Доход України та його особливості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 С=С+сY

 

 МРС

 

 

 

 

 

 

 

АРС

 

 

 

 

 

 

 

Використовуваний дохід, Y

 

Рис. 4

Кейнсіанська функція споживання

 

 

Однак у другій половині 40 – х років американський економіст Саймон Кузніц, використовуючи дані за тривалі проміжки часу ( 10 і 30 років), виявив, що відношення споживання до доходу в економіці було навдивовижу стабільним упродовж десятиліть. При цьому, незважаючи на значне зростання доходів в аналізованому періоді, середня схильність до споживання, за його розрахунками, практично не змінилася. Кузні дійшов висновку, що зі зростанням доходів довгостроковому періоді середня схильність до споживання не виявляє тенденції до зниження.

 

Отже, дані за короткостроковий період підтверджували постулат Кейнса про зниження середньої схильності до споживання, а дані за довгостроковий період не виявляли цієї тенденції та вказували на стабільність АРС. Цю суперечливу поведінку споживання у короткостроковому і довгостроковому періодах економісти назвали загадкою споживання.

 

Аби пояснити цю загадку, американські економісти Франко Модільяні та Мільтон Фрідман розвинули нові моделі поведінки споживача. Ці моделі ґрунтуються на концепції між часового вибору, яку висунув Ірвінг Фішер.

 

Гіпотеза життєвого циклу та гіпотеза постійного доходу

 

Франко Модільяні розвину модель поведінки споживача, яку називають гіпотезою життєвого циклу. Ця модель ґрунтується на концепції міжчасового вибору споживача: індивіди планують свої споживання і заощадження на тривалий період, щоб якнайкраще розподілити ресурси для споживання впродовж усього життя. Один із постулатів цієї концепції полягає в тому, що раціональні споживачі хочуть підтримувати приблизно однаковий рівень споживання протягом свого життя, а видатки на споживання надходять із заробленого трудового доходу та майна. Крім того, гіпотеза життєвого циклу враховує ту обставину, що доходи людей різко знижуються з виходом на пенсію. Для підтримання однакового рівня споживання упродовж життєвого циклу потрібно заощаджувати у трудовому періоді. Тому на момент виходу на пенсію люди володіють найбільшим обсягом майна, яке вони використовують для споживання у пенсійному періоді.

 

Розглянемо поведінку молодого споживача, який щойно приступив до праці. Він надіється, що тривалість його життя становитиме L років і, що він працюватиме R років. Щорічний трудовий дохід нашого споживача становить Y.

 

Для простоти аналізу спочатку абстрагуємо від майна, яке створене внаслідок заощаджень. Для підтримання однакового рівня позивання протягом життя наш індивід має розподілити свої ресурси між L роками сподіваного життя. Його ресурси для споживання становлять RY, а споживання протягом життєвого циклу – CL. Споживання упродовж життєвого циклу повинно дорівнювати ресурсам за весь життєвий цикл:

 

CL = RY

 

 

Поділимо ресурси для споживання на тривалість життєвого циклу і отримаємо річний обсяг споживання.

 

 

C = RY = R Y

 

L L

 

Із цього рівняння випливає, що кожного року певна частка заробленого доходу споживається і вона дорівнює відношенню трудового періоду до сподіваної тривалості майбутнього життя. Водночас певну частку заробленого доходу споживач повинен заощаджувати:

 

 

S = Y – C = Y L – R

 

L

 

 

 

Заощадження у трудовому періоді, коли особу працює і заробляє дохід, дорівнює частці трудового доходу, яка визначається відношенням пенсійного періоду до усього життєвого циклу. Ці заощадження особа використає для споживання упродовж пенсійного періоду життя, коли вона уже не працює. Отже,

 

 

(Y – C) R = C (L – R)

 

 

Заощадження у трудовому періоді становлять активи, або майно, споживача. Вони досягають максимуму в момент виходу на пенсію. Відтак майно споживача зменшується, бо індивід використовує його для оплати споживання у пенсійному періоді. Позначимо майно через W. Максимальний обсяг майна споживача становить:

 

 

Wmax = C (L – R)

 

 

Гіпотеза життєвого циклу передбачає, що особа заощаджує, коли її дохід вищий за середній упродовж життєвого циклу, і використовує заощадження для споживання, коли її дохід менший за середній.

 

Якщо всі індивіди так планують своє споживання, то сукупна функція споживання така сама, як і функція споживання для окремої особи. Згідно з гіпотезою життєвого циклу, функцію споживання для національної економіки можна записати так:

 

 

C = aW = bY

 

 

де а – гранична схильність до споживання майна;

 

b– гранична схильність  до споживання доходу.

 

Гіпотеза життєвого циклу розв’язує загадку споживання. Отож знайдемо середню схильність до споживання, поділивши цю функцію споживання на Y:

 

 

APC = C = a W + b

 

Y Y

 

 

Якщо відношення майна (W) до використовуваного доходу (Y) є постійними, то АРС буде стабільною. І навпаки, якщо відношення (W/Y) змінюється, то й середня схильність до споживання змінюватиметься. У короткостроковому періоді майно кожної особи не змінюється суворо пропорційно до річного доходу. Тому за високих рівнів поточного доходу АРС може знижуватись. Проте у довгостроковому періоді існує залежність між зростанням майна і доходом, що зумовлює усталеність відношення (W/Y), тобто середня схильність до споживання буде постійною.

 

Зобразимо залежність між споживанням і доходом, яку передбачає модель життєвого циклу, графічно. У короткостроковому періоді, коли величина майна постійна, функція споживання у моделі життєвого циклу нагадує кейнсіанську. Проте зі збільшенням майна у довгостроковому періоді ця функція переміщується вгору (рис. 6). Це переміщення утримує середню схильність до споживання незмінною, коли дохід збільшується. Середня схильність до споживання (АРС=С/Y) дорівнює нахилові лінії, проведеної від початку координат до точки на функції споживання. Ось у такий спосіб модель життєвого циклу розв’язує загадку споживання.

 

 

 

 

 

 

 

C2=aW2+bY

 

C1= aW1+bY

 

 аW2

 

 аW1 АРС

 

 

 Використовуваний дохід, Y

 

Рис.5

 

Функція споживання у моделі життєвого циклу

 

 

Економісти нині вважають, що найпростіша модель життєвого циклу не повністю пояснює поведінку споживача. Річ у тім, що люди заощаджують у молодшому віці не лише для підтримання рівня споживання після виходу на пенсію, а і з інших мотивів, зокрема бажання залишити певне майно своїм нащадкам.

 

Мільтон Фрідман розвинув модель поведінки споживача, яку називають гіпотезою постійного доходу. Ця модель виходить з того, що особа, визначаючи обсяг свого споживання, бере до уваги не свій поточний дохід, а постійний дохід.

 

Постійний дохід – це та величина доходу, яку споживачі надіються отримувати у майбутньому, враховуючи своє майно та зароблений дохід. Частина поточного доходу нерідко є тимчасовою, і індивід не розраховує на неї у майбутньому. Отже, тимчасовий дохід – це частина поточного доходу, яку люди не сподіваються отримувати у майбутньому. Прикладом тимчасового доходу є виграш у лотерею або надходження фермера у даному році внаслідок сприятливих для нього цін тощо.

 

Постійний дохід – це середній дохід, а тимчасовий – відхилення від середньої величини доходу.

 

Згідно з гіпотезою постійного доходу, люди орієнтуються на постійний дохід: заощаджують і беруть позики для зрівноважування споживання у відповідь на тимчасові зміни у доході.

 

У найпростішій формі гіпотезу постійного доходу можна записати так:

 

 

C = a Yn,

 

 

Де а – константа, що визначає частку постійного доходу, яка споживається;

 

Yn – постійний дохід.

 

Отже, згідно з гіпотезою постійного доходу, споживання змінюється у тій самій пропорції, що й постійний дохід. Зі збільшенням постійного доходу особи на 10% обсяг її споживання також зросте на 10%.

 

З гіпотези постійного доходу випливає, що кейнсіанська функція споживання використовує хибну змінну. Споживання, згідно з цією гіпотезою, визначається не поточним, а постійним доходом.

 

Гіпотеза постійного доходу також дає змогу пояснити загадку споживання. Поділимо обидві частини функції споживання на Y:

 

 

APC = C/Y = a Yn/Y

 

 

Отже, цієї моделі випливає, що середня схильність до споживання залежить від відношення постійного доходу до поточного. Коливання доходів із року в рік здебільшого зумовлюється змінами тимчасового доходу. Тому середня схильність до споживання знижується у роки з високими доходами. Проте у тривалому періоді коливання доходу відображають зміни його постійного компонента, тому середня схильність до споживання є стабільною.

 

Валовий національний доход (GNI) дорівнює ВВП плюс первинні

 

доходи, одержані резидентами за кордоном у вигляді оплати праці, відсотків, дивідендів, неінвестованих доходів від прямих зарубіжних інвестицій, мінус первинні доходи, передані резидентами за кордон:

 

 

GNI = ВВП + YL – YM,

 

 

де YL - первинні доходи, одержані з-за кордону;

 

YM – первинні доходи, передані  за кордон.

 

Валовий національний наявний доход (GNDI) дорівнює валовий національний доход плюс поточні трансферти, одержані резидентами з-за кордону, мінус поточні трансферти, передані за кордон:

 

 

 

GNDI = GNI + TrL – TrM,

 

 

де TrL – поточні трансферти, одержані з-за кордону;

 

TrM – поточні трансферти, передані за кордон.

 

 

Національний доход, та його розподіл

 

НД на макрорівні це сума (V+m) новоствореної вартості по всіх галузях економіки.

 

 

НД=ВНП-А – НП,

 

НД=ЧНП-НП

 

 

НП – це непрямі податки.

 

Якщо розглянути НД з позиції ВНП, то НД = W+R+P+i

 

Категоріями розподілу НД є:

 

1. особистий дохід,

 

2. післяподатковий дохід (дохід у розпорядженні).

 

Особистий доход:

 

 

ОД = НД – ВСС – ППК – НПр + Т;

 

 

ВСС – виплати на соціальне страхування;

 

ППК – податок на прибуток корпорацій;

 

НПр – нерозділений прибуток;

 

Т – трансфертні платежі.

 

Доход кінцевого використання(доход у розпорядженні);

 

 

а) ДІ = ОД – ТІНД;

 

 

ТІНД – податки на особистий доход (індивідуальні).

 

 

б) ДІ = С + S;

 

 

С – споживчі видатки;

 

S – заощадження.

 

При характеристиці споживання визначають подоходну функцію споживання, яка показує, з яких джерел надходять кошти для формування доходу громадянина.

 

 

Подоходна функція споживання:

 

 

Y = f( UL + UK + UW – T );

 

 

Y – доход;

 

UL – доход від праці;

 

UK – доход від капіталу;

UW – доход від власності;

 

Т – податки.

 

 

 

4.   Тенденція рівня  виробництва та споживання національного  доходу на сучасному етапі

 

 

Утримання вихідної динаміки руху сукупного доходу нації фіксує факт успішного завершення семирічки зростання (2000 – 2006 рр.) після двох п’ятирічок виснажливого спаду (1990 – 1999 рр.). Проте як і в 2005 році зростання у минулому році за темпами поступалось інфляції. Причому всупереч тенденціям 2005 року воно супроводжувалось нарощуванням зовнішнього боргу. Загалом вже третій рік поспіль ВВП зростав повільніше, хоч базова широка інфляція становила 8,6% і мала збігатися з прогнозами загальної інфляції (8,7%).

 

Протягом січня – вересня 2005 року реальний дохід домогосподарств підвищився порівняно з відповідним періодом минулого року на 22,3%, кінцеві споживчі витрати – на 14,8%. Якщо у січні середньодушові кінцеві споживчі витрати були нижчими від прожиткового мінімуму на 33,4%, то у вересні вони перевищували його на 21,7%. Реальна заробітна плата найманих працівників за цей період зросла на 18%.

 

За даними Міністерства фінансів, доходи Зведеного бюджету за січень – серпень 2007 року становили 133,2 млрд. грн. (31,7% до ВВП). В основному доходи були сформовані за рахунок податкових надходжень (74,3% загальної суми доходів).

 

Державний бюджет по доходах (з урахуванням взаємовідносин з місцевими бюджетами) виконано у сумі 99,9 млрд. грн. (62,8% річних призначень), або 23,8% до ВВП, і на 71,5% сформовано за рахунок податкових надходжень.

 

Згідно з п. 3.4 ст.3 Закону України від 22.05.2003 №889 ,,Про податок з доходів фізичних осіб” при нарахуванні доходів у будь – яких на грошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за відповідною формулою.

 

Кабінет Міністрів України вирішив питання пріоритетності зазначених законів, підтримавши пропозицію Міністерства фінансів України щодо застосування у 2005 році для виконання норми Закону України ,,Про податок з доходів фізичних осіб” прожиткового мінімуму на працездатну особу в розмірі 453 грн. на місяць.

 

Ураховуючи наведене, в 2005 році на застосування норм Закону, в тому числі для розрахунку доходу, що дає право на одержання податкової соціальної пільги, слід застосовувати розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу, встановлений Законом України від 19.10.2004 №2089 ,,Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік”, що дорівнює 453 грн. на місяць.

 

Доходи населення

 

Номінальні доходи населення за січень – серпень 2007 року порівняно з 2006 роком збільшився на 27,8%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів і послуг, збільшився на 24,4%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактора – на 11,5%.

 

Витрати населення у січні – серпні 2007 року порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшився на 31,9%. Приріст заощаджень становив 24997 млн. грн.

 

У січні – серпні 2007 року середньомісячна номінальна заробітна плата штатних працівників становила 1271 грн., що у 2,9 рази перевищує рівень мінімальної заробітної плати (440 грн.), та у 2,3 раза – рівень прожиткового мінімуму для працездатної особи (561 грн.). При цьому порівняно з відповідним періодом 2006 року розмір середньої заробітної плати збільшився на 27,9%. Реальна заробітна плата у 2007 році порівняно з 2006 роком збільшилась на 12,2%.

 

За даними міністерств та інших органів виконавчої влади, по закладах освіти, що перебувають в їхньому підпорядкуванні, заборгованість із виплат стипендій та грошового забезпечення студентів, курсантів та учнів протягом серпня зросла на 5% і на 1 вересня 2007 року становила 182,4 тис. грн., що менше суми заборгованості на 1 вересня 2006 року у 4,4 раза, або на 0,6 млн. грн.