Сутність і структура бюджетної системи України

Вступ

 

Бюджет, як провідна ланка фінансової системи, - найважливіша економічна категорія, що відображає грошові відносини  між державою та учасниками суспільного  виробництва в процесі розподілу  та перерозподілу новоствореної вартості в суспільстві.

Бюджет - це невід'ємний атрибут кожної країни та важливий інструмент реалізації економічної  та соціальної політики.

Згідно  з Бюджетним кодексом, що був прийнятий 21 червня 2001 року Верховною Радою  України: "Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної  влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду".

Таким чином, бюджет держави як план фінансових ресурсів являє собою сукупність Державного бюджету, Республіканського  бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Сьогодні, в умовах трансформації економіки  України, Державний бюджет зберігає свою важливу роль: саме через нього  відбувається централізація коштів і перерозподіляється близько 30% валового внутрішнього продукту (ВВП) та відбивається економічна й соціальна політика країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I Теоретична частина

 

1. Сутність  і структура бюджетної системи України

      Бюджетна система України під  час її становлення була визначена Законом України «Про бюджетну систему України». Перша редакція Закону, прийнята у 1991 р. одночасно з проголошенням незалежності, юридично зафіксувала створення власної бюджетної системи, яка є одним з атрибутів держави. Другу редакцію Закону прийнято у 1995 р.

      На сьогодні відповідно до  Бюджетного кодексу України бюджетна система держави включає:

     - Державний бюджет;

     - місцеві бюджети.

 Місцеві  бюджети поділяються за рівнем адміністративного поділу на:

      - Республіканський бюджет Автономної  Республіки Крим;

      - обласні;

      -  міські (міст державного та обласного підпорядкування з районним поділом);

      - районні;

      - бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного поділу);

      - сіл;

      - селищ;

      - районів у містах.

      Згідно з фінансовою термінологією  централізовані види бюджетів позначають прикметниками (обласний, районний, міський),  децентралізовані -  іменниками у родовому відмінку (бюджети міст, селищ, районів).

      В основі побудови бюджетної  системи лежить адміністративно-територіальний поділ даної країни. При цьому поділ бюджетів здійснюється за наявності відповідного органу управління. Так, специфічною ознакою України є те, що на сільському різні можуть утворюватись єдині для кількох сіл органи влади. Тоді створюється й один бюджет.

      Таблиця1

СТРУКТУРА БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ (в %)

Види бюджетів	1992р.	1999р.	2011р.
Державний бюджет	52,4	64,9	61,3
Республіканський бюджет АР Крим та області	14,4	10,7	25,0
Бюджет міст державного та обласного  підпорядкування	21,2	17,6	14,4
Районні	5,6	5,0	5,0
Міст районного підпорядкування	0,9	0,5	0,7
Селищ	0,9	0,5	0,4
Сіл	1,6	0,8	0,7

    

 Бюджетну  систему України можна уявити  у вигляді схеми на рис. 2, а  її структуру — в табл. 1.

     Бюджет України

Державний

Бюджет України

 

Республіканський

бюджет АР Крим

Місцеві

бюджети

обласні

міські  міст державного підпорядкування

 

 

 

 

 

1 – й рівень

 

районні

міські  міст обласного підпорядкування

з районним

 

бюджети міст обласного підпорядкування без районного  подылу

 

2 – й рівень

 

 

 

 

бюджет міст районного підпорядкування

бюджети сіл

бюджети районів

у містах

бюджети селищ

3 –й рівень

 

 

Рис. 2. Бюджетна система України 

2. Організація державного фінансового контролю

 

2.1 Сутність фінансового контролю.

У країнах із ринковою економікою сфера державного фінансового контролю забезпечує реалізацію фінансової політики держави.

Фактично фінансовий контроль є  завершальною стадією управлінського процесу, що складається з трьох  взаємопов'язаних елементів: прогнозування  або планування, регулювання та контролю. Оскільки фінансовий контроль складова фінансових відносин, він відіграє специфічну роль індикатора розподільних відносин, дія якого втілюється в контрольній функції фінансів.

Формально об'єктами фінансового контролю вважають фінансові показники діяльності всіх суб'єктів економічних відносин: дохід, прибуток, собівартість, витрати  обігу, рентабельність, податкові платежі. Водночас фактичним об'єктом фінансового контролю є сукупний процес фінансово-господарської діяльності.

Суб'єктами фінансового  контролю є, з одного боку, як державні, так і недержавні структури контролю, з іншого боку — підприємства всіх форм власності та фізичні особи.

Фінансовий контроль — специфічний  вид діяльності, що здійснюється всіма  ланками державної влади й  управління, а також недержавними структурами стосовно забезпечення на основі законності відповідного рівня  фінансової дисципліни, ефективного  руху централізованих і децентралізованих  фондів, а також пошуку шляхів удосконалення  процесів розподілу та перерозподілу  фінансових ресурсів у країні.

Фінансовий контроль, як економічна категорія, поділяється на види за певними  критеріями. Залежно від суб'єктів, які виконують фінансовий контроль, вирізняють державний, внутрішньогосподарський, аудиторський (незалежний), громадський, фінансовий контроль.

 

2.2. Функції фінансового контролю.

 Функції державного фінансового контролю розподіляються між вищими органами влади разом із функціями управління фінансовою системою. Державний контроль охоплює загальнодержавний і відомчий контроль.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України, Кабінет  Міністрів України, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України, спеціальні органи державного фінансового контролю, до яких належать Рахункова палата та Державна контрольно-ревізійна служба України.

Особливе місце у системі органів державного фінансового  контролю посідає Рахункова палата України — постійно діючий орган контролю, утворений Верховною Радою України, він здійснює діяльність самостійно, незалежно від інших органів влади, звітує перед Верховною Радою України. До головних функцій та повноважень Рахункової палати належать: — контроль за виконанням законів України, виконанням Державного бюджету та державних цільових позабюджетних фондів;— здійснення за дорученням Верховної Ради України контролю за виконанням бюджету за поквартальним розподілом доходів і видатків, видатків з обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргів України, витрачанням коштів цільових фондів;                                                                                                                           — контроль за ефективністю управління коштами Державного бюджету Державним казначейством України, законність і своєчасність руху коштів бюджету, загальнодержавних цільових фондів у Національному банкові України, уповноважених банках і кредитних установах;                                                                         — контроль органів місцевого самоврядування, підприємств, банків, організацій стосовно використання ними бюджетних коштів;                                                                     — здійснення комплексних ревізій та тематичних перевірок;                                                — унесення пропозицій щодо удосконалення бюджетного законодавства.

 

2.3 Класифікація фінансового контролю.

Важливим органом державного фінансового  контролю з боку виконавчої влади  є Державна контрольно-ревізійна  служба України, до складу якої входять  Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійні підрозділи та відділи в районах, містах, районах у містах.

Державна контрольно-ревізійна  служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується цьому органу. Контрольно-ревізійні управління на місцях підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України. Державна контрольно-ревізійна служба України координує свою діяльність із місцевими Радами народних депутатів та органами виконавчої влади, фінансовими органами, державною податковою службою й іншими органами контролю.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль на підприємствах, в установах  та організаціях здійснюють їх бухгалтерії  та фінансові відділи. Такий вид контролю спрямований на виявлення й усунення порушень і недоліків у фінансово-господарській діяльності підприємств, організацій та установ.

Надання самостійності підприємствам  та організаціям, їх приватизація, створення  на їх основі акціонерних товариств, приватних підприємств зумовило потребу створення органу, до обов'язків  якого належали б проведення незалежних перевірок фінансово-господарської  діяльності підприємств усіх форм власності, забезпечення консультацій з фінансових питань. Таким органом незалежного фінансового контролю стала Аудиторська палата України, яка видає ліцензії юридичним та фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності, атестує аудиторів, веде облік аудиторів, їх фірм, розробляє методичні рекомендації, контролює дотримання вимог законодавства з аудиторського контролю.

Аудит — це незалежний фінансовий контроль, що здійснюють незалежні  контролюючі організації (аудиторські  фірми, окремі аудитори), він передбачає перевірку публічної фінансової звітності, бухгалтерського обліку, первинних документів та іншої інформації стосовно фінансово-господарської  діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності  їх звітності, правильності обліку, повноти  й відповідності до чинного законодавства.

Громадський фінансовий контроль — контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади; він не має організованих форм, його виконують представники громадських організацій на засадах добровільності та безоплатності.

Важливим критерієм класифікації фінансового контролю є час проведення. На цій підставі розрізняють: попередній, поточний, наступний фінансовий контроль.

Особливістю попереднього фінансового  контролю є те, що він  здійснюється на етапі розробки та ухвалення управлінського рішення з фінансових питань. Такий  вид контролю пов'язаний із процесами  визначення оптимального обсягу централізованих  і децентралізованих фінансових ресурсів у плановому періоді, а  також з їх ефективним розподілом та використанням. Вихідну інформаційну базу для цього контролю становлять фактичні дані й фінансові показники  минулих періодів. На рівні держави  попередній фінансовий контроль проводиться  на етапі розробки та прийняття законодавчих і нормативних актів у сфері  фінансів.

Поточний фінансовий контроль —  оперативний контроль за реалізацією  фінансової діяльності держави, місцевих органів влади, суб'єктів господарювання, дотриманням планових фінансових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо. Він здійснюється шляхом аналізу, перевірки, обстеження діяльності фінансових органів, суб'єктів господарювання, його завдання — полягає у вчасному реагуванні на зміни умов фінансової діяльності.

Наступний фінансовий контроль здійснюється на завершальному етапі  виконання  планового завдання; його мета —  контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності, оцінювання ефективності проведеної роботи. Такий  вид контролю є базою для попереднього контролю майбутнього періоду. Отже, існує тісний взаємозв'язок між попереднім, поточним і наступним фінансовими контролями.

Залежно від обов'язковості  здійснення розрізняють обов'язковий  та ініціативний фінансовий контроль.

Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється згідно з вимогами нормативних  актів і рішень відповідних органів державного контролю.

Ініціативний фінансовий контроль проводиться за власним  бажанням суб'єктів господарювання.

Вирізняють основні  форми фінансового  контролю, як перевірка  і ревізія.

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської  діяльності підприємства, установи, організації  або їх підрозділів. Наслідки перевірки  оформляються у вигляді довідки або доповідної записки.

Ревізія — форма документального  контролю за фінансово-господарською  діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з  фінансових питань, достовірністю обліку та звітності, спосіб документального  викриття нестач, розтрат, привласнень  і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.