Бюджетная система

Зміст

1. Система доходів державного бюджету…………………………………..2
2. Видатки державного бюджету на освіту й охорону здоров'я…………..7
3. Задача №1…………………………………………………………………..12
4. Задача №2…………………………………………………………………..13
5. Задача №3…………………………………………………………………..14
6. Задача №4…………………………………………………………………..16
7. Задача №5…………………………………………………………………..19
8. Задача №6…………………………………………………………………..20

Література ………………………………………………………………….22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Система доходів державного бюджету

Доходи бюджету - це фінансові  ресурси держави, що використовуються для виконання функцій, закріплених  законами за державою.

Або це частина централізованих  фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і  необхідні для виконання її функцій.

Доходи відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними  особами., які виникають у процесі  стягнення бюджетних платежів. Доходи України мають два рівні- державний  та місцевий.

Доходи утворюються за рахунок надходжень на безповоротній  основі, справляння яких передбачене  законодавством.

Головним джерелом доходів  бюджету є національний дохід. Основними  методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу  НД і утворення бюджетних доходів  є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Податки і  збори, та обов’язкові платежі є  головними методами перерозподілу  НД, їх частка в окремих країнах  досягає 90%.

Склад і структура  доходів бюджету. 

Склад і структура ДБУ  встановлюється у главі 5 БКУ (ст..29) Складові доходів ДБ Складові  частини доходів ДБ у відповідності  зі ст.9

А) податкові надходження;

Б) неподаткові надходження;

В) доходи від операцій з  капіталом;

Г) трансферти, гранти, дарунки

Державні гранти – держзамовлення на виконання наукових досліджень і  розробок.

Податкові надходження – це передбачені податковим законодавством загальнодержавні і місцеві податки, збори та обов’язкові платежі. У БК закріплено, що податкові надходження ДБ справляються відповідно до чинного законодавства.

На сьогодні до податкових надходжень відносять:

А) податок на прибуток підприємств;

Б) податок на додану вартість з ввезених на територію України  товарів робіт послуг;

В) податок на додану вартість з вироблених на території України  товарів робіт послуг;

Г) АЗ з вироблених в Україні  товарів, робіт, послуг;

Д) АЗ з ввезених на територію  України товарів, робіт послуг.

Е) збір за геологорозвідувальні роботи;

Є) збір за справляння використання лісових ресурсів державного значення;

Ж)збір за спеціальне використання водних ресурсів;

Митні збори та ін.

Неподаткові платежі – разові та випадкові платежі надходження, які не мають прямим призначенням формування доходів бюджету.

Складаються з надходжень від власності та підприємницької  діяльності установ і організацій  державної форми власності, включаючи:

- надходження від приватизації держмайна;

- перевищення валових доходів над видатками НБУ;

- дивіденди, нараховані на частку майна, що перебуває у державній власності;

- надходження від грошово-речових лотерей;           

 До неподаткових надходжень  належать також адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу у тому числі:

- плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутр. справ;

- плата за оренду цілісних майнових комплексів та ін. Майна;

- державне мито в частині, що згідно з законодавством має зараховуватись до ДБ;

- митні збори;

- єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон.            

 Неподатковими вважаються надходження від штрафів та фінансових санкцій:

- суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;

- адміністративні штрафи та інші санкції;

- надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки.            

 До інших належать:

* Пеня за порушення  термінів розрахунків у сфері  зовнішньоекономічної діяльності  та за невиконання зобов’язань;

* Надходження коштів з  рахунків виборчих фондів;

* Надходження до страхових  фондів безпеки авіації

Доходи від  операцій з капіталом становлять незначну частку:

- надходження від продажу землі та інших нематеріальних активів;

- надходження від реалізації безгосподарного майна, скарбів4

- надходження коштів від ДФ дорогоцінного металу і дорогоцінного каміння;

- надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву.

Офіційні трансферти – кошти, що надходять до ДБ від інших організацій державної влади, бюджету АРК інших місцевих бюджетів  а також від міжнародних організацій та  урядів зарубіжних країн, наданих на безоплатній та безповоротній основі.

На рівень доходів впливають  зовнішні та внутрішні фактори.           

 Зовнішні фактори:

Зовнішній борг; рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір4 рівень цін на енергоносії, рівень зовнішньої фін допомоги від іноземних держав; сальдо торгового балансу.           

 Внутрішні  фактори:

Рівень податкових ставок; рівень банківського процента; рівень податкоспроможності населення; об’єкти  приватизації; рівень ВВП; інфляція; курс національної валюти; внутрішній борг.

Класифікація  доходів бюджету

Критерії                                                             Види доходів

Залежно від повноти  зарахування                  закріплені                                                     

                       Регульовані

За частотою появи                                                звичайні - регулярно включаються                                                              

         в доходи

надзвичайні –  з’являються в доходах за виняткових ,але обґрунтованих обставин 

За методами залучення                                         податки, збори, обов'язкові плат, 

За способом зарахування                                       загальний фонд, спеціальний 

За розділами  відповідно до бюджетної               податкові, неподаткові,  

класифікації                                                             доходи від операцій з капітал.                                                                            

      Трансферти 

 

Бюджетне регулювання -  це надання коштів із загальнодержавних доходних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижче стоячих рівнів з метою збалансування їх на рівні необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку на певній території.

У бюджетній сфері  застосовуються такі методи бюджетного регулювання

Балансовий метод  – збалансування бюджетів усіх рівнів.

Нормативний метод -   застосовується в усіх випадках коли доходи в бюджети від податків та інших платежів встановлюються по нормативах.

Метод перерозподілу  – дає змогу через нормативи відрахувань регулювати бюджети і при їх незбалансованості дохідної і видаткової частини бюджету провести збалансування через метод дотацій, субвенцій.

Метод коефіцієнтів – використовується дуже широко. Через зростання цін на товари  першої необхідності, а також ріст ЗП в бюджетних установах регулюються через коефіцієнти, а й тому й розрахунки бюджету провадяться із застосуванням коефіцієнтів.

Податковий – дає змогу мати платежі по встановлених нормативах і ставках. 

Крім основного методу бюджетного регулювання. В Україні  застосовуються і додаткові методи.

Дотація- кошти, що передаються  з ДБ до МБ або з місцевого бюджету  вищого рівня до місцевого бюджету  нижчого рівня безповоротно для  збалансування їх доходів та видатків.

Субсидія- кошти, що надаються  місцевому бюджету з ДБ або  з бюджету вищого рівня до бюджету  нижчого рівня на фінансування цільових видатків.

Субвенція - кошти, що надаються  місцевому бюджету з ДБ або  з бюджету вищого рівня до бюджету  нижчого рівня на фінансування цільових видатків і підлягають поверненню у  випадку їх нецільового використання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Загальна характеристика видатків на освіту  
Видатки на фінансування освіти включають витрати на заходи щодо середньої освіти, виховання дітей і підлітків, підготовки кадрів у професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах.  
Видатки на освіту здійснюються за такими групами закладів і заходів:

1. Дошкільна освіта (дошкільні заклади освіти).
2. Загальна середня освіта:

загальноосвітні школи (в  т.ч. школа-дитячий садок, інтернат при школі), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми; 
вечірні змінні школи.

3. Заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: 
   загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати санаторного типу; 
   загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків; 
   дитячі будинки (в тому числі сімейного типу, прийомні сім’ї); 
   спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи та інші заклади освіти для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку; 
   загальноосвітні школи соціальної реабілітації; 
   допомога на дітей, які знаходяться під опікою, піклуванням.
4. Позашкільна освіта (позашкільні заклади освіти, заходи зі позашкільної роботи з дітьми).
5. Професійно-технічна освіта: 
   професійно-технічні заклади освіти; 
   професійно-технічні училища соціальної реабілітації.
6. Вища освіта: 
   вищі заклади освіти І-ІІ рівнів акредитації; 
   вищі заклади освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації.
7. Післядипломна освіта: 
   заклади післядипломної освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації (академії, інститути, центри підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення); 
   інші заклади в галузі післядипломної освіти.
8. Інші заклади та заходи в галузі освіти: 
   придбання підручників; 
   методична робота, інші заходи з народної освіти; 
   служба технічного нагляду за будівництвом і капітальним ремонтом; 
   централізовані бухгалтерії; 
   групи з централізованого господарського обслуговування; 
   інші заклади освіти. 
   Основними оперативно-виробничими показниками для планування бюджетних видатків у навчальних закладах є:  
   по школах - кількість класів й учнів;  
   по дитячих установах - число місць;  
   по школах-інтернатах - кількість груп і вихованців;  
   по професійно-технічних училищах і вищих навчальних закладах - кількість навчальних груп, учнів, студентів.

Видатки на охорону здоров’я

Піклування про здоров'я людей — одна з найважливіших соціальних функцій держави. Право на медичну допомогу закріплено в Конституції України. Воно гарантоване безплатною медичною допомогою, що надається громадянам, розширенням мережі закладів для лікування та зміцнення здоров'я, розвитком і удосконаленням техніки безпеки, виробничої санітарії, проведенням профілактичних заходів та заходів з оздоровлення навколишнього середовища. 
У листопаді 1992 p. було прийнято Основи законодавства України про охорону здоров'я, де зазначено, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасними і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. 
Для визначення витрат на утримання установ охорони здоров'я застосовують такі сітьові показники: кількість лікарняних ліжок, лікарських посад, лікарських відвідувань, ліжко-днів. 
Кількість лікарняних ліжок — головний сітьовий показник для визначення витрат на утримання стаціонарних лікарень. Його розраховують згідно з планом економічного та соціального розвитку. У територіальному розрізі цей показник планують виходячи з демографічних, соціально-економічних, культурно-побутових та інших умов. Зокрема, враховують віковий склад населення, розподіл за статтями, видами зайнятості тощо. 
Відповідно до кількості ліжок визначають штати лікарів, середнього і молодшого медичного персоналу

Крім зазначених посад у лікарнях залежно від кількості ліжок передбачаються додатково посади чергового лікаря, рентгенолога, фізіотерапевта, зубного лікаря тощо. Посаду завідуючого відділенням вводять за наявності у відділенні ліжок.

Кількість посад медичного персоналу  на один черговий пост визначають виходячи з загальної кількості робочих  годин на рік та річної норми робочого часу. Загальна кількість робочих годин становить 365 днів · 24 год - 8760, робочих днів на рік (за винятком недільних, святкових та відпускних днів) 365 - 52 - 7 - 24 - 282. 
Чисельність персоналу кожної групи розраховують на початок, кінець року, а також середньорічну. Середньорічну кількість обчислюють так само, як і по фонду лікарняних ліжок. 
Кількість лікарських посад — показник, що використовується для визначення витрат по амбулаторно-поліклінічному обслуговуванню населення. Згідно з діючими нормами на 10 тис. міського населення передбачено 11,8 посади лікаря, а для районних поліклінік сільських районів — 17,2. 
Для дитячих поліклінік установлена норма: 1 лікар-педіатр на 1000 дітей до 14 років, а також 0,3 посади лікаря інших спеціальностей на 100 дітей. 
Кількість середнього і молодшого медичного персоналу установлюють у поліклініках за нормами на одну лікарську посаду. Так, на одну посаду лікаря передбачається одна посада середнього медичного персоналу та дві посади на одну посаду хірурга. Кількість молодшого медичного персоналу обчислюють з розрахунку одна посада на кожну посаду лікаря-хірурга та одна посада на дві посади лікарів інших спеціальностей. 
Лікарська посада є також розрахунковою одиницею для визначення витрат на утримання станцій швидкої медичної допомоги, лікарських здоровпунктів тощо. 
Кількість лікарських відвідувань — показник, що використовується для визначення витрат на придбання медикаментів і перев'язувальних засобів при амбулаторному обслуговуванні населення. Кількість відвідувань у поліклініці визначають виходячи з кількості середньорічних лікарських посад, затверджених за кошторисом, кількості годин роботи лікаря цієї спеціальності на день, норми прийому хворих на годину та кількості робочих днів на рік. 
Кількість ліжко-днів — показник для визначення витрат на харчування хворих і придбання медикаментів. Його розраховують множенням середньорічної кількості ліжок на кількість днів функціонування ліжка на рік. При цьому слід ураховувати, що кількість днів функціонування одного ліжка на чисельності середнього і молодшого медичного персоналу виходять з кількості ліжок за нормою та кількості посад на один цілодобовий пост. 
Кількість посад медичного персоналу на один черговий пост визначають виходячи з загальної кількості робочих годин на рік та річної норми робочого часу. Загальна кількість робочих годин становить 365 днів · 24 год - 8760, робочих днів на рік (за винятком недільних, святкових та відпускних днів) 365 - 52 - 7 - 24 - 282.  
Посадові оклади медичних працівників визначають з урахуванням кваліфікаційних вимог і тарифних розрядів працівників відповідної кваліфікації за штатним розкладом. 
Державна влада не взяла на себе функцію створення умов розвитку ринкової інфраструктури, чим значною мірою пояснюється їхня функціональна спотвореність. Внаслідок цього потенційна енергія комерційного та приватного секторів економіки є малоінтегрованою у сферу загальнонаціональних пріоритетів.