История развития аудиту в независимой Украине

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

РЕФЕРАТ

З курсу «Введення в спеціальність»

На тему: «Історія розвитку аудиту в незалежній Україні»

 

 

 

 

 

                                                                                  Виконала:

                                                                                  студентка групи ОБ-13.1

                                                                                  обліково-економічного   

                                                                                  факультету

                                                                                  Антонюк Руслана 
                                                                                  Перевірила:

                                                                                  Скоробагач Анастасія Євгенівна

 

 

 

 

 

                                                  Ірпінь 2013

                                                         ЗМІСТ

 

 

 Вступ……………………………………………………………………….  3

 Розділ   1 …………………………………………………………………...  5

 Розділ   2 …………………………………………………………………...  8

 Розділ 3 …………………………………………………………………...  12

 Висновки……………………………………………………………………17

 Список використаних джерел……………………………………………. 19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        ВСТУП

           Поява будь-якого виду діяльності завжди зумовлена виникненням певних передумов. За часів існування СРСР була сформована командно-адміністративна система, в основі соціалістичного ладу якої знаходилося монопольна  (державна) форма власності. За цих умов контрольні функції повністю виконували державні контрольно-ревізійні органи; існував також партійний контроль. Зрозуміло, що у цей період  були відсутні  об'єктивні умови  для  функціонування  системи незалежного контролю. Самостійний початок розвитку аудиту в Україні почався у 1991 році після набуття Україною незалежності, коли на теренах нашої держави почали з’являтися самостійні приватні господарські одиниці –підприємства. Формування приватної власності як альтернативи державному сектору економіки зумовило виникнення низки нових професій в економічній сфері, де важливе місце належить аудиторам, що і стало причиною прискореного розвитку аудиту як форми контролю діяльності приватних підприємств. Прийняття у 1993 році Закону України «Про аудиторську діяльність» стало основою визнання аудиту як обов’язкової процедури, пов’язаною із перевіркою даних бухгалтерського обліку  і  показників  фінансової  звітності  суб'єкта господарювання з метою висловлення  незалежної думки аудитора про її  достовірність  в  усіх  суттєвих аспектах   та  відповідність  вимогам  законів  України, положень  (стандартів) бухгалтерського обліку або інших  правил  (внутрішніх положень  суб'єктів    господарювання) згідно із  вимогами користувачів. [1]

Розвиток аудиту в Україні має три етапи:

1.) Перший - 1987-1992 рр. - поява  перших аудиторських організацій;

2.) Другий - 1993-1998 рр. - формування  нормативно-правової бази аудиту  в Україні.

3.) Третій - 1999 р. - сьогодення - діяльність аудиту на новоствореній  нормативно-правовій базі.

Кожний період має власні особливості, що вплинули на розвиток аудиту в незалежній Україні.

                                               РОЗДІЛ  1

                  Перший етап розвитку аудиту в Україні (1987-1992 рр.)

 

    Розпад СРСР ознаменував новий етап у розвитку економік країн-колишніх учасниць Союзу-перехід від командно-адміністративної  до ринкової  економіки (поширення так званої «змішаної» економічної системи).  Перехід до ринкових відносин, що почав відбуватися на території України, став причиною розвитку аудиторської діяльності. Послуги аудиторів особливо були потрібні спільним підприємствам, іноземним інвесторам, що вимагали підтвердження звітності аудитором відповідно до власної практики. Таким чином, розвиток аудиту і організація його в Україні здійснюються з використанням досвіду, набутого світовою практикою.

     На поширення аудиту в Україні мали вплив як зовнішні, так і внутрішні фактори. Зовнішній вплив відбувався завдяки  проникненню іноземного капіталу, власники якого бажали мати реальне уявлення про фінансовий стан українських підприємств. Недовіра до системи колишнього радянського державного фінансового контролю змусила іноземних інвесторів  в особі Світового банку, Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку , а також інших організацій висунути керівництву країни певні умови - спочатку запровадити у вітчизняну практику міжнародні стандарти обліку та аудиту, а потім і незалежний аудит. В цей же час у вітчизняному підприємницькому середовищі склалася ситуація, коли чисельні контрольно-ревізійні підрозділи галузевих міністерств та відомств практично перестали існувати, а штат Контрольно-Ревізійного Управління Мінфіну не охоплював діяльність кооперативів, малих підприємств, товариств, чисельність яких постійно і невпинно зростала. Тобто склалися усі передумови  для створення і  легалізації незалежного фінансового контролю - аудиту. Причому спочатку створювалась

загальна підстава для легалізації аудиту - у прийнятому в 1991 р. Законі України "Про підприємства в Україні" (п. 4 ст. 29) вказувалося, що річний баланс усіх підприємств підлягає обов'язковому аудиту, за винятком тих, що повністю утримуються за рахунок бюджету. Те саме стосувалося і випадків ліквідації підприємства (п. 2 ст. 35). Ця теза була і в Законі УРСР "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 1991 р. (статті 4 і 22), Законах України "Про цінні папери та фондову біржу" (статті 6, 22 і 24), "Про господарські товариства" від 1991 р. (статті 13, 17, 18 і 20), "Про приватизацію державного майна" від 1992 р. (ст. 11), "Про банкрутство" від 1992 р. (ст. 5) та в інших, законах і законодавчих актах. Перші зародки аудиту відносяться до 1987-1989 рр.  В цей період на рівні міністерств фінансів союзних республік створені госпрозрахункові контрольно - ревізійні групи і групи інаудиту. Першою такою організацію, створеною в Україні з метою контролю спільних підприємств , стало дочірнє відділення «Інаудиту» (Інаудит - Україна). До її складу увійшли колишні держслужбовці контрольно-ревізійного управління Мінфіну України. Спершу аудиторські послуги не набули широкого використання, але встановлення в Законі України "Про систему оподаткування" від 1991 р. (ст. 11) матеріальної (майнової) відповідальності платника податків за порушення податкового законодавства в розмірі 10% від належних до сплати сум податків та інших обов'язкових платежів за неподання аудиторського висновку в органи Державної податкової адміністрації сприяло офіційному визнанню аудиту як загальнообов’язкової процедури. Незважаючи на це, остаточна легалізація  професії аудитора в Україні відбулася лише у 1993 р. з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність". [5]

     В Україні аудит виник у відповідь на появу попиту на нього, причому відразу як аудит підтверджуючий (при підтвердженні звітності СП) і консультаційно-орієнтований (на замовлення клієнтів). Попит на аудит постійно зростав. Частина консультантів залишили попередні місця роботи і

зайнялися виключно аудиторськими послугами. Проте їхній статус лише частково визнавався дещо застарілою союзною постановою. Тому до кінця першого року незалежності кращі інтелектуальні сили вітчизняного аудиту об'єдналися в Спілці аудиторів України . Метою діяльності САУ було визнано об'єднання зусиль аудиторів для захисту своїх законних прав та інтересів і сприяння розвиткові аудиторської діяльності. Головами Спілки аудиторів у свій час були проф. В.В. Сопко, О.В. Кужель, І.І. Пилипенко. [2] 14 лютого 1992 р. на з'їзді аудиторів в Києві було прийнято Статут цієї організації.

 

                                                  РОЗДІЛ  2

              Другий етап розвитку аудиту в Україні (1993-1998 рр)

    

     1993 рік став визначним етапом в історії українського аудиту. 22 квітня 1993 р. Верховна Рада України ухвалила Закон  України «Про аудиторську діяльність», який складається з 7 розділів і містить 22 статті. Він визначив у правовому полі місце аудиту, юридично зафіксував засади аудиторської діяльності і був спрямований на  створення  системи незалежного  фінансового  контролю  з  метою  захисту інтересів користувачів фінансової та іншої економічної інформації. [1] Також було подано трактування основних понять аудиту. Так, за цим законом, аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку  і  показників  фінансової  звітності  суб'єкта господарювання з метою висловлення  незалежної думки аудитора про її  достовірність  в  усіх суттєвих  аспектах  та відповідність  вимогам  законів  України,  положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших  правил  (внутрішніх положень  суб'єктів    господарювання)  згідно  із  вимогами  користувачів. Він здійснюється   незалежними  особами  (аудиторами),  аудиторськими фірмами,  які уповноважені суб'єктами господарювання  на його проведення, і може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання,  а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).  [1] За визначенням цього ж закону, аудиторська діяльність є підприємницькою  діяльністю,  що включає в себе організаційне  і  методичне  забезпечення  аудиту, практичне  виконання  аудиторських  перевірок  (аудит)  та надання інших аудиторських послуг. [1]

З цього моменту аудит став обов'язковою процедурою, що здійснюється з метою підтвердження показників річної фінансової звітності підприємств усіх форм власності за незначними винятками. Пізніше кількість підприємств, що підлягають обов'язковому аудиту, була зменшена.

З прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність" становлення і розвиток аудиту в Україні здійснювалися прискореними темпами. Поширювалася сертифікація аудиторів, почали з’являтися самостійні аудиторські фірми, надавалися ліцензії, що дозволяли займатися цим видом діяльності. Аудиторська діяльність починає здійснюватися  у вигляді аудиторських перевірок, експертиз, консультацій з ведення бухгалтерського обліку, фінансової звітності тощо;  таким чином,  поняття аудиту стає значно ширшим, ніж поняття ревізії і контролю - аудит забезпечує не тільки перевірку достовірності фінансових показників, а й розробку пропозицій щодо оптимізації господарської діяльності, витрат та зростання прибутку. Вітчизняна практика  аудиту стає повноцінним аналогом зарубіжної,  де аудит - це своєрідна експертиза бізнесу. Проте на даному етапі  переважаючим видом  аудиту було підтвердження показників річної фінансової звітності.

     Прийняття закону «Про аудиторську діяльність» ознаменувало створення цілісної системи аудиту в Україні. У цьому ж році з метою сприяння розвитку, вдосконаленню та уніфікації  аудиторської справи в Україні було створено самостійний незалежний орган, що  функціонує на засадах самоврядування — Аудиторську палату України (АПУ). Головними завданнями організації є сприяння розвитку аудиту на території нашої держави, вирішення на єдиній методологічній основі принципових питань аудиторської діяльності; утворені також і регіональні відділення АПУ. Аудиторська Палата  є регулюючим органом управління аудиторської діяльність в Україні. 
Основними функціями органу є:

• визначення головних напрямків розвитку аудиту в Україні;
• розробка єдиної методологічної основи, форм і методів проведення аудиту;
• вивчення ринку аудиторських послуг.

 

З метою виконання зазначених функцій Аудиторська Палата:

• здійснює методологічне керування аудиторськими організаціями й аудиторами;
• веде облік аудиторських організацій і аудиторів;
• розробляє положення та інструкції, що регламентують аудиторську діяльність;
• розробляє методичні рекомендації щодо здійснення та координації аудиторської діяльності;
• розробляє кваліфікаційні вимоги до аудиторів та встановлює порядок заняття аудиторською діяльністю;
• організовує проведення екзаменів та атестацій аудиторів, а також видачу їм ліцензій;
• розробляє та затверджує тарифи на основні види аудиторських послуг;
• організовує контроль за діяльністю аудиторських фірм та аудиторів;
• вирішує питання позбавлення аудиторів ліцензій та застосування до них інших заходів згідно із законодавством;
• готує пропозиції та рекомендації щодо зміни діючого законодавства з питань аудиту;
• видає довідкові, інформаційні, наукові, навчальні та методичні матеріали по аудиту, що входять до компетенції Аудиторської Палати;
• сприяє впровадженню нової техніки та нових інформаційних технологій у сферу аудиторської практики.  [3]

  У 1994-1995 рр. головним критерієм високої якості роботи аудитора й аудиторської фірми була гарантія своєчасності і правильності сплати податків та інших платежів у бюджет і позабюджетні фонди підприємствами після аудиторської перевірки. У 1995-1996 рр. прийняті тимчасові вітчизняні нормативи аудиту, що було пов’язано із внесенням змін до Закону України «Про аудиторську діяльність».  [3] Після того, як було значно звужено дію ст. 10 цього закону і у полі обов'язкового аудиту залишилися практично тільки інституціональні інвестори, у 1997 р. відбувся відносний спад в розвитку аудиту. [3] Однак розвиток ринку цінних паперів призвів до того, що в діловому світі сформувався новий погляд на акціонерні товариства – вони перестали бути  простим  суб'єктом  господарювання з корпоративною формою власності, а частіше виступали як емітенти. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України  постановило, що близько 30 тисяч річних звітів господарських товариств мали стати предметом обов'язкового аудиту звітності. Це сприяло збільшенню кількості незалежних аудиторів.

Починаючи з березня 1997 р. в Україні виходить офіційний журнал «Вісник бухгалтера і аудитора України», присвячений питанням аудита. Він  видається Союзом аудиторів України і Федерацією професійних бухгалтерів і аудиторів України. Видання орієнтоване на професійно підготованих спеціалістів і тих, хто прагне ними стати. Також питанням аудита був присвячений  журнал «Вісник аудитора України», що видавався Союзом аудиторів України, АО «Бізнес - Інформ» та Харківським відділенням САУ у 1993-1998 рр.  [2]

 

                                                       РОЗДІЛ   3

            Третій етап розвитку аудиту в Україні (1999 р. - сьогодення)

    

     Третій, найдовший  етап розвитку аудиту в нашій країні пов'язаний із введенням постійно діючих національних нормативів аудиту, що відбулося 1 січня 1999 р. Власне, цією подією він і був започаткований. Наступним визначним кроком у становленні сучасного вітчизняного аудиту стало прийняття  18 квітня  2003 р. Аудиторською палатою України  Стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (МСА) в якості Національних стандартів аудиту. Роком раніше, у 2002 р., вийшов перший номер журналу «Аудитор України», яка  є офіційним виданням АПУ та САУ. Воно забезпечує інформацією з нормативних питань, повідомляє про поточну діяльність АПУ та САУ, сертифікацію аудиторів України; знайомить з вітчизняним та міжнародним досвідом з теорії та практики аудиту тощо. Журнал оприлюднює рішення головних аудиторських організацій України, а також органів державної влади, що стосуються аудиторської діяльності, надає дані про нові документи АПУ, САУ, НБУ, ДПА та інших установ, публікує статті з обміну досвідом щодо питань теорії та практики проведення аудиту, впровадження стандартів, забезпечує читачів інформацією з питань професійної освіти, сертифікації, ведення реєстру, контролю в аудиті тощо. Особлива увага приділяється консультаційно – методичним матеріалам з питань аудиту, бухгалтерського та податкового обліку, відповідям на запитання читачів,  аналізу нормативних документів. Нещодавно світ побачив ювілейний, 200-ий номер видання. [6]