Сумчасті ссавці

Сумчасті ссавці

До сумчастих ссавців належить лише один ряд - Сумчасті. Самки цих тварин мають шкірну сумку на череві (звідки й походить назва ряду), куди відкриваються протоки молочних залоз.

Переважна більшість сумчастих, а їх відомо понад 250 видів, поширена в Австралії, Тасманії та Новій Гвінеї. Певні види сумчастих живуть у Південній Америці, і лише один вид (північно-американський опосум) поширений у Північній Америці. Сумчасті мешкають у різних умовах: багато з них є наземними тваринами (наприклад, кенгуру, сумчасті тушканчики) або живуть на деревах (сумчастий ведмідь, або коала, сумчаста летяга), деякі види мешкають у водоймах (як-от, водяний опосум) або під землею (сумчастий кріт). Серед сумчастих є комахоїдні, хижі та рослиноїдні види. Розміри сумчастих від 10 см (сумчаста миша) до 3 м (великий сірий кенгуру) завдовжки.

 Американські опосуми - мешканці лісів, живуть на деревах. Мають довгий чіпкий хвіст, який використовують під час лазіння по деревах. Живляться опосуми гризунами та їхніми яйцями, комахами, рештками тварин, грибами, рослинами. Активні переважно вночі.

До хижих сумчастих належать сумчасті миші та сумчасті куниці. Сумчасті миші живляться безхребетними тваринами, а також ящірками та гризунами. Вони добре лазять по деревах і мешкають у ґрунті, дуплах дерев, тріщинах скель тощо. Сумчасті куниці нагадують звичайних куниць: вони мають тонку морду та довгий пухнастий хвіст. Вони живуть на деревах, а свою здобич (комах, ящірок, пташок, дрібних ссавців тощо) вистежують і захоплюють у стрибку.

 Кенгуру - травоїдні тварини, здатні пересуватися стрибками до 1,5 м завдовжки. Їхні передні кінцівки короткі, проте задні кінцівки та хвіст розвинені добре. Кенгуру здатні розвивати швидкість до 50 км за годину. Від ворогів кенгуру захищаються, спираючись на хвіст і завдаючи сильних ударів задніми кінцівками.

Коала, або сумчастий ведмідь, мешкає у Південній Австралії і зовні нагадує іграшкового плюшевого ведмедика. Ці тварини активні вночі, а вдень нерухомо сидять на деревах, обхопивши гілки передніми кінцівками з міцними гострими кігтями. Живляться коали листками та молодими пагонами певних видів евкаліпту, споживаючи їх за один день понад 1 кг. М'ясо коал неїстівне для інших тварин, і єдиним їхнім ворогом є людина, яка полює на коал заради хутра. Так, на початку XX сторіччя цей вид перебував на межі зникнення, і лише завдяки енергійним заходам уряду та громадськості Австралії його вдалося врятувати. Нині 21 вид сумчастих ссавців занесено до Міжнародної Червоної книги.

Ссавців, у яких добре розвинена плацента, відносять до плацентарних.

Ряд Комахоїдні

Це їжаки, кроти, землерийки та багато інших. Зуби всіх представників цього ряду майже подібні за будовою, оскільки здобич (це переважно різні безхребетні тварини, звідки й походить назва ряду) вони заковтують цілком. Півкулі переднього мозку невеликі, без звивин, і, порівняно з іншими представниками класу, мають невеликий об'єм. Передній відділ голови має форму короткого хоботка, на якому ростуть довгі чутливі волосини.

Представники цього ряду - тварини дрібних і середніх розмірів (тіло завдовжки до 50 см), до нього належать найдрібніші види ссавців (наприклад, карликова білозубка, тіло якої завдовжки 3,8 см). У багатьох видів комахоїдних добре розвинені пахучі залози, за допомогою яких вони захищаються від ворогів.

Комахоїдні заселили різні середовища: наземне, ґрунтове, водне. Їжаки вкриті голками - видозміненими волосками. У разі небезпеки їжаки згортаються в колючий клубок завдяки добре розвиненим підшкірним м'язам. При цьому голки надійно захищають тіло тварини від ворогів. Звичайно їжаки активні вночі, живляться безхребетними, іноді дрібними хребетними тваринами, а також яйцями птахів. Вони здатні поїдати отруйних змій (наприклад, гадюк) без шкоди для свого здоров'я. Взимку їжаки впадають у сплячку. В Україні поширені види їжаків: звичайний і вухатий. Характерною ознакою вухатого їжака є великі вушні раковини, які й зумовили назву виду.

Землерийки - дрібні тварини, зовні дещо схожі на мишей. На відміну від їжаків, вони активні протягом майже всієї доби, бо потребують значної кількості їжі (маса з'їденої за добу здобичі може втричі перевищувати масу тіла самої тварини). Живляться землерийки здебільшого безхребетними тваринами, іноді дрібними мишоподібними гризунами та насінням рослин. У зволожених місцях живуть бурозубки, у посушливих - білозубки, а біля водойм - водяні землерийки, або кутори.

Кроти - типові мешканці ґрунту, пристосовані до життя у норі. У зв'язку з риючим способом життя вони мають компактну форму тіла, копальні передні кінцівки у формі широких коротеньких лопаток, щільне хутро. Органи зору розвинені слабо, часто сховані під складками шкіри. Проте нюх і слух дуже тонкі. В Україні поширений кріт звичайний. Він риє у ґрунті складні системи підземних ходів на глибині від 2 см до 60 см, у яких збирає їжу. При цьому він викидає ґрунт на поверхню, утворюючи характерні купи - кротовини Живиться ґрунтовими безхребетними (дощові черви, личинки та дорослі комахи тощо).

Хохуля звичайна - дуже рідкісний звір, якого занесено до Червоної книги України та Міжнародної Червоної книги. В Україні хохуля зрідка трапляється на території Сумської та Луганської областей. Хутро цієї тварини високо цінується, з чим пов'язане повне знищення їх на початку XX сторіччя. Хохуля веде напівводний спосіб життя, має між пальцями плавальні перетинки. Живиться переважно безхребетними тваринами, інколи - рослинами та рибою.

Ряд Рукокрилі

єдина група ссавців, пристосована до активного польоту.

У них від верхівки другого пальця передніх кінцівок до хвоста вздовж тулуба тягнеться складка шкіри, що слугує крилом. Пальці передньої кінцівки (крім нижнього першого) значно видовжені. Подібно до птахів, у рукокрилих утворюється кіль грудини та добре розвинені грудні м'язи, які забезпечують рухи крил. Політ дуже маневрений.

Рукокрилі ведуть нічний спосіб життя. Зір у них розвинений погано, проте слух дуже тонкий. Більшість видів здатна до ехолокації.

Ехолокація - здатність тварин виробляти звукові сигнали високої частоти і сприймати звуки, відбиті від перешкод.

 Це дає змогу рукокрилим орієнтуватися під час польоту, а також добувати їжу в повітрі. Для кращого сприйняття звукових сигналів у рукокрилих добре розвинені вушні раковини. Навіть втративши зір, тварина завдяки ехолокації добре орієнтується під час польоту. Вдень ці тварини ховаються на горищах, у дуплах і в печерах. Узимку деякі види впадають у сплячку, деякі мігрують в інші краї. Відомо близько 1000 видів.

Крилани поширені у тропічних країнах Азії, Африки, Австралії. Живляться рослинною їжею, зокрема плодами, чим можуть завдавати шкоди садівництву. Здатність до ехолокації незначна, але добре розвинені зір і нюх. Представник - летючий собака, або калонг.

Кажани здатні до ехолокації. Живляться здебільшого комахами, але є хижі види та кровососи (вампіри). Оселяються переважно у печерах, шахтах, дуплах дерев, на горищах будівель.

Вампіри трапляються у Південній та Центральній Америці. Різці їхньої верхньої щелепи мають загострений край, яким вони розрізають покриви тварин або людини і злизують кров, що виступає. Слина вампірів містить речовини, які запобігають зсіданню крові (ранка тривалий час кровоточить), а також знеболювальні речовини, завдяки чому їхні укуси маловідчутні. Вампіри завдають шкоди тваринництву, оскільки на місці ранки на тілі тварин можуть виникати запалення. Крім того, вони переносять безліч інфекційних захворювань, наприклад сказу.

В Україні налічують 22 види кажанів: підковоноси (мають на морді шкірясті утворення, що нагадують підкову), вечірниці, нічниці, нетопирі, довгокрил звичайний тощо). Живляться кажани з фауни України виключно комахами, тому є корисними тваринами. Частина видів взимку впадає у сплячку, частина - мігрує. Живуть кажани до 20 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Різноманітність ссавців