Аудит бухгалтерсього обліку і звітності

Коефіцієнт забезпечення за планом показує рівень забезпеченності матеріалом, необхідний для нормального виробничого процесу, згідно виробничої програми:

Коб.пл.= (Ипок.внут.+ Дзак.)/Ппл.   (6.1)

де: Ипок.внут. – внутрішні джерела покриття потреби, Дзак. – об”єм укладених угод на постачання (в тонах), Ппл. – планова потреба в матеріалі.

На досліджуваному підприємстві цей коефіцієнт по матеріалу СЛ-1008В склав 0,951.

Фактично план постачання матеріалу недовиконаний на 10%, це означає, що тільки на 90% задовольняється потреба в матеріалі СЛ-1008В.

Таблиця 6.1

 

Забезпечення потреби матеріальних ресурсів договорами і фактичне їх виконання за вересень97р.

 

Матеріал	Планова потреба	Джерела покриття потреби		Укладе-но угод, т	Забезпечення потреби договор. %	Надійшло від постачальників, т	Виконан-ня договорів %
		внутрішні	зовнішні
ЛП-12-Л	12240	900	11500	9500	79,1	9430	99,2
СЛ-1008В	47000	500	46500	44200	95,0	41900	94,8

 

Пильна увага приділяється стану складських запасів сировини і матеріалів. Розрізнюють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу постачання, в днях, і середньодобової витрати матеріалу:

Зтек. = Инт. * Рсут.    (6.2)

У процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. З цією метою на основі даних про фактичну наявність матеріалів в натурі і середньодобовій їх витраті розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною (таблиця 6.2).

Перевіряють також стан запасів сировини і матеріалів на предмет виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння надходження і витрати. Якщо по яких-небудь матеріалах немає витрати протягом року і більш, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість.

Таблиця 6.2

Аналіз стану запасів матеріальних ресурсів за вересень97р.

 

Матеріал	Сер.добова витрата	Фактичний запас		Норма запасу (дні)		Відхиленя від максимальної норми
		т	дні	Макс	мін	Дні	Т
ЛП-12-Л	51	408	2	3	2	1	51
СЛ-1008В	200	1600	8	12	10	4	800

 

В кінці підраховуються втрати продукції (5750 од.) в зв”язку з: недопоставкою матеріалів, поганою якістю матеріалів, заміною матеріалів, зміною цін на матеріали, простоями в зв'язку з порушенням графіка постачання.

Зменшення обсягу виробництва продукції (ΔК) в зв'язку з недопостачанням  по матеріалу СЛ-1008В визначається таким чином: кількість недопоставлених матеріалів одного виду ділиться на норму їх витрати на одиницю продукції (НРпл):

ΔК = (Зф. – Зпл.) / НРпл.      (6.3)

 

В зв'язку з низькою якістю сировини і матеріалів утворюються понадпланові відходи. Щоб підрахувати, наскільки за рахунок цього чинника поменшав вихід продукції, необхідно кількість понадпланових відходів по матеріалу розділити на норму витрати його на одиницю продукції.

Використовуючи дані таблиці 6.3 можна наочно побачити вплив позапланових відходів на кількість виробленої продукції.

Таблиця 6.3

Аналіз впливу відходів на об”єм виробництва продукції

 

Показники	План	Факт	Відхил. +/-
Заготовано матеріалів, т	23000	21540	-1460
Відходи в межах  норми, т	240	848	608
Фактичні відходи, т	-	1088	-
Понадпланові відходи, т	-	240	-
Норма витрати  на одиницю продукції, т	0,8	-	-

 

За рахунок понадпланових відходів кількість зробленої продукції поменшала на 300од.

Таким чином, через недопоставки сировини і низьку його якість, випуск виробу ВД-0012 знизився на 6050 од., внаслідок чого план по випуску цього виду продукції недовиконаний на 10,5%.

При порушенні асортименту матеріалів, що поставляються підприємство може зробити доробку матеріалу, що поступив або знайти йому заміну. При доробці матеріалу утвориться перевитрата його на одиницю продукції, що приводить до збільшення суми змінних витрат. Щоб визначити втрати, необхідно перевитрату матеріалів на одиницю продукції внаслідок його доробки (підгонки) помножити на фактичний випуск продукції з цього матеріалу і на його ціну:

ΔЗ = (НP1 - НР0) * Кф * Ц     (6.4)

Незважаючи на додаткові витрати, пов'язані з доробкою матеріалу, собівартість виробу могла знизитися за рахунок збільшення обсягу випуску продукції на 2000 од. і зменшення постійних витрат на одиницю продукції:

ΔС = Сф  - Св = (Зф / Кф) - (Зф - Дпз - Дз) / Кф - ΔК,   (6.5)

де Св, Сф - відповідно собівартість виробу до і після проведення цього заходу; Дпз - додаткові змінні витрати, необхідні для забезпечення додаткового випуску продукції; Дз - додаткові витрати, пов'язані з доробкою сировини і матеріалів; Кф - фактична кількість зробленої продукції.

На базовому підприємстві зміна собівартості продукції за рахунок додаткових витрат, а також зміни обсягу випуску продукції склала +0,31 тис. грн.

Якщо відбувається заміна одного матеріалу іншим, що більш дорого коштує, то також зросте сума витрат. Для визначення її необхідно кількість заміненого матеріалу (Кз) помножити на різницю в ціні взаємозамінних матеріалів:

ΔЗ = Кз х (Цп.з - Цд.з)     (6.6)

Узагальнюючи результати аналізу виконання плану матеріально-технічного постачання, потрібно мати на увазі, що втрати при недопоставці сировини і через відсутність сировини в якійсь мірі дублюють один одну. Як показують розрахунки, через недопоставки сировини випуск продукції зменшився на 6050 од., а за рахунок простоїв внаслідок відсутності сировини - на 1260 од. Якби підприємство випускало один вид продукції, то ці величини приблизно співпадали б.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і часних показників.

До узагальнюючих показників відносяться матеріаловітдача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловітдача визначається розподілом вартості зробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки зроблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів.

Матеріалоємність продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості зробленої продукції. Вона показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловітдачи і одночасно розкриває чинники її зростання.

Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості зробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний об'єм випущеної продукції. Він показує наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися більш економно.

Часні показники матеріалоємності застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів, а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни).

Питома матеріалоємність може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво певного виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).

В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

Зменшити витрату сировини на виробництво одиниці продукції можна шляхом спрощення конструкції виробів, вдосконалення техніки і технології виробництва, заготівлі більш якісної сировини і зменшення його втрат під час зберігання, недопущення браку, максимального використання відходів і т.д.

На закінчення аналізу необхідно узагальнити всі виявлені резерви збільшення виробництва продукції по всіх основних чинниках виробництва (кращого використання трудових ресурсів, коштів труда і предметів труда) і визначити реальну його величину, збалансовану по всіх ресурсах.

 

 

7. Особливості аудиту матеріалів  та дорогоцінних металів в  умовах використання сучасних  засобів обчислювальної техніки

 

Спеціальне програмне забезпечення по проведенню аудиту операцій по обліку матеріалів представляє собою комплекс взаємопов”язаних модулів, призначених для найбільш повної аудиторської перевірки обліку матеріальних цінностей.

При плануванні аудиторської перевірки складається перелік основних задач які необхідно вирішити. При обліку матеріальних цінностей це наступні завдання: аудит формування первинних даних, їх повноти та своєчасності відображення в реєстрах бухгалтерського обліку; аудит обліку матеріальних цінностей на місцях їх зберігання в вартісному та натуральному вираженні: аудит зберігання матеріалів на місцях зберігання; аудит оприбуткування матеріалів; аудит оцінки фактичної вартості матеріалів; аудит розрахунків за матеріальні цінності; аудит строків зберігання матеріалів; аудит рівня запасів матеріалів, аудит внутрішнього переміщення матеріальних цінностей; аудит відпуску матеріальних цінностей: аудит списання матеріальних цінностей на собівартість продукції; аудит реалізації матеріальних цінностей на сторону та робітникам свого підприємства; аудит віку невикористаних матеріальних цінностей та відходів; аудит бартерних операцій та правомірності їх здійснення; аудит нарахування податків та зборів на відпущені матеріальні цінності; аудит списання природнього убутку, втрат від псування; аудит списання втрат матеріальних цінностей від пожеж або сихійного лиха; аудит поведення інвентаризації матеріальних цінностей та відображення результатів на рахунках бухгалтерського обліку; аудит правильності формування господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку; аудит своєчасності і правильності проведення переоцінки матеріальних цінностей та їх відображення; аудит облдіку дорогоцінних металів та каміння; аудит відповідності даних аналітичного обліку даним синтетичного бліку матеріальних цінностей; аудит відповідності синтетичного та аналітичного обліку даним бухгалтерського обліку; аудит відповідності даних аналітичного та синтетичного обліку звітним бухгалтерським даним.

Важливим моментом при проведенні аудиту є системна організація технологічного процесу обробки даних, одним із шляхів є визначення оптимальної послідовності рішення аудиторських задач. Цю функцію у спеціальному програмному забезпеченні виконує управляюча програмащо забезпечує реалізацію поетапного процесу проведення аудиторської перевірки.

Для успішної роботи управляюча програма повинна мати наступні дані: переліки всіх аудиторських задач, інформацію про взаємозалежність задач обліку, контролю і аудиту, сукупність факторів, що забезпечують можливість рішення кожної аудиторської задачі, інформацію про послідовність рішення задач, повідомлення про завершення виконання кожної аудиторської задачі.