Правила поведінки та дії населення в зоні ураження

 

 

Безпека життєдіяльності

 

 

 

На тему        Правила поведінки та дії населення в зоні ураження

 

 

 

Виконав(ла)  

 

 

Группа ФК-12-4з  курс 1 спеціальність «Фінанси та кредит»

 

 

 

 

 Дата реєстрації _________________________________________________

 

Дата повернення викладачем______________________________________

 

Оцінка ________________________________________________________

/Зараховано, не зараховано/

 

Підпис викладача __ В.М. Чернета _________________________________

 

 

 

 

Дніпропетровськ – 2013

 

План

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Правила поведінки і дії населення у вогнищі ядерного ураження…………………………………………………………………………4

Розділ 2. Правила поведінки і дії населення в вогнищі хімічного ураження…………………………………………………………………..……10

Розділ 3. Правила поведінки і дії населення в вогнищі бактеріологічного ураження…………………………………………………………………..……13

Висновки…………………………………………………………………….….18

Списки використаної літератури…………………………….………………..19

 

 

 

Вступ

Ідея захисту населення  від засобів ураження ворога виникла  ще в період Першої світової війни. Великого розвитку ця ідея отримала в  роки Другої світової війни. Таким чином  виникла цивільна оборона.

Значення і роль цивільної  оборони в сучасних умовах дуже зросло і стало важливим фактором, який забезпечує захист населення не тільки в період війни, але і в мирний час.

Аварія на Чорнобильській АЕС в 1986 році показала, що необхідно  приділяти постійну увагу цивільній  обороні. Велика роль у навчанні учнів  як діяти в екстремальних умовах, належить вчителям, які проводять  в школі заняття за програмою  ЦО. Тому вивчення студентами курсу "Цивільна оборона" має велике значення.

Громадяни України мають  право на захист свого життя і  здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно  від форм власності і господарювання ґарантій щодо забезпечення його реалізації¹.

Держава як гарант цього  права створює систему цивільної  оборони, яка має своєю метою  захист населення від небезпечних  наслідків аварій і катастроф  техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Зброя масового ураження (ЗМУ) або зброя сильного ураження призначена для нанесення масових втрат  і руйнувань.

До існуючих видів ЗМУ  належить: ядерна, хімічна і бактеріологічна зброя.

Крім цього, прості види зброї  при використанні в їх основі нових  елементів можуть набути властивостей зброї масового ураження. Тому кожному  із нас необхідно знати, що таке ЗМУ, її основні фактори ураження і  способи захисту від них².

 

Розділ 1. Правила поведінки і дії населення у вогнищі ядерного ураження

Під осередком ядерного ураження розуміється територія з населеними пунктами, промисловими, сільськогосподарськими і іншими об'єктами, що зазнала безпосереднього впливу ядерної зброї противника.

Поведінка і дія населення у вогнищі ядерної ураження багато в чому залежать від того, де воно знаходилося в момент ядерного вибуху: в притулках (укриттях) або поза ними. Притулки (укриття), як було показано раніше, є ефективним засобом защити від всіх вражаючих чинників ядерної зброї і від наслідків, викликаних застосуванням цієї зброї. Потрібно тільки ретельно дотримувати правила перебування в них, суворо виконувати вимоги комендантів (старших) і інших осіб, відповідальних за підтримку порядку в захисних спорудах. Засоби індивідуального захисту органів дихання при знаходженні в притулках (укриттях) необхідно постійно мати в готовності до негайного використання³.

Звичайно, тривалість перебування людей в притулках (укриттях) залежить від міри радіоактивного зараження місцевості, де розташовані захисні споруди. Якщо притулок (укриття) знаходиться в зоні зараження з рівнями радіації через 1г. після ядерного вибуху від 8 до 80 Р/г, то час перебування в ньому людей, що укриваються складе від декількох годин до доби; в зоні зараження з рівнями радіації від 80 до 240 Р/г знаходження людей в захисній споруді збільшується до 3 діб; в зоні зараження з рівнем радіації 240 Р/г і вище цей час становитиме 3 доби і більше.

Після закінчення вказаних термінів з притулків (укриттів) можна  перейти в житлові приміщення. Протягом подальших 1-4 діб (в залежності від рівнів радіації в зонах зараження) з таких приміщень можна періодично виходити назовні, але не більш ніж  на 3-4год. на добу. У умовах сухої  і вітряної погоди, коли можливе  пилюкоутворювання, при виході з  приміщень потрібно використати  Засоби індивідуального захисту  органів дихання.

При вказаних термінах перебування  в притулках (укриттях) стає зрозумілою необхідність, як вказувалося раніше, мати запаси продуктів харчування (не менш ніж на 4 діб), питної води (з  розрахунку 3 л на людину в добу), а також предмети першої необхідності і медикаменти⁴.

Якщо внаслідок ядерного вибуху притулок (укриття) виявиться  пошкодженим і подальше перебування  в ньому буде зв'язано з небезпекою для тих, що ховаються, вживають заходів  до швидкого виходу з нього, не дожидаючись  прибуття рятувальних формувань. Заздалегідь  потрібно негайно надіти засоби захисту органів дихання. По вказівці коменданта притулки (старшого по укриттю) що ховаються виходять з притулку (укриття), використовуючи виходи, що виявилися вільними; якщо основний вихід завалений, необхідно скористатися запасним або аварійним виходом. У тому випадку, коли ніяким виходом із захисної споруди скористатися неможливо, ті, що ховаються приступають до розчищання одного із завалених виходів або до проробляючого виходу в тому місці, де укаже комендант притулку (старший по укриттю). З заваленого укриття взагалі вийти неважко, для цього досить розібрати частково перекриття і обрушити земляне обсипання всередину. Знаходячись в завалених захисних спорудах, необхідно робити все для запобігання виникнення паніки; потрібно пам'ятати, що рятувальні формування поспішають на допомогу.

Не виключено, що з притулків, а тим більше з протирадіаційних або найпростіших укриттів, що виявилися  в зоні небезпечного (з рівнями  радіації більше за 240 Р/г) радіоактивного зараження, буде проводитися евакуація  населення в незаражені або слабозаражені  райони. Це викликається тим, що тривале (на протязі декількох діб) перебування  людей в захисних спорудах зв'язане  з серйозними фізичними і психологічними навантаженнями. У цьому випадку  необхідно буде швидко і організовано зробити посадку на транспорт, з  тим щоб менше зазнавати опромінення.

У всіх випадках перед виходом  з притулку (укриття) на заражену територію  необхідно надіти Засоби індивідуального  захисту і уточнити у коменданта (старшого) захисної споруди напрям найбільш безпечного рушення, а також про місцезнаходження медичних формувань і обмивальних пунктів поблизу шляху рушення..⁵

При знаходженні населення  під час ядерного вибуху поза притулками (укриттів), наприклад на відкритій  місцевості або на вулиці, з метою  захисту потрібно використати найближчі  природні укриття. Якщо таких укриттів немає, треба повернутися до вибуху спиною, лягти на землю обличчям вниз, руки сховати під себе; через 15-20 сек. після вибуху, коли пройде ударна хвиля, встати і негайно надіти противогаз, респіратор або який-небудь інший  засіб захисту органів дихання, аж до того, що закрити рот і ніс  хусткою, шарфом або щільним матеріалом з метою виключення попадання  всередину організму радіоактивних  речовин, вражаюча дія яких момент бути значним і протягом тривалого  часу, оскільки виділення їх з організму  відбувається повільно; потім струсити осілу на одяг і взуття пил, надіти Засоби захисту шкіри (використати  надіті одяг і взуття як кошти захисту), що є і вийти з осередку ураження або ховатися в найближчій захисній споруді.

Знаходження людей на зараженій  радіоактивними речовинами місцевості поза притулками (укриттів), незважаючи на використання засобів індивідуального  захисту, зв'язане з можливістю небезпечного опромінення і, як наслідок цього, розвитку променевої хвороби. Щоб запобігти  важким наслідкам опромінення і  ослабити вияв променевої хвороби, у  всіх випадках перебування на зараженій  місцевості необхідно здійснювати  медичну профілактику поразок іонізуючими  випромінюваннями⁶.

Більшість протирадіаційних препаратів, що є вводиться в організм з таким розрахунком, щоб вони встигли попасти у всі клітки і тканини до можливого опромінення  людини. Час прийому препаратів встановлюється в залежності від способу їх введення в організм; таблеточні препарати, наприклад, приймаються за 30-40хв, препарати, що вводяться шляхом ін'єкцій внутрішньом'язово, за 5 хв до початку можливого опромінення. Застосовувати препарати рекомендується і у випадках, якщо людина опроміненню вже зазнала. Протирадіаційні препарати є в спеціальних наборах, розрахованих на індивідуальне використання.

З метою зменшення можливості ураження радіоактивними речовинами на території осередку ураження (в зонах  зараження) забороняється приймати їжу, пити і курити.

Їсти поза притулками (укриттів) дозволяється на місцевості з рівнями радіації не більше за 5 Р/г. Якщо місцевість заражена з більш високими рівнями радіації, їда повинна виготовлятися в укриттях або на дезактивованих дільницях місцевості. Приготування їжі повинно вестися на незараженій місцевості або, в крайньому випадку, на місцевості, де рівні радіації не перевищують 1 Р/г⁷.

При виході з осередку ураження необхідно враховувати,. що внаслідок  ядерних вибухів виникло руйнування будівель, мереж комунального господарства. При цьому окремі елементи будівель можуть обрушитися через деякий час  після вибуху, зокрема від струсів  при рушенні важкого транспорту, тому підходити до будівель треба  з найменше небезпечної сторони  де немає елементів конструкцій, загрозливих падінням. Просуватися  уперед треба посередині вулиці з  урахуванням можливого швидкого відходу в безпечне місце. З метою  виключення нещасних випадків не можна  торкати електропровода, оскільки вони можуть виявитися під струмом; треба  бути обережним в місцях можливого  загазовання.

Напрям руху з вогнища  ураження потрібно вибирати з урахуванням  знаків обгороджування, розставлених розвідкою цивільної оборони, у  бік зниження рівнів радіації. Рухаючись  по зараженій території, треба старатися  не підіймати пилу, в дощову погоду обійти калюжі.

По шляху виходити з  осередку ураження можуть попастися  люди, завалені обломками конструкцій. Необхідно надати їм посильну допомогу. Розбираючи уламки, треба звільнити  потерпілому передусім голову і  груди. Надання допомоги передбачає наявність навичок і знання певних прийомів в зупинці кровотечі, створенні  нерухомості при переломах кісток, гасінні одягу, що загорівся на людині, в захисті рани або опікової поверхні від подальшого забруднення.

У населених пунктах велику небезпеку для людей будуть представляти пожежі, викликані світловим випромінюванням  ядерного вибуху, повторними чинниками  після вибухів, а також внаслідок  застосування противником запалювальних  речовин. Треба уміти вести боротьбу з пожежами, правильно діяти при  гасінні їх, щоб не отримати поразок.

Після виходу з осередку ядерного ураження (зони радіоактивного зараження) необхідно якнайшвидше  провести часткову дезактивацію і санітарну  обробку, т. е. видалити радіоактивний  пил: при дезактивації з одягу, взуття, засобів індивідуального захисти, при санітарній обробці з відкритих  дільниць тіла і слизових оболонок очей, носа і рота.

При частковій дезактивації потрібно обережно зняти одяг (засобу захисту органів дихання не знімати!), стати спиною до вітру (щоб уникаючу попадання радіоактивного пилу при  подальших діях) і витрусити її; потім розважити одяг на перекладині  або вірьовці і, також стоячи спиною до вітру, обмести з неї пил  зверху вниз за допомогою щітки або  віника. Одяг можна вибивати, наприклад, палицею. Після цього слідує продезактивовати взуття: протерти ганчірками і дрантям, змоченими водою, очистити віником  або щіткою; гумове взуття можна  мити.

Противогаз дезактивують в такій послідовності. Фільтрующе-поглинаючу коробку виймають з сумки, сумку  ретельно витрушують; потім тампоном, змоченим в мильній воді, миючим розчином або рідиною з протихімічного пакету, обробляють фильтрующе-поглинаючу коробку, з'єднувальну трубку і зовнішню поверхню шолома-маски (маски). Після  цього противогаз знімають.

Протипилові тканинні маски  при дезактивації ретельно витрушують, чистять щітками, при можливості полощуть або стирають у воді. Заражені ватяно-марлеві пов'язки знищують (спалюють).

При частковій санітарній обробці відкриті дільниці тіла, насамперед руки, особу і шию, а також очі  обмивають незараженою водою; ніс, рот і горло полощуть. Важливо, щоб при митті лиця заражена вода не попала в очі, рот і ніс. При  нестачі води обробку проводять  шляхом багаторазового протирання дільниць тіла тампонами з марлі (вати, паклі), змоченими незараженою водою. Протирання потрібно провести в одному напрямі (звірку вниз), кожний раз перевертаючи тампон чистою стороною⁸.