Нематериальные активы

ЗМІСТ

1. Підсистема "Нематеріальні активи"

2. Практична частина

 3. Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Підсистема "Нематеріальні активи"

 

Кожне підприємство, враховуючи критерій суттєвості і принцип  превалювання суті над формою, має  право самостійно визначати, що є для його бізнесу основним активом, що – “не зовсім основним” (напівмалоцінним), що – малоцінним по-справжньому, а що й взагалі “нуль без хвостика” на фоні тих доходів, які воно отримує і витрат, яких зазнає у зв’язку з цими доходами. Єдиний критерій, який встановлено національними стандартами, – це очікуваний термін використання. Цей термін для необоротних активів повинен перевищувати календарний рік, або операційний цикл, якщо такий цикл є довшим за рік. Все. А щодо того, що стосується розподілу необоротних активів на основні і “малоцінні” (правильно – інші необоротні МА) жодних офіційних критеріїв не існує. І це добре.

А от розподіл активів  на МНМА і МШП викликає деякі складнощі. Здавалося б, все зрозуміло: МНМА служать довше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік), МШП – менше цього терміну. Отже, до тієї чи іншої статті ми зараховуємо такі активи, дивлячись на те, скільки збираємось їх використовувати у господарській діяльності. Однак те, що ми очікуємо, не завжди збувається. В кожній бухгалтерії є ножиці, вартість яких – той самий “нуль без хвостика”, а служить цей “інструмент” значно довше одного року. “Нехай відноситься до МНМА” – вирішить бухгалтер, а ці ножиці візьми та й зламайся раніше ніж мине 365 днів… Візьмемо ситуацію навпаки. Нехай бухгалтер через те, що ножиці для нарізання паперу в офісі крупного підприємства – це дійсно ніщо вирішить віднести цей “інструмент” до МШП, а це “ніщо” – візьми та й прослужи десятки років…. Тож, окрім критерію очікуваного терміну використання, не зайве керуватись і критерієм суттєвості.

До складу МНМА можуть зараховуватись:

• пристосування до основних засобів, спеціальні інструменти та інструменти загального призначення, прилади та інші знаряддя, призначені для використання як у серійному та масовому виробництвах, так і у виготовленні продукції за індивідуальними замовленнями;
• спеціальний і форменний, а також фірмовий одяг та взуття, що видаються працівникам на термін, що перевищує один рік;
• інші предмети довгострокового використання, які за вартісними критеріями, встановленими підприємством не можуть бути зарахованими до складу основних засобів, які обліковуються на рахунку 10.

Поняття «малоцінні необоротні матеріальні активи»  — нове в нашому бухгалтерському  обліку. До них відносяться предмети, термін експлуатації яких - більше 12 місяців, але при цьому вони не враховуються у складі основних засобів. До таких предметів, зокрема, відносяться спеціальні інструменти і спеціальні пристрої. Облік малоцінних необоротних матеріальних активів (МНА) регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Критерієм для  віднесення предметів до МНА (а не до основних засобів) є вартісна межа. Відповідно до п. 5.2 ПБО 7 підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що віднесені до МНА. Тобто ця межа встановлюється керівником підприємства і відображається в наказі про облікову політику. Оскільки розмір вартісної межі впливає на об'єкт обкладення податком на прибуток, поставитися до її документального оформлення слід досить серйозно. Ніяких рекомендацій щодо суми діючі нормативи (стандарти) не містять. За наявності відповідного наказу будь-яка сума (і 100, і 1000 грн.) є обґрунтованою. Виходити, звісно, необхідно із здорового глузду, щоб вартість МНА не була порівнянною з загальною сумою валових витрат.

Зміна вартісної межі (як у бік збільшення, так і зменшення) є зміною облікової політики і можлива тільки з наступного звітного року.

Згідно з  п. 7 ПБО 7 МНА, як і об'єкти основних засобів, зараховуються на баланс за первісною вартістю. Первісна вартість включає:

 

• ціну придбання без ПДВ (за винятком придбання МНА неплатниками ПДВ або придбання НМА невиробничого призначення);
• суми ввізного мита;
• витрати на установлення, монтаж, налагодження;
• витрати зі страхування ризиків доставки;
• при безоплатному отриманні — справедливу вартість на дату отримання;
• при отриманні до статутного фонду — погоджену засновниками справедливу вартість.

Планом рахунків для обліку МНА призначено субрахунок 112 «Малоцінні необоротні матеріальні  активи». За дебетом рахунку відображається надходження МНА за первісною вартістю; сума витрат з поліпшення об'єкта (модернізація, реконструкція, модернізація); сума дооцінки. За кредитом рахунку відображається вибуття МНА внаслідок продажу, безоплатної передачі і списання при непридатності до подальшої експлуатації.

У разі передачі в експлуатацію МНА не списуються з балансу (на відміну  від малоцінних предметів, що враховуються у складі запасів на рахунку 22). Амортизація  нараховується одним із методів, установленим підприємством. Нарахована амортизація відображається за кредитом рахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» із віднесенням суми до складу відповідних витрат:

  Списання МНА, що знаходяться в експлуатації, провадиться за рахунок нарахованої амортизації.

У разі передачі об'єктів МНА безоплатно їхня вартість включається до складу інших витрат і відноситься:

• у разі застосування рахунків класу 9 — у дебет субрахунку 976 «Списання необоротних активів»;
• у разі застосування рахунків класу 8 — у дебет рахунку 85 «Інші витрати».
• у разі продажу МНА, не введених в експлуатацію, їхня вартість також включається до складу інших витрат і відноситься:
• у разі застосування рахунків класу 9-у дебет субрахунку 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів»;
• у разі застосування рахунків класу 8-у дебет рахунків 85 «інші витрати».

Доходи від  продажу малоцінних необоротних  матеріальних активів відображаються за кредитом рахунку 742 «Дохід від реалізації необоротних активів».

Малоцінні необоротні матеріальні активи та малоцінні  швидкозношувані предмети, що належать до оборотних активів, обліковують  на різних бухгалтерських рахунках, але  методологія їх обліку та витрат, пов'язаних з їх використанням, у принципі однакова.

Своєчасний, правильний бухгалтерський облік малоцінних необоротних  матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів за нормами П(С)БО 7 та Інструкцією про  застосування Плану рахунків бухгалтерського  обліку має велике значення для об'єктивного відображення на синтетичних й аналітичних рахунках руху та наявності названих активів, витрат і доходів, пов'язаних з їх використанням, ліквідацією та іншим вибуттям.

Своєчасні та правильні  записи на бухгалтерських рахунках Господарських  операцій, пов'язаних з використанням, рухом і вибуттям малоцінних нематеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, дають змогу накопичувати інформацію, необхідну для складання фінансової звітності, контролю й аналізу руху й стану названих активів, витрат і доходів, пов'язаних з ними.

Малоцінні та швидкозношувані предмети визначаються за єдиним критерієм:

терміном служби, що в цьому випадку вважають не більшим, ніж один рік або нормальний операційний цикл, якщо він перевищує рік. Таким чином, значну частину запасів, котру раніше обліковували в складі малоцінних і швидкозношуваних предметів, нині відображають як інші необоротні матеріальні активи, що доводиться враховувати в управлінському обліку, оскільки наявні певні відмінності щодо їхнього списання. При цьому зауважимо: незважаючи на те, що у фінансовому обліку малоцінні необоротні активи не відносять до запасів і обліковують на субрахунку 112 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”, котрий належить до першого классу синтетичних рахунків, тоді як запаси – до другого класу, в управлінському обліку їх все ж таки треба обліковувати за документацією, призначеною для малоцінних і швидкозношуваних предметів.

Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, переданих  в експлуатацію, виключається зі складу активів, тобто запасів, шляхом списування з балансу як їхнє вибуття з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом терміну їх фактичного використання.

Щодо інших  необоротних матеріальних активів, до котрих нині віднесено ту частину колишніх малоцінних і швидкозношуваних предметів, що має термін використання більш ніж один рік, але за вартістю1 все ж таки не може бути віднесена до основних засобів, то на них нараховується амортизація, і вони списуються за рахунок їхнього зносу після закінчення терміну експлуатації.

Таким чином, за даними карточок складського обліку матеріалів не можна отримати інформації про реальні запаси малоцінних і швидкозношуваних предметів, оскільки передані в експлуатацію відображаються як вибулі. У той же час вони наявні у виробничих підрозділах

– центрах відповідальності, хоч їхня вартість уже включена у  витрати виробництва. У зв’язку з цим при визначенні потреби в таких запасах з метою управлінського обліку слід брати до уваги не тільки наявність малоцінних і швидкозношуваних предметів та інших необоротних активів на складах, відображену як їхній залишок у карточках складського обліку матеріалів, а й фактичну кількість тих, які передані в експлуатацію, термін дії котрих ще не закінчився. Разом з тим, необхідно враховувати, що терміни експлуатації таких предметів значно відрізняються.

Так само різними  є терміни служби спецодягу, спецвзуття, які можуть бути від 1 місяця до 3, 4, 6, 12, 24 і навіть 36 місяців або іншими – залежно від особливостей використання. Тому в управлінському обліку за центрами відповідальності необхідно враховувати не тільки фактичну наявність малоцінних і швидкозношуваних предметів та інших необоротних матеріальних активів, а й залишкові терміни їхньої експлуатації, оскільки без цього може виявитись, що при видимій забезпеченості ними потреб підприємства інколи виникає непередбачена потреба в них, що несприятливо позначається на виробництві.

Хоч вартісний  критерій щодо розмежування засобів праці на малоцінні й швидкозношувані та основні засоби не встановлено, однак на практиці підприємства змушені його застосовувати, оскільки інакше відокремити інші необоротні активи неможливо, попередження таких непрогнозованих збоїв у забезпеченні запасами потреб виробництва.

Використана література

 

1. Ворончук П. Т., Онищук В. М. Довідник з питань бухгалтерського обліку. – К.: Україна, 1991.
2. Голов С. Ф., Єфименко В. І. Фінансовий та управлінський облік. – К.: Автоінтерсевіс, 1996.
3. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку. – К.: А.С.К., 2001.
4. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках.
5. Джога Р. Т. Бухгалтерський облік в бюджетних установах: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001.
6. Н.Грабова. Теорія бухгалтерського обліку.
7. Н.Ткаченко. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.