою із зарубіжним власником авторських прав, вказують лише місцезнаходження українського або російського видавця. Це стосується і назви видавництва. Нею вважається назва установи, що здійснює випуск документів на основі авторської угоди зі створювачем їх або за ліцензійною угодою із зарубіжними власниками. Якщо випуск документів здійснюється за ліцензійною угодою, назву зарубіжної фірми не наводять. Позначення документа і його обсяг вказують за загальними правилами, наприклад:

1. електрон, опт. диск.
2. електрон, гнуч. диск.

ІЗМ електронних документів, якщо вони є, записують у тій формі, у якій їх подано в документі.

Кращі програми на кожен день: Для домашніх комп'ютерів: [Електрон, ресурси]. — М.: ООО "Арго", 2003. — 1 електрон, опт. диск. — Рос.

Описи документів з електронних мереж складаються за правилами формування аналітичних описів. У першій частині опису подають відомості про документ, у другій — його адресу.[4;102] Наприклад, опис документа, взятого з інтернет, має такий вигляд:

Про обов'язковий примірник документів: Закон України від 9 квіт.

1999 р. № 595-ХІV: [Електрон, ресурси] / Спосіб доступу: URL: httр://www.nbuv.gov.ua/law/99_oblik.html. — Загол. з екрана.

Іноді опис виглядає простіше:

Электронные библиотеки: Науч. електрон, журн. // http://www.risi.ru/el-bib.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

     Перспективи розвитку матеріальної основи документа з врахуванням забезпечення довготривалого збереження інформаційних повідомлень.

 З  наведених  вище  характеристик   кожного   нового  штучного   носія інформації, можна зробити висновок, що перспективними в  майбутньому  будуть магнітні диски із записом найрізноманітніших видів інформації,  що  дозволять створювати нові і нові бази даних інформації для:

     =  швидкого доступу до них (як до вітчизняних, так і до зарубіжних  баз

       даних);

     =  автоматизацію  та обробку даних;

     =  швидкого  та зручного пошуку потрібного  документа;

     =  полегшення  відтворення та передачі інформації  у часі та просторі;

     =  прискорить  донесення нової інформації до реципієнта;

     =  тривалого  та надійного зберігання документів.

Особливо важливий розвиток баз даних в інформаційних центрах, таких як, універсальні та спеціалізовані бібліотеки, архіви, музеї.  Носії  на  основі нових  матеріальних  носіїв  дозволять  збільшити  об’єми  використання   та зберігання документів.

Постійне збільшення та вдосконалення носіїв,  систем  інформації  дасть можливість використовувати більш економні технології для їх виробництва,  що дозволить упроваджувати нові  системи  в  кожну  галузь  діяльності  людини, зробить їх доступними для кожного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1) Василевского Ю. А., Чельцова В. С. Технология  магнитных  носителей  и  фотографических  материалов. – М.׃ Политиздат, 1988. – 364с.

2) Кушнаренко Н.Н. Документоведение. – К.: «Знання», 2000.

3) Кушнаренко Н.Н. Документоведение׃ Учебник. – 4-е изд., испр. – К.׃ «Знання», 2003. – 460с.

4) Кушнаренко Н.М., Удалов  В.К. Наукова обробка документів׃  Підручник. – К.׃Вікар,2003. – 328с.

5) Сенченко Н. И. Библиотеки и персональные компьютеры. – К.׃Довіра, 1990

6) Финкельштейн Б. А. Полимерные пленки и покрытия. – Л.׃Світ, 1991. – 265с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНОТАЦІЯ

Псарьова А.Л. Магнітний докумант׃ історія, сучасний стан, перспективи розвитку.

Курсова робота присвячена одній з актуальних проблем сучасного подання та сприйняття інформації. Поширений інтерес до носіїв інформації, зокрема магнітних документів. Розглядаються питання з історії розвитку магнітних документів. Увага також привернута до перспектив розвитку та широкого спектору їх використання. Висвітлено основні переваги магнітних документів та широке їх застосування у різних сферах життєдіяльності людини.