Розробка та зміст бізнес-плану на прикладі ТОВ "Консіл"

2) бізнес-план має бути  функціональним, тобто містити лише  корисну інформацію, яка цікавить  або може цікавити читача. За  необхідності додаткова, пояснювальна, первинна інформація може бути  винесена в додатки (обсяг додатків  не обмежується);

3) бізнес-план має ґрунтуватися  на реалістичних припущеннях.  Прогнози та передбачення (як  найбільш "вразлива" частина бізнес-планування) мають бути обґрунтовані й  підкріплені посиланнями на тенденції  та пропорції розвитку галузі, на проведені дослідження ринку,  на досвід діяльності конкурентів  тощо. Довіра до бізнес-плану може  бути серйозно підірвана, якщо  заплановані в ньому відхилення  від середньо-галузевих показників не мають достатніх підстав;

4) бізнес-плану протипоказаний  зайвий оптимізм. Будь-яке припущення  в бізнесі дає "на виході" кілька результатів - від найгіршого  до найліпшого. У процесі бізнес-планування  треба орієнтуватися на найгірший  результат, створюючи в такий  спосіб певний запас "міцності" бізнесу;

5) бізнес-план має бути  легким для сприйняття, чітким  та логічним; таким, щоб у ньому  можна було швидко знайти потрібну  інформацію. Отже, у структурі бізнес-плану  треба виділяти розділи та  параграфи;

6) бізнес-план має забезпечувати  охорону конфіденційної інформації  про фірму та її діяльність. Для цього можна жорстко контролювати  сферу його розповсюдження або  скласти окремий додаток, який  міститиме всю конфіденційну  інформацію і буде доступний  тільки тим, кому треба таку  інформацію знати.

Існують також певні правила  технічного оформлення бізнес-плану. Вони передбачають:

наявність титульного аркуша;

наявність сторінки змісту;

розміщення резюме на початку  бізнес-плану;

розміщення в кінці  бізнес-плану додатків;

наявність приміток та посилань на джерела використаної інформації.

Форма титульного аркуша. На титульному аркуші зазначаються:

повна назва фірми;

адреса фірми;

телефон фірми;

прізвища (назви), титули, адреси, телефони власників (засновників) фірми;

відомості щодо характеру  та сфери бізнесу фірми;

відомості про загальні фінансові  потреби;

вказівка на конфіденційність бізнес-плану;

місяць та рік складання  бізнес-плану;

прізвища авторів бізнес-плану.

На титульному аркуші не повинно  бути зайвих подробиць.

Оформлення змісту. Бізнес-план треба поділити на розділи та параграфи. Тому за титульним аркушем наводиться зміст, який містить перелік розділів, параграфів, таблиць та іншого ілюстративного матеріалу, додатків.

Бізнес-план розпочинається з резюме. Резюме відкриває бізнес-план, але складають його тільки після  того, як написано основні розділи  бізнес-плану. Головне завдання резюме – показати, що підприємець добре усвідомлює основні положення бізнес-плану та здатний чітко й логічно їх викласти. Занадто детальне та великого обсягу резюме важко читати. Занадто стисле - може створити неадекватне уявлення про бізнес.

Резюме – це короткий (1-2 сторінки) огляд підприємницького проекту, його ключових, найбільш важливих та значущих аспектів, здатних привернути увагу потенційного інвестора та зацікавити його в подальшому детальнішому вивченні бізнес-плану.

Фактично резюме є гранично стислою версією бізнес-плану, не вступом до нього, а ніби "повідомленням  про наміри".

Складання резюме – важливий та відповідальний етап завершення роботи над бізнес-планом. Потенційні інвестори отримують багато різних підприємницьких проектів. Вони, як правило, спочатку читають резюме і, якщо воно їх не зацікавило, бізнес-план далі не розглядають. Тому резюме обов'язково:

1) має бути написане  так, щоб максимально зацікавити  в подальшому ознайомленні з  бізнес-планом;

2) має дати читачеві  достатньо чітке уявлення про  питання, детальніше розглянуті  в основній частині бізнес-плану.

На практиці резюме складають, використовуючи вже написану основну  частину бізнес-плану. З кожного  його розділу вибирають найбільш суттєві та "яскраві" аспекти  майбутнього бізнесу.

Орієнтовний перелік ключових аспектів бізнесу, які викладаються в резюме, такий:

опис концепції бізнесу, його можливостей, які забезпечуватимуть  переваги на ринку та стратегії їх реалізації;

відомості про цільовий ринок  бізнесу (основні споживачі, особливості  їх обслуговування, передбачувані обсяги продажу, частка ринку);

унікальні характеристики бізнесу, найсуттєвіші конкурентні переваги фірми, які мають місце або  будуть створені внаслідок реалізації розробленої стратегії;

відомості про компетенцію  й професіоналізм керівника фірми  та членів команди менеджерів;

основні передбачувані показники  фінансової діяльності фірми (прибутковість, період досягнення беззбитковості, термін повернення інвестицій тощо);

характеристика загальних  потреб у коштах, бажаної форми  їх отримання, порядку та напрямків  їх використання, форм повернення інвестору.

Резюме завершується особистою  оцінкою підприємцем шансів на успіх  його проекту.

Підрозділ, галузь, фірма  та її продукція опрацьовується в  бізнес-плані, щоб:

переконати читача в перспективності  галузі, до якої належить вибраний бізнес;

породити довіру до даного бізнесу описом переваг та особливостей його продуктів (послуг).

У структурі цього підрозділу, як правило, виділяють такі основні  складові:

1) сучасна ситуація та  тенденції розвитку галузі;

2) фірма, її продукти  і (або) послуги;

3) патенти, товарні знаки,  інші права власності на продукт  (послуги);

4) стратегія зростання  фірми.

Бізнес-план оцінюється інвесторами  за певними критеріями, одним з  яких є галузь, що до неї належить фірма або в котрій вона має  намір розпочати свою діяльність. Галузь із ринком, що швидко зростає, розглядається, звичайно, як сприятливіша для бізнесу. Тому цей підрозділ бізнес-плану  починається, як правило, зі стислого аналізу  стану справ у галузі. Для цього  необхідно:

навести загальні відомості  про поточний стан справ у галузі та тенденцій її розвитку;

стисло охарактеризувати нові для галузі продукти і ринки;

визначити нові чинники, які  можуть у перспективі позитивно  або негативно вплинути на розвиток галузі.

Важливе місце в бізнес-плані  належить опису продукту або послуги, яку передбачається запропонувати  майбутнім покупцям і заради виробництва  яких розроблено весь проект. “Керівництву фірми необхідно відповісти на питання: “В якій області ми хочемо діяти? ”  Відповідь має стосуватися як асортиментно-галузевого (“В якій галузі ми хотіли б діяти? ”), так і функціонального  аспекту (“Чи хочемо ми виробляти  продукцію, надавати послуги, бути торговим посередником тощо? ”) Вибір здійснюється на підставі оцінки фактичної та потенціальної  привабливості даної сфери, можливостей досягнення успіху в ній" [8, c.266-267].

Отже, в цьому випадку  необхідно чітко і лаконічно  відповісти на питання:

а) які потреби покликаний задовольнити продукт (послуга), що проектується до виробництва;

б) його особливості і відмінні якості, які змусять споживача  віддати йому перевагу перед товарами (послугами) конкурентів;

в) наявність патентів або  авторських свідоцтв, що захищають  особливості товару (послуги), що проектується, технології;

г) чи є наочне зображення товару, виробів, отриманих з допомогою  нових технологій (фотографії, малюнки);

д) яка приблизна оцінка реалізаційної ціни товару (послуги) і витрат, яких потребує його виробництво;

е) приблизна величина прибутку, яку буде давати кожна одиниця  товару;

ж) характеристика якості товару, переваги його дизайну, упаковки;

з) організація сервісу  товару (якщо це технічний виріб).

При розробці бізнес-плану  необхідно розробити товар, що помітно  відрізняється або високим рівнем якості при стандартному наборі параметрів, або нестандартним набором властивостей, які покликані зацікавити покупця.

Вибір найбільш вдалої для  підприємства стратегії залежить від  того, які можливості має підприємство. Якщо на ньому встановлено застаріле  устаткування, працівники мають невисоку кваліфікацію і немає технічних  новинок, але водночас не дуже висока заробітна плата та інші витрати  на виробництво, підприємство може орієнтуватися  на виготовлення дешевих товарів, не надто високої якості, призначених  для менш забезпечених (але звичайно багаточисельних) покупців.

І навпаки, якщо сировина та матеріали коштують підприємству дорого, але воно має непогане устаткування, чудові конструкторські доробки  або винаходи, а працівники мають  високу кваліфікацію, то можна спробувати досягти конкурентоздатності за рахунок організації випуску  товарів унікальних або з таким  високим рівнем якості, який надолужить в очах покупців чималу ціну.

Оцінка ринку збуту  – чи не найважливіша частина бізнес-плану. Невдача більшості комерційних проектів, що зазнали краху, була пов’язана саме зі слабим вивченням ринку й переоцінкою його місткості. Об'єм даного розділу повинен містити не більше за 5-6 сторінок машинописного тексту.

“Необхідність дослідження  ринку пов’язана зі складністю соціально-економічних  процесів, що відбуваються при взаємодії  основних ринкових категорій - попиту й пропозиції. Неможна однозначно й наперед визначати напрями  розвитку ринку в цілому й окремих  його параметрів: обсягів, асортиментної  структури, розмірів необхідного виробництва" [1, c.23].

Типовий процес дослідження  ринку включає в себе чотири етапи:

1. Визначення даних, які  дозволяють налагодити збут:

а) умови постачання, виробництва  і збуту продукції;

б) потенціал своїх можливих конкурентів (їх товари; якість продукції; зразкові ціни; умови продажу);

2. Визначення джерел отримання  інформації:

а) власні дослідження;

б) місцеві (регіональні, територіальні) торгові палати (асоціації підприємців).

3. Аналіз даних:

а) хто, чому, скільки, коли буде готовий купити товар (продукцію) в  найближчій і довгостроковій перспективі;

б) визначення приблизної реалізаційної  ціни власної продукції в умовах конкуренції.

4. Реалізація заходів,  що дозволяють використати ці  дані на користь підприємству.

Наступна частина  бізнес-плану – оцінка конкуренції.

На думку сучасних українських  економістів, “зростання продуктивності праці, насичення ринку наукомісткою, високотехнологічною й високоякісною продукцією, що спостерігається останніми десятиріччями, надали конкуренції як основній рушійній силі ринкової економіки нову якість” [10, c.124]. Про це пише й М. Портер: “…конкуренція в галузі виростає з фундаментальної економічної структури останньої і означає щось значно більше, ніж поведінка існуючих конкурентів" [12, c. 20].

Втім, аналізуючи конкуренцію  при складанні бізнес-плану, потрібно об'єктивно відповісти на питання:

1. Хто є найбільшим виробником  аналогічних товарів;

2. Як йдуть їх справи:

а) з об'єктами продажу;

б) з прибутками;

в) з впровадженням нових  моделей;

г) з технічним сервісом (якщо йдеться про машини або обладнання);

д) чи багато уваги і коштів приділяють вони рекламі своїх виробів;

3. Що являє собою продукція  конкурентів (основні характеристики; рівень якості; дизайн; думка покупців);

4. Який рівень цін на  продукцію конкурентів, у загальних  рисах (орієнтовно) їх політика  цін.

Однак потрібно оцінювати  конкурентів досить точно, інакше виникає  великий ризик набути репутацію  поганого підприємця. При розробці цього розділу бізнес-плану важливо  утриматися від такої помилки, як лакування дійсності. Автори бізнес-плану  повинні утриматися від спокуси  зменшувати або замовчувати переваги своїх конкурентів, проте випинати їх реальні чи уявні недоліки.

Аналізуючи своїх конкурентів, треба врахувати всі фактори, що впливають на попит покупців, не звужувати своє поле зору тільки найбільш помітними параметрами - ціною  й основними якісними характеристиками. Необхідно зрозуміти, що насправді важливо для майбутніх клієнтів і як можна задовольнити їх потреби для успіху підприємства.

Центральне місце  в стратегії будь-якої фірми займає стратегія маркетингу. Фірма для  того й існує, щоб поставляти свою продукцію на ринок. Розвиток фірми  та величина отримуваного прибутку залежать від того, наскільки повно й  ефективно вона задовольнятиме потреби  своїх клієнтів. Інші компоненти загальної  стратегії фірми (фінанси, виробництво, дослідження й розробки) мають  сприяти досягненню загальної мети маркетингу. Одночасно й сама стратегія  маркетингу має враховувати наявні ресурси фірми та поєднуватися з  іншими напрямками її діяльності.

У широкому розумінні стратегія  маркетингу – це система конкретних стратегій щодо вибору і формування:

1) цільового ринку фірми;

2) номенклатури та асортименту  продукції;

3) системи збуту та реалізації  продукції;

4) політики ціноутворення;

5) способів організації  рекламної кампанії;

6) політики підтримки продукції  фірми.

Розділ, присвячений стратегії  маркетингу, повинен бути змістовним, корисним і переконливим. Основне завдання - пояснити потенційним партнерам і інвесторам основні елементи свого плану маркетингу (цей документ використовується і для свого внутрішнього користування). Об'єм цього розділу бізнес-плану становить 3-4 сторінки машинописного тексту.

До основних елементів  плану маркетингу належать:

1. Схема розповсюдження  товарів:

а) через власні фірмові  магазини;

б) через оптові організації.

2. Ціноутворення:

а) методика визначення цін  на товари;

б) очікуваний рівень рентабельності на вкладені кошти.

3. Реклама:

а) методи організації реклами;

б) величина коштів, необхідних для реалізації реклами.

4. Методи стимулювання  продажу:

а) за рахунок розширення збуту;

б) за рахунок нових форм залучення покупців.

5. Організація післяпродажного обслуговування клієнтів (для технічних товарів);

а) методи організації служби сервісу;

б) величина необхідних для  цього фінансових ресурсів.

6. Формування громадської  думки про фірму і товари: розробка  методик, що дозволяють домагатися  хорошої репутації своїх товарів  і самої фірми в очах громадськості.

7. У разі реалізації  товару за кордоном бажано  навести відомості про оцінку  патентознавцями патентної чистоти  цих товарів в країнах їх  реалізації.

Бізнес-план як документ для  внутрішньофірмового користування має бути детальним планом виробничої діяльності. Це дає змогу розв'язати багато проблем фірми заздалегідь, на папері, раніше, ніж підприємець перейде до конкретних практичних дій.