Ставлення до життя та здров'я

 

 

  Життя – це найвища цінність людини. Воно дається тільки раз і тільки  нам.

    Кредо: «Збудуй своє життя – тобі в ньому бути».

  Серед основних цілей сучасної освіти в Україні підкреслюється необхідність оновленого погляду на питання виховання філософії  здоров’я особистості, здатної до самопізнання, творчості, самовдосконалення, вихованої на основі свідомого ставлення до свого здоров’я і здоров’я інших як до найвищої соціальної цінності. Якою стане вона, людина майбутнього?

  Не є таємницею, що всім нам хочеться бачити її розумною, сильною, доброю – просто здоровою. Досвід показує, що освіта і здоров’я невідривно взаємопов’язані. Навчальний заклад сприяння здоров’ю базується на соціальній моделі, у якій акцент робиться на сукупній організації всього навчально-виховного процесу. Здоров’я ж взагалі розглядається як гармонійне поєднання фізичного, психічного і духовного здоров’я, як результат самодисципліни, самопізнання, самореалізації, дотримання певного способу життя

  Нормальний стан психічного здоров’я залежить від рівноваги емоційної сфери   (почуття) і інтелектуальної сфери ( думки). Доброчинність – творча сила, яка спонукає людину до гармонії душі і тіла.

  Духовне здоров’я людини неможливе без самореалізації, самопізнання, самовдосконалення. Саме на основі психічного і духовного здоров’я людини базується її фізичне здоров’я, яке характеризується внутрішньою гармонією і гармонією з зовнішнім світом.  Здорова людина несе в навколишній світ тепло, красу, розуміння .

 

 

 

  В останні десятиріччя  проблема здоров'я людини набула  нового осмислення. Якщо раніше  її вирішення пов'язувалося переважно  з медико-біологічними, або санітарно-гігієнічними факторами, то сьогодні доведено, що здоров'я людини – це цілісне, системне явище, природа якого обумовлена як природними й соціальними зовнішніми чинниками, так і внутрішніми. Вони визначають психологічне ставлення людини до себе і до тих обставин, у яких реалізується їх життя.

   За науковими даними  причиною низького рівня здоров'я  молоді вважається зниження особистої  зацікавленості своїм фізичним самовдосконаленням.

   А це переконливо  доводить, що ніякі запропоновані  підростаючому поколінню методи  збереження і зміцнення здоров'я,  очікуваного результату не дадуть, якщо у молоді не будуть  сформовані потреби і звички  у свідомому і розумному ставленні  до власного життя і здоров'я.

   Таким чином, в  умовах сьогодення актуалізується  проблема формування свідомого  ставлення особистості до власного  здоров'я.

   Вивчення даної  проблеми передбачає визначення  поняття „ставлення до здоров'я". Ставлення до здоров'я – один із елементів поведінки щодо самозбереження, який включає три основні компоненти: когнітивний, емоційний та мотиваційно-повендінковий. Сюди входить і знання про здоров'я, усвідомлення і розуміння значення здоров'я в процесі життєдіяльності людини, його вплив на соціальні функції, емоціональні та поведінкові реакції.

    Ставлення до  здоров'я являє собою сукупність  індивідуальних вибіркових зв'язків  особистості з різними явищами  оточуючої дійсності, які сприяють  або, навпаки, загрожують здоров'ю  особистості, а також відповідну  оцінку індивідом свого фізичного  і психічного стану, оптимально  організовану 

 

самою людиною життєдіяльність, яка сприяє збереженню здоров'я, особистому розвитку, творчому функціонуванню.

   Формування ставлення  до здоров'я – це складний  суперечливий і динамічний процес, на який впливають дві групи  чинників:

   Внутрішні (демографічні, індивідуально-психологічні, індивідуальні  особливості людини, стан здоров'я).

   Зовнішні (якість  довкілля, в тому числі особливості  соціального мікро- і макросередовища, а також професійного оточення, в якому знаходиться людина).

  Якщо внутрішні ми  змінити не можемо, але зміцнити  їх якісні показники та покращити  їх – це можливо, то зовнішні  чинники змінити - наш професійний  та громадський обов’язок.

Головною  метою є:

сприяння формуванню у дітей та молоді свідомого ставлення до життя, відповідальності за своє здоров’я, поваги до родини, батьків, літніх людей; акцентування уваги батьків на моделях поведінки, які негативно впливають на майбутнє дітей; виховання у дітей гуманного відношення до тварин, турботи про навколишнє природне середовище.

Завдання  педагога:

• активізувати діяльність щодо профілактики виникнення та наслідків шкідливих звичок;
• формувати навички здорового способу життя та повагу до сімейних цінностей;

 

 

 

• сприяти формуванню гуманного відношення у дитячому та молодіжному середовищі до тваринного світу та природного середовища.

Методи 

• впровадження в життя дітей та молоді суспільно позитивних моделей поведінки;
• розгортання суспільної дискусії щодо причин та наслідків формування шкідливих звичок, зокрема, відповідальності батьків перед дітьми за зразки поведінки;
• участь дітей та молоді у суспільно корисній праці;
• формування навичок здорового способу життя;
• інформування громадськості про основні напрями державної політики у сфері захисту суспільної моралі та суспільно важливі морально-етичні норми, які повинні бути невід’ємною частиною світогляду сучасної молоді та майбутніх поколінь.

Формування свідомого ставлення  молоді до свого життя та здоров’я передбачає систематичний комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення здорового способу життя як цінності шкільного колективу, що сприятиме гармонійному розвиткові психофізичних здібностей учнів. 

Робота вчителя має бути спрямована на зміцнення фізичного, морального та психологічного здоров’я дітей, на створення  оптимального режиму їх фізичної та психологічної адаптації  до підвищених вимог навчального  навантаження та ефективної системи  подолання  таких соціально негативних явищ як наркоманія, куріння, зловживання  алкоголем серед дітей та підлітків.

У процесі формування вчитель повинен  керуватися такими пріоритетами:

• вірити в цінність кожної дитини;

 

 

• дотримуватись конфіденційності;
• надавати позитивну інформацію;
• бути порадником, а не моралістом;
• поважати думку й позицію дитини;
• акцентувати увагу дитини на власних позитивних рисах, характеристиках і здобутках.

   Базовими принципами формування  позитивної мотивації на здоровий  спосіб життя дітей та молоді  є:

       • принцип, науковості і доступності знань, адаптація відповідних наукових знань для всіх ланок освіти з урахуванням особливостей різних вікових категорій; взаємозв'язок науки про здоров'я з практичним досвідом;

        • принцип системності і наскрізності означає, що процес формування здоров'я людини, природних та соціальних умов його збереження і зміцнення організується як системний педагогічний процес у логічному зв'язку всіх його етапів; спрямовується на гармонійний і різнобічний розвиток особистості;

         • принцип безперервності та практичної цілеспрямованості передбачає наступність у реалізації напрямів та етапів цієї роботи на різних освітніх рівнях; охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється в різних соціальних інститутах, у навчальній та позакласній виховній роботі;

        • принцип  інтегративності передбачає синтез теоретичних, емпіричних і практичних знань у цілісній картині про здоров'я та здоровий спосіб життя;

       • принцип відкритості передбачає систематичне поповнення, оновлення, вдосконалення знань про здоровий спосіб життя;

      

 

 

      • принцип плюралізму уможливлює варіативність авторських проектів, планів і програм на основі інваріантного рівня знань для різних інтересів і нахилів усіх об'єктів навчально-виховного процесу;

        • принцип превентивності означає, що виховні впливи держави, всіх виховних інститутів на основі врахування інтересів особистості та суспільства спрямовуються на профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, на допомогу їм та їх захист, вироблення неприйняття до негативних впливів соціального оточення. За таких умов забезпечуватиметься система заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього характеру, спрямованих на формування позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних речовин.

         • принцип гуманізму передбачає орієнтацію на підростаючу особистість як вищу цінність, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, задоволення фундаментальних потреб виконавця (у розумінні, пізнанні, прийнятті, справедливому ставленні до неї); вироблення індивідуальної програми її розвитку; стимулювання розвитку в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, життєдіяльності.

       • принцип цілеспрямованості, який утверджує, спрямованість на досягнення основної мети — підвищення ефективності функціонування власного організму і свідомого позитивного ставлення до нього.

 

         Критеріями  формування позитивної мотивації  на здоровий спосіб життя у  підлітків є:

 

       •   на рівні фізичного здоров'я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров'я як до найвищої соціальної цінності,

 

 

 

 

фізична розвиненість, загальна фізична  працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої гігієни, правильне харчування;

 

         • на  рівні психічного здоров'я (психологічного  комфорту): відповідність пізнавальної  діяльності календарному віку, розвиненість  довільних психічних процесів, наявність  саморегуляції, адекватна самооцінка, відсутність акцентуацій характеру  та шкідливих звичок;

 

         • на  рівні духовного здоров'я: узгодженість  загальнолюдських та національних  моральних і духовних цінностей,  наявність позитивного ідеалу, працелюбність,  відчуття прекрасного в житті,  у природі, у мистецтві;

 

         • на  рівні соціального здоров'я (соціального  благополуччя): сформована громадська  відповідальність за наслідки  нездорового способу життя, соціально  орієнтована комунікативність, доброзичливість  у ставленні до людини, здатність  до само актуалізації, саморегуляції, самовиховання.

 

         Формування свідомого ставлення молоді до свого життя, культури здоров'я, підвищення її виховних можливостей потребує максимальної уваги до мотиваційної сфери молоді у прагненні бути здоровими, працелюбними та готовими до дорослого життя.

Усі здорові люди люблять життя (Г. Гейне)

 

 

 

           

 

           Список використаної літератури:

 

1. Боярська Л., Солодова І., Котлова Ю. Досвід реалізації програми „Школа і здоров’я” // Рідна школа. – 2003. - №11. – С. 58-60.
2. Василенко Н. Проблема здорового способу життя в освіті європейських країн // Шлях освіти. – 2000. - №1. – С.19-22.
3. Заїка Л. Формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я: Методичні рекомендації //Директор школи. – Квітень 2002. – №15. – С. 7.
4. Залковська В., Суська О., Павлючок Я. Українські народні традиції здорового способу життя: Засідання клубу „Краяни” // Краєзнавство, географія, туризм. – Жовтень 2003. - №38. – С. 1-5.
5. Зубалій М., Закопайло С. Складові здорового способу життя // Завуч. – Липень 2000. – №20-21. – С. 29.
6. Канівець С. День Здоров’я: Сценарій спортивного свята //Фізична культура в школі. – 2003. - №3. – С. 25-26.