Міжнародні стандарти ведення бухгалтерського обліку та складання звітності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький національний університет

кафедра обліку, аналізу та аудиту

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни історія бухгалтерського обліку

на тему

Міжнародні стандарти ведення бухгалтерського обліку та складання звітності

 

 

 

 

 

викладач студентки

доц. (к. е. н.) 1 курса

Дутова Н. В. групи 0509А

Очкур А. О.

 

 

 

 

Донецьк 2013

Стандарт – з англійської мови – норма, зразок. Стосовно нормативної документації з бухгалтерського обліку «стандарт» означає комплекс документально оформлених правил ведення обліку. В контексті бухгалтерського обліку стандарти поділяються на національні стандарти бухгалтерського обліку та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку. Між національними ті міжнародними стандартами бухгалтерського обліку існує тісний зв’язок. Національні стандарти є первинними. При розробці міжнародних стандартів аналізуються національні, вивчається практика ведення того чи іншого об’єкту обліку, що склалася в окремій країні, і лише потім формуються рекомендації з обліку, які носять міжнародний характер.

Міжнародний стандарт – документ, який визначає загальний підхід до складання фінансової звітності та пропонує варіанти обліку окремих засобів або операцій підприємств. Вони не є обов’язковими до виконання, їх рекомендаційний характер якнайбільше відповідає ринковій економіці. Всі підприємства, що бажають налагодити міжнародні  економічні контакти, заволодіти повною увагою користувачів, добре усвідомлюють необхідність складання фінансової звітності відповідно до Міжнародних Стандартів Бухгалтерського Обліку, і ніяких директивних вказівок тут не вимагається.

Запровадженню таких стандартів передувала значна підготовча робота. Протягом тривалого часу в більшості країн, включаючи США, правове регулювання ведення обліку було явно недостатнім. Через це, а також унаслідок занадто широкого тлумачення поняття комерційної таємниці, форми й методи ведення обліку були найрізноманітнішими.

Поштовхом для розробки бухгалтерських стандартів став виступ на початку 20-х років американського вченого Вільяма Ріплі. Своїми заявами він схвалював бухгалтерський світ про загадковість бухгалтерського обліку і майже повну практичну непридатність бухгалтерських звітів, оскільки незрозуміло яка методика покладена в основу обчислення відображених у звіті чисел.

Принципи бухгалтерського обліку визначено за такими критеріями: практичність, об'єктивність, здійсненність, або реальність .

Практичність виражається в реальній корисності одержаної інформації для її споживача. Об'єктивність інформації — це визначення міри впливу на неї суб'єктивних поглядів чи уподобань осіб, які її формують, її надійність, можливість перевірки, відповідність дійсності.

Здійсненність полягає в тім, що одержання відповідної інформації не спричинятиме великих складнощів і не потребуватиме великих витрат. Названі принципи бухгалтерського обліку здобули загальне визнання і досить широко застосовуються в практиці ведення обліку в більшості країн.

Принцип автономності полягає в тім, що кожне підприємство розглядається як окрема господарська одиниця, яка самостійно веде бухгалтерський облік і складає звітність. При цьому рахунки, кошти підприємств мають бути відокремлені від рахунків їх власників, оскільки бухгалтерський облік відображує діяльність самого підприємства, а не його власників чи тих, хто на ньому працює.

Принцип безперервності передбачає, що облік ведеться постійно, протягом усього часу існування підприємства як нині, так і в майбутньому.

Принцип консерватизму, або обережності, випливає з властивої обліку певної невизначеності, зокрема через розмежування облікової інформації між минулими і майбутніми обліковими періодами та застосування різних способів оцінки засобів і відображення операцій. Керуючись принципом консерватизму, рекомендується відображати в обліку нижчу з усіх можливих вартість активів і суму доходів та вищу вартість пасивів і суму витрат. Це також передбачає потребу в якомога скорішому відображенні витрат і певній затримці відображення доходів. За цих умов чисті активи оцінюються нижче за поточні ринкові ціни, а прибуток визначається меншою величиною, оскільки завищені суми оцінки майна і прибутків є більшим злом для підприємства і його власників, ніж їх заниження.

Принцип матеріальності або суттєвості полягає у спрощеному відображенні несуттєвих господарських операцій, полегшеному списанні витрат за ними і натомість в обґрунтованому й підтвердженому вірогідними документами відображенні всіх важливих господарських подій.

Принцип реалізації передбачає, передусім, визначення моменту реалізації, тобто встановлення часу, коли реально відбулася ця операція. За чинним порядком таким заведено вважати передачу права власності на продукцію від виробника покупцеві або відвантаження продукції. Такий підхід, у свою чергу, зумовлює час відображення фінансового результату від даної операції.

Принцип відповідності, або періодичності (облікового періоду) передбачає узгодженість між одержаними доходами і зробленими витратами, а також необхідність і можливість поділу цього періоду на певні проміжки часу, за які складається звіт та обраховуються фінансові результати (місяць, квартал, рік).

Широке застосування наведених принципів обліку значно сприяло поліпшенню його будови, опрацюванню національних стандартів обліку в передових країнах.

Проте дальший розвиток ринкової економіки, прискорення процесу міжнародної спеціалізації та поділу праці, широке впровадження кооперування в складних виробництвах, створення транснаціональних компаній, розвиток дочірніх компаній, спільних підприємств надає економіці більшості країн усе більш інтернаціонального характеру

Американська асоціація бухгалтерів в 1936 році видала перші стандарти, автором яких був В. Е. Патон. Але ця перша спроба не мала наукового характеру. Стандарти не об’єднали ідеї теоретиків і повсякденні проблеми практиків. Потрібен був міст між двома таборами, розділеними безоднею нерозуміння. Намагався його покласти ще в 1958 році А. Дженнінгс, прихильник формування бухгалтерської науки, яка, досліджуючи факти господарського життя, уміє виділити загальні принципи, що дозволяють пов’язати теорію і практику бухгалтерського обліку і назавжди встановити безсуперечні положення, які покладені в основу обчислення прибутку. Консерватори прийняли виклик. Суперечка радикалів з консерваторами про роль теорії в обліку призвела до створення в 1973 році спеціального органу з розробки методологічних проблем – Комітету з міжнародних стандартів обліку, який об’єднує представників більше ніж 100 бухгалтерських організацій з 75 країн світу. Тому виникає парадоксальний, на перший погляд, висновок: немає жодної країни, система обліку якої відповідала б обліковим стандартам в повному обсязі. Разом з тим про систему обліку більшості економічно розвинених країн можна сказати, що за основними вимогами вони відповідають міжнародним стандартам.

Комітет з міжнародних стандартів обліку займається розробкою і впровадженням великого проекту, спрямованого на досягнення достовірності фінансових звітів у всьому світі. Для цього детально вивчається близько 20 тем, зокрема з обліку товарно-матеріальних запасів, амортизації основних засобів, нематеріальних активів тощо. Нині діє понад 30 міжнародних стандартів обліку. Кожний такий стандарт має обов'язкові типові розділи: вступ, визначення термінів стандарту, описання суті принципів, покладених в основу стандарту, та варіантів їх застосування, правила ведення обліку конкретних об'єктів тощо. Діючі на сьогодні міжнародні стандарти наведені в таблиці.

Таблиця МСБО та їх призначення

Номер та назва діючого МСБО	Дата набрання чинності	Призначення
1	2	3
1«Подання фінансових звітів»	01.07.1998	Розкривається призначення фінансових звітів, в ньому міститься інформація про подання фінансових звітів, основні положення щодо їх структури та мінімальні вимоги щодо змісту фінансових звітів
2 «Запаси»	01.01.1995	Розкривається сутність запасів, оцінка та підходи щодо їх обліку. Він також забезпечує практичне керівництво для визначення собівартості і її подальшого визначення як витрати (витрати на придбання, переробку та інші витрати)
3 «Облік амортизації»	01.01.1977	Регулює питання щодо відображення в обліку процесу нарахування амортизації. Наводяться основні критерії оцінки строку корисної експлуатації активів, зазначено, яку саме та де необхідно розкривати інформацію активів
4 «Звіт про рух грошових коштів»	01.01.1994	Задовольнити вимоги з надання інформації про зміни грошових коштів підприємства та їх еквівалентів протягом певного часу за допомогою звіту про рух грошових коштів, показати переваги інформації та різновиди звітності про рух грошових коштів
5 «Податки на прибуток»	01.01.1998	Визначення того, як обліковувати поточні та майбутні податкові наслідки визнаних в балансі підприємства активів (забов’язань) або господарських операцій, визнаних у фінансових звітах підприємства; критерії визнання відстрочених податкових активів, розкриття інформації про податки на прибуток
6 «Оренда»	01.01.1999	Регулює основні питання, які слід застосовувати до фінансової та операційної оренди щодо визначення для орендарів і орендодавців відповідної облікової політики та розкриття інформації
7 «Дохід»	01.01.1995	Визначає сутність доходу, оцінка доходу та момент визначення доходу. Розглянуто визначення доходу при різних операціях: реалізація товарів, надання послуг, отримання відсотків

 

Залежно від призначення та сфери застосування стандарти можна умовно розподілити на такі групи:

Базові стандарти, які регламентують застосовувані методи обліку, головні принципи його побудови та зміст і порядок формування, оприлюднення та подання фінансової звітності.

Стандарти, які регулюють взаємовідносини підприємства і держави

Стандарти, що визначають порядок обліку на підприємстві, відображають зв'язки компанії з її партнерами та фінансові результати діяльності

Стандарти, що визначають правила обліку діяльності підприємства та його структурних підрозділів і обліку господарських і фінансових операцій, що відбуваються в процесі злиття компаній

Стандарти, що регулюють відносини роботодавців і працівників стосовно оплати праці та пенсійного забезпечення

Стандарти, що регулюють порядок обліку в окремих сферах діяльності, зокрема в будівництві, банках, страхових компаніях, та під час виконання науково-дослідних і конструкторських робіт.

Стандарти, які регулюють облік діяльності на міжнародній арені

Запровадження міжнародних стандартів обліку сприяє поліпшенню обґрунтованості та ефективності обліку й контролю, не позбавляючи підприємство належної самостійності у відображенні особливостей його діяльності. При цьому процес розробки міжнародних стандартів є неперервним, оскільки раніше розроблені стандарти постійно уточнюють або замінюють новими, створеними з урахуванням практичного досвіду та відповідних змін в обліку, виходячи із сучасних господарських потреб.

Провідними країнами у сфері розробки стандартів обліку є США та Великобританія, що визначається їх роллю на міжнародному фінансовому ринку.

Запровадження стандартів і забезпечення їх практичного використання в кожній країні залежить від механізму введення стандартів в дію та від обсягу повноважень і ресурсів організацій, які займаються цими питаннями.

У 1970 р. професіонали-бухгалтери США організували комітет, що займався стандартизацією бухгалтерського обліку. У сімдесяті роки в США була створена для цієї мети спеціальна комісія, яка проіснувала до 1990 р. Ця комісія розробила з допомогою професіоналів-бухгалтерів 25 стандартів бухгалтерського обліку.

1 серпня 1990 р. в США Радою  зі стандартів фінансової звітності  була запроваджена нова система  обліку. Ця Рада мала два філіали. Перший - комісія зі звітів і  стандартів (ASB), другий - комісія з  контролю за роботою компаній (Revuw Panel). Якщо комісія зі звітів і стандартів могла розробляти стандарти з бухгалтерського обліку без будь-якого затвердження, то комісія з контролю за роботою компаній за необхідності могла заставити компанію дотримуватись стандартів бухгалтерського обліку. В окремих випадках для перевірки дотримання компаніями стандартів обліку запрошувалися аудитори.

На даний час розробкою стандартів у США займаються різні організації. В їх число входять: Американський інститут дипломованих незалежних бухгалтерів (Американський інститут присяжних бухгалтерів), Рада зі стандартів фінансової звітності, Державний комітет з розробки стандартів обліку, Комісія з цінних паперів та бірж, Американська бухгалтерська асоціація, Інститут фінансових директорів, Національна асоціація бухгалтерів та ін. Найбільш впливовою серед них є Рада зі стандартів фінансової звітності, яка публікує стандарти фінансового обліку та інструкції з їх застосування. Розробка принципів фінансового обліку відбувається під впливом інших професійних, урядових організацій, наукових і практичних працівників, зовнішніх користувачів фінансової звітності, профспілкових органів

Питаннями розробки та публікації стандартів обліку і аудиту у Великобританії займається Консультаційний комітет бухгалтерських організацій, який має у своєму розпорядженні Раду зі стандартів бухгалтерського обліку (раніше - Комітет з бухгалтерських стандартів), основним завданням якого є підготовка документів про стандартні принципи обліку та Комітет з аудиту, що займається розробкою стандартів аудиту.

У зв'язку з тим, що Комітет з бухгалтерських стандартів не міг оперативно реагувати на виникаючі проблеми, оскільки його члени працювали не на постійній основі, то в серпні 1990 р. його було ліквідовано і замість нього створено Раду зі стандартів бухгалтерського обліку, яка входить до складу цілої структури,

Діяльність Міжурядової робочої групи експертів з міжнародних стандартів обліку та звітності Центру транснаціональних корпорацій ООН, яка створена у 1982 р., спрямована на вивчення питань обліку і звітності міжнаціональних корпорацій з розробкою звідних рекомендацій для їх гармонізації, сприяння запровадженню міжнародних стандартів у світовому масштабі.

Таким чином, система ведення обліку і звітності різних країн регулюється шляхом використання стандартів або нормативних актів, що їх визначають. Використання при розробці стандартів загальноприйнятих методологічних принципів зумовили приблизно однакову їх структуру в різних країнах світу. При цьому структура стандарту передбачає такі компоненти:

- мета - коротко викладаються  облікові проблеми та розкривається мета видання стандарту;

- сфера застосування - визначаються  межі використання стандарту  та зазначаються умови, за яких  він не застосовується. Тут може  бути зазначена також інформація  про припинення дії раніше  діючих стандартів у зв'язку з виходом нових;