Проблемні позички та засоби їх реструктуризації – 4-6 годин

Тема 7. Проблемні позички  та засоби їх реструктуризації – 4-6 годин

 

1. Суть проблемних  кредитів та причини їх виникнення.

2. Банківський  моніторинг.

3. Реструктуризація  кредитної заборгованості.

4. Ліквідація  проблемних кредитів.

 

 

1. Суть  проблемних кредитів та причини їх виникнення.

 

Незалежно від  якості кредитного портфеля та методів, які застосовуються при управлінні кредитним ризиком, усі банки стикаються з проблемами неповернення кредитів.

Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилася ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення кредиту

Банківська  практика свідчить, що складності з  поверненням кредитів частіше всього обумовлені впливом процесів, які розвиваються протягом визначеного періоду часу. Тому досвідчений кредитний працівник банку може ще на ранній стадії виявити у позичальника ознаки фінансових труднощів, що зароджуються, і вжити заходів щодо їх попередження і захисту банківських інтересів.

 

Неприйняття своєчасних заходів із недопущення фінансових проблем у позичальника призводить не лише до несплати основного боргу і відсотків, а й до таких наслідків:

1) погіршується репутація банку (падіння довіри вкладників та інвесторів, загроза неплатоспроможності банку);

2) відплив з банку висококваліфікованих працівників (через зниження можливостей їх матеріального стимулювання);

3) додаткові витрати, пов'язані з поверненням проблемного кредиту;

5) певна частина позикового банківського капіталу заморожується в непродуктивних активах.

До  попереджувальних сигналів виникнення проблемних кредитів належать:

• претензії  на майнові права, податкові санкції  щодо нерухомості, прийнятої банком як застава;

• раптове припинення зв'язку з позичальником; недотримання умов і вимог, передбачених документацією про видачу кредиту;

• необгрунтовані затримки в одержанні від клієнта фінансової звітності; відмова надати на прохання банку фінансову інформацію;

• одержання  неповної чи недостовірної інформації від фірми;

• погіршення фінансового  стану, що виявляється зі звітів;

• наявність  проблемних кредитів у позичальника чи поручителя за кредитами, отриманими в інших кредитних установах;

• погашення  кредитів із запізненням;

• збільшення обсягів і термінів погашення дебіторської і (чи) кредиторської заборгованостей;

• збитки за операціями протягом одного чи декількох кварталів або періодів;

• оплата низьколіквідними активами — векселями й матеріальними запасами за бартером (у разі наявності коштів);

• несвоєчасна  реакція на звернення банку;

• спроби позичальника змінити форму і масштаби проекту, що є як об'єктом фінансування;

•  уповільнення темпів реалізації частини нерухомості чи іншої продукції, що пропонується фірмою на ринку, в порівнянні з плановими показниками;

• зміни в  галузі чи конкретному секторі економіки, що можуть безпосередньо вплинути на господарську діяльність позичальника;

• поява нових  технологій, яка може привести до того, що продукти або послуги, що надаються  позичальником, будуть незатребуваними або застарілими;

• катастрофи, наприклад, пожежа чи повінь, що можуть негативно позначитися на господарській  діяльності позичальника навіть за наявності  страховки;

• значні зміни  в звітах про матеріально-технічні запаси або про кредиторську заборгованість;

• випадки виявлення  підробок; численні прохання про подовження терміну виплат за кредитом;

• чутки про  господарську діяльність позичальника, які отримані з надійних джерел, що свідчать про проблеми, що існують у позичальника;

• імовірність злиття, приєднання, реорганізації фірми та інші значні реорганізаційні заходи;

• зменшення  обсягів господарської діяльності позичальника;

• зміни в  керівництві фірми позичальника;

• смерть або  хвороба керівників фірми позичальника.

Причини виникнення проблемних кредитів: 

1.  Кредитування інсайдерів (членів ради банку, найбільших акціонерів або пов'язаних із ними осіб) на пільгових умовах або в особливо великих розмірах.

2.  Неповна кредитна інформація — відсутність вичерпної фінансової документації та відповідних статистичних даних стосовно позичальників, мети кредиту, планів і джерел погашення, даних про те, як погашається кредит, як перевіряється виконання кредитної угоди, а також зовнішньої інформації про кредит.

3. Погашення кредитів. Причиною проблем можуть стати необгрунтовані рішення кредитних комітетів щодо пролонгації кредитів, зміни графіків платежів, особливо при кредитуванні сільського господарства.

4.  Недостатньо виважений підхід до кредитної діяльності. Банк має дуже обережно ставитися до кредитування, уникати невиважених рішень.

5.  Некомпетентність у спеціальних питаннях — невміння працівників кредитних відділів і підрозділів аналізувати та оцінювати фінансову документацію, а отже, забезпечити захист інтересів банку під час надання кредиту та контроль за виконанням кредитної угоди.

6.  Невиважений підхід до ризиків. Рішення про надання кредитів має бути обґрунтованим і враховувати можливі та існуючі ризики.

7.  Кредитування у занадто великих сумах. Надавати великий кредит позичальникові із задовільним фінансовим станом так само небезпечно, як і кредитувати клієнта за наявності значних ризиків. Кредити, сума яких перевищує можливості позичальника, а отже, є сумнів щодо їх погашення, вважаються ненадійними.

8.  Конкуренція. Змагання між банками за нові види операцій, а також за клієнтів та позичальників може призвести до того, що деякі з них знизять критерії кредитування і почнуть надавати ризикові кредити.

9.  Недостатній рівень супроводження кредитів. Відсутність постійного контролю з боку кредитних працівників банку за наявністю та станом заставленого майна, платоспроможністю позичальника, за змінами у його статуті, у складі керівництва тощо може значно зменшити забезпеченість та збільшити ризик неповернення кредиту.

 

 

2. Банківський  моніторинг

Своєчасне й  точне визначення банком причин виникнення проблем із кредиту дає змогу банкові зменшити втрати від ймовірного невиконання зобов'язань з боку боржника.

 

Фактори, пов'язані з діяльністю позичальника, внутрішніми причинами якої є:

— недосвідченість, неефективні  дії чи відсутність зацікавленості позичальника;

— погіршення якості продукції  і роботи;

— помилки в оцінці ринків збуту;

— погане управління нерухомістю;

— помилкові чи безконтрольні  фінансові операції, що проявляється в зростанні дебіторської заборгованості, невиробничих витрат і т.п.;

— незадовільне управління потоком коштів щодо конкретної нерухомості;

— недостатній операційний  доход, що може бути результатом повільної  реалізації оплати за рахунками;

— коли діяльність позичальника поширюється на нові сфери, і при  цьому відсутні необхідні капітал та досвід;

— проблеми, пов'язані  з розвитком фірми, чи проблеми ринкового характеру, наприклад, втрата основного орендаря або ризики зміни попиту на продукцію чи пропоновані послуги;

—  халатно-злочинні дії позичальника;

- свідоме ігнорування позичальником своїх боргових зобов'язань; крадіжка чи шахрайство з боку позичальника;

— вплив на позичальника непередбачених економічних проблем;

— псування незастрахованої власності, пов'язане з пожежею, повінню та іншими природними обставинами;

—  функціонально  чи економічно застарілий об'єкт;

— млявий місцевий або загальний ринок;

—  смерть або  хвороба основного платника чи партнера.

Фактори, пов'язані з діяльністю банку:

— відсутність  налагодженої системи інформації й  досвіду роботи з нею;

— недостатньо  продумана і розроблена кредитна політика банку;

— необґрунтовано ліберальне ставлення до позичальника при розгляді заявки на кредит;

— неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника;

— неякісне структурування кредиту;

— помилки в  оцінці забезпечення кредиту;

— неповне відображення в кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку;

— відсутність  контролю за позичальником у період погашення кредиту (обстежень, перевірок забезпечення та ін.);

— фінансові  зловживання та перевищення своїх  службових повноважень спеціалістами  кредитного відділу.

Фактори, які не знаходяться під  контролем банку:

— погіршення економічної  кон'юнктури;

— зміна політичної ситуації;

— зміна законодавства  і т.п.

Найважливішим елементом кредитного моніторингу є збір достовірної інформації і її регулярний аналіз. У роботі із стягнення проблемних кредитів банк повинен діяти швидко, без затримок — так, якщо позичальник затримає розрахунки за своїми зобов'язаннями перед іншими організаціями і підприємствами (постачальники, податкова служба, страхова організація) раніше, ніж виникне вимога банку, останньому доведеться перебувати в довгому списку кредиторів, які вимагають повернення боргу.

Основні дії  банку, спрямовані на повернення кредиту

Організаційна, фінансова та	Безпосереднє  повернення
інша допомога банку	кредиту в якомога  коротші
позичальнику	строки
а)розробка програми зміни	а) розробка і реалізація   плану
структури   заборгованості	поліпшення  виробничої
(перегляд графіку  платежів з	діяльності  позичальника;
повернення  кредиту і виплати	б) продаж: частки
процентів, зміна  форм	позичальника  третій стороні;
кредитування  та ін.);	в) звернення  до гарантів і
б) робота з керівництвом	поручителів;
позичальника  щодо виявлення	г) застосування заходів
проблем і пошуку шляхів їх	правового характеру;
вирішення;	д) оформлення документів про
в) призначення  керівників,	банкрутство та ін.
консультантів і кураторів для
роботи з  підприємством від
імені банку;
г) розширення кредиту,
видача додаткових кредитів,
переведення боргу  з
простроченого на поточний;
д) збільшення власного
капіталу за рахунок власників
або інших сторін;
є) одержання  можливої
документації, можливих
нових гарантій та ін.

 

Проаналізувавши вищенаведені заходи, можна виділити два основні методи управління проблемними кредитами — реструктуризацію і ліквідацію.

 

3. Реструктуризація  кредитної заборгованості.

Реструктуризація  кредитної заборгованості - це угода кредитора з позичальником, який має труднощі з погашенням своїх фінансових зобов'язань, про нову схему їх погашення:

1) укладення додаткової угоди - позичальнику надається відстрочка у погашенні кредиту на період коригування ним господарської діяльності;

2) виконання  банком різних функцій: обмеження активності позичальника (наприклад, придбання нового обладнання чи розширення виробництва); витрати на виплату грошових винагород працівникам; участь в управлінні фірмою.

Рефінансування полягає в наданні позичальнику нового кредиту в погашення заборгованості за чинним кредитним договором. Здійснюється банком стосовно позичальників, що мають добру кредитну історію, задовільний фінансовий стан, але через нестачу власних коштів не можуть здійснити повне погашення заборгованості у визначені кредитним договором строки.

Уступка вимоги полягає у продажу банком заборгованості за кредитом третій стороні (новому кредитору) на підставі укладеного між банком і новим кредитором договору уступки права вимоги та умови сплати останнім суми уступленої вимоги.

Ефект від здійснення уступки вимоги:

1) за рахунок продажу активів з низькою прибутковістю вивільняються ресурси для фінансування більш прибуткових активів.

2) продаж активів уповільнює зростання банківських активів, досягнення балансу між збільшенням банківського капіталу та ризиком, пов'язаним із кредитуванням;

3) зменшення відповідної статті балансу банку.

Однією з  форм продажу банками своїх кредитних вкладень є сек'ютиризація кредитів — продаж банком виданого кредиту, тобто передача прав щодо отримання основного боргу і процентів за ним покупцю кредиту. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом придбання у позичальника за договорами купівлі-продажу векселів, платниками за якими є дебітори позичальника, з наступним проведенням взаємозаліку зустрічної заборгованості за кредитом із вищезазначеними договорами купівлі-продажу.

 

Залежно від  форми забезпечення кредиту банк застосовує різні способи вимушеного стягнення боргу і процентів:

1) продаж заставленого  майна;