Вторинна анатомічна будова стебла та її особливості

 

в) перехідний тип - пучкова будова стебла з віком заміняється не-пучковою; така будова стебла характерна для  соняшника, жоржини, рицини тощо.

 

3.Будова стебла двосім’ядольних  трав’янистих рослин

   У двосім’ядольних трав'янистих рослин на ранніх етапах розвитку формується первинна будова стебла. Вона представлена епідермісом, первинною корою та центральним циліндром з первинними провідними тканинами. Однак, на відміну від односім'ядольних у двосім'ядольних з часом формуються вторинні латеральні меристеми - камбій та фелоген і саме діяльність цих тканин зумовлює перехід  до вторинної будови. У двосім'ядольних вирізняють два основних типи вторинної будови - пучковий і непучковий. За пучкової будови прокамбій закладається в конусі наростання стебла окремими тяжами і формує окремі провідні пучки, які розташовуються правильно, по колу. 3 появою камбію формуються відкриті провідні (за участі пучкового камбію) і серцевинні промені (з міжпучкового камбію).         

   Непучковий тип будови стебла пов’язаний з функціонуванням прокамбію, який закладається у вигляді суцільного кільця і який зразу починає активно функціонувати, відкладаючи на зовні вторинну флоему, а до центру вторинну ксилему.

   За перехідного типу будови стебла прокамбій у конусі наростання формується у вигляді тяжів, зумовлюючи пучкову будову. Провідні пучки розміщені по колу і розділені ділянками паренхімної тканини - серцевинними промінями. 3 клітин прокамбію, розміщеного між флоемою і ксилемою провідного пучка за умов переходу до вторинної будови формується пучковий, а з міжпучкового камбію - паренхіми серцевинногопроміню. Пучковий камбій до зовні відкладає вторинну флоему і до центру вторинну ксилему. У другій половині вегетації міжпучковий камбій починає продукувати вторинні провідні тканини, формуючи додаткові провідні пучки, які згодом зливаються з основними і таким чином формується непучкова будова стебла, яка властива соняшнику однорічному.

  Головними особливостями анатомічної будови стебла деревних рослин є непучковий тип будови, наявність вторинних покривних тканин - корку   та      кірки і здатністю до щорічного потовщення внаслідок диференціації клітин камбію у вторинні провідні тканини.

3.1.Приклади вторинної анатомічної будови стебла(двосім’ядольних трав’янистих рослин ).

Розглянемо  докладніше вторинну будову стебла  на прикладі дводольних трав'янистих і дерев'янистих рослин.

 

3.2. Льон вузьколистий

   Вторинна будова  стебла мало відрізняється від  його первинної будови; як у  корі, так і особливо в центральній  частині стебла на перший погляд  важко встановити межу між  первинними і вторинними елементами. Зокрема паренхімні клітини кори  стебла залишаються майже незмінними. Формуються окремі ділянки товстостінних  луб'яних волокон камбіального  походження, під якими суцільною  кільцевою зоною розміщені елементи  флоеми, утворені теж суцільним  кільцем камбію. Ксилемна зона  вторинного походження відносно  товста та однорідна, бо теж  утворена кільцем камбію. В її  основі можна помітити ділянки  первинної ксиле-ми, що частково  заходять у серцевину. Між ними  беруть свій початок вузькі  серцевинні промені, що забезпечують  радіальний транспорт речовин.

Анатомічна будова стебла (льон вузьколистий)поперечний розріз стебла:1 – кутикула;2 – епідерміс;3 – коркова паренхіма;4 – луб’яні пучки;5 – камбій;6 – деревина;7 – серцевина.

 

3.3.  Конюшина

  Вторинну будову стебла  пучкового типу розглянемо на  прикладі дводольної трав'янистої  рослини - конюшини: стебло вкрите  епідермісом, під яким розміщується  первинна кора, представлена хлоренхімою,  коленхімою та ендодермою, заповненою великими крохмальними зернами. Далі до центра стебла розміщується прошарок луб' яних волокон, найчастіше у вигляді окремих тяжів над судинними пучками. Основними елементами центральної частини стебла є відкриті судинно-волокнисті пучки і добре розвинута крупноклітинна паренхіма широких серцеподібних променів. У складі пучка - первинна й вторинна флоема, камбій, вторинна й первинна ксилема. Пучки камбію розділені первинними серцеподібними променями. Міжпучковий камбій, що виникає в них дещо пізніше, утворює паренхімні клітини, які і продовжують серцеподібний промінь у вигляді радіальних відносно широких прошарків. Саме тому індивідуальні судинно-волокнисті пучки не можуть зблизитись і залишаються розмежованими протягом усього онтогенезу рослини. Збільшення розмірів пучка в радіальному напрямку здійснюється утворенням вторинних елементів завдяки діяльності добре вираженого пучкового камбію. Серцевина стебла складається з пухко розміщених паренхімних клітин.

Вторинна анатомічна будова стебла конюшини(пучковий типбудови) на поперечному розрізі: А – первинна кора; Б – стела; В – сердцевина: 1 – епідерма; 2 – коленхіма; 3 – хлоренхіма; 4 – крохмалоносне скупчення(ендодерма); 5 – склеренхіма перициклічного походження; 6, 7 –первинна і вторинна флоема; 8 – пучковий камбій; 9 – міжпучкового камбій; 10, 11 –вторинна і вторинна ксилема; 12 – відкритий колатеральний пучок; 13 –здерев’яніла паренхіма; 14 – паренхіма сердцевини.

 

  3.4.Соняшник

Перехідний  тип вторинної будови стебла розглянемо на прикладі дводольної трав'янистої рослини - соняшника: зовні стебло вкрите епідермісом з багатоклітинними волосками. Під епідермісом знаходиться первинна кора, що складається з коленхіми і нещільно прилягаючих клітин паренхіми первинної кори (хлоренхіми). Усередину від первинної кори розташований перицикл, що складається з ділянок склеренхіми, які чергуються з тонкостінною паренхімою. Тяжі склеренхіми проходять не довільно, а примикають до флоемної частини провідних пучків. Первинна флоема, розташована у зовнішній частині пучка, деформована, під нею знаходяться тяжі вторинної флоеми. Вторинна ксилема містить судини більшого діаметра, механічні волокна і паренхіму деревини. Первинна ксилема межує з серцевиною і складається з незначної кількості судин малого діаметру та трахеїд. Міжпучковий камбій утворюється після того, як починається діяльність пучкового камбію. Міжпучковий камбій відкладаєксилему до центра стебла і флоему до периферії. Надалі нові та старі пучки розростаються і зливаються. В центрі стебла - пухка серцевина (однорідні паренхімні клітини з міжклітинниками).

       Перехідний тип  будови стебла соняшника( Helianthus annuus ) в поперечному розрізі ( I ) і схема будови стебла на різних рівнях( II ):

А –зріз на рівні появи прокамбію; Б –на рівні появи камбію; В – на рівні сформованої структури

1 - прокамбій, 2 - епідерма, 3 - коленхіма, 4 - паренхіма кори, 5 –смоляний хід, 6 - ендодерма (3-6 – первинна кора), 7 - склеренхіма, 8 - первична флоема, 9 - вторинна флоема, 10 - пучковий камбій, 11 - вторинна ксилема, 12 – первинна ксилема, 13 - міжпучковий камбій, 14 - пучок из міжпучкового камбія, 15 - паренхіма сердцевини (7-15 - центральний циліндр).

 

3.5.Липа звичайна

 Липа : у центрі стебла розташована серцевина,яка складається з тонкостінної паренхіми. Серцевина оточена товстим шаром деревини. На межі з серцевиною деревина утворює невеликі виступи - ділянки первинної деревини, які складаються з судин. Вторинна деревина має річні кільця, весняні ділянки яких складаються із судин переважно великого діаметра, літньо-осінні - з судин малого діаметра з переважанням трахеїд і волокон деревини. Походження річних кілець пов' язане з періодичністю в діяльності камбію. Взимку камбій вступає в період спокою. Навесні клітини камбію активно діляться, утворюючи широкопорожнинні тонкостінні великі судини ксилеми. Клітини осінньої деревини дрібні, мають товсті клітинні стінки, у них переважають елементи механічної тканини. Річні кільця можуть мати неоднакову товщину, що залежить від умов росту та розвитку рослини. У сприятливі роки утворюються широкі кільця, у посушливі - значно вужчі. Навколо деревини розташований камбій, за яким лежать ділянки флоеми у вигляді трапецій, які складаються з шарів ситоподібних трубок і луб 'яної паренхіми, яка чергується з шарами луб 'яних волокон. Між ділянками флоеми розташовані широкі серцеподібні промені, які звужуються у деревині до одного ряду клітин. За флоемою і серцевинними променями розташована перициклічна зона з груп луб 'яних волокон (навпроти ділянок флоеми) і паренхіми (навпроти серцевинних променів), що чергуються по колу. Ділянки флоеми, паренхіма променів серцевини і перициклічна зона становлять разом вторинну кору. Назовні від вторинної кори розташована первинна кора. До перициклічної зони примикає ендодерма,яка у деревних рослин виражена слабо і майже не відрізняється від паренхіми, що лежить за нею.Паренхіма складається з великих клітин, в яких містяться друзи оксалату кальцію. Друзи (чеськ. druza - щітка) - кристали у формі октаедрів та призм, що утворюються внаслідок зростання окремих кристалів. Зовні від паренхіми розташовані пластинчаста коленхіма і перидерма - вторинна покривна тканина. З утворенням перидерми клітини епідерми відмирають. Залишки їх зберігаються на поверхні.

      

1 - шкірка; 2 - корок; 3 -первинна  кора; 4 - луб'яні волокна; 5 - ситоподібні  трубки; б - камбій; 7 - річні кільця (деревина); 8 - судина; 9 - серцевина; 10 - сочевичка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         Список використаних джерел

1.Біологія. Посібник. – К., 2001.

2.Енциклопедія юного біолога.  – К., 2000.

3.І. В. Мороз, Б. К.  Примко-Богменко "Ботаніка з основами  екології".

 

4.Ґудзь С. П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.

 

5.Мишустин Е. Н., Емцев  В. Т. Микробиология. – М., 1987.

 

6. http://pidruchniki.ws/1707032649140/ekologiya/vtorinna_budova_stebla