Контрольная работа по "Бюджетный менеджмент"

      Міністерство  освіти і науки України

      Донбаський  державний технічний університет

      Кафедра фінансів 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

      з дисципліни «БЮДЖЕТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ»

      Варіант 9 
 
 
 

      Виконала: ст.гр. ФН-07-6з

      Левкова Н.С.

      Перевірив: Татаренко В.О. 
 
 

      Алчевськ

      2011

ЗМІСТ 

1. Теоретична  частина
1. Причини які викликають дефіцит Державного бюджету в Україні в сучасних умовах (9).
2. Охарактеризуйте систему місцевих бюджетів в Україні (14).
3. Назвіть органи, які розроблюють і затверджують бюджетну класифікацію в Україні (34).
4. Форми бюджетного фінансування (39).
5. Документ яким оформляють результати ревізії. Зазначте заходи, які проводять підприємці для усунення виявлених недоліків і порушень під час ревізії (49).
2. Практична частина
1. Задача
3. Використана література

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА
1. Причини які викликають дефіцит Державного бюджету в Україні в сучасних умовах (9).

 

      Державний бюджет України – бюджет, який складається, затверджується і виконується центральними органами державної влади України.

      Державний бюджет – це найважливіша ланка фінансової системи країни, це централізований фонд грошових ресурсів, який знаходиться у розпорядженні уряду і використовується для фінансування загальнодержавних витрат – утримання армії, держапарату, фінансування науки, соціальних програм, природоохоронних програм, управління економікою країни та ведення зовнішньої політики.

      Оскільки  бюджет є важливим інструментом регулювання  соціально-економічних процесів у  державі, то його стан визначає фінансовий стан держави і значною мірою  рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, дефіцитом.

      Бюджетний дефіцит має місце в разі виникнення розбіжності між доходною та видатковою частинами бюджету. Це сума, на яку передбачені (фактичні) річні видатки перевищують заплановані (фактичні) надходження до бюджету.

      Причинами виникнення дефіциту є:

• зниження рівня суспільного виробництва;
• зростання обсягів бартерних операцій, що призводить до щорічних втрат доходів бюджету;
• недостатнім контролем з боку держави щодо руху готівки та наявністю неконтрольованих потоків готівки поза банківськими установами, що призводить до ухиляння від оподаткування понад третини платників податків;
• недосконалістю фінансового та податкового законодавства з питань організації справляння платежів і забезпечення наповнюваності бюджетів усіх рівнів, що призводить до зростання обсягів «тіньової» економічної діяльності;
• глибока структурна й технологічна незбалансованість виробництва, постійне виснаження природних ресурсів, зниження науково-технічного потенціалу;
• послаблення контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійне зростанням цін, інфляція;
• невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат та нецільове і неефективне використання бюджетних коштів;
• нераціональна зовнішньоекономічна діяльність держави;
• інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

      Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного зростання держави, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки.

      Тому  бездефіцитний бюджет – об’єктивна вимога економічного розвитку держави. 

2. Охарактеризуйте систему місцевих бюджетів в Україні (14).

 

      Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, що формуються і витрачаються на відповідній території; фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування.

      Система місцевих бюджетів – сукупність самостійних місцевих бюджетів, які не включаються до складу державного бюджету і один до одного.

      Система місцевих бюджетів – складається з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів районів у містах і бюджетів місцевого самоврядування.

      В Україні існує система так  званих зведених місцевих бюджетів. Вони використовуються в процесі бюджетного планування та бюджетного регулювання (рис. 1.1). 

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Рис 1.1 – Система місцевих бюджетів України. 

      Бюджет  Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет Автономії та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування цієї автономії.

      Бюджет  області складається з обласного бюджету та бюджетів районів і міст обласного підпорядкування.

      Бюджет  міста з районним поділом об’єднує міський бюджет та бюджети районів у місті.

      Бюджет  району об’єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, бюджети селищних і сільських рад.

      Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

      Зведений (консолідований) бюджет України – це сукупність усіх бюджетів, що входять до складу державного та місцевих бюджетів. 

 

3. Назвіть органи, які  розроблюють і  затверджують бюджетну класифікацію в Україні (34).

 

      Відповідно до п. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України, бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;

      На  її основі можна порівнювати фактичні і планові показники бюджетів різних рівнів, визначати характер регулюючих дій держави щодо надходжень за джерелами доходів і напрямками використання одержаних коштів.

      Відповідно  до ст. 8 Бюджетного Кодексу України бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних  показників. 

      Бюджетна  класифікація є обов’язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

      З метою досягнення цілісності бюджетних  категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв’язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов’язковому порядку Верховну Раду України. 

 

4. Форми бюджетного фінансування (39).

 

      Бюджетне  фінансування – це надання юридичним особам із бюджетів різних рівнів фінансових ресурсів у вигляді безповоротних і безоплатних коштів на розвиток економіки, соціальної сфери, державне управління, оборону тощо.

      Бюджетне  фінансування здійснюється у таких  формах, як кошторисне фінансування, державне фінансування інвестицій, надання дотацій, субвенцій, субсидій.

      Найпоширенішою  формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування. Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам  і організаціям соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається на основі планового документа - кошторису доходів і видатків.

      Кошторис – це основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

      Кошторис  включає дві складові:

      – загальний фонд, що містить обсяг  надходжень із загального фонду бюджету  та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою (організацією) основних функцій;

      – спеціальний фонд, що містить обсяг  надходжень із спеціального фонду бюджету  та їх розподіл за повною економічною  класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення та на реалізацію пріоритетних заходів, зумовлених виконанням установою основних функцій.

      Державне  фінансування інвестицій – це надання грошових коштів бюджетів для інвестиційної та інноваційної діяльності. Таке фінансування здійснюється відповідно до бюджетної класифікації ви­датків на основні об’єкти економічного і соціального розвитку держави.

      Державні  дотації – це форма бюджетного фінансування, що застосовується для виділення грошових коштів з державного та місцевих бюджетів планово-збитковим підприємствам і організаціям для збалансування їх фінансових планів. Дотації також можуть надаватися з вищого бюджету нижчим за відповідних умов (при перевищенні видатків над доходами) для забезпечення виконання ними своїх функцій без обмеження сфери використання коштів.

      Субвенція – це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави. На відміну від дотацій, субвенція спрямовується на фінансування певних заходів, програм, проектів і за наявності частки власних джерел фінансування місцевих бюджетів. Вона підлягає поверненню у разі її нецільового використання.

      Субсидії – це невідплатні поточні виплати підприємствам, організаціям, які не передбачають компенсації у формі спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств. 

5. Документ яким оформляють результати ревізії. Зазначте заходи, які проводять підприємці для усунення виявлених недоліків і порушень під час ревізії (49).

 

      Ревізія – це метод документального контролю фінансової діяльності об’єкта перевірки та його посадових осіб, який передбачає комплексне, системне, повне та об'єктивне вивчення первинних документів з отримання та використання за цільовим призначенням коштів державного бюджету, загальнодержавних цільових, позабюджетних фондів, відповідності цих документів актам чинного законодавства та відображення їх у бухгалтерському обліку; спосіб документального викриття недостач, розтрат, розкрадань, привласнень коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

      Відповідно  до статті 11 Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» ревізія підприємств, установ та організацій за ініціативою контрольно-ревізійних органів може проводитись не частіше ніж один раз на рік. За дорученням правоохоронних органів ревізія проводиться в будь-який час. Результати ревізії оформляються актом.

      Акт ревізії – офіційний документ, яким оформляються результати обстеження господарсько-фінансової діяльності підприємства, організації, установи. Відображає достовірні документально підтверджені дані, які характеризують виробничу і господарсько-фінансову діяльність об’єкта, що ревізується, законність і економічну ефективність матеріальних, трудових і грошових витрат.