Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2013 в 16:53, реферат
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Українські
народні звичаї і традиції
Наш народ має багату культуру, величезний
скарб якої складається з цінностей, надбаних
багатьма поколіннями. З прадавніх часів
до нас ідуть життєва мудрість та настанови
щодо способу життя. Вони закладені в українських
звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них
- світовідчуття та світосприймання нашого
народу. У них пояснюються та обґрунтовуються
взаємини між людьми, цінність духовної
культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана
із звичаями, що являють собою закони,
якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей
в один народ. Того, хто забуває звичаї,
карають Бог і люди, а, за українським повір'ям,
у батьків, що не дотримуються звичаїв,
народжуються діти, які стають вовкулаками.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися
з релігійними, утворивши обряди, які ми
маємо на сьогодні: колись Різдво припадало
на свято зимового повороту сонця, вісника
врожаю та щастя, про що й співається у
колядках. У них переплелися мотиви хліборобські,
військові, казково-фантастичні, весільні
та біблійно-релігійні.
Обряди охоплюють все життя людини від
народження до смерті (пологи, запросини
баби-повитухи, відвідини новонародженого
та породіллі, хрестини, дівування, заручини,
весілля, поховання); всі сфери людської
діяльності та сільського господарства
(заклик весни, веснянки, перша борозна,
зажинки, жнива, обжинки, Спас).
Сімейне життя традиційно супроводжувалось
різноманітними обрядами та ритуалами,
які в образно-символічній формі визначали
певні етапи життя та розвитку, а весілля
являло собою справжню народну драму,
до якої включались ігрові дії, танці,
співи, музика. Народження дитини завжди
було визначною подією в житті родини,
адже за народним уявленням "хата з
дітьми - базар, а без них цвинтар". Вагітну
жінку не можна було лаяти та ображати.
їй слід було якомога довше приховувати
вагітність, щоб ніхто не знав і не врік,
щоб не тяжко було родити. Аби дитина була
здоровою, до першої купелі лили свячену
воду. Дівчаткам додавали меду, молока
та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам
- дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.
Новонароджену, а особливо хвору чи кволу
дитину, треба було якнайшвидше охрестити.
У церковному обряді хрещення на перший
план виступають хрещені батьки, ролі
яких надавали особливого значення. Вони
шанувалися як близькі родичі і були для
хрещеника другими батьками, бо мали за
обов'язок опікуватися дитиною, брати
участь у її вихованні, допомагати у скрутну
хвилину. Хресні мали бути хрещеними та
перебувати у церковному шлюбі.
Після хрещення до хати сходились родичі
та сусіди. Не можна було приходити з порожніми
руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців,
слід згадати про приймац-тво, яке було
традиційним явищем сімейних відносин
та полягало у переході чоловіка до батьків
дружини, якщо в цьому була необхідність.
За приймаків також вважались посиновлені
сироти.
Досить довго на Україні побутував звичай
побратимства (посе-стринства) - духовного
споріднення та взаємодопомоги. Цей звичай
сягає корінням чи не скіфських часів.
Зазвичай браталися у присутності односельців.
Побратимами найчастіше були люди одинокі.
Цей обряд забезпечував допомогу в скрутну
годину і прирівнював побратимів до кровних
родичів.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу
ми отримали в спадок і мусимо зберегти
його та, нічого не втративши, передати
нашим дітям, щоб не перервався зв'язок
поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять
нашого народу.
Моя сім’я – найкращий
скарб
З радістю в душі і усмішкою на своєму
дівочому обличчі я пишу цей твір. Чому
свою сім’ю, в якій проживаю – я називаю
скарбом? А тому, що я найщасливіші дівчина
в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї
панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов
до своїх дітей, а дітей до своїх батьків
– це є безцінним скарбом в моєму серці.
Я пишаюся і горджуся своїми батьками,
своєму бабусею, своїм молодшим братом.
Від свого батька я успадковую впевненість
у своїх вчинках, чесність і справедливість,
порядність, любов і ласку до мене, до мого
брата, до моєї дорогесенької, щирої і
ніжної матусі, від своєї дорогесенької
мами –я успадковую всі ті добрі, щирі
і ніжні риси характеру, які є зараз у моєї
мами.
Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує
завжди мир і спокій, взаєморозуміння,
повага і шана до кожного, хто є у нашій
сім’ї – я зі своїм братом стоїмо твердо
на ногах і впевнені у завтрашньому дні.
Треба любити і шанувати, поважати своїх
батьків – не завдавати їм болю і сорому
своєю поведінкою. І чого гріха таїти,
що іноді ми засмучуємо своїх батьків,
завдаємо їм болю, своєю поведінкою, своїми
вчинками, своїм не хотінням чи не прагненням
вчитися, і як боляче дивитися на їхні
переживання, на їхню душевну муку за нас,
але вони добрі, вони готові за нас своє
життя віддати, що лише нам було добре,
щоб ми жили радісно і щасливо. Для своїх
батьків – ми є скарбом тому, що ми їхні
діти, а наші батьки для нас є безцінним
скарбом. Чому я написала, що мої батьки,
моя сім’я є скарбом, а тому, що я твердо
впевнена – де у сім’ї між батьками і
дітьми є любов, взаєморозуміння, де я
живу щасливою і радісною, то це є безцінним
скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю тому,
що це є мій безцінний скарб і я буду берегти,
як свою зіницю ока.