Облік на торгівельних підприємствах

Облік на торгівельних підприємствах

Торгівля - це господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів. 
Товар - це продукт праці, вироблений для обміну чи продажу, який має споживчу та мінову вартість. 
         Торгова діяльність - це "ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян із здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку... Торгова діяльність може здійснюватись у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері". 
         Оптова торгівля може здійснюватись через оптові бази, товарні склади, склади-холодильники, склади-магазини. Вона, як правило, є проміжною ланкою між виробником продукції і роздрібною торгівлею. 
          Роздрібна торгівля здійснюється через магазини (продовольчі, непродовольчі, спеціалізовані, універмаги, універсами, торгові комплекси тощо), дрібно-роздрібну мережу (палатки, кіоски, ятки, павільйони, торгові автомати), пересувну мережу (автомагазини, авто-розвозки, лавки-автопричепи, візки, розноски, столики). В роздрібній торгівлі товари реалізуються, як правило, кінцевому споживачеві - населенню. 
       Дохід торгівлі формується за рахунок встановленої націнки на товари. 
       Ціна товару складається: 
- в оптовій торгівлі - з оптової ціни промислового підприємства (як сформована із собівартості та прибутку підприємства) та оптово-збутової націнки; 
- в роздрібній торгівлі - з ціни оптової торгівлі (або підприємства) і торгової націнки. 
Непрямі податки (ПДВ, акцизний збір) розраховуються понад визначену ціну реалізації на всіх етапах реалізації товарів. У в роздрібній торгівлі націнка встановлюється з урахуванням ПДВ. Розмір націнки торгові підприємства визначають самостійно, виходячи зі стану ринку. 
       Розрахунки з покупцями в оптовій торгівлі здебільшого здійснюють в безготівковій формі, в роздрібній - виручка надходить готівкою в каси торгового підприємства. 
Підприємства торгівлі та громадського харчування повинні здійснювати розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО). 
Реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовано фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або кількості проданих товарів (наданих послуг). До РРО відносять: електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА), електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касову систему, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.      РРО повинні бути зареєстровані та опломбовані у встановленому порядку. Дозволяється застосовувати тільки ті РРО, які включені до Державного реєстру. Постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 р. затверджено вимоги до реалізації фіскальних функцій РРО. 
       У разі виходу РРО з ладу або відключення електроенергії (не більш як 72 год.) розрахункові операції здійснюються з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки. Статтею 17 Закону передбачено штрафні санкції за невикористання РРО. 
         КМУ затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено не використовувати РРО, а вести розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій : пересувна торгівля, роздрібна торгівля на ринках (крім кіосків, магазинів тощо), торгівля газетами, журналами на підприємствах поштового зв'язку, якщо обсяг їх в асортименті перевищує 50 %, продаж транспортних квитків у кіосках і салонах транспортних засобів, продаж страв безалкогольних напоїв у буфетах вищих навчальних закладів тощо. 
       Торгова діяльність повинна здійснюватись із дотриманням встановлених вимог, зокрема: 
- забезпечення прав споживачів; 
- наявність цінників, документів, що підтверджують якість товарів, тощо; 
- дотримання санітарних вимог; 
- наявність контрольних вагів та інших засобів вимірювальної техніки; 
- дотримання термінів зберігання товарів; 
- дотримання правил продажу відповідних товарів; 
- при розрахунках з покупцями має бути забезпечена достатня кількість розмінної монети, приймання зношених купюр та ін. 
       Бухгалтерський облік у торгівлі, як і в інших галузях, ведеться згідно із законодавством України та національними стандартами бухгалтерського обліку. 
 
      Особливості галузі зумовлюють особливості обліку в ній: 
1 У торгівлі немає витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, але є витрати, пов'язані зі зберіганням та реалізацією товарів. Ці витрати називаються витратами обігу і обліковуються на рахунках 93 "Витрати на збут" і 92 "Адміністративні витрати". 
2. Торгові підприємства закупають товари за купівельними цінами, а продають дорожче - за цінами продажу. В оптовій торгівлі облік придбаних товарів ведеться за купівельними цінами або за продажними. В роздрібній торгівлі товари обліковують за купівельними цінами або за цінами продажу [П(С)БО 9. Вираховувати купівельну і продажну ціну кожних реалізованих видів товару недоцільно і трудомістко. Тому при обліку за цінами продажу на підприємствах роздрібної торгівлі при придбанні товарів на них відразу встановлюється торгова націнка (кредит рахунку 285 "Торгова націнка") і далі визначається обсяг реалізації тільки за цінами продажу. В кінці місяця розраховується середня величина торгових націнок в продажній вартості реалізованих товарів і, відповідно, купівельна вартість реалізованих товарів. 
3. Фінансовий результат від реалізації товарів у торгівлі визначають як різницю між цінами продажу без ПДВ (доходом від реалізації) та купівельними цінами (собівартістю) реалізованих товарів і витратами обігу. Ціни продажу, відповідно, мають встановлюватися в такому розмірі, щоб окупити витрати обігу і забезпечити певний рівень прибутку. 
Оподаткування і податковий облік у торгівлі здійснюються згідно із законодавством. 
Особливості: 
- клас професійного ризику виробництва для сплати збору на страхування від нещасних випадків на виробництві в роздрібній торгівлі (і в торгівлі автомобілями) - 5, в оптовій торгівлі - 23; 
- торгові підприємства сплачують збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі; 
- підприємства, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними виробами, сплачують збір на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства в розмірі 1 % від суми виручки від реалізації. 
Щодо основних ділянок бухгалтерського обліку, то облік суттєво не відрізняється від обліку в промисловості: 
- облік грошових коштів ведеться згідно з постановами правління НБУ ;             

- особливістю є обов'язковість застосування РРО при розрахунках готівкою і можливість здавання виручки до банку торговим підприємствам, які здійснюють торгівлю вночі, вранці наступного дня; 
- облік оплати праці, фінансова звітність, облік розрахункових операцій, облік капіталу, необоротних активів тощо суттєво не відрізняється від інших галузей; 
- торгові підприємства витрачають досить значні кошти на рекламу, зокрема, на рекламування товарів у вітринах;

Облік товарів

Товари належать до запасів підприємства і обліковуються згідно з П(С)БО9. 
    Запаси визнаються активами, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їхнім використанням, та їхня вартість може бути достовірно визначена.

У балансі запаси оцінюються за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації.

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з витрат підприємства, пов’язаних із придбанням. До них включаються:

-суми, що сплачуються згідно постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

-суми ввізного мита;

-суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

-транспортно-заготівельні витрати (якщо ТЗВ визначаються окремо, їх облік ведеться на субрахунку 289 "Транспортно-заготівельні витрати"). Якщо транспортно-заготівельні витрати узагальнюються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, то вони щомісяця розподіляються між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули зі складу за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

-інші витрати. 
     Не включаються до первісної вартості:

• понаднормовані втрати і нестачі запасів, що виникли під час транспортування запасів;
• проценти за користування позиками, одержаними для придбання запасів;
• витрати на збут;
• загальногосподарські та витрати, які не пов’язані з придбанням і доставкою запасів.

Ці витрати відносяться до витрат діяльності того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

  Надходження товарів, як і інших запасів, оформлюється первинними документами: накладна, рахунок-фактура, прибутковий ордер, платіжна вимога-доручення, податкова накладна тощо. Комірник повинен здійснити приймання товарів за кількістю і якістю. Це підтверджується складанням прибуткового ордера. У разі невідповідності фактичної наявності цінностей даним документів постачальника складається комерційний акт, а при оприбуткуванні на складі — акт приймання. Ці документи є підставою для пред’явлення претензії постачальнику або транспортній організації. Оприбуткування запасів, що надійшли від постачальників без супроводжувальних документів, здійснюється на підставі акта. Такі поставки називаються невідфактурованими.

На підставі документів про оприбуткування здійснюються записи в картках складського обліку, які є регістром аналітичного обліку запасів на складі. Ці картки виписуються в бухгалтерії підприємства і передаються на склад. Записи по кожній операції руху (надходження і вибуття зі складу) здійснюються комірником або завідувачем складу.

Основні реквізити картки складського обліку: назва матеріалу, коротка технічна характеристика, номенклатурний номер, норма запасу, дата запису, № документа, на підставі якого здійснено оприбуткування або видача матеріалу, від кого одержано або кому видано, надходження, видаток, залишок після кожної операції. 
      Комірник, як правило, щодня передає всі прибуткові і видаткові документи в бухгалтерію з товарним звітом. В товарному звіті наводяться залишки товарів на початок і кінець звітного періоду, дані про надходження і вибуття товарів за кожним прибутковим та видатковим документом.

Облік на складі МВО веде за кожною номенклатурною одиницею : найменування, сорт, ціна. На кінець місяця МВО складає оборотну відомість в кількісному або кількісно-сумовому вираженні. Бухгалтерія постійно проводить звірку даних бухгалтерії з даними на складі.

Синтетичний облік товарів ведеться на рахунку 28 Товари. По дебету відображається надходження товарів. По кредиту їх вибуття. Сальдо показує залишок ТМЦ на підприємстві. Аналітичний облік ведеться по кожній номенклатурній позиції.

Інвентаризація

     У результаті проведення інвентаризації виявляють неходові, залежалі, зіпсовані товари, крадіжки, товарні втрати. 
     Товарні втрати бувають нормовані та ненормовані. 
Нормовані - це природні втрати, ламання, бій (посуду, новорічних іграшок, фарфорових виробів тощо), втрати в магазинах самообслуговування. 
Ненормовані - втрати понад встановлені норми, зумовлені порушенням правил зберігання товарів, розтратами, крадіжками, уціненням виробів застарілих моделей. 
Природні втрати - це втрати при перевезенні, зберіганні та реалізації товарів, зумовлені фізично-хімічними властивостями товарів (витікання, висихання, розтрушування). Граничні норми природних втрат встановлюються державними органами у відсотках до кількості відповідних товарів. 
      При інвентаризації нестачі в межах норм природних втрат списуються на витрати торгівельного підприємства - витирати обігу.

      Витрати обігу - це витрати матеріальних та трудових ресурсів, пов'язані з реалізацією товарів. 
       Елементи витрат в торгівлі такі самі, як і в інших галузях: 
- матеріальні витрати; 
- витрати на оплату праці; 
- відрахування на соціальні заходи; 
- амортизація необоротних активів, інші.  
Статті витрат :

• оплата праці;
• витрати на утримання необортних активів, пов'язаних з адміністративними витратами;
• витрати на відрядження  ;
• інші витрати.

      - витрати пакувальних матеріалів для готової продукції на складах; 
- витрати на ремонт тари; 
- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам; 
- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); 
- витрати на передпродажну підготовку товарів; 
- витрати на транспортування,  страхування готової продукції (товарів); 
- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; 
- інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. 
Згідно з методичними рекомендаціями специфічними статтями інших операційних витрат є: 
- вартість послуг сторонніх підприємств: страхових, посередницьких, протипожежної та сторожової охорони, з проведення рекламних заходів; 
- витрати на обслуговування РРО; 
- витрати на медичні огляди працівників; 
- витрати на облаштування та утримання кімнат відпочинку тощо; 
- вартість ТЗВ. 
         Протягом звітного періоду всі витрати торгівлі списуються в дебет рахунків 92 і 93, в кінці періоду - з кредиту цих рахунків у дебет рахунку 791. Витрати на перевезення товарів від постачальника включають у вартість товарів, а на перевезення до покупця - відносять до витрат обігу. 
         Прибуток торгівлі визначають на рахунку 79 як різницю між доходом від реалізації та собівартістю реалізованих товарів і витратами обігу.

Облік реалізації товарів

Відвантаження товарів зі складу оформлюється товарно-супроводжувальними (рахунок-фактура, накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна) та розрахунковими (платіжна вимога(-доручення) документами. 
Дохід від реалізації товарів згідно з принципом нарахування визнається за датою відвантаження товарів. 
      Купівельна вартість реалізованих товарів списується в дебет рахунку 902, дохід від реалізації відображається за кредитом субрахунку 702. Якщо підприємства роздрібної торгівлі ведуть облік товарів за цінами продажу, на товари при їх оприбуткуванні встановлюється торгова націнка. Відсоток торгових націнок на різні товари підприємство встановлює самостійно. Протягом місяця товари реалізують за роздрібними цінами, а в кінці місяця визначають середній відсоток і розмір торгових націнок на реалізовані товари, після чого визначається купівельна вартість реалізованих товарів. Розмір торгової націнки повинен бути таким, щоб не тільки окупити витрати обігу і забезпечити прибуток торгівлі, а й включати в себе ще і ПДВ, тобто в роздрібній торгівлі: 
Купівельна ціна + Торгова націнка = Ціна реалізації + ПДВ. Згідно з п. 22 П(С)БО 9 "Запаси" сума торгових націнок (ТН) на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній відсоток торгових націнок (сер. % ТН).

Визначення фінансового результату в торгівлі

Фінансовий результат - це кінцевий результат діяльності підприємства, виражений у вигляді прибутку або збитку. Він визначається у формі № 2 "Звіт про фінансові результати" як різниця між доходами та витратами за всіма видами діяльності; 
Для бухгалтерського обліку фінансових результатів призначено рахунок 79 "Фінансові результати", де узагальнюється інформація про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій. У кредит рахунку 79 списуються доходи, в дебет - суми витрат від усіх видів діяльності, а також сума нарахованого податку на прибуток