Загальна характеристика і функції господарського обліку

Найважливішим нормативно-правовим документом, що регламентує засадні питання організації та ведення бухгалтерського обліку, є Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», схвалений Верховною Радою України 16.07.99, який набрав чинності з 01.01.2000 р.

 

2. Види господарського обліку

Господарський облік - це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення.

Із розвитком ринкових відносин постійне ускладнення господарського життя спричинило поділ господарського обліку за видами:

• оперативний облік;
• статистичний облік;
• бухгалтерський облік.

Оперативний облік - це спосіб спостереження, відображення та контролю за окремими господарськими та технічними операціями безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оперативного управління. До прикладу, за допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси, як вихід працівників на роботу, реєстрація підписаних за місяць угод та ін.

Статистичний облік ведеться з метою вивчення і контролю масових явищ, а також закономірностей їх розвитку. Предметом цього обліку є не тільки процеси, які відбуваються на виробництві, але й інші явища суспільного життя, наприклад, рівень продуктивності праці, забезпеченість працівників підприємства житлом, середній вік працюючих. У статистичному обліку використовуються специфічні, властиві йому методи: зведення, групування, методи середніх чисел і т. ін. Дані оперативного та статистичного обліку можуть не фіксуватися на спеціальних бланках.

Оперативний і статистичний облік не охоплює всі господарські операції і не ведеться безперервно.

Для управління підприємством потрібен постійний, безперервний, достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю діяльність підприємства. Таким є бухгалтерський облік. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 липня 1999 р.: «Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень».

Особливості бухгалтерського обліку такі:

- безперервне, повне і послідовне відображення господарських операцій;

- обов’язкове документальне підтвердження наявності господарських

   засобів та здійснення господарських операцій;

- узагальнення даних у грошовому виразі;

- використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки).

Бухгалтерський облік у свою чергу поділяється на фінансовий та управлінський. (рис. 1.)

                         

Рис. 1. Види господарського обліку

У країнах з розвиненою ринковою економікою бухгалтерський облік методологічно й організаційно поділяється на фінансовий та управлінський. Це дві галузі єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення і відіграє свою роль в управлінні підприємством, у забезпеченні необхідною інформацією різних користувачів.

Фінансовий облік - це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств.

Функції фінансового обліку:

а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період;

б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності;

в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.

Управлінський облік - це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Синонімом управлінського обліку - внутрішній облік, внутрішньо- господарський облік, виробничий облік.

Управлінський облік - це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб в інформації керівників усього підприємства та його структурних підрозділів.

Порівняльну характеристику фінансового і управлінського обліку наведено у табл.1.

Таблиця 1.

Ознака	Фінансовий облік	Управлінський облік
Головні     користувачі      інформації	Менеджери підприємств    і зовнішні користувачі	Менеджери різних     рівнів підприємства
Регламентація	Нормативні акти	Жодної регламентації
Використання     вимірників	Єдиний грошовий         вимірник	Різні вимірники, в т.ч.        якісні показники
Об’єкт аналізу	Підприємство в цілому	Структурні підрозділи
Періодичність      складання	Регулярно (квартал, рік)	Звітний інтервал    (опер-на інформація)
Ціль	Оцінка минулого	Прогноз на майбутнє
Відкритість          даних	Більшість даних       доступні всім	Комерційна таємниця
Приклад	Облік активів,   власного капіталу,  зобов’язань, витрат,            доходів	Облік складових      собівартості тощо

 

 

 

 

 

                                

                        

 

 

                              3. Вимірники, які використовуються в обліку

В господарському обліку використовують три види вимірників:

- натуральні (прості і комбіновані);

- трудові;

- вартісні або грошові.

Натуральні вимірники. Вони дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному виразі - одиницях ваги, об'єму, площі та ін. Земельні угіддя - в га, деревина - в м3, виготовлена продукція - в шт, м, т, ц, кг тощо. Застосовують також комбіновані натуральні вимірники. Наприклад т/км, які характеризують одночасно вагу та відстань перевезення.

Дані натурального обліку використовуються лише для обліку однорідних об'єктів. На їх основі складаються натуральні баланси.

Трудові вимірники. Використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу (дні, години, людино-години). За їх допомогою, в поєднанні з натуральними вимірниками, встановлюють і контролюють норми виробітку та визначають продуктивність праці.

Вартісні або грошові вимірники. Використовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів (майна) підприємства, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику. їх використовують при плануванні та обліку процесів виробництва й обігу, визначенні фінансових результатів, рентабельності виробництва, розрахунків між підприємствами. Це синтетично узагальнюючі вимірники.

Бухгалтерський облік застосовує всі три види вимірників в поєднанні, що забезпечує повне і різнобічне відображення об'єктів обліку, для отримання узагальненої інформації щодо діяльності як окремого підприємства, так і в цілому народного господарства.

 

4. Користувачі облікової інформації

Всі учасники ринкової економіки є користувачами бухгалтерської інформації. Залежно від основних інтересів і цілей це можуть бути державні органи і громадські організації, юридичні особи, які мають відносини з цим підприємством, фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери та інвестори. 
Всіх користувачів бухгалтерської інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх. Класифікацію користувачів облікової інформації можна подати за схемою, наведеною на рис. 2.

          

До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо.

До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу. 
До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.

До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги). 
До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.

Для того щоб облікова інформація була корисною і надійною як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів, вона повинна бути зрозумілою, істотною, достовірною та своєчасною.

                             

                          5. Методологічне керівництво обліком в Україні

Загальне керівництво господарським обліком в країні здійснює Уряд через відповідні міністерства та відомства. Такий підхід забезпечує єдність господарського обліку, уникнення дублювання облікової інформації в різних його видах.

Повсякденне, поточне методологічне керівництво бухгалтерським обліком здійснює з доручення Уряду Міністерство фінансів України, в складі якого є управління методології бухгалтерського обліку. Воно розробляє типовий план рахунків та інструкцію з його застосування, що є важливим нормативним документом стосовно ведення обліку, дотримання встановлених принципів його будови та організації. Затвердженим Міністерством фінансів «Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» встановлено загальні обов'язкові принципи складання, перевірки та використання бухгалтерських документів; Міністерство фінансів регулює також періодичність та порядок проведення інвентаризацій і відображення їх результатів в обліку, особливості побудови та ведення обліку окремих об'єктів.

Здійснюючи методологічне керівництво бухгалтерським обліком в країні, Міністерство фінансів визначає основні напрями розвитку національної системи бухгалтерського обліку; розробляє і затверджує положення (стандарти) з бухгалтерського обліку, які мають загальнодержавний характер, та встановлює принципи, правила і способи ведення підприємствами обліку господарських операцій, складання й подання бухгалтерської звітності, опрацьовує інші нормативні акти та методичні вказівки з питань бухгалтерського обліку та звітності, здійснює узгодження законодавчих актів, які стосуються бухгалтерського обліку; розробляє та затверджує форми бухгалтерського обліку для всіх галузей народного господарства та національних кваліфікаційних характеристик бухгалтерів; забезпечує участь держави в міжнародній діяльності з питань бухгалтерського обліку та звітності й узагальнює міжнародний та вітчизняний досвід ведення обліку. Завдяки цьому відбувається процес створення єдиної гармонічної системи ведення обліку в Україні та її методо- логічного забезпечення, розробка загальнообов'язкової нормативно-правової бази облікової інформації та використання її в інтересах власників, державних органів та інших користувачів. Цю роботу спрямовано на приведення національного бухгалтерського обліку в Україні у відповідність із міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Другою важливою організацією, яка здійснює керівництво обліком, є Державний комітет зі статистики. Він розробляє систему показників, у розрізі яких ведеться облік, уніфікує форми звітності, розробляє й затверджує типові форми первинного обліку, здійснює загальне керівництво ним. Формування та подання облікової інформації, яка використовується для складання звітності підприємствами, погоджується Міністерством із Державним комітетом зі статистики.

Поряд з виробничими підприємствами в народному господарстві функціонують бюджетні установи. Методологічне керівництво бюджетним обліком здійснює головне управління Державного казначейства Мінфіну. Це дає можливість у повному обсязі відобразити значні специфічні особливості побудови обліку та здійснення контролю в бюджетних установах. 
Крім того, суттєві особливості має також облік у кредитних установах. У них діє свій план рахунків, який відображає специфіку їхньої роботи. Згідно з чинним законодавством керівництво обліком в кредитних установах покладається на Національний банк України. Він визначає порядок документального оформлення відповідних операцій, їх використання та контролю за ними, порядок відображення на рахунках, зміст, складання та використання звітності. 
Усе сказане стосується загальнодержавного керівництва бухгалтерським обліком. Проте керівництво ним здійснюється і на рівні окремих галузей. Так, міністерства і відомства, що мають в управлінні підприємства загально- державної та комунальної власності, забезпечують бухгалтерський облік на таких підприємствах. Вони організовують і розробляють на єдиних методологічних засадах галузеві положення, вказівки й рекомендації щодо окремих специфічних ділянок обліку, які відображають галузеві особливості, розробляють та затверджують галузеві форми первинних документів (за браком затверджених типових форм). Указані відомства вживають заходів для посилення контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищення професійного рівня кадрів і ролі бухгалтерських служб у забезпеченні ефективності виробництва. Вони постійно здійснюють контроль за додержанням підпорядкованими підприємствами правил ведення бухгалтерського обліку. Міністерства та відомства складають і аналізують зведену бухгалтерську звітність та подають її в установлені строки визначеним адресатам. Отже, на галузевому рівні міністерствами та відомствами здійснюється як методологічне, так і організаційне керівництво бухгалтерським обліком.

Центральною, основною сферою практичного застосування бухгалтерського обліку є підприємство. Обліковий апарат підприємства проводить спостереження, реєстрацію та відображення всіх господарських операцій, забезпечуючи контроль за відповідними процесами, узагальнення облікової інформації та складання звітності. Керівництво бухгалтерським обліком на підприємстві здійснює головний бухгалтер. Його призначає на посаду і звільняє з посади керівник підприємства за погодженням з керівним органом у встановленому порядку. Головний бухгалтер завжди підпорядкований тільки безпосередньо керівнику.