Сучасний стан i перспективи розвитку галузi технологiчного виробництва яловичини

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ БІОТЕХНОЛОГІЇ  ТА ЗДОРОВ’Я ТВАРИН

 

Біотехнологічний факультет

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему: “Сучасний стан i перспективи розвитку галузi технологiчного виробництва яловичини.”

 

 

 

 

 

Виконала: студентка 

Групи БТ-2-08

Земелько I.

 

 

 

Дніпропетровськ 2012

Змiст

Вступ

1. Сучасний стан розвитку галузi виробництва яловичини
2. Галузь м’ясного скотарства

Висновки

Список лiтератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Наукові основи вирощування і відгодівлі великої рогатої худоби. Подальше зростання темпів виробництва і поліпшення якості яловичини можливі лише на основі впровадження інтенсивних машинних технологій. Основну кількість яловичини (більше 98%) в Україні одержують за рахунок забою худоби молочних та комбінованих порід. Тварини чорно-рябої, симентальської, червоної степової, українських чорно- і червоно-рябої молочних порід та їх помісі з іншими мають досить високий генетичний потенціал м’ясної продуктивності і при інтенсивному вирощуванні та відгодівлі досягають у 15-18-місячному віці живої маси 400-450 кг і більше.

Проте у більшості господарств  генетичний потенціал м’ясної продуктивності тварин реалізується лише на 50-60%, оскільки умови утримання, а особливо годівлі, не відповідають їх потребам. Дуже чутливі до несприятливих умов годівлі і утримання молоді, здатні до інтенсивного росту, тварини.

Необхідно пам’ятати, що з віком  інтенсивність білкового обміну та здатність тканин і органів  синтезувати білкові речовини у  тварин знижується, що зумовлено зміною діяльності ендокринних залоз, нервових регуляцій, а також зменшенням активності ферментних систем організму.

Вирощування молодняку на м’ясо може бути інтенсивним, помірним та екстенсивним. Залежно від породи і віку при реалізації молодняку можна рекомендувати такі орієнтовні плани їх росту. Враховуючи анатомо-фізіологічний розвиток тварин і запропоновані плани росту по більшості технологічних рішень, які сьогодні можна застосовувати у практиці, весь виробничий процес поділяють на три або чотири періоди: молочний, післямолочний, період інтенсивного (напівінтенсивного або екстенсивного) росту та відгодівля.

У господарствах із недостатньо  стабільною кормовою базою, а також  з великими площами природних  кормових угідь можна застосовувати  екстенсивне вирощування молодняку  на м’ясо. Вирощування молодняку, особливо за екстенсивної системи, закінчується, як правило, відгодівлею.

 

 

 

 

 

1. Сучасний стан розвитку галузi виробництва яловичини

 

Тваринництво розглядається  як стратегічно важлива галузь у  загальній структурі сільськогосподарського виробництва, де його частка становить  близько 40% у валовому виробництві. На нього також покладається виконання  й соціальної функції: значна кількість сільських мешканців мають робочі місця, що зменшує соціальну напругу на селі.

Споживання продуктів  тваринного походження на сьогоднішній день ще не відповідає фізіологічним  нормам харчування, визначеним Міністерством  охорони здоров’я України, адже раціон харчування українців не збалансований за вмістом повноцінного харчового білка.

Порівняння фактичного і необхідного споживання продукції тваринництва дає змогу розрахувати загальну потребу в продуктах харчування для населення України. При цьому найбільший дефіцит до встановлених нормативів маємо щодо споживання молока та м’яса, особливо яловичини і свинини. За даними Державної служби статистики України, в 2011 р. порівняно з 2010 р. споживання продуктів тваринного походження з розрахунку на одну особу дещо зменшилось: молока на 1,5 кг, м’яса всіх видів на 0,9 кг (завдяки зменшенню споживання ялови- чини на 0,5 кг, птиці — на 1,2 та збільшенню споживання свинини на 0,9 кг). Такі зміни у споживанні практично не вплинули на якісний склад харчування продукції тваринного походження, і загальна калорійність споживання продукції тваринного походження у 2011 р. порівняно з 2010 р. збільшилась на 1,8 Мкал та білка — на 1,5 кг унаслідок збільшення споживання свинини та яєць. Найближчим часом повною мірою забезпечити потреби населення в тваринницькій продукції є складним завданням у силу різних причин, у першу чергу через складнощі щодо відновлення поголів’я великої рогатої худоби.

Станом на 1 січня 2012 р. у  господарствах усіх категорій нараховувалось 4471,4 тис. гол. великої рогатої худоби, у тому числі 2588,8 тис. корів. Однією з проблем у сфері нарощування поголів’я великої рогатої худоби є те, що понад 66% поголів’я худоби (у тому числі 77,6% корів) перебуває у дрібнотоварних господарствах населення, а це потребує особливої уваги під час проведення селекційно-племінної роботи та ветеринарно-профілактичних заходів.

Слід відзначити, що за два  останні роки намітилась позитивна тенденція щодо нарощування обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій завдяки збільшенню виробництва сільськогосподарськими підприємствами . Це відбувається у результаті концентрації поголів’я та спеціалізації виробництва, а також використання сучасних технологій виробництва.

Також за цей період у  сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності спостерігається підвищення продуктивності дійного стада, несучості птиці, середньодобових приростів, від-творення стада. Так у 2011 р. порівняно з 2010 р. надій на корову збільшився на 3,58% і становить 4125 кг, вихід приплоду телят на 100 корів сягає 73 гол.

Враховуючи, що особисті селянські господарства у загальному виробництві молока та м’яса є основними виробниками (молока — 80%, м’яса — до 48%) і ще тривалий час такими залишатимуться у забезпеченні ринку молока сировиною, з боку держави передбачено різні заходи їхньої підтримки, зокрема надання фінансової допомоги для закупівлі доїльного обладнання й передачі його домогосподарствам, які утримують трьох і більше корів. Це сприятиме зростанню кількості таких господарств, які утримують трьох і більше корів з продуктивністю 5000 кг від 3 до 5–6%.За таких умов основним резервом забезпечення населення продуктами харчування згідно з раціональними нормами споживання є підвищення рівня виробництва шляхом нарощування продуктивності тварин. Розв’язання зазначеної проблеми потребує здійснення низки заходів з упровадження новітніх технологій виробництва продукції тваринництва та підвищення ступеня реалізації генетичного потенціалу тварин.

Реалізація генетичного  потенціалу наших основних продуцентів м’яса, а саме м’ясної птиці-бройлерів, свиней і великої рогатої худоби, а також генетичний потенціал тварин у нашому молочномускотарстві та у вівчарстві використовується не на повну потужність. Як результат, його реалізація у свинарстві становить 48%, у вироб-ництві молока — 58,9, яловичини — 54%.

Отже, переважна частина  показників реалізації генетичного потенціалу коливається на рівні 50% тих показників, яких досягла українська наука. Тільки у бройлерному виробництві його реалі-зація досягає рівня 77% у результаті запровадження інтенсивних технологій вирощування птиці на сучасних птахофабриках, що були реконструйовані або збудовані за останні роки.Як показують попередні розрахунки, реалізація 85% потенціальної продуктивності тварин за існуючого поголів’я дасть змогу довести рівень забезпечення м’яса на одну людину до 73 кг, збільшивши його на 26,5% до фактичних показників 2011 р., у тому числі яловичини — 18%, свинини — 47, м’яса птиці — 14, виробництво молока збільшиться на 30,8%.

Основні причини недоотримання  продукції скотарства, свинарства і вівчарства пов’язані з недоліками в дотриманні технологічних умов, особливо годівлі та захисту тварин. У структурі кормів, витрачених на годівлю тварин у сільськогосподарських підприємствах, лише для птиці відсоток комбікормів сягає 85,3 . Із 117,7 млн ц к. од. концентрованих кормів, необхідних тваринницьким господарствам в Україні, лише 48,4 млн ц (41,1%)  тварини отримують у вигляді комбікормів.

 

 

Галузь м’ясного скотарства

Галузь м’ясного скотарства є однією з найбільших і конкурентоспроможних серед галузей тваринництва, так як забезпечує суспільство такою продукцією, як яловичина і шкіряна сировина. Крім того, слід відмітити галузь м’ясного скотарства як основне з джерел надходження органічних добрив для рослинництва.

 Яловичина має високі показники якості,  оскільки характеризується оптимальним співвідношенням білка та жиру (1:0,8-1).  Засвоюваність яловичини досягає 95%.  В залежності від ступеня вгодованості тварин енергетична цінність м’яса ВРХ коливається в межах 5-12,6 МДж (1200-1300 ккал). Проте тенденції, які можна спостерігати у виробництві яловичини, що склалися у останні роки, свідчать не на користь її розвитку,  і становлять реальну загрозу продовольчій безпеці України.  В перспективі виробництва яловичини державою були прийняті ряд документів,  які направлені настабілізацію галузі м’ясного скотарства,  а далі відповідно – збільшення виробництва яловичини в цілому. Стратегічні завдання розвитку галузі на наступні роки викладені у Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015  року та Постанові Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо активізації роботи з розвитку тваринництва».  Згідно з цими документами необхідно довести виробництво м’яса до 4  млн.  т,  споживання м’яса на одну особу – 82  кг на рік,  а також збільшити обсяги експорту продовольчих і непродовольчих товарів тваринного походження, збільшити обсяги інвестицій в галузь, досягти рівня рентабельності галузі не менше 5 % [2; 3].

Проте з даних табл. 1 видно, що виробництво яловичини перевищувало у 1990 році 1986 тис. тонн яловичини і  телятини, а в 2010 році склало лише 428 тис. тонн, тобто виробництво скоротилося на 1558,0 тис. тонн або на 78,4 %.  При цьому можна побачити,  що основний обсяг яловичини виробляють господарства населення, а не сільськогосподарські підприємства; так, у 2010 році у господарствах населення було вироблено понад 75 % продукції,  тоді як у сільськогосподарських підприємствах – лише 25%. Якщо порівняти з попередніми періодами,  наприклад з 2000  роком,  то можна побачити,  що у сільськогосподарських підприємствах вироблялося 305,0  тис.  т яловичини,  а в 2010  році обсяг виробництва склав 105,0 тис. т, що на 200 тис. т менше. Що ж до господарств населення, то у 2000 році обсяг виробництва яловичини досяг 449 тис.  т, а в 2010 році виробництво даної продукції у цій категорії господарств зменшилась на 126,0 тис. т .

Основним чинником зменшення  виробництва м’яса залишається  зменшення поголів’я великої рогатої худоби, яке з року в рік постійно скорочується. В 1990 р., за даними табл. 2, поголів’я ВРХ в Україні складало 16245,0 тис. голів, а в 2010 році складає 1863,0 тис. голів, тобто 11,5 % до 1990 року. А порівняно з 2000 роком поголів’я ВРХ скоротилось на 2603,0 тис. голів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 Для розвитку галузі  м’ясного скотарства особливу увагу слід приділити регіональним особливостям та природнокліматичним умовам. Так,  в своєму дослідженні О. М. Окопний зазначає, що повинні бути розроблені й реалізовані для кожного регіону системи ведення тваринництва, які б забезпечували його ефективність і конкурентоспроможність [8, с. 8-14].    

Головними напрямами вирішення  проблеми щодо збільшення виробництва  яловичини є:

–збільшення поголів’я  великої рогатої худоби шляхом стимулювання закупівлі племінної худоби, насамперед у вітчизняних племінних господарствах;

–покращення структури та якості кормового раціону;

–розвиток галузі м’ясного скотарства на базі господарств у складі великих корпоративних структур,  здатних використовувати технології на інноваційній основі та спрямовувати виробництво в напрям високоякісної продукції та її експорт;

–стимулювання попиту на м’ясо великої рогатої худоби за допомогою удосконалення механізму ціноутворення;

–забезпечення зв’язку  між виробництвом та реалізацією яловичини;

–залучення іноземних  інвестицій для збільшення виробництва.

Саме виконання вищенаведених  завдань дозволить вивести галузь м’ясного скотарства з кризи, вивести рівень споживання продукції скотарства відповідно до нормативно обґрунтованих норм.

 

 

 

 

 

 

Список  лiтератури

 

1.  Технологія виробництва  продукції тваринництва : [підручник] / [Бусенко О. Т., Столюк В. Д., Могильний О. Й. та ін.] ; за ред. О. Т. Бусенка. – К. : Вища освіта, 2005. – 496 с.

2.  Державна цільова  програма розвитку українського  села на період до 2015 року // Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року №1158. – К., 2007 – 71 с.

3.  Про заходи щодо  активізації роботи з розвитку  тваринництва // Постанова Кабінету  Міністрів України від 20  серпня 2008  року № 729 [Електронний ресурс]. –  Доступ до ресурсу :

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/729-2008-%D0%BF

4.  Статистичний щорічник  України за 2010  рік /  За ред.  О. Г. Осауленка. –К. :  ТОВ «Август Трейд », 2011. – 560 с.

5.  Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. –  Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua.

6.  Ціни, витрати, прибутки  агро виробництва та інфраструктури  продовольчих ринків / За ред. О. М. Шпичака. – К. : АЕ, 2000. – 585 с.

7.  Про затвердження  розмірів бюджетної тваринницької дотації на 2011  рік //  Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011  року № 182 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/182-2011-%D0%BF

8.  Окопний О. М.  Відродження  тваринництва в Україні та  напрями його розвитку / О. М.  Окопний // Економіка АПК. –  2003. – № 5. – С. 8-14.