Види щорічних відпусток

Види  щорічних відпусток

Щорічні відпустки  підрозділяються на наступні види:

- основна відпустка 

- додаткова  відпустка за роботу з шкідливими  і важкими умовами праці; 

- додаткова  відпустка за особливий характер  праці; 

- інші додаткові  відпустки, передбачені законодавством.

Щорічні основні відпустки надаються усім громадянам, що знаходяться у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями, а також працюючим за трудовим договором у фізичних осіб. На період відпустки за працівником зберігається місце роботи(посада) і заробітна плата.

Право на щорічні  основні відпустки мають також  і сезонні працівники, яким відпустка  надається пропорційно відпрацьованому  часу.

Щорічні додаткові  відпустки надаються працівникам  за особливі умови і характер праці, що передбачається чинним законодавством або колективним договором.  

  

 

Обчислення  стажу роботи, що надає право на щорічну відпустку

Стаж  роботи, який надає право на щорічну  основну відпустку, розраховується на підставі положень ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки, а трудовий стаж, що надає право на щорічні додаткові відпустки, - ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, не використав щорічні відпустки (повністю або частково) і не отримав за них грошову компенсацію, то в стаж роботи, що надає право на щорічні відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки на попередньому місці роботи.

Порядок надання 

 

Право на щорічні основну і додаткову  відпустки повної тривалості в перший рік роботи виникає у працівника після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

У разі надання  працівникові щорічної відпустки до закінчення шестимісячного терміну  безперервної роботи його тривалість визначається пропорційно відпрацьованому часу . У виді виключення щорічні відпустки повної тривалості можуть надаватися окремим категоріям працівників, перерахованим в ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки, по їх бажанню.

Щорічні відпустки  за другий та подальші роки роботи можуть бути надані працівникові у будь-який час відповідного робочого року. Тобто якщо працівник був прийнятий на роботу 10 травня 2007 р., то першу відпустку він може отримати вже після 10 листопада 2007 р., а другу - у будь-який час в наступному робочому році з 10 травня 2008 р. по 9 травня 2009 р.

Щорічні відпустки  надаються працівникові з таким  розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, вибраною працівником. Додаткові відпустки за декількома підставами надаються працівникам, визначеним в Списках виробництв, робіт, цехів професій і посад, зайнятість працівників на яких надає право на щорічні додаткові відпустки за роботу з шкідливими і важкими умовами праці і за особливий характер праці.

Тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці розраховується на підставі показників і критеріїв надання таких відпусток за результатами атестації робочих місць за умовами праці. Порядок проведення такої атестації затверджений постановою КМУ. Конкретна тривалість відпустки встановлюється в колективному або трудовому договорі залежно від часу роботи у вказаних умовах.

Надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем здійснюється з урахуванням рекомендацій, наданих Мінпраці.

 Щорічна додаткова  відпустка за бажанням працівника  може надаватися одночасно з  щорічною основною відпусткою або окремо від неї.  

 

Порядок оформлення 

 

Черговість  надання щорічних відпусток визначається графіком. Графік затверджується керівником підприємства або уповноваженим ним органом за узгодженням з профспілковою організацією або іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом. Пунктом 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств,  установ, організацій передбачено, що графік відпусток складається на кожен календарний рік не пізніше  5 січня поточного року.

Дата початку відпустки  в графіці, як правило, не наводиться, а вказується тільки місяць початку  відпустки або два місяці : початку  та закінчення відпустки.

При складанні графіків беруться до уваги виробнича необхідність, особисті інтереси працівників і наявність можливості для їх відпочинку. Крім того, згідно ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки певним категоріям працівників (особам у віці до 18 років; інвалідам; жінкам перед відпусткою по вагітності і пологам; жінкам, що мають двоє і більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда; самотній матері і іншим) щорічні відпустки надаються по їх бажанню у будь-який слушний для них час.

Графік відпусток має  бути доведений до відома усіх працівників.

Конкретний період(дата) надання щорічної відпустки, з урахуванням встановленого графіку, узгоджується між працівником і роботодавцем.

Графік відпусток  є основою для надання працівникові відпустки. Проте невеликі підприємства можуть не складати графік, тоді відпустка надаватиметься на підставі заяви працівника.

Заява потрібна також у тому випадку, якщо відпустка  надається не по графіку. При цьому  в графіці робиться відмітка про  фактичний термін надання відпустки.

На підставі графіку або заяви працівника керівник видає наказ про надання відпустки. Наказ оформляється в двох екземплярах: один залишається у відділі кадрів, а другий передається у бухгалтерію підприємства.

Про дату початку відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника не пізніше ніж за два тижні до настання такої дати. Це можна зробити різними способами:

- працівник  може бути ознайомлений під  розпис з наказом про надання  відпустки;

- працівник  може поставити свій підпис  безпосередньо в графіці відпусток,  в спеціально відведеній графі;

- працівникові  направляється повідомлення, повідомлення  складається в довільній формі  в двох екземплярах, один з  яких, підписаний працівником, залишається  у відділі кадрів, а інший - передається працівникові. 

 

Перенесення  

 

Щорічна відпустка може бути продовжена або перенесена на інший період (ст. 80 КЗоТ, ст. 11 Закону про відпустки).

В обов'язковому порядку на вимогу працівника відпустка має бути перенесена на інший період у разі, якщо роботодавець порушив терміни письмового повідомлення працівника про час надання відпустки або несвоєчасно виплатив йому зарплату за час майбутньої відпустки.

Крім того, щорічна відпустка  має бути перенесена на інший період або продовжена в наступних випадках:

- тимчасовій непрацездатності  працівника;

- - виконання працівником  державних або громадських обов'язків,  якщо згідно із законодавством  він підлягає звільненню на  цей час від основної роботи  зі збереженням заробітної плати;

- настання терміну відпустки  по вагітності і пологам; 

- збіги щорічної відпустки з учбовою відпусткою.

За ініціативою  роботодавця щорічна відпустка може бути перенесена на інший період тільки з письмової згоди працівника і у разі, якщо надання відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальному ході роботи підприємства. При цьому слід врахувати, що в поточному робочому році має бути використана частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Таке ж узгодження потрібне і при продовженні відпустки. І у тому, і в іншому випадку має бути виданий наказ керівника.

Забороняється не надавати щорічні відпустки повної тривалості упродовж двох років підряд (ч. 5 ст. 80 КЗоТ, ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки). Також заборонено не надавати такі відпустки упродовж робочого року:

- особам у віці до 18 років; 

- працівникам, які мають  право на щорічні додаткові  відпустки за роботу з шкідливими  і важкими умовами або з  особливим характером праці.

Ділення на частини

Щорічна відпустка  на прохання працівника може бути розділена  на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна його частина складатиме не менше 14 календарних  днів (ч. 6 ст. 79 КЗоТ, ст. 12 Закону про  відпустки). Тобто роботодавець не зобов'язаний, але може погодитися на такий розділ. 

 

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток 

 

Відповідно до ст. 74 Кодексу  законів про працю України  г ромадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Порядок оплати, надання, перенесення на інший період відпусток тощо визначено Законом  України „Про відпустки”.

Обчислення  середньої заробітної плати для  оплати часу відпусток та виплати  матеріальної допомоги для оздоровлення провадиться відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 N 100 (із змінами), далі - Порядок.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток провадиться виходячи з виплат за останні           12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому надається відпустка.

Водночас працівник має  право на заміну грошовою компенсацією частини щорічної відпустки. При  цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток  грошовою компенсацією не допускається.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про відпустки” грошова компенсація працівникам за всі не використані ними дні щорічної відпустки виплачується тільки в разі їхнього звільнення.