Методологічні основи бюджетного устрою України

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

БЮДЖЕТНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ

У статті розглянуто підходи до визначення бюджетного устрою України, наведена

структура бюджетної системи, її особливості  та визначальні принципи організації. Дос-

ліджено основні нормативно-правові  акти  щодо регулювання бюджетних відносин.

Ключові слова: бюджет, бюджетний устрій, бюджетна система, зведений бю-

джет, принципи бюджетної системи.

Постановка проблеми. Незважаючи на те, що проблемні питання сто-

совно врегулювання бюджетних відносин між їх різними ланками та учасни-

ками на стадіях мобілізації, розподілу  та використання бюджетних коштів

достатньо активно обговорюють  вітчизняні вчені й практики, державні та по-

літичні діячі протягом усіх років  незалежності України, єдиної думки  щодо

визначення оптимального складу і структури бюджетної системи не існує.

Проте від її вдалої побудови залежить дієвість бюджетної політики, яка  по-

винна стимулювати економічне зростання, захищати національні інтереси

країни та бути об’єктом уваги  для потенційних інвесторів нашої економіки.

Аналіз останніх публікацій. Враховуючи посилення ролі бюджету при 

розподілі та перерозподілі внутрішнього валового продукту, державному ре-

гулюванні соціально-економічних  показників розвитку суспільства, значний 

інтерес приділяється з’ясуванню сутності бюджетних явищ і процесів, а та-

кож створенню бюджетного устрою, за допомогою якого б механізм форму-

вання та використання бюджетних ресурсів максимально задовольняв зага-

льнодержавні потреби.

Питання дослідження особливостей бюджетного устрою завжди було ак-

туальним у науковій літературі. Вагомий внесок у вирішення даної  проблема-

тики зроблено багатьма відомими вітчизняними та іноземними науковцями та

економістами. Певні аспекти її висвітлені у працях  О. Василика, С. Юрія,

В. Базилевича, В. Опаріна, С. Буковинського, А. Гальчинського,

В. Лагутіна, Ш. Бланкарта, Дж.М. Б’юкенена  та ін. Але, на жаль, єдиних під-

ходів до трактування бюджетного устрою у світовій та вітчизняній фінансо-

вій науці немає, що значно ускладнює  розроблення бюджетного законодавст-

ва, бюджетного планування та виконання  бюджетів.

Не вирішені раніше частини проблеми. Проте слід зазначити, що у ро-

зглянутих роботах недостатньо  уваги приділено теоретичним  основам фор-

мування бюджетного устрою України, визначенню його структури та прин-

ципам побудови і, як наслідок, сьогодні маємо відсутність діалектичної єдно-

сті теорії та практики.

                                              

© Б.М. Табачун, 2007Мета статті – провести дослідження теоретичних і методологічних основ

бюджетного устрою.

Виклад основного матеріалу. Бюджетний  устрій країни визначається

закріпленим Конституцією України  державним ладом України та її адмініст-

ративно-територіальним поділом. Під  бюджетним устроєм розуміють  органі-

зацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв’язок

між її окремими ланками [4]. У свою чергу бюджетна система України  – су-

купність Державного бюджету та місцевих бюджетів – побудована з  ураху-

ванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних

устроїв і врегульована нормами  права.

Правове регламентування бюджету  здійснюється у загальних рисах  Осно-

вним Законом України (Конституцією) і деталізується у бюджетному законо-

давстві, яке охоплює три рівні. Перший – це законодавчий акт, що здійснює

загальне регламентування бюджету  і бюджетних відносин, – виконує  Бюдже-

тний кодекс України. Він визначає засади формування бюджету і принципи

побудови бюджетної системи, її склад, розмежування доходів і видатків між 

бюджетами, регламентує бюджетний процес та міжбюджетні відносини.

Другий – ухвалення законів, що регламентують окремі статті доходів  і вида-

тків. Стосовно формування доходів  основним є Закон України “Про систему 

оподаткування” і закони, які  регламентують стягнення окремих податків:

“Про податок на додану вартість”,  “Про акцизний збір”,  “Про податок  на

прибуток підприємств” та ін. Стосовно видатків таких прямих законів немає,

але є закони, які визначають основи і пріоритети фінансування, наприклад, За-

кон України “Про освіту”. І, нарешті, третій рівень – це щорічне прийняття за-

кону про Державний бюджет і  відповідних рішень місцевих органів  влади про 

місцеві бюджети. Прийняття цих  актів є законодавчим затвердженням  бю-

джету як основного фінансового  плану [2].

Згідно із ст. 95 Конституції України  бюджетна система будується на за-

садах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства  між 

громадянами і територіальними  громадами [5]. У фінансово-правовій літературі

дається наукове визначення бюджетної системи – це заснована на економічних

відносинах, врегульованих правовими  нормами, сукупність видів бюджетів,

які існують на території держави.

Відповідно до Бюджетного кодексу  бюджетна система складається з 

державного та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування ви-

знаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, ра-

йонні бюджети, бюджети районів  у містах та бюджети місцевого  самовряду-

вання.

Залежно від адміністративно-територіального  поділу бюджетну систему

країни можна подати у вигляді  чотирьохрівневої структури. На першому  –

формується центральний бюджет  – Державний бюджет, який є найбільшим

централізованим фондом грошових коштів фінансової системи України. Він є

самостійною економічною категорією і втілює фінансові відносини, що ви-

никають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсів країни, використовується на загальнодержавні потреби. На другому  рівні формують-

ся бюджет  Автономної Республіки Крим, обласні та міські бюджети. На тре-

тьому  – районні  бюджети  та міські і бюджети міст обласного  значення без 

районного поділу. На завершальному  рівні формуються бюджети міст район-

ного значення, селищ, сіл та бюджети  сільських рад [3].

При загальному розгляді бюджетної  системи важливе значення має  зве-

дений бюджет як сукупність усіх бюджетів. Його показники  дають можли-

вість ще на стадії розробки Державного бюджету  внести відповідні коректи-

ви й  уточнення щодо побудови більш ефективного бюджетного механізму.

На стадії виконання бюджетів зведений бюджет України використовується

для аналізу  і визначення основних засад державного регулювання економіч-

ного і  соціального розвитку.

Він включає показники Державного бюджету України, зведеного бю-

джету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст

Києва і Севастополя.

Як і всі економічні явища  й процеси, бюджетна система ґрунтується  на

таких основних принципах:

1) принцип єдності забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошо-

вою системою, єдиним регулюванням бюджетних  відносин, єдиною бю-

джетною класифікацією, єдністю порядку  виконання бюджетів та ведення 

бухгалтерського обліку і звітності;

2) принцип збалансованості –  повноваження на здійснення витрат бюджету

повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бю-

джетний період;

3) принцип самостійності  –  Державний бюджет України та  місцеві бю-

джети є самостійними. Самостійність  бюджетів забезпечується закріп-

ленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних орга-

нів державної влади на визначення напрямів використання коштів відпо-

відно до законодавства України, самостійно і незалежно один від одного

розглядати та затверджувати відповідні бюджети;

4) принцип повноти  – до  складу бюджетів підлягають включенню  всі над-

ходження та витрати, що здійснюються відповідно до нормативно-

правових актів органів влади;

5) принцип обґрунтованості  –  бюджет формується на реалістичних  макро-

показниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках

надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно

до затверджених методик та правил;

6) принцип ефективності – при  складанні та виконанні бюджетів  усі учасни-

ки бюджетного процесу повинні досягати запланованих цілей при залу-

ченні мінімального обсягу бюджетних  коштів та максимального резуль-

тату при використанні визначеного  бюджетом обсягу коштів;

7) принцип субсидіарності  –  розподіл видатків між державним  та місцевими 

бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні

надання суспільних послуг до їх безпосереднього  споживача;8) принцип цільового використання бюджетних коштів – кошти використо-

вуються тільки на цілі, визначені  бюджетними призначеннями;

9) принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України

будується на засадах справедливого  і неупередженого розподілу суспіль-

ного багатства між громадянами  і територіальними громадами;

10) принцип публічності та прозорості  – Державний бюджет України та міс-

цеві бюджети затверджуються, а  рішення щодо звіту про їх виконання 

приймаються відповідно Верховною  Радою України, Верховною Радою 

Автономної Республіки Крим та відповідними радами;

11) принцип відповідальності учасників  бюджетного процесу  – кожен учас-

ник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяль-

ність на кожній стадії бюджетного процесу [1].

Слід також зазначити, що бюджети  всіх рівнів складаються і виконують-

ся згідно з бюджетною класифікацією, яка є єдиною системою функціональ-

ного групування прибутків і  витрат бюджету за однорідними ознаками. Вона

надає змогу порівнювати бюджетні дані,  дозволяє визначати характер регу-

люючих дій держави за надходженням прибутків і напрямах використання ви-

лучених коштів, забезпечує чіткість бюджетного планування і прогнозуван-

ня. Без неї практично неможливо  скласти проекти бюджетів, визначати  рі-

вень витрат і аналізувати бюджети  за декілька років. Звіти про виконання 

бюджетів складаються за тією ж  класифікацією, що у свою чергу дозволяє

проводити глибокий аналіз використання грошових коштів [6].

Бюджетна класифікація має такі складові:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (у тому  числі кредитування за вирахуванням  пога-

шення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету, яка визначає джерела отримання фі-

нансових ресурсів, необхідних для  покриття дефіциту бюджету, і напрями 

витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення 

доходів бюджету над його видатками;

4) класифікація боргу, що систематизує інформацію про всі боргові зо-

бов’язання держави, Автономної Республіки Крим та місцевого самовря-

дування.

Таким чином, за сьогоднішніх непростих  умов формування бюджетних 

відносин бюджет України є центральною  ланкою фінансової системи суспі-

льства та основною ланкою державних  фінансів, яка має власну структуру,

відображену в бюджетній системі.

Висновки. Отже, бюджетний устрій –  це важливе й багатогранне дина-

мічне явище, що потребує постійного вивчення й удосконалення відповідно

до вимог економічного, соціального, демографічного, політичного, екологіч-

ного стану країни і відповідних  цілей та завдань держави на сучасному  етапі 

розвитку суспільства. Також, розглядаючи  структуру бюджетного устрою

України, можна відзначити, що  стержнем бюджетної системи є Державний

бюджет, з якого фінансуються заходи загальнодержавного значення в галузі го-сподарського, культурного будівництва, оборони держави, утримання органів 

державної влади і управління та ін. Він визначає економічний потенціал та

пріоритети країни, її роль і форми  реалізації закріплених за нею функцій.

Враховуючи, що бюджет є фінансовим планом, то його вертикальна структу-

ра (за рівнями органів влади  й управління) відповідає  структурі  бюджетного

устрою. Тому, на нашу думку, при визначенні основних засад формування бю-

джетного устрою значну увагу слід приділяти аналізу формування та вико-

нання Державного бюджету України, що значно допоможе вирішити низку 

існуючих  економічних і соціальних проблем  та протиріч.

Список  літератури

1. Бюджетний  кодекс України // Відомості Верховної  Ради (ВВР).  – 2001.  – № 37-38.  –

С. 189.

2. Василик  О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система  України: Підручник. – К.: Центр  навча-

льної літератури, 2004. – 544 с.

3. Дем’янишин  В.Г. // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 9. – С. 3-11.

4. Єпіфанов  А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет  і фінансова політика України.  – К.,

1997. – 302 с.

5. Конституція  України. – К.: Феміна, 1996. – 64 с.

6. Федосов  В., Опарін В., Сафонова Л. та  ін. Бюджетний менеджмент: Підручник / За заг.

ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.