Флористичне та ценотичне різноманіття лучних фітоценозів околиць с. Веселе Харківського району в умовах антропогенного навантаження

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет імені  Г. С. Сковороди _____________________________________________________________________________________________

(повне найменування  вищого навчального закладу)

кафедра ботаніки _____________________________________________________________________________________________

(повна назва кафедри,  циклової комісії)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з ботаніки ___________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему: Флористичне та ценотичне різноманіття лучних фітоценозів околиць с. Веселе Харківського району в умовах антропогенного навантаження

_____________________________________________________

 

 

 

 

Студента ІІІ  курсу 31 – А групи

напряму підготовки біологія

спеціальності біологія, хімія

Вовченко А.В.

___________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник Філатова О. В. 

к. б. н., доц.

___________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та  ініціали)  

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка:  ECTS _____

 

                                                                     Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

м. Харків - 2012 рік

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. Огляд літератури………………………………………..……...5

1. Історія становлення та розвитку

луківництва в Україні…………..............................................................................5

2. Класифікація луків…………………………………………….……8

РОЗДІЛ 2. Фізико-географічна характеристика району досліджень…………………………………………………………………..…10

РОЗДІЛ 3. Об’єкти і методи досліджень……………………………........12

РОЗДІЛ 4. Результати досліджень та їх обговорення……………………………………………………………..…..…13

4.1. Еколого-біологічна  характеристика флори луків………………………………………………………………………………13

4.2. Геоботанічна характеристика лучних фітоценозів………………...29          4.3.Порівняльна характеристика досліджених фітоценозів луків………………………………………………….…………………….36

РОЗДІЛ 5. Використання матеріалів дослідження у роботі вчителя біології…………………………………………………………………..............38

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….39

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...................................................40

 

ВСТУП

В давні часи луки були одним з основних багатств і джерелом існування для багатьох поколінь наших предків. Луки годували величезні табуни худоби. Люди жили біля луків для того щоб займатися  тваринництвом, рибальством, полюванням та бджільництвом. Луки відносяться до інтразональної рослинності, так як зустрічаються у всіх рослинних зонах Землі. За характером походження луки ділять на природні та штучні. Природні луки покриті травами, а штучні луки представляють собою кормові угіддя, створені шляхом посіву багаторічних кормових трав [17].

Водно болотні угіддя мають велике як природне, так і соціокультурне значення.

У планетарному аспекті  велике екологічне значення мають висока акумулятивна і продуктивна здатність водно-болотних угідь, їх сполучна функція між суходільними та водними типами екосистем. Виключне екологічне значення водно-болотні угіддя мають як місця перебування для 2/3 усіх видів рослин і тварин, як ділянки продукування біомаси та кисню, як природні резервуари та фільтри очищення води. Згідно з даними Державного комітету водного господарства України, до земель водного фонду віднесено 4365,3 тис. га, з них землі, зайняті водними об'єктами, складають 2415,2 тис. га. Найбільша площа земель водного фонду припадає на водосховища — 1134,5 тис. га [16].

Дана тема є актуальною, тому що дослідження на даній території раніше не проводилися. Отож, лише детально вивчивши рослинність даної місцевості, ми зможемо оцінити господарську цінність, ступінь антропогенного впливу, можливості практичного використання, охорону рослинних угруповань тощо.

Мета роботи: дати оцінку флористичної, еколого-ценотичної різноманітності рослинного покриву луків околиць села Веселого Харківського району.

Завдання дослідження:

- вивчити видовий склад рослин луків;

- зробити порівняльний еколого-біологічний аналіз дослідженої флори;

- виявити місцезростання рідкісних видів і угруповань;

- дослідити  вплив випасання та сінокосіння на луках;

- встановити можливість  використання результатів досліджень у роботі вчителя біології.

 

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1. Історія становлення та розвитку луківництва в Україні

Розвиток луківництва в Україні розпочався в другій половині ХІХ ст. Значний внесок у становленні геоботаніки як науки зробив І.К.Пачоський, який виокремив нову науку про генезу, розвиток і поширення рослинних асоціацій (формацій), сформулював її основні принципи й назвав її “флорологією”, а згодом “фітосоціологією”. У роботі геоботаніків того періоду важливе місце посідали експериментальні дослідження фітоценозів, розробка принципів класифікації схем, геоботанічне районування й картографування [17].

Українські вченні зробили вагомий внесок у становленні й розвитку геоботаніки як науки й можуть використовуватись у практичному луківництві при створенні високопродуктивних агрофітоценозів на поліпшених природних кормових угіддях.

Становлення луківництва  в Україні має такі етапи:

Перший етап – друга половина ХІХ ст. - початок ХХ ст.. поділяється на два періоди:

Перший період – 60ті роки ХІХ ст. – 1886 рік – безсистемні  геоботанічні дослідження природних  кормових угідь шляхом спостережень і проведення експедицій.

Другий період 1886-1916рр. – проведення досліджень з агротехніки  багаторічних і однорічних трав Полтавською, Харківською та ін. дослідними станціями; з 1911 року проводила роботу з луківництва  Дублінська торфоболотна станція при  Львівському с.-г. інституті, а 1914 р. – Сарненська дослідна станція з освоєння боліт.

Другий етап – 1917-1941 роки – пов'язаний із заснуванням у с. Рудня Радовельської дослідної станції луківництва, а також Козаровицької науково-дослідної станції луківництва, Мало-Загорівської дослідної станції і розсадника по культурі багаторічних злакових трав. Пізніше роботи з луківництва, крім станцій, проводилися в Українських науково-дослідних інститутах: землеробства, ґрунтознавства, гідротехніки і меліорації, кормів, тваринництва, ботаніки Академії наук, а також державних університетах, сільськогосподарських вузах [17].

Третій етап – 1946 р. - до 2006 р. – подальший розвиток сітки дослідних установ і планові комплексні дослідницькі роботи з луківництва в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України під методичним керівництвом і фінансовим забезпеченням Української академії аграрних наук. В сучасних умовах науково-дослідні установи та їх вчені-луківники розробляють високотехнологічні, ресурсо- і енергозберігаючі технології створення і раціонального використання культурних сіножатей і пасовищ.

Значний внесок у  розвиток теоретичних і практичних засад луківництва в передвоєнні  роки й до кінця ХХ ст. зробив Український  науково-дослідний інститут землеробства (нині ННЦ «Інститут землеробства»  УААН) і його лабораторія луківництва, яка розробила та впровадила технології докорінного й поверхневого поліпшення природних кормових угідь та однією з перших в Україні вивчила  і впровадила у виробництво культурні  зрошувані пасовища, у тому числі  промислово-побутовими стічними водами.

Велика роль в  організації й проведенні системних  досліджень з луківництва в Україні  належить Інституту кормів УААН, створеному в 1973 р. Упродовж тривалого періоду він проводить фундаментальні й прикладні дослідження згідно проектів національної, науково-технічної програми “Кормовиробництво”, а також координує роботу 43 дослідних установ України з кормовиробництва й луківництва.

У другій половині ХХ ст. над вирішенням практичних питань луківництва працювали обласні  державні сільськогосподарські дослідні станції, зокрема Полтавська, яка  з 1938 по 1956 рр. була Українським філіалом Всесоюзного науково-дослідного інституту кормів. Лабораторія лук і пасовищ цієї установи розробила прийоми поліпшення заплавних лук Лісостепу й освоєння схилів балок під сіножаті й пасовища для освоєних типів рельєфу й ґрунтових відмін, що дає змогу одержувати на таких угіддях по 35-40 ц/га сіна, тобто в 5-6 разів більше порівняно з неполіпшеними. Станція також вивчила й рекомендувала виробництву технологію створення й ефективного використання на природних луках культурних пасовищ на природних луках.

На розвиток луківництва  в Україні значний вплив мали наукові праці таких видатних російських учених, як В.Р.Вільямс, котрий обґрунтував необхідність створення  сіяних сіножатей і пасовищ змінного використання; А.М.Дмитрієв уперше розробив класифікацію лук лісової зони, поглибив уявлення з біології й екології трав і видав перший підручник з  луківництва; В.М.Сукачов заклав основи геоботаніки й фітоценології; І.В.Ларін  розробив основи наукового луківництва  й пасовищного господарства, Т.О.Работнов та Ш.М. Агабаб’ян дослідили кормову цінність рослин природних сіножатей і пасовищ різних ґрунтово-кліматичних зон [17].

Як доведено дослідженнями  науково-дослідних установ і досвідом передових колгоспів та радгоспів, підвищення продуктивності сіножатей  і пасовищ на заплавних та низинних луках, осушення торфових та торфоболотних  грунтах,  а також на суходільних  луках можна добитися завдяки  поверхневому, а тим більше корінному  поліпшенню. Ці заходи дають змогу  набагато підвищити продуктивності сіножатей і пасовищ [5].

 

 

 

 

 

 

1.2.Класифікація луків

Луки – це рослинне угрупування з довгим періодом вегетації  багаторічних трав’янистих мезофітів, утворюючих більш або менш зімкнутий  травостій.

Луки класифікують за:

• географічним характером;
• господарським значенням;
• біологічно-екологічна характеристика.

Луки знаходяться  в різних географічних зонах,  їх характеристика залежить від кількості  весняних вод, рельєфу місцевості. Виділяють  такі класифікацію:

• Заплавні луки. Це луки, з нерівною поверхнею, які довгий час покриті водою.
• Суходільні луки. Луки з  нерівною поверхнею, які отримають малу кількість вологи на весні, та протягом всього вегетаційного часу.
• Низинні луки. Характеризуються вони великою, а іноді і через мірною кількістю вологи.
• Лісові луки. Це луки які займають площу по галявинам, вирубкам що зайняті трав’янистою рослинністю.
• Болота. Це територія, яка має надмірну зволоженість.
• Гірські луки. Луки які знаходяться в на більш менш рівних територіях гір [16].

За господарським значенням рослинність луків прийнято ділити на чотири групи:

• Злаки – визначають господарську якість  луків як сіножатних та пасовищ.
• Бобові – рослинність із родини бобові дуже цінні в складі рослинності луків. Зелена маса бобових порівняно з зеленою масою злакових мають більшу кількість білка.
• Різнотрав’я – включає в себе велику кількість родин, що різняться між собою за формою життя, висотою тощо.
• Осоки – це багаторічні рослини, які на відміну від злаків мають трьохгранні та не полі стебла [6].

За біологічно –  екологічною характеристикою лучні фітоцинози виділяють:

• Формую життя
• Висотою росту і характером облистяності
• Характером пагоноутворення  і кореневої системи
• Вимогою лучних трав щодо вологи, тепла, світла та повітря
• Характером грунту
• Характером поживних речовин та їх значення[4].