Бюджетна система

Зміст

Вступ

1.Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні

2. Необхідність медичного страхування

3. Особливості  нинішнього медичного страхування

4. Позиція МОЗ  України щодо медичного страхування

5. Удосконалення системи медичного страхування

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Метою роботи є  аналіз розвитку медичного страхування  та його перспектив на ринку страхових  послуг України.

Завдання роботи: охарактеризувати медичне страхування  в Україні; проаналізувати сучасний стан розвитку медичного страхування; визначити перспективи розвитку медичного страхування на ринку страхових послуг України.

Фінансування  охорони здоров’я забезпечується за рахунок суспільного фонду споживання, однак саме за рахунок цих витрат забезпечується процес нормального відтворення продуктивних сил суспільства. При цьому медичне страхування є одним із найбільш дієвих способів забезпечення фінансових потреб системи охорони здоров’я. Саме медичне страхування є способом диверсифікації фінансового забезпечення системи охорони здоров’я, способом індивідуалізації медичного обслуговування. Воно сприяє вибірковості медичного обслуговування, зменшує витрати на нього для фізичної особи, і, водночас, посилює фінансову базу системи охорони здоров’я в цілому. Стан охорони здоров’я визначає рівень благополуччя населення і ступінь його соціальної захищеності і служить індикатором політико-економічної ситуації в суспільстві.

У нашій державі  вже тривалий час існує проблема підвищення рівня державної охорони  здоров'я, тому постає питання про збільшення її бюджетного фінансування. Своєю чергою, це вимагає пошуку інших позабюджетних джерел відшкодування потрібних витрат. Одним із таких джерел є медичне страхування.

 

 

 

1. Історичні аспекти розвитку  медичного страхування в Україні

Страхування в минулому характеризувалося тим, що в основному переважали угоди страхової взаємодопомоги, зміст яких полягав у тому, що всі особи, які уклали договори, згоджувалися покривати збитки якогось конкретного учасника їхнього товариства, тобто діяв принцип взаємного розподілу збитків. Виникнення і подальший розвиток обов’язкового медичного страхування й страхової медицини в Україні як системи сягає середини XIX сторіччя і проглядається через призму тодішнього державного устрою країни, коли в царській Росії 26 серпня 1866 року у зв’язку із настанням епідемії холери було прийнято тимчасове положення, згідно з яким власники фабрик і заводів зобов’язувалися організовувати для своїх робітників лікарні (із розрахунку 1 ліжко на 100 осіб). Це й поклало початок формуванню так званої фабрично-заводської медицини, у тому числі в Україні.Отже, вітчизняне медичне страхування зародилося на Півдні України в кінці 80-х — на початку 90-х років XIX ст. У цей час прогресивна частина підприємців Одеси почала страхувати своїх робітників від шкоди їх здоров’ю на виробництві у діючих тоді приватних загальнострахових товариствах. Згодом, окрім Одеси, страхування поширилося на всі промислові центри Херсонської губернії — Миколаїв, Херсон, Єлізаветград.Пізніше серед підприємців виникла ідея активного підтримання фабричної інспекції, у компетенції якої були і соціальні питання на виробництві, запровадження власного добровільного взаємного страхування на некомерційній основі тощо. У 1899 p. почало діяти "Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів і ремісників від нещасного випадку з їх робітниками і службовцями". У 1912 р. в Російській Імперії вийшов закон і було введено обов’язкове медичне страхування. Особливостями обов’язкового страхування було: поступовість його запровадження протягом декількох років, територіальна обмеженість поширення (тільки на європейську частину країни), охоплення страхуванням виключно недержавної сфери промисловості. Відповідальними за створення і діяльність страхових організацій були роботодавці, у страхових товариствах повністю, а у лікарняних касах у їх правління входили і виборні від застрахованих. Внески в товариство страхування від нещасних випадків повністю складалися з відрахувань роботодавців, і суми їх залежали від ступеня небезпечності робіт.

З прийняттям незалежності, Україна самостійно визначає власну політику розвитку економіки та забезпечує соціальні гарантії своїм громадянам. Майже всі держави колишнього СРСР створили умови для розвитку медичного страхування. Україна ж тільки підійшла до цього питання, але підійшла зважено, маючи досвід роботи лікарняних закладів в умовах становлення ринку, створення і розвитку медичного страхування у добровільній формі завдяки страховим компаніям, виникненню лікарняних кас, благодійних організацій і фондів, які проводять велику роботу і на сьогодні мають деякі наукові започаткування; забезпечують потужне фінансування охорони здоров’я з усіх не бюджетних надходжень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Необхідність медичного страхування

Медичне страхування - необхідна умова підвищення ефективності функціонування системи охорони здоров'я населення України в умовах ринкової економіки.

Перехід України  до ринкової економіки супроводжується  виникненням безлічі соціальних проблем, у тому числі і в галузі охорони здоров'я.

Сьогодні українська охорона здоров'я переживає глибоку кризу, що негативно позначається на стані здоров'я населення. Середня тривалість життя українців значно нижче, ніж в економічно розвинених країнах. В середньому українець живе приблизно на 11 років менше, ніж житель розвиненої європейської країни.Необхідність введення в Україні обов'язкового соціального медичного страхування постійно обговорюється протягом останніх років. Це вигідно для всіх в однаковій мірі. Державі соціальне медичне страхування дозволить вирішити багато проблем, але перш за все - проблему фінансування охорони здоров'я, а громадяни зможуть розраховувати на більш якісну медичну допомогу. Покращиться забезпечення ліками населення та медичних установ.Важливим елементом системи страхової медицини є медичне страхування. Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров’я.Медичне страхування пов’язане із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров’я.Соціальна та економічна ефективність медичного страхування залежить від того, наскільки глибоко і всебічно пророблено концепцію розвитку страхової медицини в країні.

 

Об’єктом медичного  страхування є життя і здоров’я громадян. Мета його проведення полягає  в забезпеченні громадянам у разі виникнення страхового випадку можливості одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Особливості нинішнього медичного  страхування

Роль медичного  страхування визначається у процесі  реформування сектору охорони здоров’я. Яким шляхом піти, країна обирає, спираючись на демографічні показники, на рівень захворюваності, на загальний стан здоров’я населення тощо.В Україні ж, за словами президента Ліги страхових організацій України Олександра Філонюка, медичне страхування загалом розвивається повільно. Його частка у загальному об’ємі страхового ринку становить лише 5%, тоді як у деяких європейських країнах показник сягає 50% і більше. Найбільшою популярністю медстрахування користується у корпоративному секторі, де підприємці "оптом" страхують своїх працівників. Через кризу (девальвація гривні, подорожчання ліків та інше) вартість медичних страхових полюсів зросла. На запитання, чому так повільно розвивається даний вид страхування, Філонюк відповів, мовляв, розглядати його потрібно не окремо від загальної системи реформування охорони здоров’я, а в комплексі з нею. Створити нові вимоги до медичних закладів та до стандартів лікування громадян можна, тільки змінюючи систему охорони здоров’я. Популяризацію даного виду страхування президент Ліги страхових організацій України пропонує із запровадження медстрахування на підприємствах. Держава може дозволити роботодавцям зараховувати платежі з медстрахування робітників на виробничі затрати. Медичні поліси для пенсіонерів, безробітних та, можливо, для бюджетних працівників потрібно купувати за державний кошт. На все потрібно щонайменше п’ять років.Чіткого алгоритму, як обрати ефективну страхову компанію та не потрапити на вудку фінансових аферистів, експерти не дають. Уважно читати договори, дивитися, яка регіональна сітка в компанії, звертати увагу на медустанови, з якими працює страховик та покладатися на досвід знайомих — оце і весь перелік порад.Сучасний стан фінансування охорони здоров'я України є вкрай недостатнім і не створює передумов для здійснення якісної медичної допомоги в необхідних обсягах; особливо для соціально незахищених верств населення.Медична галузь в Україні не має можливості користуватися перевагами ринкової економіки. Одного ж бюджетного фінансування недостатньо для нормальної взаємодії охорони здоров'я з іншими і галузями, які вже працюють за і законами ринкових відносин, тому система охорони здоров'я випробовує весь пакет проблем, пов'язаних з непогодженістю цих відносин.

Для покращення становища в галузі охорони здоров'я потрібні зміни в системі планування, фінансування, координація робіт усіх служб та закладів охорони здоров'я з іншими галузями діяльності. У спадок від колишнього СРСР незалежній Україні дісталась потужна мережа органів і закладів охорони здоров'я із значним кадровим та матеріально–технічним потенціалом. Дуже прикро було б втратити ці ресурси, розвалити систему охорони здоров'я населення, діяльність якої значною мірою залежить від ефективності керування нею. Як наслідок цього у країні з'явилось кілька форм медичного обслуговування – державна, приватна, комерційна та перші спроби страхової форми. На сьогодні створення страхових служб поки що може реально здійснюватись в аспекті додаткового резерву до діючої системи охорони здоров'я з метою контролю з боку суспільства за надходженням додаткових коштів та їх використанням для фінансування потреб держави в охороні здоров'я. Перехід системи охорони здоров'я на повне утримання за рахунок страхових фондів може розглядатись у перспективі. На підставі проведеного аналізу ринку медичного страхування можна зробити такий висновок: основний принцип організації охорони здоров'я – змішане децентралізоване медичне страхування.

 

 

 

 

4. Позиція МОЗ України щодо  медичного страхування

Україна стоїть на порозі запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування. Враховуючи важливість цього проекту, який стосується кожного громадянина, необхідно з високою відповідальністю поставитися до прийняття всіх рішень щодо вибору моделі страхової медицини, додаткових джерел фінансування, визначення посередників, які здійснюватимуть розподіл страхових коштів, етапності залучення різних ланок надання медичної допомоги тощо. Точкою зору МОЗ України поділився заступник міністра охорони здоров’я Ігор Яковенко.

Ідея запровадження медичного  страхування в Україні не нова. Але практичних результатів поки що, на жаль, немає, хоча за цей період було підготовлено 11 законопроектів. Причина  такої неефективності полягає в  тому, що все має починатися з  єдиного для влади і громадськості концептуального бачення цього питання. Адже система обов’язкового медичного страхування буде стосуватися всіх.

Дуже важливо  визначити, яка саме модель страхової  медицини якнайкраще підходить для  нашої країни. Для того щоб це зробити, необхідно розглянути кілька груп факторів.

Перший з  них — це джерела фінансування медичної галузі. Вони можуть бути бюджетними і додатковими. Бюджетне фінансування існує в нашій країні давно, воно досить потужне, але недостатнє. Сьогодні як одне з додаткових джерел фінансування можна розглядати фонд оплати праці шляхом підвищення відсотку відрахувань з нього.

Друга група  чинників у медичному страхуванні полягає у визначені того, хто стане посередником між джерелами фінансування і одержувачами коштів. Ними можуть бути фонди страхування, страхові компанії та лікарняні каси.

Адміністрування коштів на медичне страхування, котрі  повинні сплачуватись із різних джерел, має здійснюватись у такому порядку: вони акумулюються у спеціальному фонді бюджету, а їх розпорядником виступає МОЗ, яке буде здійснювати цю функцію через спеціально створену агенцію у складі міністерства. Зазначена агенція функціонуватиме за принципами, подібними до таких Державного пенсійного фонду, як орган виконавчої влади із спеціальним статусом при МОЗ.

До повноважень  агенції має бути віднесено прогнозування  обсягів медичної допомоги, планові  розрахунки витрат для комунальних підприємств, організація процесу збору та розподілу коштів між закладами охорони здоров’я, укладання договорів із закладами охорони здоров’я про надання медичної допомоги населенню відповідних адміністративних районів та її оплату, проведення заходів з контролю та аудиту, зокрема якості медичних послуг, що надаються, ряд інших функцій.З чого зараз необхідно починати діяти на шляху до введення страхової медицини? Спершу необхідно визначитись концептуально, встановити пріоритети та етапи впровадження нового економіко-організаційного механізму системи охорони здоров’я. Впровадження нового механізму в галузі пропонується проводити у кілька етапів із відпрацюванням усіх головних аспектів реформи на кожному із них.

 

 

 

 

 

 

 

5. Удосконалення системи медичного  страхування

Медичне страхування  – одна з найважливіших складових  ефективного функціонування національної системи охорони здоров'я. Актуальність цієї проблеми полягає в тому, що медичне страхування є формою захисту від ризику, який загрожує найціннішому в особистому і суспільному плані – здоров'ю і життю людини.Нині система охорони здоров'я знаходиться в критичній ситуації, яка потребує рішучих дій з боку держави. Бюджетні кошти, які виділяються на медицину, недостатні і дають змогу покрити лише мізерну плату медичного і обслуговуючого персоналу. Практично не фінансуються такі статті витрат, як придбання медикаментів, медичного обладнання, ремонт приміщень, харчування хворих.Вихід із ситуації, що склалася, експерти галузі вбачають у системі багатоканального фінансування, де особливу роль буде відведено медичному соціальному страхуванню, коли замовником медичних послуг є страховик, оплачуючи реально надані послуги і контролюючи їхню якість. Цей метод існує у багатьох країнах і довів свою ефективність. За прогнозами, із впровадженням обов'язкової страхової медицини сума грошових коштів, що виділяються на рік на медичне обслуговування однієї особи, може збільшитися удвічі.

У Верховній  Раді знаходяться кілька відповідних  законопроектів, проте жоден з  них не є компромісним. Зокрема, на початку поточного року було внесено на розгляд депутатів законопроект № 3155 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування. Автори законопроекту вважають одним з можливих напрямів реформування медицини перехід від системи виключно бюджетного фінансування сфери охорони здоров'я до нової, бюджетно-страхової моделі, що базується на соціальному страхуванні. Вона припускає фінансування цільовими страховими внесками працедавців, фондами соціального страхування, державою, а також за бюджетні кошти різних рівнів.

 

Баченням страховиків  у вирішенні проблеми існування  системи обов’язкового медичного  страхування є впровадження бюджетно-страхової  моделі за якої система фінансування охорони здоров’я буде здійснюватися на трьох рівнях: державне фінансування, обов’язкове медичне страхування та добровільне медичне страхування.

Така модель зокрема закладена в проекті  Закону України "Про фінансування охорони здоров’я та медичне страхування", який розроблений за участю представників комітету по охороні здоров’я, материнства і дитинства Верховної Ради України, комітетом по питаннях медичного і особистого страхування Ліги страхових організацій України, асоціації Українського медичного страхового бюро.