Обліково-аналітичне забезпечення управління дебіторською заборгованістю підприємства

                      Секція:Організація обліку, аналізу  і аудиту на сучасному етапі

Іщенко Ю.Л.

студентка кафедри фінансів

Національного університету

харчових технологій

 

ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Управління дебіторською заборгованістю є важливою складовою політики управління оборотними активами, оскільки зростання даної статті в активі балансу підприємства призводить до зниження ліквідності та зменшення платоспроможності підприємств. Крім того, високий рівень дебіторської заборгованості, хоча і пов'язаний, переважно, зі зростанням обсягів реалізації і доходів, може призвести до втрат підприємства, пов’язаних з інкасацією дебіторської заборгованості та недоотриманням прибутків за рахунок заморожених у дебіторській заборгованості коштів. Одним з найбільших складних і суперечливих питань українського обліку є облік дебіторської заборгованості, що пов’язано з існуванням проблеми неплатежів. Для підприємства важливим є питання щодо регулювання стану дебіторської заборгованості.

На даний час облік  дебіторської заборгованості повністю регулюється законодавчими актами, але незважаючи на повний контроль з боку держави, в системі розрахунків  по дебіторській заборгованості існує  ряд проблем пов’язаних з несвоєчасністю її погашення покупцями.

 Питаннями управління дебіторською заборгованістю займаються багато вчених, а саме: Момот Т. В. [1], Бланк І. О. [2], Басюк Т. П. [3], Романюк А. А. , Войнаренко М. П., Зозуля І. В., Новикова Н. М. [4], Козлов В. П., Храпкіна В. В. [7] та інші, які досліджують основні проблеми управління дебіторською заборгованістю, розробляють моделі управління дебіторською заборгованістю та основні шляхи її інкасації та рефінансування, описують методику контролю за станом дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість є одним з найбільших негативних явищ в економіці країни. Велика сума заборгованостей, які існують  між українськими підприємствами призводить до сумнівно відомої кризи неплатежів. Криза неплатежів призводить до гальмування  розвитку ринків, на яких працюють дані підприємства (внаслідок недоотримання  грошових коштів, які б підприємства могли вкладати у свій подальший  розвиток.

Дебіторська заборгованість є елементом оборотного капіталу, тобто сумою боргів, належних організації від юридичних або фізичних осіб. По суті збільшення дебіторської заборгованості означає відволікання коштів з обороту підприємства.

Дебіторська заборгованість має дві суттєві ознаки [4]:

ª з одного боку, для дебітора вона є джерелом безкоштовних засобів;

ª з іншого боку, для кредитора – це можливість збільшення ринку розповсюдження робіт і послуг.

Існує безліч чинників (факторів) впливу на величину дебіторської заборгованості, необхідно також виділити фактор належного (достовірного та повного) обліково-аналітичного забезпечення управління дебіторською заборгованістю, адже без наявності повного та достовірного інформаційного забезпечення неможливо буде провести якісний аналіз стану та руху дебіторської заборгованості, а його відсутність, у свою чергу, призведе до неможливості встановлення економічно виправданих термінів та умов кредитування.

Аналіз дебіторської заборгованості є одним з основних етапів політики управління дебіторською заборгованістю, запропонованої багатьма авторами . Зокрема, аналізу дебіторської заборгованості приділяється велика увага в концептуальній схемі процесу реструктуризації товарної дебіторської заборгованості , де одним з етапів є визначення оцінки ймовірності погашення товарної дебіторської заборгованості . Проте, в жодному з розглянутих підходів до управління дебіторською заборгованістю не визначено важливості формування облікового забезпечення управління дебіторською заборгованістю, хоча, як вже зазначалось вище, без наявності повного та достовірного інформаційного забезпечення неможливо буде провести якісний аналіз стану та руху дебіторської заборгованості [3].

Проаналізувавши деякі відомості з питань управління дебіторською заборгованістю, можна виділити чотири основні етапи управління дебіторською заборгованістю.

Перший етап включає визначення фінансових можливостей надання кредиту, визначення можливої суми оборотних активів, що відволікається у дебіторську заборгованість, та визначення порядку розрахунку з контрагентами. Збільшення можливостей кредитування дозволить підприємству збільшити обсяги реалізації, отримати дохід від реалізації, що, у свою чергу, приведе до зростання грошових потоків та вартості підприємства.

Другий етап управління дебіторською заборгованістю включає визначення складу майбутніх дебіторів, розробку кредитної політики та стандартів кредитування та встановлення лімітів кредитування. Виконання другого етапу дозволить підприємству уникнути надання товарних кредитів неплатоспроможним покупцям і тим самим зменшити втрати від можливої безнадійної заборгованості, що, як і в першому випадку, позитивно відзначиться на вартості підприємства[1].

На третьому етапі управління дебіторською заборгованістю необхідно провести аналіз стану дебіторської заборгованості, аналіз платоспроможності дебіторів (при наявності простроченої заборгованості) та аналіз доцільності відволікання коштів в дебіторську заборгованість. Результати аналізу дозволять завчасно виявити можливість отримання безнадійної заборгованості та уникнути втрат, пов’язаних з нею.

При виникненні сумнівної  заборгованості необхідно буде визначити послідовність дій по її стягненні, забезпечуючи використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, та сформувати процедуру інкасації і контроль за її виконанням, що є складовими четвертого етапу управління дебіторською заборгованістю.

Основним законодавчим актом, який прямо регулює облік дебіторської заборгованості є П(С)БО 10 [6]. Решта  законодавчих актів розглядають  дебіторську заборгованість як об’єкт податкового обліку, її відображення в звітності підприємств та вказують конкретні рекомендації в певних питаннях.   Від початку формування ринкових відносин в Україні і  досі існує багато актуальних питань, пов’язаних з обліком дебіторської заборгованості.

Таким чином, можна зробити висновок, що виконання вищезазначених етапів управління дебіторською заборгованістю неможливе без достовірного та повного інформаційного забезпечення та аналізу дебіторської заборгованості. Тому процес обліково-аналітичного забезпечення управління дебіторською заборгованістю повинен бути супроводжуючим фактором кожного етапу управління. У політиці управління дебіторською заборгованістю можна визначити чотири основні етапи: визначення можливостей кредитування, визначення умов кредитування, контроль за станом дебіторської заборгованості та формування умов забезпечення стягнення дебіторської заборгованості. Послідовне виконання даних етапів управління дебіторською заборгованістю дозволить підприємству збільшити прибутки від реалізації, грошові потоки і підвищити його вартість. Організація обліку дебіторської заборгованості на підприємстві будь-якої форми власності має важливе значення, оскільки сприяє упорядкуванню інформації, прозорості та достовірності даних із розрахункових операцій за борговими правами (з дебіторами).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

1. Бабіч В. В. Фінансовий облік (облік активів): навчальний посібник / В.В.Бабіч, С.В.Сагова. — К.: КНЕУ, 2006. — 282с.

2. Вареня В.. Особливості розрахунків наперед / Ю.А.Вареня // Главбух. – 2010. - №3. – с.60-63

3. Кіяшко О.М. Необхідність облікового забезпечення управління дебіторською заборгованістю. Актуальні проблеми економіки -2009-№3(93). - С. 190-196.

4. Коваленко А.М. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах України / А.М.Коваленко // Дн – ськ: ВКК «Баланс – Клуб». – 2009. – 736с

Науковий керівник: Темчишина Ю.Л.