Підготовка облікових даних для складання звітності

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ ІНСТИТУТ

 

Факультет

Обліку та аудиту

Реферат

На тему:

«Підготовка облікових даних  для складання звітності»

 

Виконала:

Студентка 43-ОА групи

Катеренчук Ю.Я.

Перевірила:

Бондар М. О.

 

 

 

Вінниця 2014

ЗМІСТ

Вступ

1. Суть, мета та принципи щодо фінансової звітності
2. Підготовка облікових даних для складання фінансової звітності

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Бухгалтерський облік, як відомо, — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про  діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень. Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників, що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання звітності за    звітний період.       Невід’ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватна система бухгалтерського обліку, що забезпечує всіх членів суспільства надійною, своєчасною та корисною інформацією про господарську діяльність підприємств і організацій. Як для великих так і для малих підприємств усіх форм власності фінансова звітність є не тільки формою звітності, але і являє собою джерело інформації, необхідної для проведення  аналізу фінансового стану підприємства.    Таким чином, правильна організація ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є необхідною умовою для отримання своєчасної інформації для управління, для аналізу та контролю за фінансовим    станом підприємства [c.75].      Дослідження даної теми у вітчизняній літературі проводили такі відомі науковці в галузі обліку та аудиту як Голов С.Ф., Бутинець Ф.Ф., Маяковський А.І., Пархоменко В., Сопко В.В., Чижевська Л.В. Слід зазначити, що по даній тематиці випущено достатньо підручників, монографій та наукових статей у періодичних виданнях. Поряд з тим, що методики складання звітності достатньо ґрунтовно описані в усіх вказаних працях, питанню підготовки облікових даних для складання звітності не приділено значну увагу. Цим і визначається актуальність обраної теми. Метою даного реферату – є дослідження теоретичних засад підготовки даних бухгалтерського обліку до складання фінансової звітності підприємства.      

1. Суть, мета та принципи щодо фінансової звітності

Обліковий процес завершується складанням фінансової звітності про господарську діяльність підприємства. Правові основи з питань складання фінансової звітності регламентуються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку П(с)БО. Норми цього Закону та Положення слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності. Державне регулювання фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств.    Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.        Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб [c.84].         Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:           1.придбання, продажу та володіння цінними паперами;           2.участі в капіталі підприємства;                 3. оцінки якості управління;               4.оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання; 5.забезпеченості зобов’язань підприємства;              6.визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;         7.регулювання діяльності підприємства;              8.інших рішень.           Якісні характеристики фінансової звітності досягаються за рахунок дотримання наступних принципів її підготовки:      - обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;    - повного висвітлення, який забезпечує інформацією, що дає можливість отримати правильне, повне та достовірне уявлення про майно, зобов'язання, власний капітал та прибуток (збиток) від господарської діяльності підприємства [c. 92];          - автономності, який передбачає, що кожне підприємство є юридичною особою, відокремленою від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;            - послідовності, який передбачає, що підприємство повинно дотримуватись обраної облікової політики, постійно користуватись одними й тими ж методами обліку, принципами оцінки, видами звітності та схемами складання звітів;            - безперервності, згідно з яким оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі, що є передумовою для амортизації вартості його основного майна частинами, виникнення довгострокових зобов'язань та проведення оплати;             - нарахування та відповідності доходів і витрат, який дозволяє визначити фінансовий результат звітного періоду шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами [c.93];        - превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;             - історичної (фактичної) собівартості, який визначає, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;             - єдиного грошового вимірника, який дозволяє узагальнити всі господарські операції підприємства у його фінансовій звітності;    - періодичності, який передбачає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Фінансова звітність повинна містити дані про:

• підприємство;
• дату звітності та звітний період;
• валюту звітності та одиницю її виміру;
• відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;
• облікову політику підприємства та її зміни;
• консолідацію фінансових звітів;
• припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
• обмеження щодо володіння активами;
• участь у спільних підприємствах;
• виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;
• переоцінку статей фінансових звітів;
• іншу інформацію, розкриття якої передбачене відповідними Положеннями (стандартами).

 

 

 

 

 

 

2. Підготовка облікових даних для складання фінансової звітності

Звітним періодом складання  фінансової звітності є календарний  рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. 
Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації. 
Підприємства, установи складають фінансову звітність, яка повинна містити повну, правдиву і неупереджену інформацію про стан активів, зобов'язань і капіталу та результати діяльності, для забезпечення цих та інших вимог до інформації головний бухгалтер підприємства, установи повинен організувати і виконати завершальні роботи перед складанням фінансової звітності. Обсяг цих робіт залежить від періоду, за який складається звітність. Найбільш широкий обсяг цих робіт проводиться перед складанням річного фінансового звіту [c.726].            Послідовність  цих   робіт така:       1. Вивчення працівниками бухгалтерій нових нормативно-правових документів, змін і доповнень до чинних Законів і нормативних документів, що стосуються змісту, структури і порядку складання та подання звітності; 2.  Підготовка головним бухгалтером наказу по підприємству, установі про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та розрахунків, визначення складу робочих інвентаризаційних комісій, строків проведення і визначення результатів інвентаризацій з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку.        Для того щоб інвентаризації були проведені якісно і своєчасно, головний бухгалтер зобов'язаний провести детальний інструктаж членів робочої інвентаризаційної комісії, звернути їх увагу на особливості інвентаризації окремих видів майна, видати членам робочих інвентаризаційних комісій необхідні бланки документів. Крім цього, головний бухгалтер та інші члени постійно-діючих інвентаризаційних комісій повинні провести контрольні перевірки на предмет достовірності і повноти інвентаризацій. Головний бухгалтер повинен прослідкувати за своєчасним завершенням та визначенням результатів інвентаризацій та відображенням їх на рахунках обліку.        Матеріали інвентаризацій та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства, установи з включенням результатів у звіт за той період, в якому закінчена інвентаризація, а також в річний звіт [c.728].          Розбіжності фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, що встановлені при інвентаризації та інших перевірках, регулюються підприємством, установою в такому порядку: 
•    основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилися у надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на доходи діяльності підприємства або збільшення фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишку і винних в цьому осіб; 
•    втрата цінностей у межах норм списується пропорційно прибутку за рішенням керівника, установи відповідно на витрати виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть бути застосовані лише у разі виявлення фактичних нестач та після заліку нестач цінностей надлишками з пересортиці. При відсутності норм убутку нестача є понаднормовою; 
•    понаднормовані нестачі цінностей, а також: втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання, нестач, знищення та псування матеріальних цінностей; 
•    суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу  звітного періоду[c.731]. 
•    організація інвентаризації грошових коштів в касі та на рахунках в банках, розрахунків   з дебіторами  ікредиторами. 
До складання річного бухгалтерського звіту обов'язково здійснюється вивірка залишків на усіх рахунках в банках та вивірка заборгованості за товари, роботи, послуги і нетоварні операції. Для цього головний бухгалтер складає графік проведення такої вивірки і закріплює для цієї роботи працівників бухгалтерії. Результати вивірок розглядаються керівником підприємства. Відхилення, виявлені в процесі вивірки, повинні бути відображені на рахунках бухгалтерського обліку;    3. Перевірка та уточнення показників періодичної і річної звітності на предмет їх порівнянності. Необхідність такої перевірки виникає у зв'язку з тим, що окремі закони та нормативні документи вводяться в дію не з дати їх затвердження, а з початку попередніх звітних періодів, а також у зв'язку із структурними змінами на підприємстві.     4. В сучасних умовах необхідно здійснювати переоцінку активів: 
дооцінка і уцінка основних засобів:     Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату Балансу. Якщо здійснюється переоцінка об'єкта основних засобів, то на ту ж саму дату слід провести переоцінку всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт. 
Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату Балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості. 
Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи і бібліотечні фонди, якщо амортизація їх вартості здійснюється: 
•    у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 % його вартості та решта 50 % — у місяці їх вилучення з активів (списання з Балансу); 
•    у першому місяці використання об'єкта 100 % його вартості. 
Переоцінену первісну вартість та суму зносу об'єкта основних засобів слід розрахувати множенням відповідно первісної вартості і суми зносу основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості переоцінюваного об'єкта на його залишковувартість. Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів необхідно заносити до регістрів їх аналітичного обліку. 
Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів повинна бути включена до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат. Винятком є випадки перевищення суми попередніх уцінок {дооцінок) над сумою    попередніх дооцінок (уцінок) [c. 733].    Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включають до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і визначеним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.     Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між: сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і визначеним перевищенням  до витрат  звітного  періоду. 
Підприємство може здійснювати переоцінку тільки тих нематеріальних активів,   щодо яких  існує  активний  ринок[c.735]. 
Активний ринок —ринок, якому притаманні такі умови: 
•    предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними; 
•    у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; 
•    інформація про ринкові ціни є загальнодоступною. 
При проведенні переоцінки об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку). Якщо переоцінку об'єктів групи нематеріальних активів проведено, то надалі їх необхідно переоцінювати  щороку.                 5. Узгодження доходів і витрат звітного періоду. Однією з умов забезпечення реальності даних є дотримання принципу погодженості доходів і витрат, що відносяться до звітного періоду. Тому необхідно нарахувати відповідні резерви, що передбачені наказом про облікову політику, відкоригувати ті, які були створені, але не використані в звітному періоді, і їх залишки не переходять на наступний фінансовий рік. 
Списати витрати майбутніх періодів, в частині що відноситься До звітного періоду і відобразити усі доходи, які сприяли отриманню прибутку звітного року. Закрити усі операційні (номінальні) рахунки, які мають відношення до звітного  періоду.          6. Завершити записи на рахунках аналітичного обліку, скласти в необхідних випадках оборотні відомості за окремими субрахунками до синтетичних рахунків. Така робота необхідна як для забезпечення достовірності даних, так і для заповнення форм звітності.    7. Завершити записи у Головній книзі і скласти за синтетичними рахунками Головної книги зведену сторінку Головної книги при журнальній формі обліку для впевненості дотримання подвійного запису, або оборотно-сальдову відомість. Вивірити дані оборотної відомості за синтетичними рахунками з оборотними відомостями за аналітичними рахунками чи реєстрами аналітичного бухгалтерського обліку. 
8. Заповнити фінансову звітність за формами, передбаченими Міністерством фінансів України, включаючи Примітки і пояснювальну записку до річного звіту  та  за   формами відомчої  звітності.      9. Перевірити взаємоузгодженність показників фінансової звітності в межах окремих форм і між окремими формами. Методика узгодженості показників звітності розроблена Міністерством фінансів України і може уточнюватися та доповнюватися міністерствами, відомствами з урахуванням відомчої  звітності.          10.  Розглянути і затвердити річну фінансову звітність відповідно до установчих     документів  підприємств,  установ.    11. Подати фінансову звітність із супровідним листом за адресами, згідно з Порядком подання фінансової звітності, затвердженим Постановою Кабінету  Міністрів  України [c.801].        При заповненні форм фінансової звітності необхідно дотримуватись такої  послідовності. 
В титульній частині заповнюється літерами і цифрами: 
•    назва підприємства за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій  України; 
•    територія розташування підприємства за Класифікатором адміністративно-організаційного територіального устрою України; 
•    форма власності за Класифікатором форм власності (КФВ); 
•    орган державного управління за Системою позначень органів державного управління; 
•    галузь за Загальним класифікатором галузей народного господарства України; 
•    вид економічної діяльності за Класифікатором видів економічної діяльності.           Фінансова звітність суб'єктами малого підприємництва та представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності складається у тисячах гривень з одним десятковим знаком, усі інші підприємства складають фінансову звітність у тисячах гривень. 
До обов'язкових реквізитів форм звітності входить повна адреса підприємства і дата на яку складається звітність. 
Баланс (ф. № 1) та (ф. № 1-М) складається на останній день звітного періоду: 
за 1  квартал —  на 31  березня; 
за 2  квартал —  на 30  березня; 
за 3  квартал —  на 30  вересня; 
за рік —  на 31  грудня. 
В Балансі інформація подається на початок звітного періоду (року) та на кінець  звітного  періоду.        Усі інші форми фінансової звітності складаються за звітний період наростаючими  підсумками  з  початку  року [c.804].   Для порівнянності звітної інформації вона подається за два періоди, а саме, за звітний період і за аналогічний період попереднього року. 
У Звіті про фінансові результати, Звіті про рух грошових коштів інформація подається за звітний період та за аналогічний період попереднього року. 
У Балансі, Звіті про фінансові результати, Звіті про власний капітал показники, що вираховуються при підрахунку підсумків наводяться у дужках.            Рядки, в яких відсутня інформація, прокреслюються. Виправлення у формах  звітності  не  допускаються.     Заповнені та перевірені форми звітності підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства при цьому підписи повинні бути ідентифіковані, тобто вказуються прізвища осіб, що підписали.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

При написанні даної роботи ми дійшли до наступних висновків. 
Заключним етапом процесу бухгалтерського обліку є складання фінансової звітності  підприємства.         Підготовка даних до складання звітності – важливий процес підсумкового обліку. На цьому етапі відбувається перевірка даних облікових регістрів, виправлення помилок, складання узагальнюючих відомостей, на основі     яких  буде  зручно  скласти  фінансову  звітність. Важливим етапом підготовки до річного звіту підприємств є складання перевірного бухгалтерського балансу станом на 31 грудня поточного (звітного) року. Це робиться з метою перевірки повноти і правильності відображення господарських операцій за грудень на рахунках бухгалтерського обліку і перевірки відповідності даних аналітичних рахунків синтетичним рахункам. Закриття операційних рахунків є важливим етапом підготовки  до  складання  річного  звіту.    Узагальнення даних поточного обліку здійснюється в три етапи: 
Етап I — виконується взаємоперевірка даних поточного обліку за повнотою відображення господарських операцій у журналі реєстрації. 
Етап II — провадиться взаємна перевірка даних аналітичних та синтетичних рахунків методом взаємної перевірки сальдо рахунків на початок та кінець і оборотів рахунків за дебетом та кредитом. 
Етап III — узагальнюються дані рахунків у сальдовому балансі.   Для складання різних форм звітності потрібно на попередньому етапі скласти різноманітні узагальнюючі та оборотні  відомості. Для формування активу і пасиву бухгалтерського балансу відбувається на основі даних про залишки на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку. До того як складати Баланс рекомендуються сформувати оборотно-сальдову відомість за звітний період, у якій містяться залишки по всіх синтетичних рахунках як на початок звітного періоду, так і на кінець. Для контролю перевіряють співпадіння сумарного залишку по Дт та по Кт, а також суми оборотів по Дт та Кт  рахунків  обліку.          Для складання Звіту про фінансові результати обов‘язково на попередньому етапі слід підготувати деталізовану оборотну відомість по рахункам  обліку  доходів  і  витрат.      При складанні Звіту про рух грошових коштів звичайної оборотної відомості недостатньо. При формуванні показників цього звіту необхідно проводити аналіз майже кожної операції, що призводила до руху грошових коштів. Найчастіше використовують шахову відомість, а також аналітичну відомість  по  рахункам  31  та  30.       Для складання Звіту про власний капітал достатньо оборотно-сальдової відомості,  з    деталізацією по  субрахунках.     Примітки до фінансової звітності складаються на основі даних аналітичного обліку, тобто використовуються звичайні регістри аналітичного обліку звідки  переписується  уточнююча  інформація[c.1088].   Отже, в результаті дослідження можна зазначити, що наприкінці кожного бухгалтерського (звітного) періоду для узагальнення даних поточного обліку слід здійснювати взаємну перевірку записів в облікових реєстрах і переконатися в повноті й правильності відображених господарських операцій у реєстрах хронологічного (реєстраційний журнал) і системного (на рахунках) обліку. За допомогою узагальнюючих відомостей бухгалтер перевіряє обороти за Дт та Кт, а також складає первинний баланс. Узагальнюючі відомості можуть мати різну форму в залежності від потреб бухгалтера – оборотні відомості, сальдові відомості, шахова відомість та ін. Слід також відмітити, що формати узагальнюючих відомостей залежать від форми обліку, яка обрана підприємством. Найбільш зручною формою обліку є автоматизація облікових процесів.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 19.06.91 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 49  
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від  21.06.99  р.  №  87. 
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87. 
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»;  
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових засобів»;  
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал»; 
7. Інструкція № 291 “По застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та  організацій” 
8. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф.Ф. Бутинця. – 5-те видання, доп. і перероблене. – Житомир: ПП „Рута”, 2010 – 726  с.     
9.  Бухгалтерський блік в Україні. Навч. посібник. За ред. Р.Л. Хом‘яка, В.І. Лемішовського – 5-те видання, доп. і перероб. – Львів: Національний університет „Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр „Інтелект+” Інститут післядипломної освіти) „Інтелект-Захід”, 2010. – 1088 с.    
10. Кужельний М. В., Лінник В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: КНЕУ,  2009.  —  334  с.