Біологічні особливості культури, можливості рекомендованих сортів

ВСТУП

РОЗДІЛ 1      БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ, МОЖЛИВОСТІ РЕКОМЕНДОВАНИХ СОРТІВ

РОЗДІЛ 2      ОЦІНКА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ

2.1. Кліматичні  умови

2.2. Ґрунтові  умови

РОЗДІЛ 3   ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ

3.1. Розміщення  в сівозміні

3.2. Система  обробітку ґрунту

3.3. Система  удобрення

3.4. Сівба

3.4.1. Розрахунок норм висіву

3.4.2. Підготовка насіння

3.4.3. Строки, способи, глибина сівби

3.5. Догляд  за посівами

3.6. Збирання  врожаю і первинна обробка

РОЗДІЛ 4      ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1      БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ, МОЖЛИВОСТІ РЕКОМЕНДОВАНИХ СОРТІВ

 

Вимоги до температури

Овес найбільш холодостійка культура серед зернових. Насіння його починає проростати при температурі 1-2°С. Сходи легко переносять заморозки до мінус 3 - 4 С і навіть - до мінус 8-9°С. При заморозках вище мінус 10°С вузол кущення не пошкоджується і рослини при потеплінні відновлюють вегетацію. Оптимальна температура під час цвітіння і достигання 20-22 С. Високі температури і посуху овес переносить гірше ячменю і пшениці. При 38-40°С продихи паралізуються дуже швидко (через 4-5 год.). Сума ефективних температур за вегетацію в залежності від скоростиглості сортів коливається в межах 1000-1800 С.

Вимоги до вологи

Овес дуже вимогливий до вологи. При проростанні його насіння поглинає більше води, ніж насіння інших хлібів першої групи (60-65% від маси насіння). У вівса найвищий транспіраційний коефіцієнт - 450-500. Найбільше вологи потребує в період трубкування - викидання волоті, особливо за два тижні до викидання волоті, коли активно формуються генеративні органи. Посуха в цей період призводить до значного зниження врожайності. Проте і дощова погода наносить посівам вівса великої шкоди: розвивається велика вегетативна маса, утворюється багато підгону, затягується вегетаційний період.

Вимоги до грунтів

До ґрунтів овес мало вибагливий. Його можна вирощувати на піщаних, суглинкових, глинистих дерново-підзолистих ґрунтах. Це пояснюється тим, що в нього добре розвинена коренева система, яка проникає на глибину 1,2 м. Переносить підвищену кислотність ґрунту (рН5-6), в зв'язку з чим його вирощують на освоюваних торфових і болотистих ґрунтах. Погано росте він лише на солонцюватих ґрунтах. При формуванні 1 ц зерна виносить з ґрунту 3 кг азоту, 1 кг фосфору і 5 кг калію.

Вимоги до світла

Овес - рослина довгого дня, самозапильна, можливе і перехресне запилення при підвищених температурах. Кущиться овес гірше за ячмінь (загальна кущистість 3 - 4 пагони, продуктивна - 1 , 5 - 2 ) . Коренева система спроможна поглинати із ґрунту важкорозчинні поживні речовини, особливо фосфорну кислоту із фосфатів. Тривалість вегетаційного періоду залежно від зони і особливостей сорту становить 100-120 днів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2      ОЦІНКА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ

2.1. Кліматичні умови

2.2. Ґрунтові умови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3   ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ

 

3.1. Розміщення в сівозміні

Овес – культура найменш вимоглива до попередників. Швидкий темп початкового росту, добра облиствленість і невимогливість до грунтів дозволяє вівсу бути культурою, що замикає сівозміну. При посіві останнім у сівозміні овес менше, ніж будь-яка інша культура, знижує врожай.

Дуже добрий врожай дає овес після зернобобових культур, так як добре реагує на азот який залишають після себе бобові.

У зв’язку з малою чутливістю до підвищеної кислотності овес може розміщуватися першою культурою на знову освоєних землях – осушених торфовищах, болотах. У цьому випадку при надлишку азоту він часто розвиває велику надземну масу, і тому в перший рік освоєння таких земель його краще сіяти на сіно чи зелений корм.

В умовах Південного Степу овес часто висівають в суміші з горохом в якості парозаймаючих культур.

Прикладом сівозміни може служити:

• Зайнятий пар;
• Соя;
• Зернові;
• Однорічні трави;
• Зернові.

 

3.2. Система обробітку ґрунту

 

3.3. Система удобрення

На всіх ґрунтах овес добре використовує післядію органічних добрив. Тому його висівають на другий або третій рік після їх внесення. Овес позитивно реагує на мінеральні добрива. Особливо ефективні азотні добрива на достатньому фосфорно-калійному фоні. Залежно від особливостей ґрунту і попередників під овес добрива вносять з розрахунку від 30 до 60-90 кг/га діючої речовини азоту, фосфору і калію. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту або під весняну культивацію. Азотні добрива, якщо розрахункова доза їх не перевищує 40-60 кг/га, краще вносити під передпосівну культивацію. Якщо доза вища, ніж 60 кг/га, то частину азотних добрив слід вносити в підживлення на початку трубкування. При цьому слід пам'ятати, що занадто високі дози азотних добрив можуть призводити до вилягання посівів. Під час сівби в рядки вносять 10-15 кг/га фосфору в формі гранульованого суперфосфату.

На кислих ґрунтах краще вносити фізіологічно-лужні азотні добрива, а також фосфоритне борошно, яке добре засвоюється вівсом і, крім того, знижує кислотність ґрунту. На торфових ґрунтах застосовують мідні добрива (піритні недогарки - 3 - 4 ц / г а або мідний купорос - 20-25 кг/га). Кислі ґрунти обов'язково вапнують.

3.4. Сівба

  3.4.1. Розрахунок норм висіву

В умовах, які забезпечують добрий розвиток рослин норму висіву вівса зменшують, а при гірших умовах - збільшують. Зменшують норму висіву також при нестачі вологи. При сівбі вузькорядним і перехресним способом допускається збільшення норми висіву на 15-20%. За рекомендаціями науково-дослідних установ на Поліссі слід висівати 5 - 6 млн схожих насінин на 1 га , у Лісостепу 4 , 5 - 5 , 5 і у Степу - 4-4,5 млн га. Вагова норма висіву залежно від крупності насіння становить від 150 до 200-220 кг/га.

 

3.4.2. Підготовка насіння

Для сівби використовують крупне насіння, яке утворилось у колосках з перших квіток. Використання крупної фракції насіння, за даними досліджень, сприяє підвищенню врожаю зерна вівса на 5 - 6 ц / га . Схожість насіння повинна бути не нижче 92%, чистота не менше 98-99%, сила росту - 80%, маса 1000 насінин - 30-35 г. Перед сівбою або за 2-3 тижні до неї насіння протруюють вітаваксом (3-3,5кг/т), фундазолом (2-Зкг/га) з використанням плівко-утворювачів для інкрустації. Для протруювання використовують такі машини: ПС-10, ПСШ-5, Мобітокс.

3.4.3. Строки, способи, глибина сівби

Сіють овес сівалками СЗ-3,6, СЗП-3,6А в перші дні весняних польових робіт при настанні фізичної стиглості ґрунту і закінчують сівбу за 2-3 дні. Завдяки більш ранньому утворенню вузлового коріння овес менше терпить від запізнення з сівбою, ніж яра пшениця і ячмінь. Найбільш поширеним способом сівби є звичайний рядковий. Можна також сіяти вузькорядним і перехресним способом.

Насіння вівса загортають на меншу глибину, ніж ячменю, але також у зволожений шар ґрунту. На важких зволожених ґрунтах насіння загортають н а 3 - 4 см, на легких ґрунтах з підсохлим верхнім шаром - на 5 - 6 см, у південних районах за посушливої погоди - на 6 - 7 см.

3.5. Догляд за посівами

Догляд за посівами включає комплекс заходів, що забезпечують найкращі умови для проростання насіння та подальшого росту і розвитку рослин.

 Ефективним  прийомом догляду за посівами вівса є досходове і післясходовое боронування. Їх проводять із метою знищення проростків бур'янів, руйнування грунтової кірки. Руйнування кірки особливо важливо на важких запливаючих грунтах, де вона може затримати поява сходів. Досходове боронування припустимо, якщо проростки насіння не перевищують довжини насіння або коли зуби борони не досягають глибини загортання насіння. Поле боронують упоперек рядків або по діагоналі. Післясходове боронування проводять за зміцнілим сходам. Не рекомендується боронувати посіви в період розгортання перших двох листя. Проводити боронування незабаром після дощу в полуденний час, коли грунт підсохла, але кірка ще слабка, легко руйнується, а рослини вівса пошкоджуються менше.

 Для  поліпшення якості врожаю корисна  некореневої підживлення азотом  у період наливу зерна за 2-3 тижні до збирання. Вона підвищує білковість зерна і поліпшує налив. Сечовиною у кількості 20-25 кг д в / га обприскують посіви з допомогою авіації або, при низькорослому стеблостій, штанговим обприскувачем за технологічною колією.

 Проти  бур'янів, крім агротехнічних прийомів, використовують гербіциди. Гербіциди  в посівах вівса слід застосовувати, якщо на 1 м ² доводиться два  і більше рослин осоту або  більше 15 рослин інших бур'янів. Найбільш  широко в боротьбі з дводольними  бур'янами використовують гербіциди  групи 2,4-Д в фазу кущіння; проти  бур'янів, стійких до препаратів  цієї групи (гречка татарська, горець в’юнковий, щириця), застосовують суміші гербіцидів групи 2,4-Д з лонтрел , а також діален, базагран, 2М-4ХП.В умовах Приморського краю доза внесення гербіциду встановлюється для амінної солі групи 2,4-Д 0,8-1 кг / гад в, бутапона ь-0,3-0,5 кг / га д ст. при наявності багаторічних і дворічних бур'янів зазначені дози препаратів збільшуються на 20-25%.  Витрата робочої рідини при наземному обприскуванні 300 л / га, при авіаційному - 50-100 л / га. Обробляти посіви краще всього в теплу суху погоду, не рекомендується в дощову. Для боротьби з бур'янами, стійкими до гербіцидів групи 2,4-Д застосовують гербіціл 2М-4Х, який знижує забур'яненість посівів на 85-95%, в дозі 2,5-3 кг / га.Протів вівсюга, курячого проса, мишій застосовують тріаллат в дозі 2-4 кг / га препарату перед посівом з заробкою в грунт.

3.6. Збирання врожаю і первинна  обробка