Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Ноября 2013 в 19:43, реферат
Бактерії- найпростіше побудовані організми, які можна побачити лише за великого збільшення під мікроскопом. Традиційно цим питанням займається ботаніка. Однак це прокаріоти, і разом з синьозеленими водоростями становлять царство Дроб’янки. Розміри бактерій значною мірою залежать від зовнішніх умов і коливаються до кількох мікрометрів. Довжина їх становить 1-10 мкм (рідко більше), ширина — 0,2—1 мкм. Більшість з них одноклітинні, але є й нитчасті багатоклітинні види.
Основна характеристика царства Дроб’янки………………….3
Бактерії ………………………………………………………………………….3
Синьозелені водорості………………………………………………….7
Опис деяких видів бактерій………………………………………………9
-архебактерії………………………………………………………………………9
-еубактерії………………………………………………………………………….9
-міксобактерії…………………………………………………………………….9
-спарохети……………………………………………………………………….10
-міксоплазми ………………………………………………………………….11
-віруси …………………………………………………………………………….11
Джерела ………………………………………………………………………….12
Фруктові тіла міксобактерії
Коли їжі не вистачає, міксобактерії створюють фруктові тіла, складені з сотень тисяч бактерій, де вони перетворюються на мікроспори, здатні витримувати періоди посухи та інших несприятливих умов. Цей процес контролюється багатьма хімічними сигналами, які вони виділяють. Ці фруктові тіла можуть набувати різних форм і кольорів, залежно від різновиду міксобактерій. Коли умови стають сприятливішими, ці спори перетворюються назад на паличкоподібних бактерій, які з одного фруктового тіла можуть уже сформувати велику групу, здатну для полювання. Подібні життєві цикли розвинуті серед певних амеб.
Спірохети
Спірохети – тип грам-негативних бактерій, які мають довгі клітини спіральної форми.
Вони відрізняються наявністю джгутиків, які рухаються вздовж тіла в периплазмі, між шаром пептидогліканів та зовнішньою мембраною клітини, так звані подовжні філаменти. Вони викликають обертальний рух тіла бактерії, який дозволяє спірохетам пересуватися з місця на місце. Більшість спірохет вільно-живущчі (не симбіонти чи патогени) і анаеробні, але є численні винятки.
Мікоплазми
Мікоплазма (Mycoplasma) — рід дуже маленьких бактерій, що не мають клітинної стінки. Належать до типу «Фірмік'юти» (Firmicutes), представники якого мають багато відмінностей від решти бактерій. Мікоплазми можуть бути паразитами або сапрофітами. Декілька видів — патогени людини, зокрема M. pneumoniae, який є одних з можливих збудників пневмонії та інших захворювань дихальних шляхів, і M. genitalium, яка, як вважається, викликає запальні хвороби статевих органів. Вони стійкі до антибіотиків, які спрямовані на порушення синтезу клітинної стінки, подібно до пеніціліну.
Віруси
Віруси — неклітинні форми живих організмів , які складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки, зрідка включаючи інші компоненти (ферменти, ліпідні оболонки тощо). Віруси займають екологічну нішу облігатних внутрішньоклітинних паразитів, розмножуючись тільки в живих клітинах, вони використовують їхній ферментативний апарат і переключають клітину на синтез зрілих вірусних часток — віріонів. Поширені всюди. Викликають хвороби рослин, тварин і людини. Існує декілька механізмів антивірусного захисту організму людини. Один із них — синтез інтерферону, протеїну, що бере участь в блокуванні розповсюдження вірусної інфекції між сусідніми клітинами. Розділ біології, що вивчає віруси називається вірусологією.
Віруси складаються з різноманітних компонентів:
серцевина — генетичний матеріал (ДНК або РНК). Генетичний апарат вірусу кодує від декількох (Вірус Тютюнової Мозаїки) до сотень генів (Вірус Віспи, більше 100 генів). Необхідний мінімум — гени, що кодують вірус-специфічну полімеразу та структурні білки.
білкова оболонка, що називають капсидом.
Оболонка часто побудована з ідентичних повторюваних субодиниць — капсомерів.
ДЖЕРЕЛА
1. Гудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.
2. Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. – К.: Либідь, 2001.
3. Reichenbach H (2001). «Myxobacteria, producers of novel bioactive substances». J Ind Microbiol Biotechnol 27 (3): 149-56.
4. M Dworkin and D Kaiser (eds) (1993) Myxobacteria II. American Society for Microbiology.
5. http://uk.wikipedia.org/
Информация о работе Царство Дроб’янки( еубактерії, міксобактерії, спірохети,мікоплазми,віруси)