Вивчення та оцінювання аудитором системи внутрішнього контролю

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний  універсиет імені Юрія Кондратюка

Кафедра обліку та аудиту

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Аудит»

на тему «Вивчення та оцінювання аудитором системи внутрішнього контролю»

 

 

Виконала:

студентка групи 401ЕО

Перевірила:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава 2015

Кінцевою метою аудиту є висловлення незалежного судження стосовно достовірності інформації, яка міститься у фінансовій звітності, що повинна відображати результати господарських операцій, які відбуваються в процесі функціонування підприємства.

З метою управління підприємство розглядається як певна система. У цій системі функціонує система (підсистема) внутрішнього контролю (СВК).

Шляхом документування системи внутрішнього контролю і перевірки надійності її функціонування аудитор має можливість спланувати оптимальну кількість тестів контролю та процедур, що, у свою чергу, веде до скорочення тривалості аудиту без утрати якості виконуваних робіт.

Від аудитора вимагається скласти і задокументувати власне чітке уявлення про внутрішній контроль підприємства та умови його здійснення, яке було б достатнє для формування стратегії перевірки.

Практика аудиту дозволяє виділити такі основні процедури, за допомогою яких аудитор може отримати розуміння функціонуючої на підприємстві системи внутрішнього контролю:

• дослідження результатів попередніх аудиторських перевірок. Такий підхід може бути застосований у тому випадку, коли підприємство, фінансова звітність якого перевіряється, раніше було клієнтом аудиторської фірми. Якщо протягом періоду перевірки на підприємстві не відбулося значних змін у системі організації контролю, то аудитор повинен тільки обновити існуючу інформацію. Таким чином, зрозуміло, що вивчення системи внутрішнього контролю – це процедури. які виконуються в повному обсязі при проведенні першої аудиторської перевірки відповідного підприємства.
• аналітичне дослідження інструктивних та розпорядчих документів підприємства, які регламентують функціонування СВК. На деяких великих підприємствах з розвиненою системою менеджменту існують спеціальні посадові інструкції, розпорядження, внутрішні положення та ін., які чітко регламентують здійснення повноважень працівниками, що задіяні в процесі контролю за здійсненням господарських операцій. Такі внутрішні документи є цінним джерелом інформації для аудиторів, за допомогою якого можна отримати певне уявлення про СВК.
• співбесіда з працівниками підприємства. Це дуже поширена в практиці аудиту процедура, яка фактично здійснюється на всіх етапах здійснення процесу аудиту. Під час ЇЇ виконання аудитор може отримати інформацію про те, наскільки чітко розуміють працівники свої функціональні обов'язки, як ретельно вони їх виконують.
• відслідковування операцій. Для того щоб зрозуміти, як фактично на підприємстві здійснюються певні види господарських операцій і як вони реєструються, вимірюються, контролюються та систематизуються на рахунках бухгалтерського обліку, необхідно їх відслідкувати з початку і до кінця.
• перевірка документації підприємства. Ця процедура дозволяє скласти певне уявлення про своєчасність реєстрації СВК здійснюваних на підприємстві господарських операцій, про те, як вони санкціонуються та контролюються на різних етапах їх здійснення.
• спостереження за виконанням процедур контролю. Зрозуміло, що на підприємстві можуть бути дуже ретельно регламентовані функціональні обов'язки осіб, які беруть участь у процесі контролю. Крім того, під час опитування відповідні працівники можуть давати аудитору не зовсім об'єктивну інформацію про те, наскільки ретельно вони виконують свої обов'язки. Тому найбільш надійним способом пересвідчитися в якості (надійності) здійснюваних контрольних процедур на підприємстві є спостереження за виконанням процедур контролю. Наприклад, під час перебування в приміщенні бухгалтерії аудитор може відслідкувати, чи дійсно окремі працівники бухгалтерії мають обмежений доступ до інформації, якої вони не контролюють, іншими словами, чи можуть передаватися паролі доступу від одного працівника до іншого.

У світовій практиці існує два основні підходи до оцінки внутрішнього контролю при проведенні зовнішнього аудиту:

• системно орієнтований (традиційний) підхід;
• імовірнісний підхід.

Системно орієнтований підхід потребує від аудитора:

1) впевнитися, що на підприємстві існує система внутрішнього контролю та дослідити (описати) кожний елемент цієї системи;

2) оцінки надійності кожного елемента системи;

3) перевірки ступеня виконання внутрішнім контролем покладених на нього функцій;

4) надання висновку за результатами перевірки.

Якщо за результатами такої перевірки з'ясувалося, що система внутрішнього контролю ефективна та на неї можна покластися, то це дає можливість скоротити кількість перевірок на відповідність.

Імовірнісний підхід до оцінки системи внутрішнього контролю передбачає, що за можливості визначити розмір аудиторського ризику, властивого ризику та ризику контролю можна визначити розмір ризику невиявлення, що дасть можливість аудитору досить точно встановити характер, обсяги й тривалість виконання процедур перевірки на суттєвість.

Після оцінки системи внутрішнього контролю (яка часто здійснюється в сукупності з системою бухгалтерського обліку внаслідок їх тісного взаємозв'язку) аудитор може приступати до планування аудиторської перевірки, вже маючи можливість обґрунтованого вибору напрямів аудиту і необхідних для його здійснення прийомів, кількості потрібних аудиторських процедур та достатніх й найбільш прийнятних аудиторських доказів.