Методика нарахування амортизації та обліку інших необоротних матеріальних активів

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Методика нарахування то обліку амортизації інших необоротних матеріальних активів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала

студентка 3 курсу 

2 групи 6504

Дмитренко Марина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

ЗМІСТ

 

 

 

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ  І ГРУПИ ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ  АКТИВІВ

 

2. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ АМОРТИЗАЦІЇ ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

 

3. МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ ТА ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

 

4. НОРМАТИВНО- ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЄ НАРАХУВАННЯ ТА ОБЛІК АМОРТИЗАЦІЇ ІНМА

 

ЛІТЕРАТУРА

         

           ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ І ГРУПИ ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ  АКТИВІВ

В умовах фінансової кризи  важлива роль належить використанню необоротних активів підприємством. Використання внутрішньогосподарських  резервів дозволяє підвищити ефективність діяльності підприємства. Оскільки аналітична та облікова робота відіграє важливу роль в управлінні підприємством, то постає завдання раціональної організації амортизаційної політики на підприємстві для ефективного відтворення необоротних активів.

До необоротних активів  включаються:

-         основні засоби;

-         інші необоротні матеріальні активи;

-         нематеріальні активи.

Під іншими необоротними матеріальними активами розуміють матеріальні активи, призначені для використання протягом періоду більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року) і які не входять до складу основних засобів. Термін використання інших необоротних активів встановлюється підприємством і зазначається в Наказі про облікову політику.

Для цілей бухгалтерського  обліку інші необоротні матеріальні  активи класифікуються за такими групами (рис. 1).

Рис. 1.1 Групи інших  необоротних матеріальних активів

Бухгалтерський облік  інших необоротних матеріальних активів регламентується П(С)БО 7 "Основні засоби". [1]

Рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи" призначений  для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух необоротних матеріальних активів, які знайшли відображення в складі об'єктів обліку на рахунку 10 "Основні засоби".

Відповідно до класифікації інших необоротних матеріальних активів до рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відкриваються  субрахунки, характеристику яких наведено в Додатку А.

Рахунок 18 "Інші необоротні активи" призначений для обліку наявності та руху необоротних активів, які не знайшли відображення на інших рахунках обліку необоротних активів.

До рахунку 18 "Інші необоротні активи" можуть відкриватися субрахунки, на яких облік наявності  та руху інших необоротних активів  ведеться за видами активів.

Вартість інших необоротних  активів погашається нарахуванням амортизації методом, який визначається підприємством самостійно, виходячи з очікуваного способу використання таких об'єктів і фіксується в  Наказі про облікову політику. [6]

 

2. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ АМОРТИЗАЦІЇ ІНМА

Найбільш повно визначення амортизації можна сформулювати так: комплексна економічна категорія, яка характеризує процес систематичного,

поступового перенесення  вартості засобів праці на вартість готової продукції підприємства, виготовленої з їх використанням, з метою забезпечення

планомірного відновлення  засобів праці внаслідок їх морального і фізичного зносу. Для більш  повного та детального розкриття  сутності поняття «амортизація», її можна розглядати на двох рівнях – мікро та макро. За сучасних умов господарювання на мікрорівні амортизація повинна виконувати такі функції [8]:

1) Відшкодування коштів, вкладених у засоби праці – повернення капіталу, вкладеного у засоби праці з урахуванням зміни його вартості в часі через перенесення їх вартості на вартість готової продукції.

2) Відтворювальна функція  – забезпечення відтворення фізичного та морального зносу засобів праці за рахунок акумулювання у амортизаційному фонді необхідної кількості грошових коштів.

3) Накопичувальна функція – забезпечення акумулювання амортизаційних відрахувань у амортизаційному фонді.

4) Облікова функція  – амортизація є засобом систематичного відбиття у бухгалтерських рахунках процесу перенесення вартості засобів праці на

готову продукцію виготовлену з їх використанням.

5) Фіскальна функція  – амортизація створює можливості  для регулювання підприємством  рівня сплачених податків (реалізується  через викорис-

тання прискореної та не прискореної амортизації), а для  держави – створює можливості для реалізації податкової політики.

6) Розподільча – регулює пропорції амортизаційного фонду між коштами, що спрямовані на реновацію та капітальний ремонт;

Оскільки амортизація є інструментом державного регулювання економіки, то на макрорівні виділяють наступні функції:

1) Стимулююча функція  – з допомогою амортизаційної  політики, держава окрім процесів  оновлення, стимулює впровадження науково-технічного прогресу на підприємстві, що не можливо без здійснення розширеного відтворення засобів

праці.

2) Регулююча функція – встановлення та використання законодавчо-закріплених норм та нормативів для здійснення амортизаційних розрахунків, порядку формування та використання амортизаційного фонду.

3) Фіскальна функція.  Амортизація створює можливості  для реалізації податкової політики державою. [4]

Нарахування амортизації  інших необоротних матеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання (експлуатації), який встановлюється підприємством  при визнанні цього об'єкта активом, тобто зарахуванні на баланс.

Амортизація інших необоротних  матеріальних активів проводиться  щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт став придатним для корисного використання, та призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. [5]

 

3. МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ ТА ОБЛІКУ АМОРТИЗАЦІЇ ІНШИХ НЕОБОРОТНИХ МАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ

    Амортизація необоротних активів включає в себе: амортизацію основних засобів, амортизація інших необоротних матеріальних активів, амортизація нематеріальних активів. Амортизація нараховується за різними методами, передбаченими П(С)БО 7 «Основні засоби». [1]

Для визначення ОЗ та ІНМА такими та визначення строку корисного

використання об’єктів і вибору методу нарахування амортизації  створити постійно діючу експертну технічну комісію у складі:

1. Голова комісії
2. Члени комісії   (2-3 чоловіки)

У фінансовому обліку підприємство самостійно обирало метод  амортизації, а у податковому  застосовувалась методика, передбачена  Законом № 334/94 для всіх без виключення суб’єктів господарювання. Згідно з П(С)БО 7, амортизація основних засобів нараховується за одним із методів, а саме:

1) прямолінійним; 

2) зменшення залишкової  вартості;

3) прискореного зменшення  залишкової вартості;

4) кумулятивним;

5) виробничим;

6) згідно з нормами  і методами податкового законодавства

(Додаток Б)

Згідно з П(С)БО 7, амортизація інших необоротних активів нараховується прямолінійним та виробничим методами.

Розкриття інформації про  інші необоротні активи в облікових  регістрах і фінансовій звітності (рис. 2.)

 

Рис. 1.2 Знос інших  необоротних матеріальних активів

 

 

Малоцінні необоротні матеріальні  активи і бібліотечні фонди (групи 10 та 11) підприємство, так як і раніше, може амортизувати на свій розсуд одним з цих методів:

- у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50% вартості, яка амортизується, та решта 50% - у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом, або в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100% його вартості .

Підприємства, які амортизацію  бібліотечних фондів і малоцінних необоротних  матеріальних активів нараховують  у першому місяці використання зазначених об'єктів у розмірі 100 % їх вартості, аналітичний облік цих об'єктів можуть вести із забезпеченням інформації про загальну кількість об'єктів та їх загальну вартість у розрізі класифікаційних підгруп, які підприємство визначає самостійно.

Припиняється нарахування  амортизації з місяця, наступного за місяцем вибуття активу.

Умовно методи нарахування  амортизації можна поділити на два  види:

1) Методи амортизації,  що базуються на часі використання  основних засобів (прямолінійний  метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод);

2) Метод амортизації  який базується на кількості  одиниць, отриманих від використання  об’єкта основних засобів (виробничий  метод нарахування амортизації  основних засобів).

Чинники, які впливають  на обрання методу нарахування амортизації:

1) Вартість, яка амортизується  (первісна або переоцінена вартість);

2) Строк корисного  використання (очікуваний період  часу, протягом якого необоротні активи використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде виготовлено очікуваний обсяг продукції (робіт, послуг);

3) Ліквідаційна вартість (сума коштів або вартість інших  активів, яку підприємство очікує  отримати від реалізації або  ліквідації необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Підприємство самостійно обирає метод нарахування амортизації  і зазначає його в наказі про облікову політику підприємства відповідно до своєї діяльності та обсягу робіт та послуг, які ним надаються.

Згідно з п.п. 145.1.5 ПКУ нарахування амортизації основних засобів здійснюється із застосуванням таких же методів як і в П(с)БО №7 (табл. 3)

 

 

 

 

Метод	Формула розрахунку
1. Прямолінійний  метод  Річна сума амортизації  визначається діленням вартості, яка  амортизується, на строк корисного  використання об'єкта основних засобів.	Аріч = АмВ : Т    АмВ = ПВ - ЛВ
2.Виробничий метод Місячна сума амортизації  визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів	Аміс = Nміс х На   На = АмВ : Nзаг

 

де: АмВ — вартість, що амортизується;

Т — строк корисного  використання об’єкта;

ЗАЛ — залишкова вартість;

На — норма амортизації;

kі — кумулятивний  коефіцієнт;

Кр — кількість  років, що залишилися до кінця строку корисного використання об’єкта ОЗ;

Ср — сума числа  років корисного використання об’єкта  ОЗ;

Nміс — фактичний  місячний обсяг продукції (робіт,  послуг);

Nзаг — загальний  обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство чекає виробити (виконати) з використанням об’єкта  ОЗ.

         Розглянемо переваги та недоліки  методів нарахування амортизації:

Прямолінійний метод:

Переваги:    Простота застосування.

Недоліки:     Недоліком цього методу є те, що, сума амортизації не залежить від обсягів виробленої продукції, що не дозволяє реально розрахувати собівартість

Виробничий метод:

Переваги:      При застосуванні даного методу можна реально оцінити стан об’єкту основних засобів та сума амортизаційних відрахувань пропорційна обсягу випущеної продукції (товарів, робіт, послуг).