Організація та шляхи вдосконалення обліку основних засобів

2

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота

з організації бухгалтерського обліку

на тему:

«Організація та шляхи вдосконалення обліку

основних засобів»

Виконала: студентка 355 групи

Сімонєнко Ю.О.

Перевірила: Подухович Ю.П.

Луганськ – 2010 р.

ЗМІСТ

стор.

Вступ                                                                                                                                                                        3

1. Теоретичні та правові основи організації обліку основних засобів                            6

1.1. Теоретичні основи класифікації та завдання організації обліку

основних засобів                                                                                                                                            6

1.2. Правове регулювання організації обліку основних засобів                            12

1.3. Теоретичні основи організації обліку основних засобів                                          18

2. Стан обліку основних засобів на філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс”              22

2.1. Організаційно-економічна характеристика філії „Єленовська”

агрофірми „Агротіс”                                                                                                                              22

2.2. Аналіз стану облікової політики                                                                                                  31

2.3. Оцінка та переоцінка основних засобів                                                                      33

2.4. Амортизація основних засобів                                                                                                  36

2.5. Організація первинного обліку наявності і руху основних засобів              40

2.6. Аналітичний та синтетичний облік основних засобів                                          44

3. Шляхи вдосконалення організації обліку основних засобів                                          50

Висновки і пропозиції                                                                                                                                            62

Список використаної літератури                                                                                                                64

Додатки

ВСТУП

З переходом до ринкової економіки і ускладненням господарських зв’язків зростають вимоги до управління економікою. Прийняття обґрунтованих управлінських рішень і забезпечення їх реалізації неможливе без раціональної організації всієї економічної інформації на основі використання сучасної обчислювальної техніки. Рівень управління економікою підприємств і об’єднань значною мірою залежить від повноти, обґрунтованості і достовірності інформації, яка міститься в бухгалтерському обліку і звітності. Від того, як організовано бухгалтерський облік на підприємстві, як він виконує свої контрольні функції, значною мірою залежить рівень економічної роботи. Чим раціональніше організовано бухгалтерський облік у господарстві, чим менше він потребує затрат праці облікових працівників, тим більше залишається у них часу для аналізу і контролю.

Раціональною вважають таку організацію, за якої облік може найбільш успішно виконувати поставлені перед ним завдання при найменших затратах засобів і праці.

Вивчення структури підприємства, умов роботи його виробничих підрозділів, постачальницької і збутової діяльності забезпечує правильну організацію обліку господарських процесів, встановлення взаємовідносин окремих підрозділів підприємства з бухгалтерією, визначення порядку документації господарських операцій і документообігу, реєстрації господарських операцій в системі рахунків синтетичного й аналітичного обліку, методики калькулювання собівартості продукції, порядок узагальнення облікової інформації. При цьому визначають також технічні засоби одержання облікової інформації, використання обчислювальної техніки, склад і кваліфікацію облікового персоналу та інші конкретні умови ведення обліку на підприємстві [24, с. 64].

В умовах ринкової економіки підприємства й організації здійснюють свою діяльність самостійно, але за умов конкуренції, коли їх самостійні дії обмежуються можливістю кожного з них впливати на загальні умови обігу товарів на ринку, коли підприємство повинне стимулювати виробництво саме тих товарів, яких потребують споживачі. Для ринкової економіки притаманними є такі процеси і явища, як конкуренція, вільне ціноутворення, що складаються під впливом витрат, попиту або на їх поєднанні. У зв’язку з цим виникає потреба в організації такого внутрішньогосподарського обліку, який, будучи часткою бухгалтерського (фінансового) обліку, виконував би завдання, пов’язані з управлінням як підприємства в цілому, так і внутрішніми підрозділами, починаючи із ступеня проектування нового товару і закінчуючи його реалізацією.

Реформування бухгалтерського обліку в Україні є складовою частиною заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Трансформація обліку здійснюється в рамках реалізації стратегічного курсу нашої держави на інтеграцію до світового економічного простору, що передбачає адаптацію законодавства України до європейського рівня, оскільки діяльність кожного підприємства передбачає наявність засобів виробництва і відповідних матеріальних умов, вони є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, визначають їх рівень. Головною передумовою здійснення будь-якого виробничого процесу є наявність відповідних засобів праці. Їх склад і структура визначають вид діяльності та виробничу потужність підприємства.

Отже, роль і значення засобів праці у виробничому процесі та значна їх частка в загальній вартості активів і визначають основний зміст категорії «основні засоби».

Відомо, господарська діяльність виробничого підприємства складається з трьох головних господарських процесів: придбання і заготовлення матеріально-технічних ресурсів, виробництва продукції та її збуту (реалізації). Ці процеси виконуються одночасно, для чого використовується труд працівників, основні та оборотні засоби. Відповідно, головні об’єкти бухгалтерського обліку на виробничому підприємстві – основні та оборотні засоби в процесі їх руху. Вплив основних засобів у суспільному виробництві визначається тим, яке місце займають засоби труда у розвитку виробничих сил та виробничих відносин [3, с. 11].

В умовах економічної реформи збільшується необхідність обліку та контролю за раціональним використанням усіх ресурсів, в першу чергу й основних засобів. Тому тема курсової роботи є досить актуальною.

Мета написання роботи – вивчення питань організації обліку основних засобів та знаходження конкретних шляхів вдосконалення обліку на підприємстві, яке досліджується.

В роботі дається детальна класифікація та структура основних засобів, оцінка основних засобів, вивчені особливості організації аналітичного та синтетичного обліку об’єктів основних засобів, характеристика підприємства.

Основними завданнями курсової роботи є:

- вивчити теоретичні та правові основи організації обліку основних засобів;

- дослідити стан обліку основних засобів на філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс”;

- визначити шляхи вдосконалення організації обліку основних засобів.

Предметом дослідження є організація та шляхи вдосконалення основних засобів.

Об’єкт дослідження – основні засоби на філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс”.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ

ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1. Теоретичні основи класифікації та завдання організації

обліку основних засобів

Щоб дійсно відкрити сутність та економічний зміст основних засобів цей аспект необхідно розглянути з двох боків: з боку економічної теорії та більш чіткої дисципліни – бухгалтерського обліку.

Як для першого відокремлення, то визначення поняття «основні засоби» неможливе без визначення поняття «капітал».

Капітал є похідним фактором виробництва і виник услід за такими факторами як праця та земля. До капіталу, як зазначалось раніше, належать усі використані в процесі виробництва засоби виробництва, в першу чергу – основні засоби, а також складські запаси сотової та напівсотової продукції у вартісному виразі, які приносять додану вартість або доход власнику засобів виробництва при використанні праці найманих працівників.

Згідно з поглядами А. Сміта і Д. Рікардо, капітал як економічна категорія – це сукупність засобів виробництва, його можна розглянути як нагромаджену працю. Ці погляди мали і мають багато послідовників як наприкінці XVIII століття, так і нині. Сучасні економісти розглядають капітал як блага, що мають вартість, купівельну спроможність і приносять дохід. Таким чином можна зробити висновки, що визначення сучасними економістами капіталу збігається з визначенням активи, а це, в свою чергу, з визначенням основні засоби.

Отже, капітал може бути різноманітним. Капітал, як фактор виробництва – це засоби виробництва, які належать підприємцям або іншим власникам і використовуються в процесі створення товарів і послуг [33, с. 22].

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємцям потрібні основні засоби або, інше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництва продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (затверджене Наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: «Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» [21].

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.

П(С)БО 7 при встановленні критеріїв віднесення матеріальних активів до основних засобів надає перевагу їх призначенню і не висуває обмеження щодо їх вартості.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

-         узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів;

-         достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

-         визначення економічних вигод від використання основних засобів;

-         контроль за наявністю і збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття із господарства;

-         правильне і своєчасне нарахування зносу;

-         контроль за правильністю та ефективним використанням коштів на реконструкцію, модернізацію відповідно до наявних джерел фінансування;

-         контроль за ефективним використанням основних засобів залежно від їх потужності;

-         точне визначення результатів від ліквідації основних засобів.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів, інших необоротних активів, їх зносу передбачені рахунки: 10 «Основні засоби»; 11 «Інші необоротні матеріальні активи»; 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»; 18 «Інші необоротні активи».

Витати, пов’язані з поліпшенням об’єкта (модернізація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від його використання, будуть відображатися на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Об’єкт основних засобів визначається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Основні засоби можна згрупувати за наступними ознаками:

-         за галузевою ознакою;

-         за функціональним призначенням;

-         за використанням;

-         за ознакою належності.

За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, зв’язку.

Наявність тих або інших засобів на конкретному підприємстві пов’язана із напрямком його діяльності, а також і з роботою допоміжних і обслуговуючих виробництв.

За функціональним призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничими є ті основні засоби, які приймають безпосередньо участь у процесі виробництва і пов’язані із створенням конкретного продукту, виконанням робіт та наданням послуг. Вони представлені будівлями, спорудами, машинами, станками, устаткуванням та ін.

Основні засоби, які не приймають безпосередньо участі у процесі виробництва, робота яких спрямована на забезпечення соціальних і культурно-побутових потреб працівників підприємства, називаються невиробничими. невиробничі основні засоби представлені будинками культури, спортивними комплексами, дитячими дошкільними закладами, пральнями, лазнями, перукарнями та ін., які є власністю підприємства і використовуються у невиробничій сфері.

За використанням основні засоби поділяються на діючі та недіючі.

Діючими є основні засоби, які приймають участь у роботі підприємства на даний час.

Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв’язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх в експлуатацію.

За ознакою належності основні засоби поділяються на власні та орендовані.

Власні основні засоби являються безпосередньо власністю підприємства і мають джерело свого утворення (внесок засновника до Статутного капіталу, заборгованість перед постачальниками, цільове фінансування і цільові надходження та ін.).

Основні засоби, які використовуються на підприємстві, але не є його власністю, називаються орендованими. Треба зауважити, що з метою виключення можливості подвійного обліку одних і тих же засобів, у орендодавця орендовані основні засоби обліковуються на балансовому, а у орендаря на позабалансовому рахунку.

Групування основних засобів за галузевою ознакою, функціональним призначенням, використанням та ознакою належності зображено схематично на рис. 1.

Рис. 1.1. Групування основних засобів за галузевою ознакою, за

функціональним призначенням, за використанням та ознакою належності

За натурально-матеріальним складом основні виробничі засоби до прийняття Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97 р. [32] поділялись на 12 груп:

1.      Будови.

2.      Споруди.

3.      Передавальні пристрої.

4.      Машини і обладнання, у тому числі: силові, робочі машини та обладнання; вимірювальні прилади і обладнання, лабораторне обладнання; обчислювальна техніка; інші машини та обладнання, у тому числі автоматизовані.

5.      Транспортні засоби.

6.      Інструменти.

7.      Виробничий інвентар та приналежності.

8.      Господарський інвентар.

9.      Робочі та продуктивні тварини.

10. Багаторічні насадження.

11. Капітальні затрати на покращення земель (без споруд).

12. Інші основні засоби, об’єднуючі бібліотечний фонд, засоби музеїв, навчальні кабінети та ін.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94 р. (із змінами та доповненнями) передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на наступні групи:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Державний класифікатор України – Класифікація основних фондів (КОФ) ДК 013-97 (дата, запровадження 01.01.98 р.) запроваджує нову структуру класифікації основних фондів (засобів).

КОФ побудована за ієрархічним методом класифікації з використанням послідовної системи координування. Кожна позиція у класифікації містить шестиразрядний цифровий код і найменування відповідних класифікаційних групувань [22, с. 134].

1.2. Правове регулювання організації обліку основних засобів

Придбання, користування, рух, вибуття основних засобів здійснюється згідно з багатьма нормативними документами, головним з яких є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.99 p. №996-XIV,
[27].

Згідно з цим законом бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському
обліку інформації про основні засоби. Згідно з ним:
Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена [21].

Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, та Інструкцією по його застосуванню, які затверджено наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 р. № 291, для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротних активів, що підлягають амортизації, передбачено пасивний контрактивний рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" [6]. Згідно розділу 1 Порядку № 219 прийняття плану рахунків бухгалтерського обліку:

„Клас 1 «Необоротні активи» поєднує рахунки, призначені для обліку матеріальних та нематеріальних активів, які отримані для довгого використання і не призначені для реалізації чи використання до одного року.

Для обліку власних та придбаних основних засобів є рахунок 10 «основні засоби», який має такі субрахунки:

      101 Земельні ділянки

      102 Капітальні затрати на поліпшення земель

      103 Будівлі та споруди

      104 Машини та обладнання

      105 Транспортні засоби

      106 Інструменти та інвентар

      107 Робочі та продуктивні тварини

      108 Багаторічні насадження

      109 Інші основні засоби”

Згідно Наказу від 19 серпня 1997 року № 507 Щодо затвердження Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів" [31]

Класифікація основних фондів є складовою частиною державної системи класифікації та кодування техніко-економічної і соціальної інформації. Класифікацію основних фондів розроблено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.93 p. № 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики".

КОФ призначено для використання в автоматизованих системах керування для вирішення таких завдань:

-  організації систематичного обліку та звітності в частині основних фондів;

-  визначення норм амортизації основних фондів та віднесення амортизаційних підрахунків на витрати виробництва;

-  проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки обсягів складу і стану основних фондів;

-  реалізації комплексу облікових функцій з основних фондів у межах робіт з державної статистики;

-  здійснення міжнародних зіставлень за структурою і станом основних фондів;

-  визначення розрахунків похідних економічних показників, включаючи фондоємкість, фондоозброєність, фондовіддачу тощо, а також рекомендованих нормативів проведення капітальних ремонтів основних фондів.

Об'єктом класифікації є основні фонди.

Основні  фонди -  це матеріальні  цінності, експлуатаційний період і вартість яких відповідно перевищують один календарний рік та 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи усі пристрої і приладдя або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або ж відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, які є єдиними і орієнтовані на сумісне використання під час виконання певної роботи.

Постанова від 28 грудня 1989 року № 241 Про ствердження форм первинної облікової документації для підприємств і організацій визначає такі первинні документи з обліку основних засобів, які приведені в таблиці 1.2.1.

Наказ від 30 вересня 2003 року № 561 Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів вказує, що бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження основних засобів, їх внутрішнє переміщення (зі складу в цех (відділ, дільницю), з цеху в цех тощо), вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування тощо);

Таблиця 1.2.1

Первинні документи з обліку основних засобів

відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу з початку корисного використання;

визначення витрат, пов'язаних з підтриманням основних засобів у робочому стані (технічні огляди, поточне обслуговування), їх ремонтом і поліпшенням;

визначення фінансових результатів від реалізації та іншого вибуття основних засобів; інформацією для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження основних засобів, їх внутрішнє переміщення (зі складу в цех (відділ, дільницю), з цеху в цех тощо), вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування тощо);

відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу з початку корисного використання;

визначення витрат, пов'язаних з підтриманням основних засобів у робочому стані (технічні огляди, поточне обслуговування), їх ремонтом і поліпшенням;

визначення фінансових результатів від реалізації та іншого вибуття основних засобів; інформацією для складання звітності про основні засоби і капітальні інвестиції.

Одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт. Окремим об'єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об'єктом основних засобів.

Господарські операції з будівництва, виготовлення, придбання, введення в експлуатацію, підтримання в робочому стані, поліпшення і вибуття основних засобів оформлюються підприємствами первинними документами, які розкривають інформацію про:

назву первинного документа, яка характеризує оформлену господарську операцію;

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст, кількісні та вартісні показники обсягу господарської операції;

назву об'єкта основних засобів, його інвентарний номер, дату початку і місце експлуатації, термін корисного використання;

технічну характеристику (площа, обсяг, місткість, потужність тощо) та вартість об'єкта основних засобів, його переоцінку, ремонт, поліпшення та амортизацію;

посади осіб, які здійснювали господарську операцію та оформлення первинних документів з їх підписами;

перелік технічної документації, що передається (приймається) разом з об'єктом основних засобів, вид і кількість дорогоцінних металів, що містяться в об'єкті основних засобів;

походження коштів (власні, цільові), використаних для придбання, будівництва і поліпшення основних засобів, та про безоплатно одержані основні засоби;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції [29]

Узагальнення інформації про господарські операції з основними засобами може здійснюватися за Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року № 356 [12], Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 року № 422 [13]

1.3. Теоретичні основи організації обліку основних засобів

Скільки є підприємств – стільки й питань в обліку, скільки бухгалтерів – стільки й думок відносно особливостей облікових процесів. Однак при веденні бухгалтерського обліку на підприємствах й обліковій взаємодії між підприємствами усі повинні спілкуватися на єдиній «бухгалтерській мові», встановленої національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Тому облікова політика призвана для того, щоб створити на кожному конкретному підприємстві таку систему бухгалтерського обліку, яка б дозволила відобразити фінансовій звітності однозначно тлумачену інформацію, складену згідно особливостей кожного конкретного підприємства.

Таким чином, облікова політика, в першу чергу, надає інформацію що до особливостей бухгалтерського обліку на кожному окремому підприємстві. По-друге, облікова політика надає групі підрозділів підприємства, виконуючих облікові процедури, дотримуватися єдиних правил бухгалтерського обліку - вважає А. Риндя, економіст-аналітик видавництва «Фактор» [23, с. 23].

Автор Ткаченко Н.М. визначає важливість основних засобів на підприємстві, їх необхідність та вказує, що «Основні засоби призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більший за рік)» [25, с. 276].

Автор книги «Бухгалтерський фінансовий облік» Лишиленко О.В. розкриває таке ділення основних засобів на діючі та недіючі.

Діючими є основні засоби, які приймають участь у роботі підприємства на даний час.

Недіючими, в свою чергу, є основні засоби, які не використовуються в даний період в господарській діяльності у зв’язку із тимчасовою консервацією або очікуванням часу введення їх в експлуатацію [9, с. 167].

Необхідною умовою правильного обліку на думку професора
Огійчука М.Ф., є «єдиний принцип їх грошової оцінки – за первісною, залишковою, переоціненою і ліквідаційною вартістю.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість основних засобів – це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов’язань), наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.» [2, с. 143]].

Таке важливе питання як переоцінка основних засобів гарно відкрите журналістом Ю.С. Рудченко журналу «Облік і фінанси АПК» [24, с. 64].

Сама процедура переоцінки зводиться до визначення індексу переоцінки та збільшенню або зменшенню первісної вартості і зносу активу з одночасною відповідною зміною додаткового капіталу або визначенням інших доходів чи видатків періоду в залежності від результату попередніх переоцінок.

Індекс переоцінки при цьому рівний відношенню справедливої вартості до його залишкової вартості. Додатковий результат завжди відображається по кредиту 423 рахунку «До оцінка активів». А уцінка по дебету 975 рахунку «Уцінка необоротних активів та фінансових інвестицій».

Багато питань виникає з приводу амортизації основних засобів.

В першу чергу необхідно визначити, що амортизація основних засобів і нематеріальних активів – це поступове відшкодування підприємству вартості таких об’єктів, що перебувають на правах власності, фінансового лізингу, оренди цілісних майнових комплексів, перебувають у повному господарському відомстві чи оперативному управлінні підприємства шляхом її зарахування до витрат діяльності підприємства.

Так, кандидат економічних наук Пархоменко В.М. каже, що до 1997 року амортизація нараховувалася в Україні підприємствами за нормами, що діяли за постановою РМ СРСР від 22 жовтня 1990 року № 1072, а з 1997 року – за нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Беручи до уваги цей закон і враховуючи Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Мінфін ініціював розгляд питань застосування економічної амортизації для фінансової звітності в Урядовому комітеті економічного розвитку.

Тому Пархоменко В.М. стверджує: «… із липня 2000 року у бухгалтерському обліку нараховується економічна амортизація, яка відрізняється від податкової:

а) колом об’єктів, на які вона нараховується (амортизація, зокрема, нараховується на невиробничі основні фонди);

б) нормами амортизації, які підприємство обирає (встановлює) самостійно (визначаючи строки корисного використання);

в) методами амортизації, які частково збігаються (виробничий і залишкової вартості) з методами податкової амортизації;

г) базою для її обчислення, оскільки вибуття об’єкта основних засобів у бухгалтерському обліку завжди позначається на зменшенні вартості основних засобів, але у податковому обліку не всі випадки вибуття зменшують балансову вартість основних засобів, як і базу нарахування амортизації.» [16, с. 62].

Слід визначити, що є багато думок і висновків різних вчених-економістів з приводу обліку основних засобів, але в наш час усі сторони такого обліку вже визначені в законодавстві і приймаються більшістю підприємств.

2. СТАН ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА

ФІЛІЇ „ЄЛЕНОВСЬКА” АГРОФІРМИ „АГРОТІС”

2.1. Організаційно-економічна характеристика філії „Єленовська”

агрофірми „Агротіс”

Філія «Єлєновська» ТОВ «Агрофірма «Агротіс» є сільськогосподарським підприємством. Вона заснована згідно з рішенням власника «Агрофірми Агротіс», яка зареєстрована у Мар'їнській районній державній адміністрації, розпорядженням від 03.12.98 № 373-р, і не підлягає статусу юридичної особи. Філія є узагальненим підрозділом суспільства, діє на принципах внутрішньогосподарчого розрахунку, підзвітний органу управління Суспільства.

Підприємство знаходиться за адресою: Донецька область, Мар'їнський район, село Березове. Поштовий індекс: 85665.

Господарство знаходиться в зоні помірно-сухого клімату. Середньорічна температура повітря складає 7-8 градусів. Річна кількість опадів 510-520 мм. Землі господарства розташовані на між балочних водорозділах. Північні схили слабо пологі, південні -  пологі. Схили прямі, в низині злегка вгнуті. Схили водорозділу поступово переходять в балку. У зв'язку з цим складаються різноманітні умови для формування ґрунту.

Філія «Єлєновська» займається такими різновидами виробництва продукції:

                  вирощування зернових, технічних та інших різновидів культур;

                  розведення свиней;

                  розведення великої рогатої худоби;

                  оптова торгівля зерном і кормами для худоби;

                  спеціалізована оптова торгівля іншими видами продовольчими товарами;

                  інші види роздрібної торгівлі продовольчими товар арами у спеціалізованих магазинах. 

Господарство добре оснащено дорогами. За 4 км від підприємства розташована траса Маріуполь – Донецьк, до Донецька відстань складає 35 км. Свою продукцію підприємство реалізує в таких напрямках: зерно на Маріупольський елеватор, м'ясо на ковбасний цех Агрохолдінга «Агротіс», який знаходиться у місті Донецьк, молоко на Мар'їнський молокозавод «Лактіс», який також належить Агрохолдінгу «Агротіс».

Кількість штатних працівників філії «Єлєновська»-253 чоловіка; з них 18 чоловік обслуговуючого управлінського персоналу.

Філія має окремий баланс, поточний рахунок в банку, веде окремий бухгалтерський облік своєї діяльності, в праві від ім'я засновника складати договори та інші операції. Філія «Єлєновська» є колективною формою власності. Філія має власну печатку, штампи і бланки.

Вищім органом правління підприємства є засновник філії який:

                  Затверджує «Положення про філію» та зміни в ньому;

                  Знаходить перспективи розвитку філії;

                  Назначає та звільнює від посади директора філії;

                  Приймає рішення про ліквідацію або реорганізацію філії.

Директор філії здійснює безпосереднє керівництво фінансово-господарчою діяльністю. Структура керування філії «Єленівська» наведена на рис. 2.1.

Підприємство взаємодіє з податковою системою на загальних основах:

                  фіксований сільськогосподарський податок;

                  податок на додану вартість;

                  податок з прибутків фіз. осіб;

                  збір за забруднення навколишнього середовища;

                  збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

                  збір в Фонд страхування на випадок непрацездатності;

                  збір в Фонд по тимчасовій втраті працездатності.

Також підприємство отримує всі пільги, які надають сільськогосподарським підприємствам. В даному випадку мова йде про дотації, отримання яких передбачено положенням Закону про ПДВ. Податок по нульовій ставці начисляють відносно операцій по продажу переробним підприємствам молока і м'яса. Сума податку повністю залишається  у розпорядженні підприємства і направлена на підтримку власного виробництва.

Робота бухгалтерії регулюється наказом «Про виконання посадових зобов’язань робітниками бухгалтерії». Цим наказом чітко регламентуються повноваження, зобов’язання, кваліфікаційні вимоги головного бухгалтера, його замісника і обов'язки робітників бухгалтерії.

Рис. 2.1. Структура керування філії «Єленівська»

Основними документами, які регламентують систему бухгалтерського обліку на підприємстві є:

1.Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.

2.Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

3.План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій та інструкція про його призначенні затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999

Організаційні принципи кожне підприємство вирішує самостійно, беручи до уваги його структуру, технологічні особливості. Підприємство самостійно визначає облікову політику. Вона є важливим правовим документом на підприємстві. Склад, структура і динаміка товарної продукції наведені в
табл. 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Склад, структура і динаміка товарної продукції

Провівши аналіз складу структури товарної продукції в філії «Єлєновська» «Агрофірми «Агротіс» за два роки ми можемо зробити висновок, що підприємство займається вирощуванням свиней (і стоїть на першому місті в ранжированому ряді), великої рогатої худоби (займає четверте місце в ранжированому ряді), а також іншої продукції тваринництва, птиця, вівці та бджоли (займає друге місце в ранжированому ряді). Також підприємство займається вирощуванням різноманітних сільськогосподарських культур, таких як зерно (займає третє місце в ранжированому ряді), соняшник (займає шосте місце в ранжированому ряді), а також інша продукція рослинництва, така як кукурудза на зерно, ячмінь і горох (займає п’яте місце в ранжированому ряді). Але для більш детального аналізу структури продукції необхідно розрахувати коефіцієнт спеціалізації за кожен рік.

На підставі отриманих даних розрахуємо коефіцієнт спеціалізації.

Кс = 100/ [ ∑ Pi * ( 2Ni – 1)],

Де Кс – коефіцієнт спеціалізації;

Рі – придільна вага галузі  в структурі товарної продукції; 

Ni – порядковий номер галузі у ранжируваному ряді ;

Коефіцієнт спеціалізації у 2007 році .

Кс = 100/[12,58*(2*5-1) + 0,014*(2*8-1) + 0,13*(2*7-1) + 1,616*(2*6-1)+ 65,27*(2*2-1) + 18,74*(2*3-1)]=100/ 197,026=0,51

Коефіцієнт спеціалізації у 2008 році.

Кс = 100/6,38*(2*5-1) + 0,002*(2*8-1) + 0,049*(2*7-1) + 1,35*(2*6-1) + 75,20*(2*2-1) + 15,15*(2*3-1)] = 100/162,443= 0,62

Ми визначили що коефіцієнт спеціалізації складає в 2007 році 0,51, а в 2008 році – 0,62. Це свідчить про високий рівень спеціалізації філії «Єлєновська».

Склад, структура і динаміка земельних угідь наведена в табл. 2.1.2.

Таблиця 2.1.2

Склад, структура і динаміка земельних угідь

Проаналізувавши структуру земельних угідь в динаміці за 2 роки, можливо зробити висновок, що вся земельна площа, знаходиться у розпорядженні філії «Єлєновська». В 2008 році зменшилась площа сільськогосподарських угідь у порівнянні з 2007 роком на 364 гектара, а також зменшилась площа рілля на 399 гектарів.

Далі треба провести аналіз складу, структури та ефективності використання трудових ресурсів (табл. 2.1.3).

Таблиця 2.1.3

Аналіз складу, структури і динаміки трудових ресурсів

Провівши аналіз трудових ресурсів ми визначили, що середньорічна чисельність працівників в філії «Єленовська» ТОВ «Агрофірми «Агротіс» у 2008 році зросла в порівнянні з 2007 роком на 43 чоловіка (на 5 в рослинництві і на 38 в тваринництві), що відобразилося на виробництві праці.

Далі  проаналізуємо показники руху основних фондів (табл. 2.1.4).

Таблиця 2.1.4

Склад, структура і динаміка основних засобів

Провівши аналіз складу і структури основних фондів в філіΪ «Єлєновська» ТОВ «Агрофірми «Агротіс» можна зробити висновок, що вартість основних засобів в 2008 році зменшилась на 2005,69 тис. гр. зі зразком 2007 року. Проаналізував більш детальну структуру основних фондів, можливо визначити що вартість будівель і споруд зменшилась на 4,69 %, машин і обладнання зменшилась на 8,05%, транспортних засобів зменшилась на 2,27% і приладів, інвентарю і обладнання зменшилась на 0,43%.

Далі зробимо аналіз показників ефективності діяльності (табл. 2.1.5).

Таблиця 2.1.5

Показники ефективності діяльності

Продовження таблиці 2.1.5

Проаналізувавши таблицю 2.1.5 ми можемо зробити висновок щодо показників ефективності діяльності, то вони збільшились: виручка від реалізації розрахунку на 100 га с/г угідь – 63,25 тис. грн., 1 середньорічний робітник - на 7,15 тис.грн.; 1 тисяча основних виробничих засобів – на 0,23 тис.грн. Валовий прибуток в розрахунку на 100 га с/г угідь зменшився на 15,28 тис.грн.; 1 середньорічний робітник – на 3,91 тис.грн. збільшився; 1 тисяча основних виробничих засобів – на 0,23 тис.грн. теж збільшилась. Чистий прибуток в розрахунку на 100 га с/г угідь збільшився на 91,76 тис. грн. 1 середньорічний робітник збільшився на 26,07, 1 тис. основних виробничих засобів навпаки зменшилась на 0,347 тис. грн. Рівень рентабельності збільшився на 8,55 %. Рівень окупаємості збільшився на 26,8%. Рівень рентабельності продаж збільшився на 13,8%.

2.2. Аналіз стану облікової політики

Облікова політика філії „Єленовська” СТОВ агрофірми „Агротіс” складається з трьох розділів (Додаток №1). Перший розділ містить інформацію про організацію роботи облікового апарату. В цьому розділі зазначені права та обов’язки, відповідальність головного бухгалтера і посадових осіб бухгалтерії.

Другий розділ містить інформацію про методику бухгалтерського обліку. В цьому розділі зазначено, що амортизація основних засобів, об’єктів інвестиційної діяльності та інших необоротних матеріальних активів (окрім малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів) нараховують по прямолінійному методу.

Довгострокові біологічні активи рослинництва оцінюють по первісній вартості згідно з П(с)БО №7 „Основні засоби”. Довгострокові біологічні активи тваринництва оцінюють за справедливою вартістю, амортизацію малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів розраховують у розмірі 100% та вартості в  першому місяці використання запозичених об’єктів. Оцінка запасів при відпуску у виробництво здійснюється по методу ФІФО, класифікація дебіторської заборгованості здійснюється методом застосування абсолютної суми заборгованості згідно з П(с)БО №10 „Дебіторська заборгованість”. Суму доходу відображають в бухгалтерському обліку згідно з П(с)БО №15 „Доход”. Оцінку завершення робіт по будівельним контрактам здійснювати по методу вимірювання та оцінки виконаних робіт. Витрати відображати в бухгалтерському обліку згідно з П(с)БО №16 „Витрати”, П(с)БО №30 „Біологічні активи” та Методичних рекомендацій по плануванню, обліку та калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) с.-г. підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. №132 (зі змінами). Облік витрат на виробництво і калькулювання продукції м’ясної промислової переробки нараховувати із застосуванням попереднього методу. Вартість реалізованої продукції визначається по ціні можливої реалізації. Облік витрат на виробництво і калькулювання продукції промислової переробки продукції рослинництва і тваринництва перераховувати по простому методу. Облік витрат на утримання машинно-тракторного парку здійснювати у розрізі кожної одиниці сільськогосподарської техніки. Визнання та оцінку біологічних активів здійснювати згідно з П(с)БО №30 „Біологічні активи”.

Третій розділ містить інформацію про організаційно-технічні аспекти ведення бухгалтерського обліку. В цьому розділі зазначено, що фінансова звітність повинна враховуватися по показниками підприємства, а також подання звітності вищому керівництву.

В обліковій політиці філії „Єленовська” СТОВ агрофірми „Агротіс” чітко зазначено у першому розділі права і обов’язки головного бухгалтера і посадових осіб бухгалтерії. У другому – також детально зображені методи нарахування амортизації, а у третьому розділі треба було більш детально відобразити інформацію щодо ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. В цьому розділі треба було чітко зазначити форму ведення бухгалтерського обліку, затвердити правила та графіки документообігу, вказати форми первинних облікових документів, зазначити строки проведення інвентаризації активів та зобов’язань.

2.3. Оцінка та переоцінка основних засобів

Положення (стандарт) 7 «Основні засоби» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.

Згідно з ним, філія „Єленовська” виконує оцінку та переоцінку основних засобів і визначає, що придбані основні засоби оцінюються по первісній вартості.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

-         суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

-         реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

-         суми ввізного мита;

-         суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

-         витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Виплати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу [17, с. 264].

Первісна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.

Також на підприємстві філія „Єленовська” можливо отримання безоплатних основних засобів, тоді первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

На підприємстві філія „Єленовська” можливо отримання об’єкту основних засобів при обміні. Тоді, у свою чергу, первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

П(с)БО №1 «Основні засоби» передбачена переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Також кожний об’єкт основних засобів має залишкову вартість.

Залишкова вартість визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу. Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходять своє відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише їх залишкова вартість. Залишкова вартість об’єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт основних засобів.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Ліквідаційна вартість, згідно Приказу «Про облікову політику» філії „Єленовська”, для усіх груп основних засобів визначена нуль гривень.

Стосовно питання переоцінки основних засобів необхідно визначити, що буває 2 види: до оцінка та уцінка.

Підприємством філія „Єленовська” переоцінка (індексація) виконувалась один раз за останні десять років – у 1996 році, коли у зв’язку зі зміною грошової валюти змінювалась оцінка основного засобу. На той час переоцінка виконувалась згідно постанови Кабінету міністрів про «Порядок індексації основних засобів» №523 від 16.05.96 р.

При зміні грошової одиниці вартість об’єкту основного засобу ставала такою незначною, що навіть деякі об’єкти не мали грошової вартості. Тому у держави виникла необхідність визначити індекси, згідно яких визначалась нова (переоцінена) вартість основних засобів.

Індекси визначалися для кожної окремої групи основного засобу та у граничному значенні. Значення індексу з цієї границі визначалося згідно з фізичним та моральним зносом об’єкта. Якщо об’єкт мав належний стан, то індекс був найбільшим з цієї групи.

Переоцінка виконувалась за додатковий капітал, створений підприємством.

Переоцінка (індексація) основного засобу виконувалась таким чином: залишкова вартість об’єкту основних засобів помножувалась на необхідний індекс переоцінки.

Після переоцінки основних засобів виникла необхідність в переоцінці зносу та первісної вартості об’єктів.

Так, з заснуванням додаткового капіталу та проведенням переоцінки виник додатковий неподілений прибуток на підприємстві, якого фактично, як і додаткового капіталу, не було.

На той час облік руху основних засобів виконувався у Книзі обліку основних засобів, у якій й розраховувалась переоцінена вартість об’єктів основних засобів. Цей розрахунок мав вільний погляд, який був такий
(табл. 2.3.1).

Таблиця 2.3.1

Розрахунок переоціненої вартості основних засобів

2.4. Амортизація основних засобів

Основні засоби під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів. Знос – це втрата основними засобами початкової вартості у процесі їх використання. Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання.

Не нараховується знос на землю та інші основні засоби, які мають необмежений термін корисного використання.

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період, протягом якого основні засоби будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції.

Строк корисної експлуатації визначається самим підприємством з врахуванням таких чинників:

- очікуваної потужності або фізичної продуктивності об’єкта;

- очікуваного фізичного зносу;

- морального зносу;

- правових або аналогічних обмежень щодо використання об’єкта.

Строк корисного використання активу може змінюватись:

- у разі зміни технології виробництва або попиту продукції, що виробляється за допомогою цього активу;

- у разі капіталізації наступних витрат, пов’язаних з використанням активу, що покращують його стан.

Результати зміни терміну корисного використання об’єкта будуть впливати на величину амортизації цього об’єкта в поточному та майбутньому періодах, проте накопичена амортизація за попередні періоди не коригується.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Розглянемо схему запису в регістрах по обліку амортизації основних засобів на рисунку 2.4.1.

Рис. 2.4.1. Схема запису в регістрах по обліку амортизації

основних засобів

Методи нарахування амортизації основних засобів встановлені П(С)БО7. Пунктом 26 передбачена можливість вибору одного з шести методів.

1)            прямолінійний;

2)            виробничий;

3)            зменшення залишкової вартості;

4)            прискореного зменшення залишкової вартості;

5)            кумулятивний.

Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види: - методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

- метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єкта основних засобів,

- виробничий метод нарахування амортизації основних засобів.

Крім зазначених методів, підприємство також може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством.

Щодо обліку амортизації, то вона нараховується для усіх видів та груп основних засобів одним методом – прямолінійним.

Прямолінійний метод – це той, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. Виходячи із зазначеного:

Річна норма амортизації = 25% (100% : 4 = 25%).

Для визначення суми амортизації основних засобів, що належить до прорахування у звітному місяці філії „Єленовська” застосовується вільна форма розрахунку амортизації.

Слід вказати, що балансова вартість групи основних фондів на початок звітного періоду розраховується за формулою:

Б(а) = Б(а-1) + В(а-1) – А(а-1), де

Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

А(а-1) сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Треба зауважити, що і річна норма і сума амортизації основних засобів не є в чотири більшою, аніж квартальна.

2.5. Організація первинного обліку наявності і руху основних засобів

Взагалі на філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс” облік наявності і руху основних засобів ведеться у ручній обробці документів, у більшості формах затверджених Наказом Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку» затверджено і введено в дію з 01.01.1996 р. типові форми первинної облікової документації з обліку наявності на підприємстві і руху основних засобів.

Для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів, для обліку введення їх в експлуатацію у філії „Єленовська” застосовується «Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма № 03-1) (Додаток 2).

При оформленні приймання основних засобів акт складається в одному примірнику на кожний окремий об’єкт приймальною комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника підприємства (організації). Акт після його оформлення з прикладеною технічною документацією, що відноситься до даного об’єкта, передається до бухгалтерії підприємства, підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства.

Для обліку всіх видів основних засобів, що надійшли в експлуатацію, у бухгалтерії застосовується «Інвентарна картка обліку основних засобів» (форма № 03-7). Форма заповнюється в одному примірнику на основі «Акта приймання – передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма № 03-1), технічної та іншої документації.

В розділі «Коротка індивідуальна характеристика об’єкта» записуються тільки основні якісні та кількісні показники об’єкта, а також найважливіші прибудови, пристосування та приналежності, що відносяться до нього, обмежуючись двома-трьома найбільш важливими для даного об’єкта якісними показниками, виключаючи дублювання даних, що є на підприємстві (організації), технічної документації на даний об’єкт.

Треба зазначити, що надання об’єктам основних засобів інвентарного номера здійснюється, як правило, спираючись на номер бухгалтерського рахунку і субрахунку, на якому обліковується об’єкт. Наприклад, візьмемо деревообробний верстат, який за інформацією вищенаведених документів даного пункту теми було оприбутковано до складу основних засобів у філії „Єленовська”. Як бачимо, його інвентарний номер (10408) включає перші три цифри (номер рахунку і субрахунку - 104). Наступні цифри (08) вказують номер даного об’єкта основних засобів у сукупності йому подібних. Технічна сторона присвоєння певному об’єкту основних засобів інвентарного номера полягає у нанесенні на нього номера фарбою або прикріпленні жетона із номером.

При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів «Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» виписується у двох примірниках працівником відділу (цеху) – здавальника. Перший примірник з розпискою одержувача та здавальника передається до бухгалтерії, а другий – відділу (цеху) – здавальнику.

При передачі основних засобів іншому підприємству (оренду) акт складається у двох примірниках (для підприємства, що здає та приймає основні засоби).

За даними акту робляться відмітки у «Інвентарному списку основних засобів» підрозділу, з якого вибув об’єкт, а також вилучається «Інвентарна картка обліку основних засобів» із сукупності об’єктів, які обліковуються за даним підрозділом у бухгалтерії.

Також при оформленні внутрішнього переміщення філія „Єленовська” використовує накладну типової форми, яка має номер, дату складання, місце від куди вибув об’єкт основних засобів, куди прибув, найменування основного засобу, первісну та залишкову вартість, підписи особи, яка здала та особи, яка прийняла об’єкт.

Цей документ складається у двох примірниках та додається до Звіту по складу, по основним засобам. Вказується той склад, на якому пройшла операція.

Підставою для відміток у «Інвентарній картці обліку основних засобів» про вибуття об’єктів основних засобів при передачі їх іншому підприємству (організації), а також про переміщення в середині підприємства є «Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів» (форма № 03-1); при списанні об’єкта основних засобів внаслідок старіння чи зносу – «Акт на списання основних засобів» (форма № 03-3). Записи про закінчені роботи по добудові, дообладнанні, реконструкції та модернізації, ремонту об’єкта ведуться в картці «Акта приймання – здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів» (форма № 03-2).

Для оформлення приймання-здачі основних засобів із ремонту, реконструкції та модернізації застосовується «Акт приймання – здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів»
(форма № 03-2).

Акт, підписаний працівником цеху (відділу), що уповноважений на приймання основних засобів, та представником цеху (підприємства), який виконував ремонт, реконструкцію та модернізацію, здають до бухгалтерії підприємства (організації). Акт підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами на те уповноваженими. До технічного паспорта відповідного об’єкта основних засобів повинні бути внесені необхідні зміни до характеристики об’єкта, пов’язані із капітальним ремонтом, реконструкцією та модернізацією.

Якщо ремонт, реконструкцію або модернізацію виконує стороннє підприємство, акт складають у двох примірниках. Другий примірник передають підприємству, що виконав ремонт, реконструкцію, модернізацію.

Для оформлення вибуття основних засобів (крім автотранспортних засобів) при повному або частковому їх списанні застосовується «Акт на списання основних засобів» (форма № 03-3). Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, установи, організації, затверджується керівником підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою. Перший примірник акта передають до бухгалтерії, другий залишається у особи, відповідальної за зберігання основних засобів та є підставою для здачі на склад запчастин, що залишилися в результаті їх списання, а також матеріалів, металобрухту і т.п.

Об’єкт основних засобів вилучається з активів філії „Єленовська” (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активів.

Більш наглядний приклад руху одного з первинних документів філії „Єленовська” приведено у таблиці 2.5.1, яка чітко визначає ким та коли регіструються господарські операції у первинних документах з обліку основних засобів.

Таблиця 2.5.1

Таблиця руху акту приймання передачі основних засобів на етапі

первинного обліку

Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям основних засобів.

2.5. Аналітичний та синтетичний облік основних засобів

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечувати правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових регістрах їх надходження; переміщення усередині підприємства; вибуття з підприємства і надання даних для здійснення контролю за збереженням і правильним використанням кожного об’єкту.

Аналітичний  облік основних засобів ведеться у декількох документах.

Для пооб’єктного обліку основних засобів за місцем їх надходження (експлуатації) по матеріально-відповідних особах ведуть «Інвентарний список основних засобів».

На філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс” Інвентарний список основних засобів виконується у автоматизованій формі згідно програми розробленої для підприємства. Дані пооб’єктного обліку основних засобів за місцями їх знаходження (експлуатації) тотожні записам в інвентарних картках обліку основних засобів, що ведуться в бухгалтерії.

Машинограма форми «Інвентарний список основних засобів», яка ведеться за місцем їх знаходження, експлуатації, наведена у додатку.

Дані у «Інвентарний список основних засобів» переносять з інвентарних карток. У цьому документі облік ведеться як по групам основних засобів, так і по матеріально-відповідальним особам. У цьому документі вказується інвентарний номер основного засобу найменування, аналітичний рахунок обліку, первісна вартість, знос, залишкова вартість та дата вводу в експлуатацію.

Облік  руху основних засобів по складу ведеться у «Звіті по матеріальному складу» основні засоби, за кожен місяць. Виконується він матеріально відповідальною особою. Цей документ (реєстр) має форму обігової відомості. У цьому звіті вказується найменування засобів за які відповідає дана матеріально відповідальна особа цього складу. Вказується одиниця виміру, залишок на початок місяця, сума прибутку, усього видаток та сальдо на кінець періоду.

Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» синтетичний облік їх ведеться  на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку і узагальнено інформації про наявність і рух внесених або отриманих на умовах фінансової оренди основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби» має субрахунки і рахунки третього порядку (таблиця 2.6.1).

Таблиця 2.6.1.

Структура рахунку 10 «Основні засоби»

За дебетом 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбання, створення, безкоштовне отримання) основних засобів на баланс підприємства.

За кредитом 10 «Основні засоби» відображається вибуття основних засобів в результаті продажу, безкоштовної передачі, у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, а також суми уцінки ціни основних засобів.

Синтетичний облік обчислювання амортизації філія „Єленовська” виконує у Журналі – ордері №4. За кожен місяць в ньому вказується сума нарахованого зносу.

Треба зазначити, що основні засоби і нематеріальні активи при надходженні на підприємство обліковуються в порядку капітальних інвестицій, облік яких безпосередньо ведуть на рахунок 15 «Капітальні інвестиції». При зарахуванні об’єкта до складу основних засобів або нематеріальних активів здійснюються записи по дебету рахунку 10 «Основні засоби» або 12 «Нематеріальні активи» та кредиту 15 «Капітальні інвестиції».

Типову кореспонденцію рахунків по обліку основних засобів і нематеріальних активів наведено у таблиці 2.6.2.

Таблиця 2.6.2.

Кореспонденція бухгалтерських рахунків по обліку основних засобів і нематеріальних активів

Багато операцій з обліку основних засобів у філії „Єленовська” не здійснюється, тому операції які виконувались підприємством за останні роки наведені на рис. 2.6.1.

Рис. 2.6.1. Господарські операції з обліку

основних засобів у філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс”

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ

ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Первинний облік та взагалі облік ґрунтується на господарських операціях – факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Господарські операції фіксують у первинних документах які є письмовим  свідоцтвом цих господарських операцій, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Тому правильне та достовірне ведення первинного обліку, має велике значення для підприємства та контролюючих органів.

На філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс” надходження основних засобів оформлюється Актом приймання – передачі основних засобів. Форма яка застосовується цим підприємством була прийнята у 1972 році, та інформація яка у ньому розкривається, має не повний об’єм. Після прийняття цієї форми виконувалось багато змін у цьому документі, і наприкінці остання форма його була наведена Наказом Міністерства статистики України № 352 у 1995 році. Вона має більш розгорнутий вид та включає додаткові колонки, які мають достатнє значення для спрощення обліку.

Щодо інвентарної картки обліку основних засобів, то вона теж має застарілу форму. Та є саме у теперішній час, коли облік вимагає більшу частку інформації, використовувати інвентарну картку обліку основних засобів типової форми наведеної у вище зазначеному Наказі. Ця картка застосовується для аналітичного обліку та узагальнення інформації про всі типи основних засобів на підприємстві. Форма містить про усі дані про технічні особливості об’єкта, норми амортизаційних відрахувань та інші.

Для реєстрації інвентарних карток підприємству необхідно застосовувати «Опис інвентарних карток з обліку основних засобів», що не застосовувалось раніше. Це має відповідний недолік в організації обліку.

Ця форма складається у одному примірнику в бухгалтерії з метою контролю за збереженням карток.

У філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс” не використовується при списанні  основних засобів «Акт на списання автотранспортних засобів», це є недоліком обліку, та його треба виправити.

Для розрахунку амортизації немає уніфікованого документу та конкретні цифри – суми відрахувань наведені у Журналі – ордері №4. Тому для вдосконалення обліку необхідно впровадити типову форму 03-14 «Розрахунок амортизації основних засобів». У цьому документі є розділ для розрахунку амортизації основних засобів у запасі. Розділ «По основних засобах експлуатації», та «Контрольні дані» (збірка даних про вартість основних засобів, прийнятих у розрахунок для нарахування амортизації з даними про вартість основних засобів, оприбуткованих та списаних у минулому місяці).

Цей документ є найкращим для розрахунку амортизації при будь-якій формі ведення бухгалтерського обліку в умовах ручної обробки інформації.

Таким чином, при веденні обліку у цих первинних документах, зазначених вище, буде великий «пакет» інформації для синтетичного та аналітичного обліку.

Поповнені первинні документи мають відповідати вимогам Закону № 996 та Положення №98, зокрема містити посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Так, якщо виконати усі пропозиції зазначені вище, то облік буде більш чітким, цільним та систематизованим. Приклад такої системи з обліку амортизації наведений у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Перелік облікових номенклатур пропонованих для первинного обліку амортизації у філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс”

У даний час багато підприємств виконує перехід на автоматизований облік, тому що це полегшує роботу бухгалтера та зменшує час у роботі. Так і філія „Єленовська” агрофірми „Агротіс” повільно змінює форму обліку, але в більшій мірі це виконується по таким дільницям обліку, як облік запасів та розрахунків. А з обліку основних засобів використовується ручна форма обробки облікової інформації, тільки інвентарний список  основних засобів є у автоматизованій формі, але він не надає ніякої систематизації для обліку, а дає лише перелік об’єктів, які є на підприємстві.

Тому для спрощення організації обліку основних засобів я пропоную використовувати цей облік у найбільш розповсюдженій програмі 1С: Бухгалтерія [.

Щоб достовірно описати облік основних засобів у 1С:Бухгалтерія необхідно почати з реєстрації матеріально відповідальних осіб. Список матеріально відповідальних осіб формується у довіднику «Місця зберігання». При виконанні вводу матеріально відповідальної особи у полі «Тип» необхідно вказати значення «МОЛ», а у колі «МОЛ» вибрати відповідального робітника з довідника «Сотрудники»

Список необоротних активів знаходиться у однойменному довіднику. Для формування його необхідно заповнити діалогове вікно, де вказати назву активу, вартість, метод амортизації.

Придбання основних засобів реєструється документом «Приходная накладная».

Якщо при заповнюванні цього документу вказати, що оприбутковується основний засіб, то при вводі нової строки у табличну частину автоматично відобразиться довідник «Инвестиции». Тоді потрібно створити новий елемент. Заповнюючи поле «Счет учета», необхідно вибрати рахунок, з Плану рахунку, 1521 «Придбання основних засобів».

Вибрати з довідника «Инвестиции» раніше створений елемент та вказати його кількість, завершити введення строки.

Наприкінці необхідно зареєструвати придбання конкретного об’єкту. Необхідно створити у підгрупі «Покупка прочих необоротных материальных активов» новий елемент. Необхідно заповнити усі необхідні поля вікна, яке з’явилося. Вказати субрахунок 1531. Відмітити пункт «Учитывается как запас (ТМУ) в налоговом учете». Далі створення «ТМУ и відкриється вікно  довідника «Номенклатура», у якому потрібно вибрати необхідну групу.

У накладну потрапить та буде задіяне у обліку останній елемент довідника з найбільшим кодом. Останні залишаться непотрібними, їх можна помістити на ліквідацію.

Завершивши введення строки, яка оприбуткувала об’єкт, треба закрити прибуткову накладну та ознайомитися із сформованим документом  проводками.

У цьому документі (Журнал операцій) можна переглянути, що та як оприбутковано.

Для реєстрації факту вводу об’єктів у експлуатацію  в «1С: Бухгалтерія» використовується документ «Ввод в эксплуатацию». Документ можна створити так: «Документы. →  Необоротные активы и МБП.→ Ввод в эксплуатацию» чи доданням строки у журнал «Необоротные активы и МБП» з групи «Прочие».

Якщо необхідно ввести раніше придбані об’єкти у експлуатацію, треба його зареєструвати. У групі  реквізитів «Учет не введенным в эксплуатацию ТМЦ», необхідно вибрати місце зберігання придбаної інвестиції та відмітити пункт «Ввод в эксплуатацию необходимых активов». У групі «Параметры ввода в эксплуатацию» необхідно вибрати вид необоротних активів. Статтю валових витрат можна не вказувати, так що ніяких витрат з цієї операції не буде.

Вказавши на кнопку «Заполнить» автоматично пройде заповнення по усім необхідним документам. З цього меню можна вибрати два варіанта заповнення: щодо залишку та групи довідника. Цей документ сам визначає, які субконто інвестицій на дату вводу документу є у залишках.

Знайдені залишки будуть перенесені у табличну частину. При автоматичному заповнюванні по групі довідника у табличну частину документу буде перенесено увесь склад визначеної групи. Визначити, які інвестиції ще не введені у експлуатацію, легко зі значення колонки «Необоротный актив»: вона буде вільна.

Коли вибрана необхідна інвестиція, введемо її кількість у третій колонці таблиці. У четвертій колонці «Необоротный актив», необхідно зазначити елемент довідника «Необоротные активы». Відкрити довідник клавішею F4, зазначимо групу «Основные средства →  Производственные»та введемо у неї повний елемент клавішею Insert.

На цьому заповнення реквізитів документу закінчено, його можна провести.

Сформована документом операція проведена. Далі документ оприбуткував інвестицію на субрахунок 106 «Инструменты, приборы и инвентарь».

Використовуючи команду «Печать» проведеного документу, можна побачити АКТ приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів типової форми № ОЗ-1.

Дуже важливе питання з обліку основних засобів належить амортизації.

У «1С:Бухгалтерія» дуже зручно виконується ця операція. Відомо, що амортизація нараховується на кожен конкретний об’єкт необоротних активів (крім землі). Нарахована амортизація, як відомо, відображається за кредитом регулюючого рахунка 13 «Знос необоротних активів», на якому виділено субрахунки відповідно до видів необоротних активів. Для ведення аналітичного обліку зношення на рахунку 13 та його субрахунках застосовується  субконто «Необоротні активи». Порядок нарахування амортизації регламентовано пунктом 22-30 П(С)БО 7 «Основні засоби». Сума амортизації відображається збільшенням суми витрат підприємства та зношення активів.

Рахунок витрат, у кореспонденції з яким відображається амортизація для кожного об’єкта необоротних активів, показано у формі елемента довідника на закладці «Дополнительные». Амортизацію (зношення) необоротних активів нараховують й обліковують щомісяця до повного погашення їх вартості (за мінусом ліквідаційної вартості).За новоприйнятими на облік основними засобами зношення нараховується починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем надходження. За об’єктами, що вибули, нарахування амортизації припиняють починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття.

В «1С:Бухгалтерії» нарахування амортизації можна поділити на три етапи: заповнення довідників (виконується один раз – до першого нарахування амортизації), нарахування амортизації у бухгалтерському обліку (щомісяця) та нарахування амортизації в податковому обліку (щокварталу).

Зведення про амортизацію кожного об’єкта згруповані на закладці «Дополнительные» довідника «Необоротні активи». Ці реквізити слід заповнити для кожного об’єкта необоротних активів до першого нарахування амортизації. У бухгалтерському обліку амортизують виробничі та невиробничі необоротні активи. Дата початку амортизації в програмі визначається полем «Дата ввода в эксплуатацию» на закладці «Основне» цього довідника.

У програмі використовують всі передбачені стандартами методи амортизації: прямолінійний (1), зменшення залишкової вартості (2), прискореного зменшення залишкової вартості (3), кумулятивний (4), виробничий (5), податковий метод (6), а також два додаткові методи для МНМА: списання 50% вартості (7) та 100% вартості (8) при введенні в експлуатацію. Причому залежно від значення, вибраного в полі «Вид необоротного актива», стають доступними:

- для основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів – метод 1-6;

- для інших необоротних активів – методи 1 і 5;

- для інших необоротних активів (МНМА), що обліковуються на рахунку 112, - методи 1, 5, 7 і 8.

Це пропоную зробити і на філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс”.

Автоматичний розрахунок амортизації дозволить приділити більше уваги амортизаційній політиці, вибору методів амортизації, оцінці ліквідаційної вартості й терміну корисного використання об’єктів.

У таблиці 3.2 наведено інформацію, необхідну для розрахунку амортизації об’єктів основних засобів.

Таблиця 3.2

Інформація, необхідна для розрахунку амортизації об’єктів

основних засобів

При виборі значення в полі «Метод расчета износа» стають доступними параметри, необхідні для подальшого розрахунку. Для тих основних засобів, термін служби яких обмежується в основному фізичним зношенням застосовують прямолінійний метод. У цьому випадку потрібні дані про термін експлуатації та ліквідаційну вартість об’єкта. Для «АРМ конструктора» обрано метод зменшення залишкової вартості. З прискорених методів він дає найвищий темп амортизації на початковому етапі.

При цьому з’являється реквізит «Годовая норма амортизации», який недоступний для редагування й автоматично заповнюється при першому розрахунку зношення. При виборі виробничого методу («PFAFF сточу вальна»,  слід звернути увагу на те, що реквізит «Объем производства текущего месяца» є періодичним. Його значення фіксується на робочу дату. Реквізит треба заповнювати за кожен місяць окремо. У полі « Расчетный объем производства» зазначається загальний обсяг продукції (робіт), який може бути вироблений або виконаний при використанні цього об’єкта основних засобів.

Почнімо зі змін, внесених в облік податкової амортизації наказом ДПАУ від 13.02.2002 р. №68. Згідно зі ст. 3 цього роз’яснення «… при придбанні (виготовленні) основних фондів, які підпадають під визначення груп 2 і 3, і введенні їх в експлуатацію починаючи з 2002 року, податковий облік балансової вартості таких основних фондів ведеться за правилами, встановленими для об’єктів, що входять до складу основних фондів групи 1 (крім застосування норми амортизації, встановленої для групи 1)». Оскільки думка про це роз’яснення в основному негативні, відзначимо низку його позитивних моментів.

Для відображення  амортизації в податковому обліку в програмі треба внести документ «Начисление износа» в останній день кварталу з встановленим прапорцем «Рассчитать амортизацию в налоговом учете».

У податковому обліку документ виконує розрахунок сум амортизаційних відрахувань та формування проведень у кредит рахунка О3 «Основні засоби (податковий облік)» за кожним об’єктом основних фондів групи 1 і кожним нематеріальним активом. З причин, зазначеної вище, тут не наводяться проведення податкового обліку для основних фондів 2-ї та 3-ї групи.

Після проведення документа стає доступною кнопка «Печать» у його діалоговій формі. При цьому залежно від перемикача «Рассчитать амортизацию в … « формуються відповідно відомості нарахування амортизації для бухгалтерського та податкового обліку.

Для аналізу результатів роботи скористаємося стандартним звітом «Аналіз субконто» (меню «Отчеты/Анализ субконто). У діалоговій формі звіту зазначимо: «Вид субконто 1 – Необоротные активы, Субконто 1» - група «Основные средства / Производственные».

У графі «Сальдо на початок періоду (дебет)» можна побачити, які необоротні активи числилися на балансовому обліку підприємства на початок періоду.

Усього на момент складання відомості на балансі в групі «Основные средства/Производственные» числилося чотири необоротні активи. Дебетовий оборот порожній, оскільки надходжень О3 у цьому періоді не було.

У рядку «Разом розгорнуте» сальдо на кінець періоду має таке значення. У дебеті – первісна вартість необоротного активу, у кредиті – сумарне зношення, нараховане на кінець періоду, встановленого при формуванні відомості.

Графа «Обороти за період (кредит)» показує суму зношення, нарахованого за період (січень). Відповідно, графа «Сальдо на кінець періоду (дебет)» покаже залишкову вартість О3 на кінець періоду. Загальний підсумок за відомістю показує ту ж інформацію загалом (у нашому випадку – за групою «Основные средства/Производственные»).

Для аналізу амортизації в податковому обліку використовуємо звіт «Аналіз рахунка по субконто». Рядок «Початкове сальдо» показує балансову вартість об’єкта на початок періоду, рядок «Обороти»- податкову амортизацію. Кінцеве сальдо відображає балансову вартість об’єкта на кінець періоду.

Вибуття основних засобів у 1С:Бухгалтерія зазначається документом  «Ликвидация (списание, реализация) необоротних активов». Слід відзначити, що у цьому вікні на закладці «Дополнительно» необхідно зазначити тип вибуття. Сформовану таким документом операцію також можна побачити у журналі операцій.

Якщо використати у вище зазначеному вікні «Печать», що можна побачити «Акт на списание» типової форми.

Але на підприємстві може виникнути ряд недоліків з яких підприємство не зможе впровадити «1С: Бухгалтерія». Це може бути, в першу чергу, недостатня кваліфікація працівників чи недостатність часу, щодо введення усіх даних з обліку основних засобів у «1С: Бухгалтерія». Тому, можна запропонувати виконувати найважчу дільницю (амортизація) за допомогою програми Excel.

Способи розрахунку з використанням комп’ютера, без сумніву, мають величезну перевагу у швидкості обробки даних перед усіма іншими. Облік основних засобів передбачає визначення великої кількості показників як у бухгалтерському, так і в податковому аспекті обліку. Об’єднання в даній таблиці різних блоків розрахунку показників бухгалтерського і податкового обліку приведе до того, що таблиця стане трохи громіздкою, але зате дозволить зробити облік основних засобів більш зрозумілим і контрольованим.

Для організації обліку для кожного об’єкта основних засобів необхідно виділити деякий масив вільних рядків. Його розмір ви можете визначити цілком довільно виходячи із середнього терміну експлуатації для всіх основних засобів, що обліковуються на підприємстві. При цьому один рядок кожного масиву містить дані за один розрахунковий період.

Доповнювати таблицю новими об’єктами основних засобів можна не звертаючи уваги на їх належність до тієї чи іншої групи О3 (у бухгалтерському чи податковому обліку). Адже ви в будь-який момент зможете застосувати фільтр, згрупувати дані в зручному для вас вигляді і побудувати таблицю за будь-яким критерієм. Реформований бухгалтерський облік дав можливість підприємству самостійно проводити амортизаційну політику, визначити найвигідніший для підприємства метод амортизації і терміни експлуатації основних засобів.

У принципі, національний бухгалтерський облік припускає використання трьох основних методів амортизації:

- рівномірного нарахування (прямолінійний);

- прискореного нарахування;

- метод використання податкових норм амортизації.

У П(С)БО7 «Основні засоби» описано формули розрахунку норм амортизації для кожного методу. Excel пропонує набір стандартних формул, які ми можемо використовувати при аналізі амортизації для чотирьох методів, розглянутих у П(С)БО7 [21].

Прямолінійний метод (той, що виконується на філії „Єленовська”).

Для розрахунку амортизації за цим методом в Excel використовується функція «АМР (Стоимость; Остаток; Период)», де

Стоимость – первісна вартість;

Остаток – ліквідаційна вартість;

Период – кількість періодів (років), протягом яких об’єкт амортизується.

За допомогою цієї функції розраховується річна амортизація.

Наприклад, якщо передбачається, що об’єкт амортизуватиметься протягом 5 місяців, то в цьому випадку аргумент

Период = 1, а сумарна амортизація за весь період визначиться множенням функцій АМР на коефіцієнт 5/12. Отже, в комірку С12 введіть формулу:

«=ЕСЛИ (А12 =””,””, АМР(I$3;J$3;L$3))».

Функція АМР – найпростіша з використовуваних у Excel, але й можливості для регулювання суми амортизації протягом одного періоду дуже обмежені.

Ось як виглядатиме формула в комірці С12 без використання функції АМР:

«= ЕСЛИ (А12 =”” ,””; (I$3;J$3)/L$3)».

Таким чином, програма дає можливості автоматично при обробці первинних документів заповнювати проводки, нараховувати знос основних засобів, значно полегшує і прискорює процес вибуття основних засобів, допомагає позбавитися від багатьох існуючих недоліків обліку основних засобів. Практичне застосування програми «1С: Бухгалтерія» в філії „Єленовська” дозволить комп’ютеризувати всі господарські процеси, що відбуваються на підприємстві. Різноманітні і гнучкі можливості системи «1С: Бухгалтерія» дозволяють використовувати її як достатньо простий і наочний інструмент бухгалтера, і як засіб повної автоматизації обліку від введення первинних документів до формування звітності. З впровадженням усіх зазначених шляхів удосконалення філія „Єленовська” значно спростить роботу з обліку основних засобів, та максимально наблизиться до вимог обліку зазначених законодавством.

Висновки і пропозиції

Бухгалтерський облік основних засобів – дуже важливий у бухгалтерському обліку взагалі. Отримання достовірної інформації про активи підприємства має основну важливість саме зараз, у час становлення та розвитку ринкових відносин.

У наш час підприємства мають можливість бути ініціатором у області організації та ведення бухгалтерського обліку, що потребує від бухгалтера деяких творчих здібностей та багато знання для оптимізації обліку.

Багато зупиняє на деякому етапі діяльність бухгалтерів: важність переходу до сучасної системи роботи у час становлення ринкових відносин, недостатність часу роботи у таких умовах, відсутність добрих прикладів, недоліки та відчуженість законодавства.

З такими проблемами зустрічається і філія „Єленовська” агрофірми „Агротіс”.

Щодо організації і обліку на підприємстві, то воно достатньо наближено до ідеального, на зразку з іншими сучасними  підприємствами, але є і декілька недоліків: відсутність документованого та ствердженого робочого плану рахунків та графіку документообігу, тому підприємству у даній курсовій роботі пропонується виправити ці помилки.

Щодо організації роботи бухгалтерії, то  тут усе добре. Кожний працівник виконує зазначену йому роботу, та надає її головному бухгалтеру у зазначені строки.

Дуже важливе значення у вивченні теми курсової роботи мав розділ, щодо економічного стану підприємства. Тут є не дуже бажані висновки проведеного мною фінансового аналізу з теми. Але це зрозуміло, тому що підприємство мало виконує придбання основних засобів та небагато вкладає засобів для ремонту та модернізації основних засобів. Це необхідно змінити, основні засоби це важливий та найголовніший елемент  виробництва на будь - якому  підприємстві.

Слід зазначити, що за останній рік показники діяльності підприємства підвищились, і це є дуже добрим та важливим явищем для підприємства у цілому та для використання та побільшення основних фондів.

Тому з приводу економічного стану діяльність керівництва філія „Єленовська” має правильний напрям, та має добрий результат.

Якщо говорити конкретно з теми курсової роботи, слід вказати, що облік основних засобів, а точніше його організація, виконується згідно з вимогами законодавства, але має достатній перелік недоліків.

Багато документів, які використовує підприємство вже застаріли. Тому передбачено використання нових форм.

Багато інформації у даній роботі наведено по впровадженню на філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс” автоматизованої форми обліку основних засобів з використанням дуже розповсюдженої в Україні програми «1С:Бухгалтерія». Ця програма допоможе обліковим працівникам цієї дільниці зменшити час на рутину роботу щодо ручного обліку, особливо це належить до нарахування амортизації на об’єкти основних засобів.

А якщо підприємство не підтримає цю програму автоматизації обліку основних засобів, то слід запропонувати використання розрахунку амортизації за допомогою програми Excel.

Якщо, на мою думку, підприємством впровадити усі зазначені шляхи вдосконалення обліку основних засобів, то цей облік буде таким, яке вимагає законодавство та усі контролюючі органи.

Законодавчі органи теж намагаються допомогти підприємствам в обліку основних засобів. На мою думку, вдосконалення обліку, з боку законодавства буде продовжено і надалі. А я, наскільки можливо у рамці курсової роботи, надала програму для вдосконалення обліку конкретного підприємства - філії „Єленовська” агрофірми „Агротіс”.

Список використаної літератури

1.      Бухгалтерський облік і фінансова звітність – об’єкти фінансового контролю: методичний посібник. - К.: Атіка, Ельга-Н, 2003. - 304с.

2.      Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: підручник / За ред. М.Ф.Огійчука.- 3-є вид., перероб. і доп. - К.:Алерта, 2006.-273с.

3.      Генов С. Ремонт основних засобів, документальне оформлення та облік // Бухгалтерський облік і аудит, 2006.-№12.-С.10-20.

4.      Завгородний В.П. Бухгалтерский учёт в Украине (с использованием Национальных стандартов): учебное пособие для студентов вузов.-5-е узд., доп. и перераб. - К.:А.С.К., 2003.- 847с.

5.      Завгородній В.П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудит. - К.:АСК, 1998. - 768с.

6.      Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 893/4186 від 21.12.99р.)

7.      Кім Г., Сопко В., Кім С. Бухгалтерський облік: первинні документи та порядок їх заповнення: навчальний посібник. - К.:ЦНЛ, 2004.- 440с.

8.      Лист державної податкової адміністрації України «Про застосування  реєстраторів рахункових операцій при продажу основних фондів №10413/6/23-2119 від 18.11.04р.

9.      Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: навчальний посібник. - К.: ЦНЛ, 2004.- 528с.

10. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: підручник. - К.:ЦНЛ, 2004.-632с.

11. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України № 561 від 30.09.04р.

12. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.00р. № 356.

13. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25.06.03р. № 422.

14. Наказ Головного архівного управління «Про перелік типових документів» №41 від 20.07.98р.

15. Павлюк И. Уменьшения и восстановления полезности основных средств // Бухгалтерский  учет и аудит, 2006.- №12.-С.21.

16. Пархоменко В.М. Облік амортизації // Фінанси України, 2005.-№ 8.-С.62.

17. Пічугін П. 1С:Бухгалтерія: доступно для бухгалтера. Повний практичний посібник для сучасного бухгалтера. - Х.: Фактор, 2006.- 452с.

18. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291, від 30.11.99р., із змінами і доповненнями за станом на 20.09.04р.

19. Політична економія: навчальний посібник / Г.А.Оганян, В.О.Паламарчук, А.П.Румянцев та ін. – К.:МАУП, 2003.- 520с.

20. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 181 від 28.07.00р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000р. за № 487/4704; із змінами: Наказ Мінфіну України № 591 від 24.09.04р.).

21. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.00р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000р. за № 288/4509).

22. Пушкар М.С. Фінансовий облік: підручник.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 628с.

23. Риндя А. Своя политика в учете // Налоги и бухгалтерський, 2007.-№100(867), декабрь. - С.23.

24. Рудченко Ю.С. Проблеми обліку та оподаткування основних засобів. //Облік і фінанси АПК, 2006.- №5.- С.64.

25. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і звітність: навчальний посібник. – К.: Алерта, 2006.-1080с.

26. Україна. Закон «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. з подальшими змінами і доповненнями.

27. Україна. Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» № 996 -  XIV від 16.07.99р.

28. Україна. Кабінету Міністрів «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей»: Постанова № 166 від 22.01.96р.

29. Україна. Кабінету Міністрів «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну  систему обліку і статистики»: Постанова від 04.05.93р. № 326. Наказ від 30.09.03р. № 561 «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів».

30. Україна. Міністерства статистики. «Про затвердження типових норм первинного обліку» Наказ №352 від 29.12.95р.

31. Україна. Міністерства фінансів «Про затвердження Державного класифікатора України і класифікація основних фондів»: Наказ від 19.08.97р. №507.

32. Україна. Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97ВР від 22.05.97р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України № 349 IV від 24.12.02р., № 1957- IV від 07.07.04р.

33. Харитонова А. Ремонт основных средств, документальное оформление и учет // Баланс Агро, 2006.-№4.-С.22.

34. Ющенко Т.П. Бухгалтерський та податковий облік витрат на поліпшення основних засобів. //Облік і фінанси АПК, 2005.-№5.- С.64.

ДОДАТКИ