Пожарная и радиоционая безопасность

Жінки є радіостійкішими, що пов'язано з впливом тестостерону у чоловіків. Хворі люди менш стійкі до радіаційного впливу. Підвищує стійкість  дієта. Зменшення вмісту кисню в  повітрі підвищує радіостійкість організму.

Визначення  впливу радіаційно-небезпечних подій на людину.

Захист населення від  дії іонізуючого випромінювання відбувається в залежності від величини можливих доз опромінення мешканців  адміністративно територіальних одиниць (АТО), робітників, службовців ОЕ, під час аварії на атомній електростанції (АЕС) у зоні можливого ураження від неї.

На підґрунті наведених  розрахунків роблять висновки стосовно проведення першочергових захисних заходів за «Критеріями для прийняття рішень про заходи захисту населення у разі аварії ядерного реактору»

Рішення приймаються  на підставі порівняння прогнозованих (оцінених) рівнів з нижнім та верхнім  рівнями критерію. Якщо прогнозоване опромінення не перевищує нижній рівень, немає по треби запроваджувати будь які заходи. Якщо прогнозоване опромінення перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього рів ня, то здійснення заходів може бути відстрочене. У цьому випадку слід виконувати заходи щодо зниження можливих дозових навантажень на населення АТО (персонал ОЕ) з урахуванням конкретної радіаційної обстановки та місцевих умов. Якщо прогнозоване опромінення досягає або перевищує верхній рівень, то проведення заходів, що перелічені у таблиці З.5., є обов'язковим, навіть коли вони пов'язані з порушенням нормальної життєдіяльності (евакуація, переселення) населення та господарського функціонування території.

Норми радіаційної  безпеки

Метою нормування іонізуючих випромінювань є охорона здоров'я  людей, забезпечення безпечної експлуатації джерел іонізуючого випромінювання, охорона навколишнього середовища.

Перші норми і опромінення  людей були визначені на початку XX століття. Відсутність глибоких наукових досліджень на той час зумовило визначення безпечної дози, що становила десяту частину від дози, яка викликає еритему (почервоніння) шкіри через 130 діб.

Вже у 1934 році Міжнародна комісія радіаційного захисту (МКРЗ) зменшила дозу і встановила так звану  толерантну дозу- 0,2 рентгена за добу, яка  згодом була ще зменшена до 0.05 рентгена за добу або 18 рентгенів за рік, а назва «толерантна доза» змінена на «гранично допустима доза».

Норми іонізуючого випромінювання змінювалися ще кілька разів. Сучасне  нормування грунтується на теорії, лінійної залежності «доза-ефект», прийнятій  МКРЗ у 1958 році згідно з якою будь-які найнезначніші опромінення можуть викликати небажані генетичні наслідки, причому ймовірність таких наслідків прямо пропорційна дозі.

В Україні нормування іонізуючих випромінювань здійснюється на основі Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 року за № 15/98-ВР. Цей Закон регулює правовідносини між державою в особі її відповідних органів виконавчої влади та юридичними і фізичними особа ми, що виникають у зв'язку з практичною діяльністю, пов'язаною з іонізуючими випромінюваннями.

Крім зазначеного закону, в нашій країні діють «Норми радіаційної  безпеки України» (НРБУ-97). Головними  принципами, що покладені в основу радіаційного нормування є:

принцип виправданості  — будь-яка діяльність, що супроводжується опроміненням людей, не повинна здійснюватися, якщо вона не дає більшої користі опроміненим особам або суспільству в цілому порівняно з шкодою, якої вона за вдає;

принцип неперевищення  — дози опромінення від усіх ВИД  і 11 діяльності не повинні перевищувати встановлені норми;

принцип оптимізації  — індивідуальні дози опромінення  та кількість опромінених осіб повинні  бути настільки малими, наскільки  це можливо з урахуванням економічних  та соціальних чинників.

Нормами радіаційної  безпеки визначені три категорії людей, що зазнають дії іонізуючого опромінення.

Категорія «А» — особи, що постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючих випромінювань.

Категорія «Б» — особи, що безпосередньо не працюють з джерелами  іонізуючих випромінювань, але можуть отримати додаткове опромінення.

Категорія «В» — все  населення, діяльність якого ніяк не пов'язана в використанням джерел іонізуючих випромінювань.

Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, пов'язана з іонізуючими випромінюваннями, не повинна перевищувати 20 мЗв ефективної дози опромінення на рік, при цьому допускається її збільшення до 50 мЗв за умови, що середньорічна доза опромінення протягом п'яти років підряд не перевищує 20 мЗв.

Для різних органів тіла встановлені наступні однократні дози опромінення:

флюорографія грудної  клітки - 0,6 мЗв (0,06 бер);

рентгенографія:

легені - 0,4 мЗв (0,04 бер);

череп-0,04 мЗв (0,004 бер);

плечовий суглоб - 0,02 мЗв (0,002 бер);

шийний відділ - 2,8 мЗв (0.28бер);

тазостегновий суглоб- 0,8мЗв(0,08 бер);

грудний відділ - 1,8 мЗв (0,18 бер);

поперековий відділ - 1,8 мЗв (0,18 бер);

шлунково-кишковий тракт - 9- 18мЗв (0,9-1,8бер);

нирки-1,1 мЗв (0,11 бер);

сечовий міхур - 2,3 мЗв (0.23бер);

сечовивідні шляхи -1,1 мЗв (0,11 бер).

Значне зниження доз  опромінення при рентгенодіагностиці  досягається застосуванням комп'ютерної томографії. Застосування цього методу дозволяє зменшити дози опромінення шкіри при обстеженні нирок в 5 раз, яєчників в 25 раз, сім'яників в 50 раз в порівнянні із звичайними методами.

В умовах надзвичайних ситуацій, пов'язаних з радіоактивними речовинами та при ліквідації наслідків таких НС. перевищення доз опромінення людей, встановлених Законом України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», допускається лише за згодою людей, залучених до ліквідації наслідків у випадках, якщо не можна вжити заходів, які виключають їх перевищення і можуть бути виправдані лише порятунком людей та попередженням подальшого небезпечного розвитку аварії і запобіганням опромінення ще більшої кількості людей. При цьому необхідно враховувати, що дози опромінення не повинні викликати променевої хвороби.

Безпечна однократна доза опромінення в надзвичайних ситуаціях становить — 50 Р (= 0,5 Зв). Однократна доза опромінення — це доза, отримана за будь-який час протягом чотирьох діб, при цьому відлік діб починається з отримання першої дози опромінення.

Безпечна доза систематичного опромінення становить 100 Р (~ 1 Зв) за тридцять діб.

Норми зонування територій  в залежності від радіоактивного забруднення

Територія України переважно  забруднена ізотопами цезію-134, 137 причому за межами 30-кілометрової зони зустрічаються цезієві плями, де частка цих ізотопів наближається до 100%. На рис. 3.4 подано карту забруднення Сз137станом на 1990 р.

Забруднення грунту цезієм-137 та відповідне зонування території і рівень безпеки людей приведено у таблиці 3.7.

Загальна площа забруднення  території України цезієм -134.137 з  рівнями вище 1 Кі/км2 становить близько 37 тис. км2, у тому числі при рівнях від 5 до 15 Кі/км2 - 1960 км2, від 15 до 40 Кі/км2 - 820 км2, понад 40 Кі/км2 - 640 км2. У 150 населених пунктах середня щільність забрудненням цезієм в ґрунтах перевищує 5 Кі/км2, серед них у 22-15 Кі/км2.

Норми забруднення  джерел води, сировини та продовольства

Забруднення води відбувається внаслідок прямого випадання радіоактивних речовин на поверхню водойм, їх переносом до водойм під час дощів та підземними водами з усього водозбірного басейну. Нерозчинні радіоактивні речовини осідають на дно водойм, що характерно для озер, ставків, повільних рік, водосховищ, а розчинні заражають водойми у всій товщі, а з дощовими та талими водами проникають у підґрунтові води.

Продовольча сировина та продукти харчування забруднюються  внаслідок:

1. виникнення наведеної радіації;
2. прямого потрапляння радіоактивного пилу на їх поверхню та значно менше всередину,
3. включення радіоактивних речовин у біологічний кругообіг.

Проникнення радіоактивних  речовин в товщу продукту залежить від щільності, консистенції та багатьох інших його характеристик, а також  від дисперсності і розчинності радіоактивних речовин. У м'ясо радіоактивні речовини проникають в середньому на 1 см, в зерно, крупи - на 5 см, в молоко і молочні продукти — у весь об'єм; в борошно, сіль, цукор - на 0.5 см; в рибу, овочі, фрукти - на 0,3 см. Скляний посуд є надійним бар'єром забрудненню, а більшість поліетиленових кульків не перешкоджають забрудненню.

Ступінь зараження продуктів  оцінюють питомою активністю, тобто  відношенням активності наявних  радіоактивних речовин до одиниці  маси (об'єму) і вимірюють у Бк/кг чи Бк/л (Кі/кг чи Кі/л).

У 1991 році встановлені  тимчасові граничні рівні вмісту радіонуклідів цезію та стронцію у продуктах та питній воді (ВЛУ-91), табл. 3.8.

Щоб визначити дозу опромінення, отриману внаслідок споживання харчових продуктів з певним рівнем радіації, можна скористатися наступнім алгоритмом.

При перетворенні атомного ядра цезію-137 в стабільне ядро барію  вивільняється 720 кеВ. Із цієї енергії  в середньому 90 кеВ виділяється  у вигляді випромінювання, а 630 кеВ - у вигляді у-випромінювання. Оскільки 1 еВ відповідає 1,6.10-19 Дж, то 720 кеВ відповідно - 1,2.10-13 Дж. Таким чином, при розпаді одного атома цезію вивільняється енергія, що дорівнює 1,2.10-13 Дж.

Наприклад, випивши 1 л  молока з питомою радіоактивністю 100 Бк/л, людина збільшує свою радіоактивність  на величину, що відповідає 100 розпадом цезію за секунду.

Сумарна кількість розпадів в організмі людини, у зв'язку з вживанням 1 л молока з 100 Бк цезія-137, призведе 8640000 розпадів за добу в організмі (100 росп. за 1с, 100.60.60.24=8640000 росп. за 1 добу). Перемноживши енергію, що вивільняється при кожному розпаді на кількість розпадів, отримаємо (1,2.10- 13.8,64.106)=10,4.10-7 Дж. Із цієї енергії приблизно половина поглинається тілом, а інша частина енергії випромінюється в навколишнє середовище. Отже, енергія, яка поглинається тілом, складає 5,2.10-7 Дж. Розрахунок поглиненої дози в греях, яка дорівнює енергії, що поглинена з розрахунку на кілограм маси тіла здійснюється наступним чином. Якщо прийняти, що середня маса людини рівна 70 кг, то поглинена доза за добу складе (5,2.10-7 Дж/70 кг)=7.4.10-9 Гр. Тоді, при аналогічному раціоні харчування поглинена доза за рік буде становити (7,4.10-9 Гр . 365 днів)=2,7.10-6 Гр=2,7мкГр.

Отже, 1 л молока з 100 Бк цезію-137 дає в данному прикладі дозу в 2,7мкГр і тим самим еквівалентну дозу, рівну 2,7мкЗв за рік.

Частки, обумовленні випромінюваннями, можуть сумуватися незалежно від  їх розподілу за часом. Подібним чином  можуть бути обчислені накопичені річні  дози, отримані від інших харчових продуктів.

Після випадання радіоактивних опадів в першу чергу звертають увагу на можливість забруднення молока та молочних продуктів, що відбувається, якщо худоба випасалася на забруднених пасовищах. Через 2 тижні після забруднення кількість радіоактивних речовин у тваринах та рибі досягають небезпечних рівнів. Проникнення радіоактивних речовин до овочів, фруктів та ягід в початковий період залежить від щільності поверхневого шару плодів, виду радіонуклідів і, як правило, зосереджується у поверхневій частині. Овочі та фрукти можна споживати тільки після ретельного миття та видалення верхнього шару. Продукція рослинництва, що тривалий час росла на радіоактивнозабрудненій території, може містити значну кількість радіонуклідів у всіх частинах, тому споживання такої продукції не дозволяється.

Попри всі запобіжні  заходи перед споживанням продуктів  харчування необхідно проводити  їх контроль.

Принципи забезпечення радіаційної безпеки

Мета захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань - попередити будь-яке його ураження.

Захисні заходи повинні мати комплексний характер і бути направлені на постійний контроль рівнів радіоактивного забруднення зовнішнього середовища, продуктів харчування і води, зниження доз зовнішнього і внутрішнього опромінення.

Основним правилом, яким потрібно керуватися при встановленні допустимої дози, є те, що будь-який вид опромінення повинен вважатися шкідливим для людини, і чим більше доза, тим вона шкідливіша.

Основні принципи:

1. не перевищувати основної встановленої межі дози;
2. виключити будь-яке необгрунтоване опромінення;
3. знизити дози випромінювання до можливо низького рівня.