Звіт по практиці в ПП "Аграрне"

     Порівняно з розвиненими країнами тривалість життя в Україні на 15 років менша. І ці показники ніяк не пов’язані з якістю надання медичної допомоги та з фінансуванням галузі охорони здоров’я. В 2004 р. фінансування галузі охорони здоров’я становило 12 млрд грн. (чисельність населення — 47,2 млн), в 2007 р. — понад 21 млрд грн. (чисельність населення становила 46,3 млн), тобто збільшення фінансування галузі відбувається на фоні постійного зменшення кількості населення, а цих коштів все одно недостатньо. Причиною такого явища є підвищення загальної захворюваності, пов’язане з неправильним способом життя громадян.

       Основними причинами неможливості реформування системи охорони здоров’я є недостатнє законодавче забезпечення реформ, відсутність виваженої концепції реформування медицини і нерозуміння більшістю політичних сил України ситуації в системі охорони здоров’я.

      При фінансово-економічній кризі в країні ситуація з надання медичних послуг населенню різко погіршилась. Загальнодоступна мережа закладів охорони здоров’я помітно регресує щодо медичних технологій. Зменшується доступність безкоштовної медичної допомоги. Через недофінансування руйнуються лікарні та поліклініки.

      У такій ситуації залишати медицину безкоштовною для всіх означає робити її недоступною для найменш захищених прошарків населення. Більше того, якщо не змінити систему фінансування охорони здоров’я, то через рік-два Україна взагалі може залишитися без такої важливої галузі, як медицина.

      За словами кореспондента МОЗ, хоча рівень народжуваності зріс, залишаються високими показники смертності.

      Завдання Кабінету Міністрів України та місцевих органів влади, що, на жаль не виконуються з належною відповідальністю, сприяло б підвищенню рівня народжуваності та тривалості життя населення:

- гарантувати  належне фінансування та виконання  існуючих програм реформування  системи охорони здоров'я населення;

- забезпечити  повну і ефективну імунізацію  дітей та підлітків; відновити практику профілактичних оглядів населення;

- вжити результативних  заходів щодо запобігання поширенню  таких соціальних захворювань, як туберкульоз та ВІЛ\СНІД;

- розробити  і здійснити комплекс заходів  щодо поліпшення умов праці  із дотриманням вимог її охорони;

- сприяти  створенню професійних пенсійних  фондів і перенесенню на них  обов'язків фінансування дострокових  пенсій, підставою для яких є  праця у шкідливих та тяжких умовах;

- забезпечити  зменшення кількості ДТП та зниження смертності від них;

- задовольнити  все населення країни (незалежно  від місця проживання) якісною питною водою;

- утворити  дієві механізми, які б істотно  обмежили можливості надходження  до торговельної мережі та  підприємств громадського харчування  неякісних продуктів, виготовлених  з порушенням технологічних вимог,  та їх реалізації з порушенням  терміну їх використання тощо;

- з метою  скорочення масштабів паління  та надмірного вживання алкоголю  заборонити рекламу паління та  алкоголю, встановити дієвий контроль  за продажем алкогольних та  тютюнових виробів неповнолітнім,  розвивати пропаганду та економічне  стимулювання здорового способу життя.

     Смертність населення в Україні становила 16,4 випадків на тисячу осіб, що повторюють показники рівня 2007 року. Найвища смертність у Чернігівській, Сумській, Кіровоградській, Полтавській, Житомирській, Донецькій, Луганській областях. Від’ємний природний приріст спостерігався в усіх областях України, за винятком Закарпатської, Рівненської областей та Києва, де він мав позитивну динаміку.

     Причини смертності лишилися традиційними – лідирують хвороби системи кровообігу (63,7% серед усіх причин смертності), на другому місці - смерть через новоутворення (12%) і зовнішні причини смерті (8%), показник яких знизився на 6%.

     Зупинившись на проблемах материнської та малюкової смертності, заступник міністра наголосив, що вони є вагомим показником здорового суспільства.

     Він зазначив, що найвищий рівень материнської смертності в АР Крим, Київській Кіровоградській областях, і утримується він вже протягом п’яти років, водночас не зареєстровано випадків материнських втрат протягом останніх двох років у Севастополі.

     Завдання державної політики в галузі охорони здоров'я, які реалізовувались в 2006 р., стосувалися: удосконалення нормативно-правової бази; створення ефективної системи фінансування охорони здоров'я; упорядкування мережі та удосконалення структури і функції закладів охорони здоров'я; поліпшення організації медичної допомоги на основі пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики/сімейної медицини; запровадження державних соціальних нормативів у сфері охорони здоров'я; виконання перспективних наукових досліджень для розробки нових медичних технологій; удосконалення структури і підвищення ефективності здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; ефективної підготовки медичних кадрів; створення єдиної системи інформаційного забезпечення охорони здоров'я; дотримання справедливості і рівності у питаннях охорони здоров'я; сприяння соціально-економічному захисту медичних працівників.

3. Методи подолання демографічної кризи в країні

     Стратегічне значення демографічного фактора має непересічне значення для майбутнього розвитку держави. Тому у практику державного управління необхідно запровадити принципи орієнтації розвитку країни, передусім на інтереси населення та сім'ї, на забезпечення умов їх всебічного розвитку і реалізації. Центральну роль у цьому мають відігравати:

- подолання бідності, запобігання  розвиткові хронічної та успадкованої  бідності на основі зростання  доходів та рівня життя всього населення;

- глибоке реформування сфери  праці, оскільки саме тут формуються  провідні важелі репродуктивних і міграційних настанов, вітальної поведінки, здорового способу життя;

- забезпечення ефективної зайнятості, яка має стати надійною гарантією  належного рівня життя не тільки для самого працюючого, а і для його утриманців.

1.Поліпшення умов розвитку  сім'ї та дітородної функції населення.

    Заходи, спрямовані на підвищення народжуваності, диференціюються залежно від характеру та терміну їх реалізації. В економічній сфері необхідно:

- поступове збільшення грошових  дотацій під час народження дитини та для її подальшого утримання;

- урахування наявності дітей  під час встановлення розмірів соціальної допомоги на випадок безробіття;

- підвищення фінансування державою  витрат на на освіту молодих громадян на всіх її рівнях

- поширення пропаганди здорового способу життя та «вітальної» поведінки заради збереження та поліпшення здоров’я громадян, особливо жінок та дітей і т.п.

2. Пом'якшення негативних наслідків процесу старіння.

Основним завданням у цій  сфері має бути максимально повне  використання життєвого досвіду  літніх людей, створення для них  умов гідного життя. Проведення такого важливого заходу, як реформування пенсійної системи, недостатньо  для вирішення проблеми. У зв'язку з цим доцільно:

- прийняти весь комплекс законодавчих  актів щодо запровадження у  повному обсязі реформи системи  пенсійного забезпечення;

- передбачити можливості захисту  права на працю впродовж перших  п'яти років пенсійного віку за умови відкладення права отримання пенсії;

- створити належну систему соціального обслуговування осіб похилого віку і забезпечити його доступність незалежно від місця проживання;

- сприяти підтримці здоров'я в старості; забезпечити доступність якісної діагностики та лікування;

- передбачити підготовку фахівців з геронтології й запровадження відповідних посад у лікувальних закладах;

- залучити засоби масової інформації  до подолання стереотипу літньої  людини як безпорадного, нездібного  до творчого процесу споживача  суспільних ресурсів, створювати  і підтримувати у суспільстві імідж літньої людини як творчого носія потужного інтелектуального і духовного потенціалу.

3.Міграційна політика.

    За умов практичного вичерпання потенціалу демографічного зростання чи не єдиною можливістю збільшення загальної кількості населення України залишається активна міграційна політика. Саме міграційний приплив може компенсувати природне зменшення населення і забезпечити збалансування статево-вікової структури населення. Однак демографічний дефіцит в Україні настільки значний, що за масштабів міграції, необхідних для його покриття, може виникнути небезпека порушення єдності та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощі взаємоадаптації корінного і прибулого населення. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є імміграція етнічних українців, вихідців з України інших національностей.

     Досягненню цієї ж мети сприятиме створення умов для повернення працівників-мігрантів на батьківщину шляхом захисту їхніх прав на роботу за кордоном, працевлаштування та започаткування малого бізнесу на батьківщині. Необхідно вирішувати проблему скорочення міграційного відпливу населення України за кордон. Це сприятиме не тільки і навіть не стільки зменшенню депопуляції, скільки забезпечить поліпшення якісних характеристик населення.

    На часі також запровадження інтеграційних програм для різних категорій іммігрантів, розробка механізмів легалізації частини іммігрантів на гуманітарних підставах, формування у суспільстві толерантного ставлення до мігрантів, постійний моніторинг, глибокі наукові дослідження міграцій. У зв'язку з цим необхідно:

- вивчити питання щодо участі  України у міжнародних механізмах  захисту прав працівників-мігрантів,  приєднатися до відповідних конвенцій  МОП, статей Європейської Соціальної Хартії (оновленої) та ратифікувати цей документ;

-інтенсифікувати зусилля щодо  підписання угод про працевлаштування  з країнами-споживачами української  робочої сили, у т.ч. про сезонне  працевлаштування, стажування тощо;

- активізувати захист інтересів  громадян України за кордоном  шляхом впровадження спеціальних  посад у дипломатичних та консульських  представництвах за кордоном  у країнах призначення мігрантів, створення спеціальних приймалень, забезпечення юридичних консультацій.

4.Інформаційне та наукове  забезпечення демографічної політики.

     Формування національної демографічної політики потребує надійної інформаційної бази. Вона необхідна для дослідження демографічних процесів і чинників, що зумовлюють їхню динаміку. Без її результатів неможливо створити надійні наукові підвалини демографічної політики. Це потребує здійснення таких кроків:

- розширити програму записів  актів громадянського стану і  програму їхньої розробки для  того, щоб поточна демографічна  статистика у поєднанні з даними  Всеукраїнського перепису населення  стала надійною інформаційною  базою дослідження проблем демографічної кризи і розробки заходів демографічної політики;

- налагодити постійний моніторинг  демографічних процесів;

- розгорнути діяльність новоутвореного  Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, надавши необхідне приміщення, та розширити масштаби демографічних досліджень, забезпечити необхідний науковий супровід демографічної політики, здійснювати розробку пропозицій щодо вдосконалення заходів активізації національної демографічної політики, проводити демографічну експертизу законодавчих і нормативних змін, систематично розробляти демографічні прогнози;

- забезпечити систематичне висвітлення  у засобах масової інформації  розвитку демографічних, зокрема  міграційних, процесів, становища біженців та мігрантів тощо.

     Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демо-графічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань - економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового (передусім, пов'язаного з транспортом) травматизму, популяризації здорового способу життя (зниженні масштабів тютюнопаління, особливо серед молоді, формуванні культури вживання алкогольних напоїв), забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підгрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.

     Саме з метою зупинити демографічну кризу 13 вересня 2007 р. за ініціативою Президента був проведений форум «Здорова нація». Відповідно до рішень цього форуму розроблений і переданий до КМУ проект концепції Програми «Здорова нація». Мета програми полягає у створенні умов для зниження захворюваності, інвалідності та передчасної смерті, покращання якості та збільшення тривалості активного життя населення України.

      Проблему передбачається розв’язувати протягом 2009–2013 рр. шляхом удосконалення організаційного та нормативно-правового механізмів та реалізації комплексу заходів, спрямованих на збереження і зміцнення здоров’я здорових людей, формування нових цінностей та орієнтацій суспільства й держави, створення кадрового потенціалу, формування соціальної та особистісної мотивації до збереження та зміцнення здоров’я; залучення громадян України до регулярних занять фізичною культурою та спортом; сприяння раціональному харчуванню; зменшення шкідливого впливу травм, тютюнокуріння та негативних наслідків вживання алкоголю.