Охорона праці

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………..………….........3

3.1. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту

від            шуму в кабінеті №3 відділу державних  соціальних допомог 

пільг та компенсацій  управління праці та соціального захисту

населення Кривоозерської РДА…………………………………………...5

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….... 11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. Людина здійснює свою життєдіяльність у навколишньому середовищі, яке складається із природного і штучного, створеного людьми у процесі розвитку, тобто техносфері (виробництво, транспорт, побут). Однією із складових техносфери є виробництво, де людина здійснює свою трудову діяльність і постійно знаходиться під впливом вражаючих, небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища.

В умовах техносфери негативні впливи обумовлені елементами техносфери (машини, споруди, технології і т. д.) та діями  людей.

Основні законодавчі акти з охорони  праці: Закон України “Про охорону праці”, Кодекс законів про працю, Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Закон України “Про пожежну безпеку”, Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”, Закон України “Про основи національної безпеки України”, Закон України  “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, Закон України   “Про правові засади цивільного захисту”, Закон України  “Про дорожній рух”.

Основні положення Закону України “Про охорону праці”. Дія даного закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці. Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві, відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я, відшкодування моральної шкоди тощо.

Сучасний розвиток техніки, оснащення робочих мість потужними і швидкими машинами і механізмами призводить до того, що людина постійно піддається впливу шуму. Підвищення рівня шуму та вібрації на робочих місцях надає шкідливий вплив на організм людини. У результаті тривалого впливу шуму порушується нормальна діяльність серцево-судинної і нервової системи,  травних і  кровотворних  органів,        розвивається       професійна 

приглухуватість, прогресування  якої може привести до повної втрати слуху, тому дуже важливо знати як запобігти  ураженню шумом та покращити продуктивність своєї  роботи.

Метою роботи було визначення рівня шуму у приміщенні(кабінеті№5) управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської РДА.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.1. Методи та засоби колективного та індивідуального захисту

від шуму в  кабінеті №3 відділу державних соціальних допомог пільг та компенсацій управління праці та соціального захисту населення Кривоозерської РДА.

Характерною особливістю сучасного  виробництва є застосування різноманітних, технологічних процесів, складних за своєю фізико-хімічною основою, використання нових технологічних матеріалів, які недостатньо вивчені з погляду негативного їх впливу на людину і середовище.

На деяких підприємствах інтенсивно використовуються високотоксичні, легкозаймисті  речовини, різноманітні випромінювання; технологічні процеси часто супроводжуються значними рівнями шуму, вібрації, ультра- та інфразвуку. Значна кількість робіт виконується в умовах запиленості та загазованості. У той же час в усіх галузях діяльності людини здійснюється інтенсивна комп’ютеризація, яка теж супроводжується наявністю негативних факторів, що впливають на здоров’я людини [3 с. 45].

Шум – це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають  сприйняттю корисних сигналів і негативно  впливають на людину. Фізична сутність звуку – це механічні коливання пружного середовища (повітря, рідини). Під час звукових коливань утворюються області зниженого і підвищеного тиску, що діють на слуховий аналізатор                            (мембрану вуха) [5 с. 77].

Основними фізичними характеристиками звуку є: частота f (Гц), звуковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила звуку І (Вт/м2), звукова потужність (Вт) тощо. Швидкість поширення звукових хвиль в атмосфері при 20о С складає 344 м/с. Як було сказано раніше у розділі 2, органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються органами слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц – інфразвуки, з частотою вище 20 000 Гц – ультразвуки.

Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, називається порогом чутливості. У різних людей він різний, і тому умовно за поріг чутливості приймають звуковий тиск, який дорівнює 2 ґ 10-5 Н/м2 (ньютон на метр квадратний) при стандартній частоті 1 000 Гц. При цій частоті поріг чутливості Іо = 10 – 12 Вт/м2, а відповідний йому тиск Ро = 2 ґ 10-5 Па. Максимальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати болючі відчуття, називається порогом болісного відчуття, рівним 102 Вт/м2, а відповідний йому звуковий тиск Р = 2 ґ 102 Па.

Зміни інтенсивності звуку і  звукового тиску, що чує людина, величезні  і складають відповідно 1014 і 107 разів, тому оперувати такими великими числами  незручно. Таким чином, для оцінки шуму прийнято вимірювати його інтенсивність  і звуковий тиск не абсолютними фізичними величинами, а логарифмами відношень цих розмірів до умовного нульового рівня, що відповідає порогові чутливості стандартного тону, частотою 1 000 Гц. Ці логарифми відношень називають рівнями інтенсивності і звукового тиску, виражені в белах (Б). Одиниця виміру “бел” названа іменем винахідника телефону А. Белла (1847–1922). Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти зміни рівня інтенсивності звуку на 0,1 Б, то для практичного використання більш зручнішою є одиниця в 10 разів менше – децибел (дБ).

Якщо значення гучності звуку (інтенсивності) перевищує 60 – 80 дБ, то такий шум  уже може шкідливо впливати на здоров’я людини: підвищувати кров’яний тиск, викликати порушення ритму серця, створювати значне навантаження на нервову  систему, впливати на психічний стан особи. Дуже сильний шум (понад 140 – 180 дБ) може викликати розірвання барабанної перетинки [7 с. 5].

У даний час вчені багатьох країн  світу ведуть різноманітні дослідження  з метою з’ясування впливу шуму на здоров’я людини. Дослідження показали, що шум завдає суттєвої шкоди здоров’ю людини, але й абсолютна тиша лякає і пригнічує її. Так, співробітники одного конструкторського бюро, що мали прекрасну звукоізоляцію, уже через тиждень стали скаржитися на неможливість роботи в умовах пригнічуючої тиші: вони були знервовані, втрачали працездатність. І, навпаки, було встановлено, що звуки значної сили стимулюють процес мислення, особливо процес рахунку.

Кожна людина сприймає шум по-різному. Багато чого залежить від віку, темпераменту, стану здоров’я, оточуючих умов. Деякі люди втрачають слух навіть після короткого впливу шуму порівняно збільшеної інтенсивності.

Постійна дія сильного шуму може не лише негативно вплинути на слух, але й викликати інші шкідливі наслідки – дзвін у вухах, запаморочення, головний біль, підвищення втоми, зниження працездатності.

Шум має акумулятивний ефект, тобто  акустичні подразнення, накопичуючись  в організмі людини, все сильніше пригнічують нервову систему. Тому перед втратою слуху від впливу шумів виникає функціональний розлад центральної нервової системи. Особливо шкідливий вплив шуму позначається на нервово-психічній діяльності людини [9 с. 43].

Сьогодні в нашій країні скоюється багато злочинів на економічному ґрунті, таких як тіньова економіка, організована злочинність, криміналізація економіки, економічна злочинність, – ось ті хвороби, які вражають нашу державу. 
Протишумові вкладиші роблять з твердих, еластичних і волокнистих матеріалів. Вони бувають одноразового та багаторазового користування.  
Протишумні шоломи закривають всю голову, вони застосовуються при дуже високих рівнях шуму в поєднанні з навушниками, а також протишумні костюмами [7 с. 23].

Огороджувальні захисні пристрої – це фізична перепона, різноманітного роду кожухи, щити, екрани, козирки, планки, бар’єри. Вони можуть бути стаціонарні, пересувні, знімні, розсувні і т. п. Огородження повинне бути естетичним, не бути самонебезпечним, достатньо жорстким, щоб людина при втраті рівноваги могла на нього обпертися. Воно не повинне втрачати захисних властивостей при вібраціях, високих температурах тощо. Внутрішня поверхня огороджень фарбується в сигнальний колір. На зовнішню поверхню наноситься (вивішується) попереджуючий знак. При потребі спостерігати за процесом, огородження можуть виконуватися прозорими [1 с. 98].

Блокувальні захисні  пристрої забезпечують роботу робочих  органів, пристроїв, механізмів і установок  або доступ до них тільки в тому випадку, якщо вони знаходяться у визначеному заздалегідь заданому положенні, стані. Вони в основному застосовуються для запобігання аварійних і травмонебезпечних ситуацій. Наприклад, неможливість пуску якогось механізму без попереднього сигналу; неможливість доступу, скажімо, до струмоведучих частин, якщо з них не зняти напругу. Попереджуючі захисні пристрої забезпечують безпечну експлуатацію машин, пристроїв, установок шляхом обмеження небезпечного параметра (швидкості, ваги, температури, сили струму і т. д.), подальше зростання якого може призвести до руйнування устаткування або до нещасного випадку. Так, наприклад, від механічних перевантажень застосовують шпонки, шпильки, штифти і т. д.; від тиску – клапани, розривні мембрани; від переміщення – упори, кільцеві вимикачі; від сили струму – плавкі запобіжники, біметалічні й електромагнітні розщеплювачі і т. д.

Спеціальні пристрої характерні для певного обладнання. Наприклад, спеціальні уловлювачі в  ліфтах, шахтах, підіймачах (ловити кабіну при розриві троса), дворуке вмикання пресів і т. д.

Гальмівні пристрої служать  для уповільнення і припинення руху частин або самого устаткування при  виникненні небезпечного фактора.

Пристрої автоматичного  контролю і сигналізації – це пристрій для передачі інформації з метою привернення уваги персоналу. Вони здійснюють контроль параметрів: тиск, температуру, швидкість, вологість і т. п.

Пристрої дистанційного  управління – це пристрої для управління установкою та устаткуванням. За їх допомогою  здійснюється управління обладнанням на відстані, людина при цьому перебуває за межами небезпечної зони [6 с. 76].

Для попередження про  можливу небезпеку застосовуються знаки безпеки. Вони поділяються  на 4 групи:

– заборонні (форма знака  кругла, ободок червоного кольору);

– попереджуючі (форма знака трикутна, ободок чорного кольору);

– приписувані (форма  знака прямокутна, ободок зеленого кольору);

– вказівні (форма знака  прямокутна, ободок синього кольору).

Носіями інформації про  небезпеку є сигнальні кольори. Прийняті наступні основні кольори: червоний – “небезпека”, “стоп”. У червоний колір фарбуються: знаки, інструмент, техніка пожежної безпеки; вимикаючі пристрої; внутрішні поверхні кожухів, огороджень; частини, що рухаються, обертові частини (муфти, патрони і т. д.); аварійні крани, ключі, ручки і т. п.

Жовтий – “увага”, попередження про можливу небезпеку. У жовтий колір фарбуються: попереджуючі знаки безпеки; елементи будівельних  конструкцій, що можуть бути причиною нещасного випадку; елементи устаткування, що можуть бути причиною нещасного випадку; підйомно-транспортне устаткування; ємності і трубопроводи з небезпечними і шкідливими речовинами[10 с. 40].

Зелений – “безпека”, “дозвіл”, показує, що шлях вільний. У  зелений колір фарбуються: евакуаційні, запасні виходи; сигнальні лампи, табло пунктів першої допомоги; місця перебування аптечок, рятувальних засобів.

Синій колір несе в  собі інформацію.

Білим кольором позначають межі проїзду, проходу, місць складання.

Крім колективних засобів  захисту, існують ще й індивідуальні. Засоби індивідуального захисту поділяються на такі: шкіряного покрову тіла, рук, ніг, голови, обличчя, очей, органів слуху, дихання, падіння з висоти. Крім того, для захисту від електричного струму застосовуються діелектричні засоби захисту. При роботі на висоті, всередині ємностей, криниць і ям застосовують спеціальні захисні пояси зі страхувальним ланцюгом або мотузкою. Спеціальні засоби застосовуються також для захисту від іонізуючих, електромагнітних та інших випромінювань.

Найефективнішими є  заходи зниження шуму в джерелі його виникнення. Шум можна понизити на шляху його розповсюдження.

До засобів індивідуального  захисту від шуму належать:

– протишумні навушники, які закривають вушну раковину;

– протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід;

– протишумні шоломи –  закривають усю голову. Їх застосовують у сполученні з навушниками;

– протишумні костюми.

– застосування малошумного  обладнання, заміна металевих частин на пластмасу, установка глушителів і т. д;

– установка обладнання на демпфіруючих прокладках;

– розміщення джерел шуму в шкірі, приміщеннях і т. д. зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;