Нематеріальні активи

ТЕМА 6. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1. Необоротні активи, їх класифікація та оцінка.
2. Організація аналітичного та синтетичного обліку необоротних активів.
3. Облік амортизації необоротних активів.

6.1. Необоротні  активи, їх класифікація та оцінка

Необоротні активи – це такі активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До необоротних активів належать основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи.

Облік основних засобів на малих підприємствах здійснюється відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби».

Розрізняють наступні види вартості основних засобів: первісна, переоцінена, ліквідаційна, залишкова.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

• суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків),
• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
• витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
• витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Малі підприємства для обліку і узагальнення інформації про наявність і рух нематеріальних активів керуються положенням (стандартом) 8 «Нематеріальні активи». Нематеріальні активи за цим стандартом — немонетарні, тобто негрошові активи, які не мають матеріальної форми, але можуть бути відокремленими від підприємства, а строк їх використання більший одного року. Граничний строк амортизації нематеріальних активів становить 20 років. До нематеріальних активів належать придбані права на користування землею, водою, іншими природними ресурсами, товарними знаками, місцем на товарній чи фондовій біржі, вартість програмного забезпечення до комп'ютерів, вартість прав на користування будівлями і спорудами, що внесені вкладниками до статутного капіталу підприємства чи куплені в процесі його діяльності, включаючи і права власності на квартири у житлових будинках, інші об'єкти промислової і інтелектуальної власності, ліцензії на здійснення окремих видів діяльності та оренду будівель і споруд.

Придбання нематеріальних активів оцінюється в сумі всіх фактичних затрат на придбання і доведення до стану готовності для використання.

Надходження і оприбуткування будь-якого об'єкта нематеріальних активів необхідно підтвердити відповідним первинним документом, у якому вказують докладну характеристику об'єкта, його первісну вартість, термін корисного використання, норму зносу (амортизації); підрозділ, у якому буде використовуватися об'єкт; підписи посадових осіб, що прийняли об'єкт, із доданням документів, у яких описується сам об'єкт нематеріальних, активів або порядок його використання.

6.2. Організація  аналітичного та синтетичного  обліку необоротних активів

Малі підприємства бухгалтерський облік основних засобів ведуть на рахунку 10 «Основні засоби». За дебетом рахунка 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первинною вартістю, а також сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, додання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта, та сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів. За кредитом — вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. Малі підприємства на рахунку 10 також обліковують інші необоротні матеріальні активи.

Одиницею  обліку  основних  засобів  є  окремий  інвентарний об'єкт — закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього або конструктивно відокремлений предмет, призначений до виконання певних самостійних функцій. Інвентарним об'єктом визначається також відокремлений комплекс конструктивно поєднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування і приладдя, загальне керування, єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Аналітичний облік основних засобів ведеться в розрізі окремих об'єктів за допомогою інвентарної картки. Вона застосовується для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об'єктів, які надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці і які мають одне і те ж виробничо-господарське призначення, технічні характеристики і вартість.

Підсумки оборотів за дебетом і кредитом рахунка 10 «Основні засоби» а також дані у «Журналі обліку господарських операцій» звіряють із загальними підсумками граф 10-15 розділу І Відомості 4-м.

При застосуванні спрощеного плану рахунків малі підприємства бухгалтерський облік нематеріальних активів ведуть на окремому субрахунку «Нематеріальні активи» до рахунку 10 „Основні засоби” за первісною вартістю, що складається з фактичних витрат на придбання і приведення до стану, в якому вони придбані для використання із запланованою метою.

За дебетом рахунку 10 субрахунка «Нематеріальні активи» відображають придбання або отримання в результаті розробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, та суму дооцінки таких активів, за кредитом — вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та суму уцінки нематеріальних активів.

Аналітичний облік ведуть за видами (авторські права, права на використання земельних ділянок, права на здійснення окремих видів діяльності, програмне забезпечення обчислювальної техніки тощо) та окремими інвентарними одиницями нематеріальних активів у цілих гривнях (без копійок).

Облік нематеріальних активів за спрощеною формою ведуть у «Відомості 4-м обліку необоротних активів», де відкривають для цього окремий субрахунок «Нематеріальні активи». На основі первинних документів про надходження і вибуття нематеріальних активів проводять записи у «Журналі обліку господарських операцій» у відповідній кореспонденції рахунків.

6.3. Облік амортизації необоротних  активів

Особливу увагу варто приділити амортизації необоротних активів. Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» під амортизацією розуміють систематичний розподіл вартості, яка амортизується, суми активу протягом терміну його корисної експлуатації. Амортизаційна сума – це собівартість активу, сума що зменшує актив у фінансових звітах, за винятком ліквідаційної вартості.

На практиці велику увагу приділяють вибору методу амортизації, тому що унаслідок вибору того чи іншого методу нарахування амортизації, сума амортизаційних відрахувань буде різна, що істотно впливає на собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг), отже, впливає на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Крім того, слід врахувати, що схема розрахунку оподаткування прибутку малих підприємств відрізняється від загальноприйнятої (нараховується єдиний податок на суму виручки від реалізації).

При цьому необхідно мати на увазі, що під методом амортизації розуміється розподіл вартості засобів праці по строках їхньої служби у визначеному системному порядку. П(С)БО 7 «Основні засоби» припускає застосування шість методів розрахунку нарахування зносу: прямолінійного списання, метод зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий та метод передбачений податковим законодавством.

В основному всі методи передбачають визначення суми зносу через розрахунок норми амортизаційних відрахувань у відсотках та множенням цієї норми на залишкову (початкову) вартість об’єкта.

Метод амортизації підприємством обирається самостійно, про що зазначається в наказі про облікову політику підприємства. Метод нарахування зносу переглядається у випадку зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом розпочинається з місяця, що слідує за місяцем прийняття рішення про зміну метода амортизації.

Бухгалтерські проведення з обліку нарахування зносу

Зміст операції	Кореспонденція рахунків
	Дт	Кт
1. Нарахована амортизація основних  засобів:
1.1 На об’єкти виробничого призначення	84 «Витрати операційної діяльності»	13 «Знос необоротних активів»
	23 «Виробництво»	84 «Витрати операційної діяльності»
1.2 На об’єкти, що забезпечують  збут продукції	84 «Витрати операційної діяльності»	13 «Знос необоротних активів»
	79 «Фінансові результати»	84 «Витрати операційної діяльності»
1.3 На об’єкти адміністративного  призначення	84 «Витрати операційної діяльності»	13 «Знос необоротних активів»
	79 «Фінансові результати»	84 «Витрати операційної діяльності»

Амортизацію нематеріальних активів визначають окремо за кожним видом, норм нарахування амортизації не встановлено, і вона визначається, виходячи з строку використання нематеріальних активів (або з строку функціонування підприємства), але не більше 20 років згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Затверджуються розрахунки амортизації нематеріальних активів керівником підприємства.

При визначенні амортизації нематеріальних активів треба мати на увазі, що вона нараховується у податковому обліку не від залишкової, а від первинної (відновної) вартості до досягнення нульової залишкової вартості і відображається лише у бухгалтерському обліку за кореспонденцією рахунків Дебет 23 — Кредит 13. До того ж тут не застосовується коефіцієнт зниження амортизації. У бухгалтерському обліку можуть застосовуватися згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» інші методи нарахування амортизації.