Вітаміни

ВІТАМІНИ

Уперше з вітамінами зіткнувся  росіянин учений Лунін. Він провів експеримент  із мишами, розділивши їх на 2 групи. Одну групу він годував натуральним  незбираним молоком, а іншу тримав на штучній дієті, що складається з  білка-казеїну, цукру, жиру, мінеральних солей і води.

Через 3 міс. миші другої групи загинули, а першої залишилися здоровими. Цей  досвід показав, що крім живильних речовин  для нормальної життєдіяльності  організму необхідно ще якісь  фактори.

Трохи пізніше голландський учений Эйкман - лікар, що працював на острові, Ява звернув увагу на те, що серед населення, хто харчувався полірований очищеним рисом хворіли на захворювання зв'язаним із поразкою нервової системи - поліневрит. Ці ж випадки були відзначені у в'язниці, серед ув'язнених. Це захворювання було названо Бери-Бери. У 1911 році поляк Казимир Функ виділив зі шкірки рису речовина, яке попереджало захворювання Бери-Бери. Ця речовина містила аміногрупу і він його назвав вітамін (кручена - життя, амін - амін, тобто життєвий амін) . До теперішнього часу відомо більш 30 вітамінів. Деякі з них не містять аміногрупу, але за традицією вони теж називаються вітамінами.

Вітаміни - це низькомолекулярні біологічні активні речовини, що забезпечують нормальний плин біохімічних і фізіологічних процесів в організмі. Вони є необхідні складової їжі і роблять дію на обмін речовин у дуже малих кількостях. Добова потреба у вітамінах виміряється в міліграмах, мікрограмах. Деякі вітаміни можуть узагалі не синтезуватися в чи організмі синтезуватися в недостатніх кількостях і повинні надходити ззовні (добова потреба холіну - 1 г/доб, добова потреба в поліненасичених вищих жирних кислотах 1 г/доб) Вітаміни містяться в продуктах рослинного й тваринного походження, тому важливо знати вміст вітамінів у продукті. З харчових продуктів вітаміни виділяють використовуючи полярні й неполярні розчинники. Для кількісного визначення використовують флюорометричні, спектрометричні, титрометричні, фотоколориметричні методи. Для поділу вітамінів використовуються хромотаграфічні методи.

Усі вітаміни різноманітні по хімічній будові і властивостях. І їх розділяють на 2 групи по розчинності:

• водо-розчинні вітаміни - З, група В, і ін.
• жиро розчинні - А,Д,Е,К.

Вітаміни або називають латинськими  буквами (А,У,З,D) або хімічною назвою по авітамінозі який притаманні даному вітаміну.

Провітаміни - речовини, що за певних умов переходять у вітаміни (каротин, наприклад, переходить у вітамін  А, 7-дегідрохолестерин переходить у  вітамін Д3).

При нестачі вітамінів розвивається гіповітаміноз, а при відсутності їх розвивається авітаміноз. При надлишку вітамінів розвивається гіпервітаміноз.

Причини авітаминозів:

1. При дефіциті вітаміном у їжі
2. При порушенні процесу усмоктування вітаміном у кров, при захворюванні кишечнику
3. При порушенні механізмів, що лежать в основі дії вітаміном на клітку (при вагітності)
4. При ряді професійних захворювань - у водіїв, робітники гарячих цехів, і т.д. коли потрібно більше вітамінів чим у звичайних умовах.
5. Біологічна роль вітамінів - вплив на функції ферментом. Велика частина вітамінів у виді чи коферментів кофакторів входить до складу ферментом.

Антивітаміни - структурні аналогія вітамінів, що блокують рецептори вітаміном (параамінобензойна кислота, наприклад, потрібна для нормального росту мікроорганізмів кишечнику. Антивітаміном для неї є парааміносаліцилова кислота - ПАСК. ПАСК є конкурентом інгібітором і блокатором рецептором ПАБК. Ця властивість використовується у фармакології для створення і пошуку препаратів - сульфаніламідів, які придушують ріст чужорідної флори, шляхом інгібування параамінобензойних рецепторів).

ВІТАМІН У1 (ТІАМІН, АНТИНЕВРИТНИЙ)

Особливості хімічної структури: має 2 кільця — піримідинове й імадозольне. Біологічна активність У1 зв'язана з імідазольним кільцем.

Фізико-хімічні властивості.

Кристалічний препарат у вигляді безбарвних голок, добре розчинний у воді, крижаній оцтовій кислоті, етиловому спирті. Стійкий у кислому середовищі при температурі 140 градусів. Кислі розчини вітаміну В1 можна стерилізувати. При варінні їжі вітамін може руйнуватися (чи при перебуванні в лужному середовищі) або вимиватися у воду. Під дією окислювачів У1 переходить у тіохром, що легко визначити по інтенсивній синій флюоресценції. Реакція покладена в основу кількісного визначення вітаміну В1. стійкий до ультрафіолетових променів. У природі розповсюджений широко. Більше всього в рослинних продуктах. Особливо багато в сухих харчових і пивних дріжджах, у неочищеному рисі, борошні, горосі. У тваринних продуктах - у печінці, нирках, серці, головному мозку.

Кофермент вітаміну В1 - тіамінпирофосфат (ТПФ) і тіаміндифосфат (ТДФ).

Фосфорований препарат - кокарбоксилаза. Кокарбоксилаза широко використовується в клінічній практиці - у терапії інфаркту міокарда для збільшення метаболічної активності міокардіоцитів.

Добова потреба складає 2-3 мг.

ТПФ чи ТДФ входять до складу 3 ферментів:

• піруватдегідрогеназа, що каталізує окисне декарбоксилування пировиноградної кислоти у вуглеводному обміні.
• Альфа-кетоглютаратдегідрогеназа. Каталізує окисне декарбоксилування альфа-кетоглютарової кислоти
• транскетолаза-фермент пентозного циклу (пентозофосфатного). Здійснює перенос гликоль-альдегидного радикала від кетоцукрів на альдоцукру

У1 є інгібітором ферменту - холінестерази, яка розщеплює медіатор ЦНС ацетилхолін.

Ознаки авітамінозу ( хвороба Бери-Бери):

• Дегенеративні процеси в периферичних нервах, що супроводжується парезами, парестезіями.
• Порушення серцевої діяльності (патологічна гіпертрофія шлуночків серця, тахікардія, ознаки дистрофічної поразки міокарда - виснаження стінок міокарда виникає у важких випадках)
• Порушення у водяному обміні (гідроторакс, асцит, набряки нижніх кінцівок)
• Порушення секреторної й моторної функції ЖКТ
• Порушення діяльності ЦНС, що у важких випадках може виявлятися як деменція.

Таким чином, для простоти запам'ятовування всі симптоми можна позначити як три Д: дистрофії, дегенерація, деменція.

ВІТАМІН У2 (6,7-ДИМЕТЛ, 9-РИБИТИЛИЗОАЛЛКСАЗИН), РИБОФЛАВІН.

Добре розчинний у воді. Жовтокристалічне забарвлення. Руйнується при опроміненні ультрафіолетовими променями. Водяні розчини володіють жовто-зеленої флюоресцуючим забарвленням, що може використовуватися для кількісного визначення вітаміну в тих чи інших продуктах.

Молекула рибофлавіну має окислювально-відновні властивості, приєднуючи 2 атоми водню, відновлюється в безбарвну лейкосполуку.

Широко розповсюджений у природі. У тваринних продуктах - печінка, бруньки, серце, молочні продукти. У  рослинних продуктах - пивні дріжджі (Пийте пиво спокійно і з насолодою  і будете здорові!)

Добова потреба 2-4 мг.

Участь в обміні речовин: рибофлавін всмоктуючи в кишці, піддається фосфоруванню й утворить 2 коферменти:

• флавинмононуклеотид (ФМН)
• флавинаденилдинуклеотид (ФАД)

Працюють ці коферменти в складі флавинових ферментів - дегідрогеназ, редуктаз. Цитохроморедукази й сукцинілдегідрогеназа беруть участь у процесі тихорєцького подиху, будучи переносниками іонів водню.

Гіпо й авітаміноз вітаміну В2:

1. Анемія-зниження кількості гемоглобіну й еритроцитів на одиницю маси крові.
2. Неврологічні розлади (м'язова слабість, пекучі болі в ногах, атаксія - порушення ходи, гіпокинезії - сповільнення руху, неможливість швидко зробити рух).

Зупинка росту волосся, а внаслідок  цього випадання волосся.

Васкуоляризація (проростання грубих судин у роговицю спричиняє її помутніння й зменшення гостроти зору) і запалення роговиці - кератит, катаракти (помутніння кристалика, не можна забувати, що в лікуванні будь-якої катаракти необхідно вводити в організм вітаміни групи В і особливо В2, тому що вони поліпшують процеси метаболізму в кристалику і перешкоджають подальшому розвитку захворювання) .

Запалення слизуватої оболонки ротової  порожнини, губ, ясен.

Дегенерація мієлинової оболонки периферичних нервів, що супроводжується паралічем нижніх кінцівок.