Державний бюджет

Поточні видатки загального фонду становили 186 млрд. 629,6 млн. грн., або 99,4 відс. загального обсягу, а капітальні - лише 1 млрд. 118,4 млн. грн., або 0,6 відсотка. Передбачені статтею 27 закону про державний бюджет захищені видатки заплановано в сумі 183 млрд. 908 млн. грн., або 94,6 відс. загального обсягу видатків, а проведено в сумі 179 млрд. 917,1 млн. грн., або 97,8 відс. затверджених річних призначень. Зокрема, на надання поточних трансферів органам державного управління використано 56 млрд. 346 млн. грн., що на 599,2 млн. грн. (1,1 відс.) менше плану, на поточні трансферти населенню - 48 млрд. 767,5 млн. грн., що на 376 млн. грн. (0,8 відс.) менше, на оплату праці працівників бюджетних установ з нарахуваннями - 42 млрд. 827,8 млн. грн., що на 145,7 млн. грн. (0,3 відс.) менше, на виплату процентів (доходу) за зобов'язаннями - 8 млрд. 799 млн. грн., що менше на 2 млрд. 937,7 млн. грн. (25 відсотків).

Видатки спеціального фонду  державного бюджету затверджені  в сумі 79 млрд. 744,1 млн. гривень. Внесеними  упродовж року змінами планові призначення  збільшені на 10 млрд. 326,6 млн. грн., або 12,9 відс., і визначені в сумі 90 млрд. 70,7 млн. гривень. Фактично видатки проведені в сумі 54 млрд. 689,2 млн. грн., або 68,6 відс. затвердженого і 60,7 відс. планового річних обсягів.Таким чином, у 2009 році не виконані як затверджені, так і планові обсяги видатків спеціального фонду відповідно на 25 млрд. 54,9 млн. грн., або 31,4 відс., та 35 млрд. 381,5 млн. грн., або 39,3 відс., що в 5,1 та 2,3 раза більше, ніж за підсумками 2008 року.

Проведення видатків спеціального фонду державного бюджету  за основними напрямами наведено в таблиці 2.8.

Низький рівень виконання  затвердженого і планового річних обсягів видаткової частини спеціального фонду в першу чергу зумовлений невиконанням плану надходжень, у  тому числі до Стабілізаційного фонду, і, як наслідок, непроведенням відповідних  видатків у повних обсягах.

Зокрема, Національний банк не перерахував надходжень від перевищення  кошторисних доходів над кошторисними витратами в сумі 9 млрд. 191,8 млн. гривень. За рахунок вказаного джерела  передбачалося проведення видатків на реалізацію Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Порівняно з 2008 роком  обсяги видатків спеціального фонду  номінально збільшилися на 6 млрд. 460,6 млн. грн., або 13,4 відс., а реально (з  урахуванням індексу-дефлятора ВВП 1,137) - зменшилися на 0,3 відсотка.

Переважну частину коштів спеціального фонду - 45 млрд. 370,7 млн. грн., або 83 відс. загального обсягу, використано  на поточне споживання, що на 7,7 відс. пункту більше, ніж у попередньому році. На капітальні видатки спрямовано 9 млрд. 318,5 млн. грн., або 17 відс. загального обсягу спеціального фонду, що на 2 млрд. 605,2 млн. грн., або 21,8 відс. менше, ніж у попередньому році.

Таблиця 2.8

Виконання спеціального фонду державного бюджету за видатками у 2009 році

млн. грн.

Видатки державного бюджету у 2010 році проведені в сумі 303 млрд. 588,7 млн. грн., або 93,5 відс. плану (324 млрд. 785,1 млн. гривень).

Планові видатки загального фонду державного бюджету встановлені  в сумі 241 млрд. 479,6 млн. грн., а проведені  в сумі 238 млрд. 314,9 млн. грн., або 98,7 відс. плану. Таким чином, річні призначення  не виконані на 1,3 відсотка.

Залишилися неоплаченими зареєстровані в органах Державного казначейства фінансові зобов’язання головних розпорядників бюджетних коштів щодо проведення видатків загального фонду на суму 875,4 млн. гривень.

У 2010 році 98,5 відс. коштів загального фонду спрямовано на поточні видатки, які проведені у сумі 234 млрд. 674,5 млн. гривень. На виплату пенсій і допомог спрямовано 61 млрд. 945,9 млн. грн., або понад чверть видатків загального фонду, на оплату праці працівників бюджетних установ з нарахуваннями використано 48 млрд. 951,1 млн. грн., або більше п’ятої частини.

Частка капітальних  видатків у загальному обсязі хоча і збільшилася, порівняно з попереднім роком, удвічі, проте залишилася незначною (1,5 відсотка). На капітальні видатки  використано 3 млрд. 640,4 млн. грн. при  запланованих 4 млрд. 268,1 млн. грн., або 85,3 відсотка.

Порівняно з попереднім роком видатки загального фонду  збільшилися на 50 млрд. 594,1 млн. грн., або 26,9 відсотка. Зазначене зумовлено  спрямуванням більших обсягів коштів на покриття дефіциту Пенсійного фонду та обслуговування державного боргу, виплату надбавок за вислугу років працівникам медичних та педагогічних установ, бібліотекарям і працівникам санітарно-епідеміологічної служби, що свідчить про пріоритетне спрямування призначень загального фонду на соціальні потреби.

Видатки спеціального фонду  державного бюджету затверджені  в сумі 66 млрд. 760,9 млн. гривень. Змінами, внесеними впродовж року, планові  призначення збільшено на 16 млрд. 544,6 млн. грн., або 24,8 відс., і визначено  в сумі 83 млрд. 305,5 млн. гривень. За рахунок коштів спеціального призначення проведено видатки в сумі 65 млрд. 273,8 млн. грн., або 97,8 відс. затвердженого і 78,4 відс. планового обсягу. Таким чином, у минулому році не виконані як затверджені, так і планові обсяги видатків спеціального фонду на 1 млрд. 487,1 млн. грн., або 2,2 відс., та 18 млрд. 31,7 млн. грн., або 21,6 відс., відповідно.

Суттєве збільшення затвердженого  обсягу видатків спеціального фонду  пов’язане, насамперед, з уточненням планових показників власних надходжень бюджетних установ. Розподіл коштів Стабілізаційного фонду за конкретними напрямками використання зумовив зменшення затверджених обсягів видатків за загальнодержавними функціями з одночасним їх збільшенням за рештою функцій.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ У РЕГУЛЮВАННІ СОЦІАЛЬНОГО ТА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Ринкова економіка  знаходиться під постійним суспільним, демократичним контролем державних інститутів. В умовах розвитку демократії громадяни як виборці мають можливість впливати на зміст фінансових операцій та загальний стан державних фінансів. Через представницькі структури демократичним способом вирішується питання про вибір пропорцій розподілу фінансових ресурсів між приватних! і державним секторами, про складові і баланс бюджету, про структуру державних видатків і суспільних благ тощо. Становлення демократії в Україні як одного з суспільно-економічних факторів розвитку має стати важливим критерієм оцінки фінансово-господарської діяльності держави на суспільну зрілість і, відповідно,  напрямів реструктуризації доходів, пріоритетів їхнього розподілу і використання з метою ефективного виконання конституційних зобов'язань у процесі здійснення суспільних благ.

Дослідження проблеми суспільного вибору в контексті прийняття бюджетних рішень вимагає нових підходів та поглядів на вирішення питання підвищення ефективності формування доходів та здійснення видатків бюджету. Правові норми бюджетного процесу та системи оподаткування, проблеми балансування державних доходів і видатків, досягнення балансу попиту і пропозиції на суспільні блага, механізми узгодження бюджетної та податкової політики - це ті важливі питання в розвитку бюджетних відносин, які повинні розглядатись і вирішуватись у контексті вдосконалення демократичних процедур прийняття рішень. За цих умов у громадянському суспільстві парламент все більше стає суспільним форумом різних політичних груп, де їхні інтереси узгоджуються й трансформуються в державну волю. Тому в процесі прийняття рішень законодавство опиняється під тиском різних суспільних сил і політичних партій, а бюджетні рішення не відображають суспільні потреби і мають відтінок політичних компромісів [10, c.17].

У демократичному громадянському суспільстві споживання суспільних благ виключає міжперсональне суперництво між споживачами і допускає безоплатне користування благами. Забезпечення суспільними благами у ринковій демократії вільної торгівлі уподібнюють благами за цінами, рівень яких встановлюється з суспільної згоди за демократично-представницькою процедурою. Віхою у розвитку вчення про бюджетну політику стала монографія Дж. Б'юкенена «Державні фінанси в демократичному процесі (Фіскальні інститути та індивідуальний вибір)», яка була опублікована в 1967 році. В конкретній боротьбі за голоси виборців, — як це довів Дж. Б'юкенен, - політики виборюють владу як право приймати рішення.

Дж. Б'юкенен акцентував увагу на особливому значенні теорії суспільного вибору як «основного інструменту вибору рішень» у бюджетній політиці держави. Сучасне розуміння бюджетної політики у фінансово-економічній частині спирається на ідею суспільного блага, а у політичній частині — на здійснення суспільного вибору. Теорія суспільного вибору висвітлюється крізь призму конкуренції серед політиків за голоси виборців і зумовлює посилення державного втручання в економіку, розподіл ВВП, формування і перерозподіл бюджетних коштів. Доходи та бюджетні видатки трактуються з точки зору акту обміну податкових платежів на державні послуги, здійснюваного між державою, з одного боку, і одержувачами благ — виборцями (платниками податків) — з іншого. Теорію суспільного вибору можна розглядати як застосування концепції суспільного договору до сфери державних фінансів. Тому не випадковими є спроби пояснювати бюджетні відносини саме з договірних позицій [10, c.18].

Бюджетна  сфера поєднує фінансові та політичні процеси, що постійно підтверджує практика розвитку парламентаризму усіх країн світу шодо вибору бюджетних пріоритетів у боротьбі політичних сил за інтереси при прийнятті рішень. Реальний процес прийняття бюджетних рішень і здійснення суспільного вибору базується на голосуванні у парламенті за правилом більшості, оскільки цей спосіб, реалізуючи взаємні вигоди шляхом досягнення публічних компромісів, обходиться суспільству дешевше, ніж забезпечення консенсусу між усіма політичними силами з кожного окремого питання.

Прийняття ефективного, реального і збалансованого бюджету через політичні процедури парламентських дебатів є досить складний процес. Він спричиняється можливостями блокування тих чи інших рішень лобістськими силами та/або надмірними трансакційними витратами (зусиль, часу, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів). За цих умов формування бюджетної політики має відбуватися в контексті узгодженості таких економічних категорій, як «податки» і «суспільне благо» в діалектичному поєднанні з доходами і видатками бюджету в процесі забезпечення виконання конституційних зобов'язань.

Існують різні підходи  до оцінки результативності бюджетної  форми організації надання суспільних благ, що постійно дискутується і вимагає вивчення усіх суспільно-економічних факторів впливу на формування бюджетної політики. Громадянське суспільство має відігравати головну роль як у нагляді за державними видатками у діяльності уряду, так і в політиці щодо формування доходів бюджету, ефективності їхнього розподілу, використання та відтворення. За цих умов необхідно розробити в Україні нові демократичні підходи, які б забезпечували проведення дієвого обговорення урядом з громадянським суспільством рішень прогресивності бюджетної політики, стратегії держави щодо доходів, їхньої ефективності в процесі розподілу, витрачання та відтворення, а також механізми необхідного зворотного зв'язку для оцінки результатів діяльності держави сьогодні і на перспективу в процесі надання суспільних благ і послуг населенню [10, c.19].