Виконання дохідної частини державного бюджету України за 2006-2011

 

ЗМІСТ 

 

 

ВСТУП…………….………………………………………………………….3

1. Сутність прямих податків та їх місце у формуванні Державного бюджету України……………………………………………………………………4
2. Виконання дохідної частини державного бюджету України за 2006-2011 рр………………………………………………………………………………11

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….18

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….20

 

 

 

ВСТУП

 

 

Своєчасне наповнення дохідної частини Державного бюджету України  є базою розбудови економіки  держави та гарантією соціального  забезпечення населення. Важливу роль у цьому процесі відведено  податковим надходженням як вагомому джерелу поповнення бюджету. Податки  є регулятором перерозподілу  валового внутрішнього продукту (ВВП), вони відчутно впливають на економічні процеси в державі.

Податкова складова є одним  з основних джерел доходів державного бюджету, забезпечення виконання державою своїх функцій. За допомогою податків держава не лише акумулює кошти,  але й виробляє перерозподіл суспільних доходів між різними категоріями населення,  територіями,  галузями економіки. Крім того, податки забезпечують моніторинг економічних процесів.  Результати такого зворотного зв'язку використовуються при плануванні стратегічного розвитку держави, що неможливо здійснити, спираючись виключно на неподаткові надходження до бюджету, навіть враховуючи деяке зростання їх стабілізуючої ролі у кризовий та посткризовий періоди.

 

 

1. Сутність прямих податків та їх місце у формуванні Державного бюджету України

 

 

Надходження до державною бюджету - це кошти, що залучаються до складу доходів державного бюджету з метою фінансування запланованих видатків. Надходження до бюджету включають доходи бюджету та кошти, що залучаються на основі позики. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1. Податкові надходження.

2. Неподатної надходження.

3. Доходи від операцій з капіталом.

4. Трансферти.

Фінансування дефіциту бюджету  проводиться шляхом мобілізації  коштів та одержання позик. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за категоріями кредиторів (або власників  боргових зобов'язань) та за типами боргових інструментів.

Податкові надходження - це доходи, що залучаються до складу державного бюджету в формі загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Питома вага таких надходжень в структурі доходів Державного бюджету складає від 65 до 70 %, а частка в ВВП від 9 % до 12 %. До податкових надходжень відносяться прямі і непрямі податки, збори та обов'язкові платежі. Зокрема, податкові надходження включають податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості активів, платежі за використання природних ресурсів, акцизи, податок на додану вартість, ввізне мито, плату за ліцензії та ін.

Прямі податки хоча й поступаються непрямим за своєю питомою вагою  у формуванні доходів бюджету  мають суттєве значення у податковій системі України. Найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування. Земельне та майнове оподаткування як за своєю бюджетною роллю так і за впливом на платників поки, що недостаньо вагомі. При чому це скоріше недолік, ніж перевага податкової системи. Є певні проблеми у системі прибуткового оподаткування. Це насамперед проведення чіткого розмежування між прибутковим оподаткуванням юридичних і фізичних осіб. На заході податок на прибуок корпорації має високий рівень розвитку. Із розвитком акціонерної форми власності в Україні прибуток стає важливою складовою доходу, а тому потребує особливих форм оподаткування.

Система прямих податків регулює насамперед доходи юридичних і фізичних осіб, на відміну від непрямих, які впливають  на ціни. Але в кінцевому підсумку і прямі, і не прямі податки  скорочують споживання, впливаючи тим  самим на баланс попиту й пропозиції.

Важливим елементом системи  прямих податків є прибуткове оподаткування. Залежно від платників податку  прибуткове оподаткування поділяється  на два види:

• оподаткування фізичних осіб,
• оподаткування юридичних осіб.

Кожний з указаних видів передбачає різні умови справляння податку. Це пояснюється тим, що доходи юридичних і фізичних осіб, маючи однакову економічну природу - добавлену вартість, розрізняються за характером викорисання, виконуючи різні функції. Так, доходи підприємств мають продуктивніший характер. Вони спрямовуються на розвиток виробництва, тоді

• кошти, матеріальні цінності й нематеріальні активи, що надходять підприємству у вигляді внесків до його статутного фонду, оплати емітованих ним акцій або інших корпоративних прав;
• кошти громадян, що надходять до кредитних спілок, пенсійних фондів та інших спеціалізованих фінансових установ у вигляді внесків на додаткове пенсійне страхування;
• взяті на облік, але не сплачені боргові вимоги та права вимоги на виконання договірних зобов'язянь у тому числі отримані, але не оплачені векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, гарантії, банківські накази та інші види забезпечення заборгованості щодо розрахунків з дебіторами;
• курсові різниці, нараховані на валютні цінності підприємства;
• кошти спільного інвестування інвестиційних фондів та інвестиційних компаній;
• кошти, матеріальні цінності або нематеріальні активи, внесені у вигляді іноземної інвестиції та повернуті іноземному інвесторові в разі припинення інвестиційної діяльності на суму фактичного внеску в грошовій або натуральній формі;
• кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, утому числі неризидентів, фондам, установам, закладам, громадським тарелігійним організаціям. Метою діяльності яких не є одержання прибутку, для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної,культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності;
• кошти, одержані закладами і установами освіти та науки, що повністю або частково фінансуються з бюджету, на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами;
• кошти, одержувані релігійними організаціями від здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами.

Для сучасних держав характерним є  втручання в різні сфери економічного життя. Різниця лише в ступені цього втручання. У США воно менше, а в Швейцарії - більше.

Основним інструментом державного регулювання є податкова політика та фінансовий вплив на підприємництво.

Завдяки цьому впливу держави досягають  поставленої мети по забезпеченню економічного росту, впровадаженню ефективної цінової  політики, зайнятості населення країни, створенню системи соціального  захисту менше захищених верств населення, створенню рівноваги  у зовнішньо-економічній діяльності тощо.

Системи податків у розвинених країнах  багатогранні та розгалужені. Вони включають  в себе федеральні або загальнодержавні податки, податки регіонів та місцеві  податки. Ступені оподаткування  в Європі вище ніж в Пн. Америці.

На сьогодняшній день податки служать  інструментом розвитку економіки. Формування і рух бюджетних коштів займає центральне місце в реалізації економічної  політики всіх країн світу,зокрема  таких лідерів в економічному розвитку як Японія і США.

Податкова система Японії характеризується багатою кількістю податків.їх має  право стягувати кожен орган  територіального управління. Але всі податки країни зафіксовані в законодавчих актах. Кожен вид державного податку регулюється законом. Закон «Про місцеві податки» визначає їх види і граничні ставки, всі інші встановлює місцевий парламент.

Основу бюджету становлять прямі  податки, яким віддається очевидна перевага.

Найбільший дохід державі приносить податок на прибуток з фізичних і юридичних осіб. Він перевищує 56% всіх податкових надходжень.підприємства і організації сплачують з прибутку : державний податок на прибуток у розмірі 33,48%, префектурний податок на прибуток - 5% від державного, що дає ставку.

Прямий податок - це обов'язковий платіж, котрий стягується державою безпосередньо з доходів і майна фізичних та юридичних осіб. Прямий податок поділяється на реальний та особистий.

Прямі податки мають суттєве  значення у податковій системі України. Найрозвинутішою є система прибуткового оподаткування.земельне та майнове  оподаткування як за своєю бюджетною  рольюдак і за впливом на платників  податків поки що недостатньо вагомі. В умовах переходу від планової до ринкової економіки ще не встигли сформуватись досить сильна податкова служба,котра могла б надійно і всебічно контролювати доходи підприємств і громадян.Невизначеність законодавства й відсутність повноцінного податкового апарату значно ускладнюють контроль за доходами, особливо від підприємницької діяльності. В цих умовах майнове і земельне оподаткування може відіграти врівноважуючу роль у системі прямого податком на прибуток підприємств набагато більший,ніж прибутковий податок з громадянко так ж впливає на загальний розмір цих двох видів податків і забезпечує перевищення частки податку на прибуток підприємств над часткою прибуткового податку з громадян у доходах бюджету. Одночас спостерігається інша тенденція: різке зменшення частки платежів у бюджет із доходів господарюючих суб'єктів. [11]

Це зумовлено системою податкових пільг та практикою надання підприємцям податкового крeдиту у формі відстрочки здійснення платежів у бюджет.Відповідно до закону України «Про внесення змін до Закону України» «Про оподаткування прибутку підприємств» у структурі доходів зведеного бюджлу суттєво знижується частка прибутку підприємств. Це зумовлено на амперед уведенням нового порядку визначення оподатковуваного прибутку як різниця між валовим доходом і валовими витратами, включeнням до останніх витрат на утримання соціальної сфери. Водночас підприємства отримують суттєві додаткові кошти на розвиток власного виробництва у вигляді амортизаційних витрат.

Податки з населення - це економічні відносини в грошовій формі, які виникають між д фжавою і населенням із приводу примусового обов'язкового вилучення части ти доходу для створення централізованого грошового фонду держави.

Прибуткове оподаткування доходів  громадян може здійснюватися за пропорційними  і прогресивними (регресивними) ставками. Прогресія (регресія) буває прямою і ступінчастою. При прямій прогресії ставки збільшуються (зменшуються) із зростанням доходу, і податок за цими ставками нараховується пропорційно розміру доходу. Як правило, в системі прибуткового оподаткування ромадян при побудові шкали ставок використовується ступінчастий метод. Суть його полягає в тому, що дохід розбивається на частки, для кожної з яки: установлюється своя ставка податку. При прогресивній шкалі кожна наступна частка доходу оподатковується за більшою, а при регерсивній-за меншою ставкою, ніж попредня.

В Україні, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають поза межами України, є платниками податку на нерухоме майно, яке перебуває в їх власності в тому випадку, якщо воно знаходиться на території України.

Об'єктом оподаткування є нерухоме майно ,що перебуває у власності  громадян: житлові будинки, квартири, дачні (садові) будинки, гаражі, а також інші приміщення та споруди.

Платниками податку з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є як юридичні, так і фізичні особи, у власності яких є транспортні засоби. Ставки податку встановлюються в частинах мінімальної заробітної плати залежно від виду транспортного засобу та його вантажопідйомності. Для обчислення податку необхідно ставку помножити на показники потужності двигуна,які виражаються в кінських силах або в ккіловатах потужності.

Контроль за сплатою податку  з власників транспортних засобів здійснюють як податкові інспекції так і державні автомобільні інспекції. Зокрема технічний огляд автомобілів, які проводять автомобільні інспекційне здійснюється без пред'явлення розрахункових документів про сплату податку з власників транспортних засобів. Податкові інспекції мають можливість проконтролювавти сплату цього податку тільки в юридичних осіб, причому контроль може здійснюватися у два етапи: камеральна перевірка та документальна.

Камеральна перевірка проводиться в податковому органі куди платники мають подавати разом з іншими формами звітності і розрахунку податку з власників транспортних засобів. У цьому розрахунку платник наводить такі дані:марки авт'омобілів,що перебувають на балансі підприємства їх кількість, потужність двигунів, на основі яких і обчислюється сума податку належно до сплати в бюджет.

Документальна перевірка правильності сплати цього податку проводиться  податковим інспектором безпосередньо  на підприємстві разом із перевіркою правильності та своєчасності сплати інших податків. Для перевірки використовуються книги чи картки обліку основних засобів та технічні державою та підприємствами всіх форм власності прибутку як головного джерела інноваційногї діяльності підприємства є податок на прибуток підприємств, що входить до складу податкової системи України.

Кожен вид податків має свої специіфчні риси та функціональне призначення  і займає окреме місце в податковій системі. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Цей вид податків сприяє такому розподілу податкового тягаря, при якому більше сплачують ті члени суспільства котрі мають вищі доходи. Такий принцип більшістю економістів світу вважається найсправедливішим з самого початку оподаткування прибутку підприємств його називали «впровадженням законів правди і справедливості», вважаючи найдосконалішою формою оподаткування.

Поряд з іншими видами податків, податок на прибуток підприємств є елементом податкової системи України та інструментом перерозподілу нацонального доходу. Але на відміну від податку на додану вартість цей податок є прямим тобто його кінцева сума повністю залежить від кінцевого результату господарської діяльності підприємств та організацій.

В Україні система оподаткування  прибутку характеризується частою зміною об'єкта оподаткування. Так, у 1991 р. податок справлявся з прибутку, в 1992 - з доходу, в першому кварталі 1993 - з прибутку, починаючи з другого кварталу 1993 та у 1994 р. - з доходу, в 1995-1997 рр. - з пибутку.

Згідно з редакцією Закону України «Про оподаткування прибутку підприємсті», що діяла до 01.07.97 р., об'єктом оподаткування був пртбуток, що визначався як виручка від реалізації з якої вираховувалась собівартість. При цьому не враховувались витрати підприємства, що були понесені за звітний період, але не знайшли відображення в собівартості. Це витрати на створення виробничих запасів, що використовуватимуться в майбутньому податковому періоді. Створювалась ситуація коли підприємство практично зазнавало великих втрат і не мало обігових коштів, але мало об'єкт оподаткування за бухгалтерським обліком. Результатом таких дій було «вимивання» обігових коштів підприємств.