Оцінка, як елемент методу бухгалтерського обліку

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

 

 

 

 

                                          Реферат

                              

з дисципліни

бухгалерський облік

 

на тему:

 

 

« Оцінка, як елемент методу бухгалтерського обліку »

 

 

 

 

                                                                          Виконала: Хитько Анна

                                                                                     студентка групи ОАд ІІ (ІІІ)

                                               09.01/1

                                                                            Перевірила: Свирида О.А.

                                                                                           

 

 

 

 

Київ 2011

 

 

 

 

План

Вступ

1. Поняття оцінки, її значення та сутність.
2. Класифікація бухгалтерських оцінок.
3. Оцінка, як принцип бухгалтерського обліку.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

Однією з найважливіших особливостей бухгалтерського обліку, що відрізняє його від інших видів обліку, є обов’язкове застосування грошової оцінки.

Оцінка в бухгалтерському обліку необхідна в процесі господарювання при надходженні і вибутті активів; при виникненні прав і зобов’язань; при здійсненні таких операцій, як: купівля-продаж, оренда майна, застава, страхування, інвестування, переоцінка основних засобів, виділення часток в статутному фонді при створенні підприємства та в процесі діяльності, об’єднанні підприємств, встановленні ціни акцій, ліквідації підприємства,; виконанні права успадкування; виконанні судового вироку тощо.

З переходом до нових економічних відносин проблема оцінки тих або інших об’єктів обліку набуває великого значення .Це пов’язано з тим , що  оцінка майнових статей балансу дозволяє встановити те,  чим  володіє власник , а також пропорції між окремими групами майна .За допомогою оцінки можна , наприклад, констатувати , в якій мірі підприємство чи фірма забезпечені  основними та оборотними засобами , скільки є вільних коштів  ступінь зношеності.

Оцінка в бухгалтерському обліку необхідна в процесі господарювання  при надходженні і вибутті  активів , при  виникненні прав і зобов’язань, при здісненні продажу-купівлі, оренді майна, заставі, страхуванні, інвестуванні, при переоцінці основних засобів, виділенні частки у статутному капіталі, виконанні судового вироку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття оцінки, її значення та сутність.

Однією з найважливіших особливостей бухгалтерського обліку, що відрізняє його від інших видів обліку (оперативного і статистичного), є обов’язкове застосування грошової оцінки.

Оцінка представляє собою результат визначення та аналізу якісних і кількісних характеристик керованого об'єкта, а також процесу управління виробничо-господарською діяльністю. Звідси, оцінка по визначенню  І.Т.Фролова [69] – це процес усвідомлення позитивної чи негативної значимості будь-яких господарських явищ, результатів праці, форм виробничо-трудової діяльності, матеріальних вчинків, здобутків господарювання для задоволення людських потреб, інтересів, цілей суб’єкта.Оцінка за словником російської мови С.І. Ожегіна –думка про цінність , рівень або значення будь- чого.

Під оцінкою, як правило, розуміють представлення розмірів господарських засобів, їх джерел і результатів господарських процесів в грошовому вимірнику. Правильна, достовірна оцінка господарських засобів має велике значення для об’єктивної характеристики ресурсів підприємства, чіткого визначення фінансових результатів, від її правильності залежить адекватність і надійність даних, які надаються бухгалтерським обліком.

В більшості випадків оцінка виконується в грошовому виразі. Але в окремих випадках (наприклад, для розроблення прогнозів та прийняття рішень) можуть вимагатись данні і в натуральному виразі – продуктивність обладнання або чисельність працюючих.

Суб’єктом оцінки може виступати особа або організація, яка оцінює засоби за певними діючими в даний момент вимогами.

Важливим етапом оцінки є виявлення предмету оцінки, тобто виявлення того, що підлягає оцінці, - основні засоби, виробничі запаси, весь комплекс майнових прав на підприємстві, права на матеріальні активи підприємства, права на акціонерний капітал акціонерного товариства, частка учасника в статутному капіталі підприємства, права на пакет акцій підприємства чи будь-який інший інтерес. Таким чином, предмет оцінки – це вид майна, яке оцінюється.

В плановій економіці оцінка об’єктів бухгалтерського обліку регулювалась централізовано, в результаті чого в практичній діяльності склались доволі спрощені погляди на цю найскладнішу частину бухгалтерського обліку. В більшості підручників з теорії бухгалтерського обліку [18,21,25,26] зазначено, що оцінка разом із калькуляцією є способом вартісного виміру об’єктів бухгалтерського обліку, але значення і сутність оцінки майже не розкривались.

Оцінка в бухгалтерському обліку необхідна в процесі господарювання при надходженні і вибутті активів; при виникненні прав і зобов’язань; при здійсненні таких операцій, як: купівля-продаж, оренда майна, застава, страхування, інвестування, переоцінка основних засобів, виділення часток в статутному фонді при створенні підприємства та в процесі діяльності, об’єднанні підприємств, встановленні ціни акцій, ліквідації підприємства,; виконанні права успадкування; виконанні судового вироку тощо.

Отже, бухгалтерська оцінка(у визначенні фінансово-кредитного  словника під редакцією Н.В.Гаретовского[70]) – це науково обґрунтована думка суб’єкта обліку про вартість об’єкта, що ним оцінюється, а також процес визначення вартості об’єкта.

У бухгалтерьському розумінні оцінка є способом вираження в узагальнюючому грошовому вимірнику господарських засобів та їх джерел , представляючи собою один із методів бухгалтерського обліку.Вона полдягає в тому , що натуральні показники первинних документів переводяться в грошові множенням встановленої ціни на кількість цінностей.

Процес оцінки представляє собою процедуру присвоєння об’єктам бухгалтерського обліку певних грошових величин, отриманих таким чином, щоб їх можна було використати як агреговано (наприклад, для підсумкової оцінки активів), так і окремо в залежності від певної ситуації.

Технологія оцінки – це визначена на підприємстві діючим наказом про облікову політику послідовність процесу оцінки вартості активів і зобов’язань, яка включає в себе наступні етапи: визначення об’єкта, предмета, мети і функції оцінки, розробку способів оцінки, визначення шляху найкращого та найбільш ефективного застосування способу, збір та аналіз необхідної інформації, співставлення вартостей, отриманих різними способами, і встановлення найбільш вірогідної вартості майна, яке оцінюється, складання висновку, одержаного від оцінки фінансового результату.

Вибір основи оцінки залежить від її мети. Мета, взагалі,у трактуванні філософського словника [69] - це дещо майбутнє, до чого слід наближатись, тобто намір або підсумок дії, завдання. Оскільки оцінка використовується для цілей бухгалтерського обліку, то останні в значній мірі і є визначними.

Мета оцінки – це формулювання основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки.

Визначення мети оцінки – важливий етап, від якого залежить вибір методики оцінки. Формулювання мети оцінки дозволяє встановити, що слід визначити, а саме:

• повне і правильне найменування об’єкта оцінки;
• вид активів, які оцінюються;
• вид майнових прав, які оцінюються;
• дату оцінки.

Мета оцінки визначає вид вартості, яку необхідно з’ясувати. Метою бухгалтерської оцінки завжди є визначення на певну дату фактичної собівартості здійсненого господарського факту. Різновидом такої оцінки вважається калькуляція, тобто обчислення собівартості одиниці продукції на підставі даних облікової інформації.

Користувачі оцінки повинні звертати особливу увагу на її функцію. Якщо сформульована функція оцінки не співпадає з завданнями користувача, то результати оцінки не можна використовувати для прийняття управлінського рішення. Від функції оцінки залежить вибір її методу.

Сферою використання оцінки є її функція. Оцінка допомагає продавцю чи покупцю у визначенні ціни активів і зобов’язань. Друга функція - оцінка полягає у визначенні вартості всього підприємства для його кредитування і т.д. Отже, функція оцінки – це сфера використання фактичних результатів проведеної оцінки.

Отож, субєктом оцінки є особа аьо організіція, яка оцінює обєкти за певними , в даний час діючими вимогами.Обєктом оцінки в бухгалтерському обліку є : засоби, джерела їх утворення , госродарські процеси та їх результати. З плином часу вартість обєкту підприємства, враховуючи надзвичайний характер ситуації , швидко змінюється причому ці зміни навіть за короткі проміжки часу можуть бути значниими.Таким чином, важливість оцінки заключається в тому, що в звязку з вищевказаними причинами, необхідно з самого початку дати оцінку.

 

 

 

2. Класифікація бухгалтерських  оцінок.

Класифікація оцінок викликана різноманітність їх підстав, кількість і характер яких залежить від завдань, що стоять перед дослідником, а також від його схильностей і переваг. Кожна з цільових оцінок може базуватись на різних критеріях і використовувати різні методи, які, в свою чергу, також вимагають класифікації. Класифікація оцінок, на думку Малюги Н.М за різними ознаками представлена на рисунку 1.2.1.

 

 

 

• за об’єктом, який вимірюється, і який може бути індивідуальним і агрегатним, оцінки поділяються відповідно на індивідуальні і агрегатні. Індивідуальні оцінки вимірюють вартість одиниці ресурсу або витрат. Агрегатні оцінки, необхідні для обчислення вартості певної сукупності засобів, групи активів або пасивів підприємства.
• за критерієм обчислення оцінки поділяються на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні оцінки базуються на єдиному зовнішньому критерії. Суб’єктивні спираються на внутрішні для даного виміру критерії, задані метою вимірювання, характером величини, що вимірюється, а також поглядами і уподобаннями експертів. При цьому, критеріями в таких оцінках можуть бути: експлуатаційна значимість різних видів майна, їх, якісні характеристики, прибутковість тощо.
• в залежності від подальшого використання майна може застосовуватись оцінка за собівартістю та оцінка за ринковою ціною. Собівартість (виробнича, заготівельна та покупна) і ринкова ціна є основними одиницями виміру при грошовій оцінці активів підприємства.
• по відношенню до суб’єкта вимірювання оцінок останні можуть бути поділені на історичні та калькуляційні. Історичні оцінки складаються з вже проведених вимірювань; до них слід віднести більшість бухгалтерських оцінок матеріальних ресурсів, які звичайно беруться з первинних документів. Історична оцінка минулого часу, яка називається А.П. Рудановьким в російській літературі первісною , а в західній (Е.Леонте та А.Гільбо) – історичною і яка обчислюється в номінальних цінах придбання, одержала найбільшого поширення і визнання спеціалістами бухгалтерського обліку. Особливістю первісних оцінок в обліку є їх перманентність, тобто відмова від можливого виміру їх в часі, збереження незмінної величини, індиферентність до коливань цін і купівельної спроможності грошового вимірника. Калькуляційні оцінки визначаються дослідником для кожного з вимірювань, які він проводить. До них відносяться економічні і бухгалтерські оцінки собівартості, актуарні та фіскальні оцінки.
• за видами поділяє всі вартісні оцінки на номінальні, що базуються на грошовій одиниці періоду часу, для якого обчислюються оцінки, і фіксовані, що приймають купівельну спроможність грошової одиниці періоду, який не співпадає з оцінюваним. Інакше кажучи, номінальна оцінка  характеризується простим часом: минулим, теперішнім чи майбутнім, тобто відображає первісну вартість, реалізаційну або капіталізовану, а фіксована оцінка застосовується в обчисленнях відновленої вартості, різного роду прогнозах і визначеннях порівняльних величин в аналізі динаміки.
• в залежності від форми виразу оцінки майнових статей в балансі розрізняють: безпосередні оцінки – за допомогою однієї статті, визначається дійсна ціна наявного активу, яка заноситься до балансу однією статтею, без встановлення будь-якого зв’язку з ціною первісною; опосередковані оцінки – за допомогою двох статей, одна покаже первісну вартість, або собівартість, що переходить з одного звітного періоду до іншого, а друга, контрстаття, відобразить всю різницю між дійсною вартістю і первісною.
• за часовою належністю оцінки можна поділити в залежності від моменту виміру, до якого відноситься сам критерій оцінки, і моменту, для якого призначені її результати
• за методами розрахунку оцінки можна умовно звести до восьми груп .

Першу групу складають незмінні або порівняльні ціни, що представляють обсяг витрат або прибутку при придбанні або реалізації засобів, обчислених в цінах заздалегідь визначеного моменту часу.

Другу групу складають початкові або затратні, тобто сукупність затрат на придбання або виробництво засобів, визначена в номінальних цінах моменту, на який здійснюється оцінка затрат. Початкові оцінки представляють собою вартість в момент придбання (фактична вартість) і застосовуються за умови відсутності інфляції протягом всього строку експлуатації засобів.

До третьої групи відносяться відновлені оцінки, що визначають затрати на поновлення створеного в минулому потенціалу в теперішньому або майбутньому часі. Поява відновленої оцінки у складі можливих підходів до валютування майна підприємства пов’язана в основному зі зміною купівельної спроможності національної грошової одиниці і у зв’язку з прискоренням темпів науково-технічного прогресу. Відновлена оцінка в обліку представляє собою затратний аналог або реалізаційну оцінку покупця (оцінку придбання теперішнього часу).

Четверта група, представлена так званими оцінками заміщення, що визначають вартість засобів як суму збережених або заміщених на аналогічні за своїми властивостями засоби. Цей досить рідкісний метод оцінки застосовується, зокрема, для оцінки природних ресурсів.

П’яту групу складають реалізаційні оцінки, що представлять собою обчислений або прогнозований прибуток від реалізації майна. До них відносяться ліквідаційна, роздрібна, оптова, договірна та інші оцінки.Прихильники реалізаційних оцінок Р.Чамберс і Р.Стерлінг  пропонують їх для застосування в бухгалтерському обліку з метою визначення  ліквідності підприємства, щоб отриматимоожливість інформувати зацікавлених  осіб про стан , якого можна досягти , продавши всі активи підприємства в даний час , і для правильного обчислення продажних цін, оскільки собівартість не повинна служити підставою для ціноутворення.

Ліквідаційна - вартість об’єктів або окремих їх вузлів, запасних частин, лому та інших відходів за ціною їх, можливого використання, що виникають при ліквідації об’єктів обліку. Така вартість визначається за результатами ліквідації (реалізації) об’єктів обліку.

Шоста група містить капіталізовані або рентні оцінки, що визначають цінність засобів розміром доходу або ренти, які можуть бути одержані від експлуатації засобів, що оцінюються. Капіталізовані оцінки найчастіше застосовуються в обліку природних ресурсів. Капіталізована вартість використовується також для оцінки нематеріальних активів (гудвіл).