Загальні вимоги пожежної безпеки

 

ВСТУП

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою  ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів  на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання  Закону “Про пожежну безпеку”.

Відповідно до положень Закону України "Про пожежну безпеку" (статті 4 - 7) Правила пожежної безпеки  в Україні є обов'язковими для  виконання всіма центральними і  місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами  та громадянами.

Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об'єкти (будівлі, споруди, технологічні лінії  тощо), а також житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються, за винятком підземних споруд та транспортних засобів, вимоги до яких визначаються у спеціальних нормативних документах.

Забезпечуючи пожежну  безпеку, слід також керуватися стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування  електроустановок (далі - ПУЕ) та ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних  установок", нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії, які  регламентують вимоги пожежної безпеки.

 

 

 

 

 

1. Основні причини пожеж

Для успішного проведення дієвих упереджувальних заходів  у виробничій сфері та у країні загалом, важливо знати основні  причини пожеж. Згідно зі статистичними  даними основними причинами пожеж  в Україні є: необережне поводження з вогнем 58-60%; порушення правил монтажу  та експлуатації (ППМЕ) електроустаткування  та побутових електроприладів 18-20%; ППМЕ приладів опалення 11-12%; пустощі  дітей з вогнем 7-8%; підпали 2% (рис. 9). У виробничій сфері основні  причини пожеж та їх показники  змінюються не суттєво (рис. 10).

  Як видно із наведених даних причиною, що найчастіше викликає пожежі в Україні є необережне поводження з вогнем. У виробничій сфері з цієї причини часто виникають пожежі при курінні в недозволених місцях та при виконанні, так званих, вогневих робіт.

Вогневими роботами вважають виробничі операції, пов'язані з  використанням відкритого вогню, іскроутворенням  та нагрівом деталей, устаткування, конструкцій  до температур, що здатні викликати  займання горючих речовин і матеріалів, парів легкозаймистих рідин. До вогневих робіт належать: газо- та електрозварювання, бензино- та газорізання, паяльні роботи, варки бітуму та смоли, механічне  оброблення металу з утворенням іскор  тощо.

  Місця для проведення вогневих робіт можуть бути постійними і тимчасовими. Постійні місця визначаються наказом керівника підприємства, а тимчасові — письмовим дозволом керівника підрозділу. У відповідності з вимогами пожежної безпеки на місцях проведення вогневих робіт не повинно бути горючих матеріалів у радіусі 5 м. Необхідно мати на увазі, що при газовій зварці застосовують речовини (ацетилен, метан, кисень), які посилюють небезпеку пожежі та вибуху.

Виконавці робіт (електрозварювальники, газозварювальники, газорізальники, паяльники, бензорізальники та ін.) повинні  бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки особами, які за це відповідають.

Перед проведенням тимчасових вогневих робіт розробляються заходи пожежної безпеки, сповіщається пожежна  охорона, призначаються особи, відповідальні  за забезпечення пожежної безпеки і  після цього видається підписаний наряд-допуск на проведення робіт. Такий  дозвіл дається на одну зміну. Після  закінчення вогневих робіт зварювальник зобов'язаний оглянути місце роботи, полити водою горючі конструкції. Місце  проведення вогневих робіт необхідно  кілька разів перевірити протягом 2 годин після закінчення роботи.

Відповідальність за заходи пожежної безпеки при проведенні зварювальних та інших вогневих робіт  покладається на керівників робіт, дільниць, цехів, підприємств.

Значний відсоток пожеж спричинений  незадовільним станом електричного устаткування та приладів, а також  порушенням правил їх монтажу та експлуатації. До чинників, що можуть викликати пожежу саме з цієї причини належать: короткі  замикання, несправності електроустаткування  та приладів, струмові перевантаження, що виникають у силових та освітлюваних електромережах, великі значення перехідних опорів.

Короткі замикання виникають  внаслідок неправильного монтажу або експлуатації електроустановок, старіння або пошкодження ізоляції. Струм короткого замикання залежить від потужності джерела струму, відстані від джерела струму до місця замикання та виду замикання. Великі струми замикання викликають іскріння та нагрівання струмопровідних частин до високої температури, що може викликати займання ізоляції провідників та горючих будівельних конструкцій, які знаходяться поряд.

Струмові перевантаження виникають при ввімкненні до мережі додаткових споживачів струму або при  зниженні напруги в мережі. Тривале  перевантаження призводить до нагрівання провідників, що може викликати займання ізоляції.

Збільшення місцевих перехідних опорів виникає внаслідок окиснення  або недостатньо щільного з'єднання  електричних контактів. Іскріння, що виникає при цьому, може ініціювати пожежу. Для запобігання пожежі від великих перехідних опорів мідні проводи та кабелі з'єднують скручуванням жил, а потім спаюють їх оловом без застосування кислоти. Алюмінієві кабелі з'єднують гільзами.

Вибір типу електроустаткування, схеми електропроводки, використовуваних матеріалів, площі поперечного перерізу провідників, виду ізоляції залежить від  ступеня вибухопожежонебезпеки  навколишнього середовища, режиму роботи електроустановок та можливих перевантажень.

2.Комплекс заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта

Під пожежною безпекою об'єкта розуміють такий його стан, за якого  з регламенто¬ваною імовірністю  виключається можливість виникнення і  розвитку пожежі та впливу на людей  небезпечних чинників пожежі, а також  забезпечується захист матеріальних цінностей.

Забезпечення пожежної безпеки  об'єкта досить складне і багатоаспектне завдання, тому до його вирішення необхідно підходити комплексно. Комплекс заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта складається із відповідних систем, кожна з яких підрозділяється на підсистеми, а ті, в свою чергу, на підсистеми нижчого рівня, які на рис. 1 не показані.

  Рис. 1. Загальна схема комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта

 

Основними системами комплексу  заходів та засобів щодо забезпечення пожеж¬ної безпеки об'єкта є: система  запобігання пожежі, система протипожежного захисту та система організаційно-технічних  заходів. Оскільки дві перші системи  достатньо об'ємні та потребують більш  детального вивчення, то розглянемо їх окремими пунктами розділу.

Всі заходи організаційно-технічного характеру на об'єкті можна підрозділити на організаційні, технічні, режимні  та експлуатаційні.

Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають: організацію  пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (включаючи інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів  проти¬пожежної пропаганди та агітації, організацією ДПД та ПТК, проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об'єкта в цілому та ін.

До технічних заходів  належать: суворе дотримання правил і  норм, визначених чинними нормативними документами при реконструкції  приміщень, будівель та об'єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення і  т. п.

Заходи режимного характеру  передбачають заборону куріння та застосування відкритого вогню в недозволених місцях, недопущення появи сторонніх  осіб у вибухонебезпечних приміщеннях  чи об'єктах, регламентацію пожежної безпеки при проведенні вогневих робіт тощо.

Експлуатаційні заходи охоплюють  своєчасне проведення профілактичних оглядів, випробувань, ремонтів технологічного та допоміжного устаткування, а також  інженерного господарства (електромереж, електроустановок, опалення, вентиляції).

СИСТЕМА  ЗАПОБІГАННЯ   ПОЖЕЖІ

Система запобігання пожежі — це комплекс організаційних заходів  і технічних засобів, спрямованих  на унеможливлення умов, необхідних для  виникнення пожежі.

Умови, необхідні для виникнення пожежі (горіння). Одним із основних принципів у системі запобігання  пожежі є положення про те, що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов. Основною умовою є наявність  трьох чинників: горючої речовини, окисника та джерела запалювання (так  званий трикутник Лавузьє). Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури  і зна¬ходилась у відповідному кількісному  співвідношенні з окисником, а джерело  запа-лювання мало необхідну енергію  для початкового імпульсу (запалювання). Так сірником неможливо запалити дерев'яну колоду чи стіл, у той  же час аркуш паперу легко загориться.

До джерел запалювання, які  ініціюють горіння належать: відкрите полум'я, розжарені предмети, електричні заряди, теплові процеси хімічного, електричного та механічного походження, іскри від ударів та тертя, сонячна  радіація, електромагнітні та інші випромінювання. Джерела запалювання  можуть бути високо-, середньо- та малопотужними .

Горючими речовинами вважаються речовини, які при дії на них  високої температури, відкритого полум'я  чи іншого джерела запалювання можуть займатися і в подальшому горіти з утворенням тепла та зазвичай випромінюванням  світла. До складу переважної більшості  горючих речовин входять вуглець (Карбон) та водень (Гідроген), які є  основними горючими складниками  цих речовин. Крім вуглецю та водню  горючі речовини можуть містити й  інші елементи та сполуки. Є також  ціла низка горючих речовин, які  являють собою прості елементи, наприклад  сірка, фосфор, вуглець. Горючі речовини не лише відрізняються за своїм хімічним складом, а й за фізичним станом, тобто можуть перебувати в твердому, рідинному чи газоподібному стані. Як правило, найбільш небезпечними у  пожежному відношенні є горючі речовини в газоподібному стані.

Горючі речовини мають  різну теплотворну здатність, тому температура на пожежах залежить не лише від кількості речовини, що горить, але й від її складу.

До окисників належать хлор, фтор, оксиди азоту, селітра тощо, однак з практичної точки зору найбільш важливе значення має горіння, яке виникає при окисненні  горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню в повітрі  уповільнюється швидкість горіння, а при вмісті кисню менше 14% (норма 21%) горіння більшості речовин  стає неможливим. Хоча деякі речовини містять кисню стільки, що його достатньо  для реакції горіння без доступу  повітря (порох, вибухівка).

Після виникнення, горіння  протікає тим інтенсивніше, чим більшою  є площа контакту горючої речовини з окисником (паперові обрізки горять інтенсивніше ніж пачки паперу) і  чим вищою є концентрація окисника, температура та тиск. При пожежах  температура досягає 1000-1300 °С, а в  окремих випадках, наприклад при  горінні магнієвих сплавів — 3000 °С.

Окисник разом з горючою  речовиною утворює, так зване, горюче середовище, яке здатне горіти після  видалення джерела запалювання. Тому система запобігання пожежі включає такі два основні напрямки: запобігання утворення горючого середовища і виникнення в цьому  середовищі (чи внесення в нього) джерела  запалювання.

Запобігання утворення горючого середовища досягається: застосуванням  герметичного виробничого устаткування; максимально можливою заміною в  технологічних процесах горючих  речовин та матеріалів негорючими; обмеженням кількості пожежо та вибухонебезпечних  речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням; ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища; організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в  апаратах; застосуванням робочої  та аварійної вентиляції; відведенням  горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця; застосуванням в  установках з горючими речови¬нами  пристроїв захисту від пошкоджень та аварій; використанням інгібувальних (хімічно активні компоненти, що сприяють припиненню пожежі) та флегматизаційних (інертні компоненти, що роблять середовище негорючим) добавок та ін.

Запобігання виникнення в  горючому середовищі джерела запалювання  досягається: використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає  джерел запалювання; використанням  електроустаткування, що відповідає за виконанням класу пожежо- та вибухонебезпеки  приміщень та зон, груп і категорії  вибухонебезпечної суміші; виконанням вимог щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів; використанням  устаткування, що задовільняє вимоги електростатичної іскробезпеки; улаштуванням блискавкозахисту; організацією автоматичного  контролю параметрів, що визначають джерела  запалювання; використанням швидкодіючих засобів захисного вимкнення; заземленням  устаткування, видовжених металоконструкцій; використанням при роботі з ЛЗР  інструментів, що не допускають іскроутворення; ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів; усуненням  контакту з повітрям пірофорних речовин; підтриманням температури нагрівання поверхні устаткування пристроїв, речовин  та матеріалів, які можуть контактувати з горючим середовищем нижче  гранично допустимої (80% температури  самозаймання).