Амортизація основних засобів у системі бухгалтерського обліку

Герасимова  Ю.В,Донецький національний технічний університет

Науковий  керівник Кравцова О.М 

 

 

АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

У СИСТЕМІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО  ОБЛІКУ

 

Анотація.Стаття  присвячена подальшому розвитку теорії, методології та практики нарахування амортизації основних засобів у системі бухгалтерського обліку. У роботі уточнено зміст поняття “амортизація”, обґрунтована об’єктивна необхідність виконання амортизацією усіх своїх функцій: відображення зменшення вартості основних засобів, формування собівартості продукції та збереження основного капіталу.

Аннотация.Статья посвящена дальнейшему развитию теории, методологии и практики начисления амортизации основных средств в системе бухгалтерского учета. В работе уточнено содержание понятия “амортизация”, обоснована объективная необходимость одновременного выполнения амортизацией своих функций: отражения уменьшения стоимости основных средств, формирования себестоимости продукции и сохранения основного капитала.

Актуальність теми. Перехід України до ринкових відносин потребує принципово нових підходів до управління основними засобами. процес інтеграції України у світове співтовариство зумовив впровадження національних стандартів бухгалтерського обліку, які визначають нові підходи до методики й організації бухгалтерського обліку як взагалі, так і у частині нарахування й відображення амортизації основних засобів. Таким чином, нині вкрай важливим є питання вибору моделі подальшого розвитку систем бухгалтерського і податкового обліку в цілому, і в тому числі в частині обліку амортизації.

Проблеми обліку і нарахування  амортизації основних засобів є  предметом особливої уваги економічної  науки, оскільки амортизація як економічна категорія, одночасно виступає як витрати  виробництва та як джерело відтворення  і, як наслідок, впливає на широке коло економічних показників – собівартість, ціну, прибуток, податки, кількісні та якісні оцінки виробничого потенціалу тощо.

Великий внесок у розробку теоретичних основ і методологічних підходів до вирішення цих питань зробили провідні вітчизняні вчені-економісти: М.Т.Білуха, Ф.Ф.Бутинець, Н.Г. Виговська, С.Ф.Голов, М.Я.Дем’яненко, В.М.Жук, Г.Г.Кірейцев, В.Г.Лінник, В.Б.Моссаковський, М.Ф.Огійчук, Ю.І. Осадчий, П.Т.Саблук, В.В.Сопко, Л.К.Сук та інші вчені; зарубіжні дослідники: В.Ф.Палій, Я.В.Соколов, Е.С.Хендріксен, М.Ф.Ван Бреда. Проте глибокі структурні зміни в економічному механізмі вимагають постійного вдосконалення методології й методики обліку відтворення основних засобів[2].

Мета і  задачі. Метою роботи є розробка наукових і практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму нарахування та обліку амортизації основних засобів у підприємствах.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі задачі: дослідити теоретичні та методологічні засади обліку амортизації основних засобів у взаємозв’язку з відтворювальним процесом та обґрунтувати пропозиції щодо уточнення теоретичних положень, що розкривають економічну сутність амортизації і зносу основних засобів; проаналізувати порядок амортизації основних засобів у системі податкового обліку.

Головне завдання обліку амортизації – забезпечити розкриття у фінансовій звітності інформації про формування і використання коштів на відтворення основних засобів на всіх стадіях кругообороту. Функції амортизації, які реалізуються через бухгалтерський облік, наступні:

1. відображення зменшення споживчої вартості основних засобів праці;
2. формування собівартості продукції;
3. збереження основного капіталу.

Засоби праці в процесі  виробництва втрачають свою вартість, тому зменшення первісної вартості на величину амортизаційних відрахувань забезпечує відображення в обліку споживчої вартості основних засобів. Одночасно амортизація забезпечує систематичне перенесення вартості основних засобів на собівартість виробленої продукції.

Не менш важливою функцією амортизації  є збереження основного капіталу. Суть цієї функції полягає в тому, що через механізм амортизації забезпечується нагромадження коштів цільового призначення для відтворення основних засобів підприємства[1].

На підставі вивчення, систематизації та узагальнення існуючих поглядів щодо визначення амортизації в статті обґрунтовано уточнення змісту категорії “амортизація”, яку слід розглядати як спосіб поступового перенесення вартості основних засобів, що беруть участь у виробництві, протягом терміну їх корисного використання на собівартість продукції і накопичення коштів для відшкодування витрат на їх відтворення. Тобто, перш за все, це спосіб формування джерела відтворення основних засобів через собівартість. За цією ознакою амортизація відрізняється від зносу[6].

За національними стандартами бухгалтерського обліку на всі основні засобі незалежно від їх участі в процесі виробництва нараховується амортизація. Однак на відміну від основних засобів виробничого призначення, амортизація яких відноситься на собівартість продукції, втрачена вартість основних засобів невиробничого призначення збільшує збитки, оскільки за їх допомогою ніяка продукція не виробляється, а джерелом відтворення є прибуток. Тому на ці активи не може нараховуватися амортизація. Зменшення вартості основних засобів невиробничого призначення повною мірою відповідає категорії зносу, тому саме цей термін і має застосовуватися до цих активів.

Амортизаційні кошти, які надійшли на підприємство у складі виручки, є  джерелом створення амортизаційного  фонду. Питання про використання амортизаційних відрахувань – одне з найбільш складних і дискусійних. Висловлюються думки, що амортизаційний фонд може бути джерелом тільки простого відтворення, або також і джерелом розширеного відтворення основних засобів[3].

Виходячи з того, що амортизаційні кошти є перенесеною вартістю основних засобів, звідси можна зробити висновок, що їх витрачання у повному обсязі на придбання таких же засобів праці є простим відтворенням. Але основні засоби використовуються тривалий час, тому можлива ситуація, коли за своїми характеристиками, внаслідок дії науково-технічного прогресу, створені подібні активи будуть продуктивнішими і дешевшими. Тобто для того, щоб відновити сукупну дієздатність основних засобів, які вибувають, потрібно витратити менше коштів, ніж накопичено в амортизаційному фонді. У цьому разі, при придбанні засобів праці на всю суму коштів амортизаційного фонду, здійснюється розширене відтворення. Таким чином, економічне призначення амортизаційного фонду, як джерела простого відтворення, не виключає можливості його використання і для розширеного відтворення.

Особливість амортизації виявляється в тому, що вона виконує свої функції тільки за умови беззбиткової діяльності підприємства, тобто необхідне реальне надходження коштів на підприємство у розмірі не менше визначеної собівартості продукції, частина з яких буде джерелом для створення амортизаційного фонду, що використовуватиметься за цільовим призначенням на відтворення основних засобів. Реформування системи бухгалтерського обліку зумовило зміни у порядку відображення в обліку нарахованої амортизації. За новою концепцією в обліковій практиці ототожнено поняття амортизації та зносу. Скасування поняття амортизаційного фонду призвело до погіршення контролю за процесом відтворення та цільовим використанням амортизаційних коштів, що зумовило зниження фінансової дисципліни і погіршення ефективності капітальних вкладень. Тому необхідно вдосконалити існуючий порядок обліку амортизації з метою розкриття у фінансовій звітності інформації про суми амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також про використання коштів амортизаційного фонду.

У бухгалтерському обліку амортизацію основних засобів починають  нараховувати після введення їх в експлуатацію, а в податковому обліку – після здійснення витрат на придбання об’єктів, незалежно від того, введені вони в експлуатацію, чи ні. Крім того, в бухгалтерському обліку амортизація нараховується щомісяця, а в податковому – раз на квартал [4].

Застосування в бухгалтерському  обліку податкового підходу має  два суттєвих недоліки, які порушують  економічної зміст категорії  амортизації. По-перше, деякі об’єкти  основних засобів – будівлі, обладнання, тривалий час не вводяться в експлуатацію у зв’язку з їх монтажем і дообладнанням, але витрати, які понесені на придбання (виготовлення) основних засобів, вже амортизуються, що призводить до невиправданого нарахування амортизації на основні засоби. По-друге, поквартальний порядок нарахування амортизації призводить до заниження сум амортизації, коли об’єкти основних засобів придбані у першому або другому місяці кварталу. Таким чином, момент початку нарахування амортизації за податковим обліком не відображає об’єктивного витрачання вартості основних засобів. З метою усунення зазначених недоліків амортизація на основні засоби має нараховуватися після введення їх в експлуатацію з наступного місяця.

З метою створення  єдиної інформаційної бази про вартість об’єктів основних засобів у бухгалтерському  і податковому обліку необхідно на субрахунках рахунку 10 “Основні засоби” виділити окремі аналітичні рахунки, на яких обліковуватимуться основні засоби, на які не нараховується амортизація у податковому обліку, зокрема, безоплатно отримані активи, об’єкти, придбані за рахунок коштів цільового фінансування, основні засоби невиробничого призначення тощо [5].

Висновки. Отже, амортизація – це спосіб поступового перенесення вартості основних засобів, які беруть участь у виробництві, протягом терміну їх корисного використання на собівартість продукції і накопичення коштів для відшкодування витрат на їх відтворення. При цьому забезпечується виконання таких функцій: відображення зменшення споживчої вартості основних засобів, збереження капіталу, формування повної собівартості продукції.

 Суттєвим елементом  розрахунку вартості основних  засобів, яка підлягає амортизації,  є їх ліквідаційна вартість, яку  за національними стандартами  підприємства визначають самостійно. За відсутності уніфікованого  порядку визначення ліквідаційної вартості, суб’єктивність оцінки цього показника обліковими працівниками призвела до суттєвих коливань ліквідаційної вартості на аналогічні об’єкти між різними підприємствами, до того ж її визначення по кожному активу пов’язано з великим обсягом робіт. Для усунення цих недоліків обґрунтовано методику визначення ліквідаційної вартості основних засобів шляхом застосування усередненого відсотка по групах основних засобів. Для максимального усунення розбіжностей у сумі ліквідаційної вартості однотипних активів та підвищення якості облікової інформації запропоновано визначити усереднений відсоток для окремих груп основних засобів на державному рівні.

 

 

Перелік використаних джерел:

1. Облік зносу та амортизації основних засобів [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://works.tarefer.ru/13/100537/index.html

2. Економічний і податковий аспект нарахування амортизації // Економіка АПК. – 2011 – № 8. – С.96-99.

 

3.Журнал «Податкове планування» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nalogovnet.com/uk/nalogovye-izmenenija-/8314-amortizacija-rashodov-na-remont-bezvozmezdno-poluchennyh-osnovnyh.html

4.Інформаційно-аналітична  газета «Налоги и бухгалтерський  учет» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nibu.factor.ua/info/pribil/metod-amort/

5. Інтеграція  бухгалтерського і податкового  обліку основних засобів // Вісник  ЖДТУ. Серія: економічні науки. – 2010 – №2 (28). – С.94-100.

6. НЕБ,Берг О.Н. (ред.) «Все о витратах організацій» універсальний практичний довідник, 2011[Електронний ресурс]. Режим доступу:  http://vocable.ru/dictionary/1124/word/amortizacija-osnovnyh-sredstv