Облік у туроператора

 

Міністерство  освіти і науки України

Запорізький національний технічний університет

Факультет міжнародного туризму та управління

 

 

 

Контрольна робота

З курсу : "Бух. облік і  аудіт турпідприемств"

Варіант № 7

 

 

 

Виконала:

студентка МТУз- 120

Рогачова О.О.

 

 

 

Перевірила:

Лозова О.А.

 

 

 

Запоріжжя

2013

ЗМІСТ

 

          Вступ

1. Облік у туроператора

1.2.Облік турагента

2.1.Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

2.2.План рахунків бух. обліку

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

  Туристська індустрія, відповідно до українського законодавства, являє собою сукупність готелів і інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів громадського харчування, об'єктів і засобів розваги, об'єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного та іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів. 
Найбільш помітну роль туристської галузі відіграють організації, що займаються формуванням та продажем турів, а також підготовкою та проведенням екскурсій, наданням інших туристських послуг. 
В даний час на туристичному ринку діють два види таких організацій: туроператор і турагент. 
Туроператори виконують провідну роль в туризмі, оскільки саме вони формують туристичний продукт - бронюють і проплачують готель, замовляють авіарейс, забезпечують послуги з надання транспорту, екскурсійні послуги і т.д., а саме те, що зазвичай входить в тур. 
Турагенти, як правило, реалізують тури туроператора. Це організація-посередник, що працює безпосередньо на туристському ринку з туристами і отримує комісійну винагороду. 
Від якості роботи турагента багато в чому залежить, який саме тур, якого оператора вибере покупець.

 

 

 

 

 

 

1.1. Облік у туроператора.

 Туроператори самостійно формують турпакети, набуваючи проїзні документи (авіаквитки, залізничні квитки, на туристичні автобуси), готельні ваучери, візи, екскурсійне обслуговування. Сформовані турпакети реалізуються самостійно покупцям або через агентства. 
Облік доходів від реалізації турпродуктів здійснюється Плану рахунків бухгалтерського обліку (18) на рахунку 90-1 "Дохід". До нього можна відкривати субрахунки за окремими напрямками туроператорської діяльності (наприклад, виїзної, в'їзний, внутрішній туризм) і за способами продажу (безпосередньо покупцям, через агентську мережу). Облік сформованих турпакетів ведеться на рахунку 43 «Готова продукція». 
Собівартість турпродуктів в частині прямих витрат (вартість послуг, придбаних безпосередньо у постачальників, наприклад авіаквитки) і непрямих витрат, безпосередньо пов'язаних з формуванням продукту, обліковується на рахунку 20 «Основне виробництво» з організацією аналітичного обліку за видами витрат, які списуються в дебет рахунку 43 по кожному сформованому турпродукту. 
Витрати на оплату праці співробітників відділів формування турів, маркетингу, відділу продажів враховуються на рахунку 20, витрати решти персоналу - на рахунку 26 «Загальногосподарські витрати». На рахунку 26 враховуються також витрати на утримання приміщень, комунальні та інші витрати сторонніх організацій. 
Витрати на рекламу, на участь у виставках, видання каталогів та інші подібні витрати відображаються на рахунку 44 «Витрати на продаж». 
Облік розрахунків з покупцями послуг здійснюється на рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», до якого можуть відкриватися субрахунки за напрямками діяльності. Облік розрахунків з постачальниками окремих туристичних послуг, з яких складаються турпакети, ведеться на рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

 Облік туристичних послуг аналогічний до обліку звичайних послуг. Так, витрати і собівартість послуг формуються відповідно до норм П(С)БО 16 «Витрати», а доходи — згідно з вимогами П(С)БО 15 «Дохід». При цьому оскільки туроператор є не лише продавцем, але й особою, яка створює туристичний продукт, то не обійтись без калькулювання собівартості послуг.

У бухобліку собівартість туристичних послуг формується на рахунку 23 «Виробництво», звідки вона списується на субрахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». Облік інших витрат операційної діяльності ведеться на рахунках 91, 92, 93, 94. Відповідно облік доходів від реалізації туристичних послуг ведеться на субрахунку 703 «Доходи від реалізації робіт і послуг». Оскільки йдеться про реалізацію послуг, то документом, який підтверджує їх надання, повинен бути акт. Але в галузі туристичних послуг підтвердними можуть бути й інші документи: зокрема проїзні квитки, страховий поліс, а також путівки. Путівки є різновидом ваучера, який згідно з Наказом №50 є підставою та гарантією для отримання туристом сплаченої туристичної послуги. Обов’язкові реквізити цього документа затверджені Додатком до Наказу №50. Однією з частин бланка путівки є відривний талон, який надається туристу і засвідчує факт отримання ним туристичних послуг, передбачених путівкою. З метою правильного відображення туроператорської діяльності в обліку слід керуватися Методрекомендаціями №23. Незважаючи на давність виданого наказу, принцип обліку і калькулювання туристичного продукту залишається актуальним.

Так, основною складовою обліку витрат на створення турпродукту в розрізі статей і елементів витрат виступає калькулювання як спосіб відображення структури собівартості туристичної продукції (послуг). Собівартість турпродукту формується на рахунку 23 "Виробництво". Рахунки другого порядку з метою групування витрат і їх деталізації за функціональним призначенням і основними калькуляційними об’єктами можна поділити, наприклад, на субрахунки 231 "Екскурсійна діяльність"; 232 "Формування туру"; 233 "Формування додаткових туристичних послуг". Ведення обліку за цими субрахунками допоможе отримати повну інформацію як про туристичний продукт, так і про окремо взяті туристичні послуги.

Проте слід бути обережними, керуючись  виключно такими рекомендаціями. Адже в більшості випадків собівартість турпродукту невиправдано завищується внаслідок неправильного розподілу та необґрунтованого включення до собівартості витрат, пов’язаних з оплатою праці і соціальним страхуванням, витратами на рекламу, підготовкою й перепідготовкою кадрів, амортизацією туристського обладнання та інших операційних витрат. У бухгалтерському обліку зазначені витрати є витратами на збут.

 

1. Облік тур агента

 

Туристичний агент (далі — турагент) — це посередник, що займається продажем сформованого туристичним оператором (далі — туроператором) тура споживачеві (далі — туристові). Туристичний продукт (далі — турпродукт) — це попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, сформований з послуг підприємств, причетних до обслуговування туристів: транспортних компаній, готелів, ресторанів, екскурсійних фірм, спортивних і курортних організацій.

Комплектацією турпродукту відповідно до вимог законодавства, тобто формуванням набору послуг за назвою «тур», займається туроператор. Турагент додає до придбаного тура проїзд туриста від місця проживання до першого на маршруті пункту розміщення та від останнього на маршруті пункту розміщення назад до місця проживання, реалізуючи турпродукт туристові у вигляді комплексів (інклюзив-турів) або вільного набору послуг (замовлених турів). Турагент часто реалізує також і окремі послуги: авіаквитки, номери в готелях і т.д. за реальними цінами туроператорів або виробників таких послуг. Турагент, здійснюючи діяльність на підставі договору доручення, отримує як дохід від своєї діяльності комісійну винагороду, яку одразу залишає собі. Кошти, сплачені туристами за турпродукт, за вирахуванням комісійної винагороди є для турагента транзитними. При формуванні (організації) туру туроператор уклав договір і оплатив вартість послуг: 
- пансіонату за проживання туристів - 3000 грн.;  
- ресторану за організацію харчування туристів - 1200 грн.; 
- автотранспортного підприємства за перевезення туристів - 600 грн.; 
- спорткомплексу за організацію спортивних заходів - 240 грн.; 
- бюро екскурсій - 1500 грн. 
Інші витрати туроператора становили 800 грн., виручка від реалізації туристичного продукту - 9600 грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1.Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

  Класифікація рахунків бухгалтерського обліку, а іншими словами, групування їх за певними ознаками, допомагає процесу вивчення системи рахунків та застосуванню її на практиці.Усі рахунки класифікують за об’єктами відображення (активні, пасивні, активно-пасивні), рівнем узагальнення даних про господарську діяльність (синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки), за економічним змістом, призначенням та структурою.Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати для обліку певного об’єкта, тобто ця класифікація дозволяє визначити систему рахунків, які необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку.

За економічним змістом рахунки  поділяють на три основні групи і одну доповнюючу:

— рахунки господарських засобів;

— рахунки господарських процесів;

— рахунки джерел формування засобів;

— рахунки обліку операцій, які  не відображені в балансі (позабалансові  рахунки). Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом. Класифікація рахунків за економічним змістом дає змогу згрупувати рахунки залежно від того, що саме на них обліковується. За структурою і призначенням рахунки поділяються на основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні та позабалансові. Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує можливість більш раціонального уявлення про показники діяльності підприємства. Основні рахунки у бухгалтерському обліку застосовуються перш за все для контролю за наявністю господарських засобів та джерел їх утворення, а також за їхніми змінами. Об’єкти, які обліковуються на цих рахунках, є основою господарської діяльності, дають повне уявлення про майновий стан підприємства, тому вони і називаються основними.

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома основними ознаками: за економічним змістом та за призначенням і структурою.

Класифікація рахунків за економічним  змістом встановлює, що саме обліковується  на даному рахунку, які конкретно  об'єкти відображаються на ньому залежно  від їх економічного змісту в процесі  господарської діяльності. Ця класифікація дає можливість визначити систему  рахунків, що підлягають використанню на підприємствах тієї або іншої  галузі. Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для чого, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету, кредиту і характер залишку. Однакові за структурою рахунки можуть відображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси. Обидві класифікації рахунків науково обґрунтовані, тісно взаємопов'язані і доповнюють одна одну. Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерського обліку і зумовлена класифікацією об'єктів обліку, тобто господарських засобів, їх джерел і процесів.

Звідси за економічним змістом  рахунки бухгалтерського обліку поділяють на дві групи:

• рахунки обліку господарських засобів (активів) підприємства і процесів;
• рахунки обліку джерел формування господарських засобів.

Класифікація рахунків обліку господарських  засобів (активів) підприємств і  процесів. Залежно від функціональної участі в процесі діяльності господарські засоби (активи) підприємства, як відомо, поділяються на: необоротні активи і оборотні активи.

Для обліку необоротних активів, їх наявності, руху, зносу в процесі  діяльності і відновлення використовують:

• рахунки обліку необоротних активів: "Основні засоби", "Інші необоротні активи", "Нематеріальні активи", "Знос необоротних активів", "Капітальні інвестиції" та ін.

Для обліку наявності і руху оборотних  активів використовують рахунки  таких груп (класів):

• рахунки обліку запасів: "Виробничі запаси", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Напівфабрикати", "Готова продукція", "Товари" та ін.;
• рахунки обліку коштів, розрахунків та інших активів: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти", "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з різними дебіторами" та ін.;
• рахунки обліку витрат діяльності: "Виробництво", "Загальновиробничі витрати", "Адміністративні витрати", "Витрати на збут", "Інші витрати операційної діяльності" та ін.

Класифікація рахунків обліку джерел формування господарських засобів (активів) підприємства. Рахунки бухгалтерського  обліку, які використовуються для  обліку джерел формування активів підприємства, поділяються на дві групи:

• рахунки обліку джерел власних засобів;
• рахунки обліку джерел залучених (позикових) коштів.

Для обліку джерел власних засобів  підприємства використовують:

• рахунки обліку власного капіталу: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілений прибуток" та ін.;
• рахунки обліку доходів і результатів діяльності: "Доходи від реалізації", "Дохід від участі в капіталі", "Інші фінансові доходи", "Доходи майбутніх періодів" та ін.

Для обліку джерел залучених (позикових) коштів використовують:

• рахунки обліку довгострокових зобов'язань: "Довгострокові позики", "Довгострокові векселі видані", "Довгострокові зобов'язання по облігаціях", "Інші довгострокові зобов'язання" та ін.;
• рахунки обліку поточних зобов'язань: "Короткострокові позики", "Короткострокові векселі видані", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті праці", "Розрахунки по страхуванню", "Розрахунки по податках і платежах" та ін.