Небезпека. Ризик як оцінка небезпеки

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних, за 1998 рік в Україні загинуло у побутовій сфері 68,2 тис. осіб. Наразитись на смертельну небезпеку в побуті практично міг кожен із загального числа громадян, що проживали в Україні на цей період, тобто N = 50 000 000 осіб. Тоді числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері в 1998 році складатиме:

R = 68 200 / 50 000 000 = 0,001 362 = 1 362 х  10-6.

Це означає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, у побутовій сфері загину ло у 1998 році 1 362 осіб.

Сучасні вчені висувають  концепцію прийнятного ризику, суть якої полягає у напрямі до такої  безпеки, яку суспільство може прийняти (дозволити) у даний період часу. Нині з’ясувалося, що не можна досягти  абсолютної безпеки; суспільство може собі дозволити лише економічно виправданий  рівень безпеки.

Введено поняття індивідуального  ризику загибелі людини, який визначає максимально сприятливий рівень індивідуального ризику, а саме на 1 млн. населення гине 1 людина на рік (до цього рівня ризику треба прагнути).

Забезпечити нульовий ризик  неможливо. Набула поширення концепція  прийнятого ризику, тобто такий ризик  суспільство може прийняти (дозволити) у даний час і котрий може бути економічно виправданий. Прийнятий  ризик вміщує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти, являючи собою компроміс між рівнем безпеки та можливостями її досягнення.

У деяких країнах, наприклад, у Голландії, рівні прийнятого ризику встановлені у законодавчому порядку.

Основним питанням безпеки  життєдіяльності є питання підвищення рівня безпеки, тобто зниження імовірності ризику до припустимого рівня. Це можливо досягти кількома шляхами:

– повна або часткова відмова  від робіт, операцій та систем, які  мають високий ступінь небезпеки;

– заміна небезпечних операцій іншими, менш небезпечними;

– удосконалення технічних  систем та об’єктів;

– розробка та використання спеціальних засобів захисту;

– заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки;

– ліквідація наслідків аварій та катастроф з наступним їх аналізом.

Як правило, для підвищення рівня безпеки завжди використовується комплекс цих заходів та засобів. Для того щоб надати перевагу конкретним засобам та заходам або певному їх комплексу, порівнюють витрати на ці заходи та засоби і рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження. Такий підхід до зменшення ризику небезпеки називається управлінням ризиком.

Безпека життєдіяльності  є збалансованою взаємодією людини і середовища, її соціально-культурного життя, яка стосується не стільки політичної, економічної сфер соціальної діяльності людини, скільки особистого сприймання і внутрішнього відчуття безпеки окремою людиною. Більшість людей інтуїтивно розуміє значення безпеки. Це і запобігання хвороби, і порушення усталеного способу життя у сім’ї, трудовому колективі чи природному середовищі, і захист від хуліганства та злочинності.

Явище безпеки характеризується 4 суттєвими ознаками, а саме:

– універсальністю: безпека  турбує всіх людей на землі, оскільки відсутність безпеки має загальні загрози нормальному життю (безробіття, наркоманія, злочинність, тероризм, забруднення довкілля, порушення прав і свобод людини);

– взаємозалежністю: безпека  нині більше не стосується тільки окремої  людини, соціальної групи чи навіть країни (голод, захворювання, забруднене середовище, торгівля наркотиками, етнічні конфлікти не є ізольованими подіями, які обмежені житлом людини чи національними кордонами);

– підконтрольністю розвитку подій: про безпеку можна говорити тільки тоді, коли та чи інша небезпека виявляється на ранніх етапах виникнення, коли ліквідуються глибинні утворення дисбалансу між людиною і світом, а не їх трагічні наслідки. Значно дешевше та більш гуманно діяти на ранніх етапах відповідно до розвитку подій, ніж пускати події за течією;

– проблемністю людського  життя, яка не дає змоги повно  розв’язати проблему безпеки людини, домогтися абсолютної ліквідації небезпеки, тому людські проблеми повинні бути мінімі-зовані, оскільки має значення все: як живеться людині в суспільстві, який її соціальний і духовний потенціал, наскільки вона вільна у виборі та на які вчинки спонукає її оточення.

Можна визначити ряд важливих проблем безпеки життєдіяльності:

– підтримка параметрів життєвого середовища в необхідних для життєдіяльності межах;

– забезпечення населення  всіма видами енергоресурсів (електроенергією, газом, нафтопродуктами, вугіллям та інше);

– забезпечення населення  всіма нормами і параметрами штучного середовища: житлом, громадським транспортом, громадськими спорудами, спортивними комплексами, медичними закладами та іншим;

– продукти харчування є  фізіологічною основою життєдіяльності. Якщо людство не розробить нових  видів продуктів харчування, а  також своєчасно не адаптується  до них, то через деякий час опиниться  на грані голодомору або хімічних отруєнь;

– наявність і раціональне  використання в інтересах життєдіяльності  питної (прісної) води;

– ліквідація (переробка або використання) відходів виробництва, життєдіяльності;

– освоєння нових просторів  і світів для людей землі є перспективною проблемою.

Забезпечення безпеки  життєдіяльності може відбуватися  за такими напрямами:

– охорона здоров’я. У  масштабах держави створена система  охорони з мережею поліклінік, лікарень, реабілітаційних центрів, профілакторіїв, науково-дослідних інститутів, інформаційних центрів;

– охорона та захист кордонів. Вирішення цієї проблеми полягає  в розробці правової основи, визначенні сил, засобів і способів охорони  і захисту кордонів територій  проживання людей;

– захист навколишнього середовища. Проблема полягає у визначенні сил, засобів і методів збереження або поновлення параметрів навколишнього  середовища;

– охорона праці. Вирішення  цієї проблеми полягає у створенні  безпечних, комфортних умов для трудової діяльності людини;

– охорона прав людини і  громадського порядку. Права людини, зафіксовані в законах держави, визначають соціальний рівень її життєдіяльності;

– захист населення у надзвичайних ситуаціях. Сутність цієї проблеми полягає  у визначенні принципів, комплексу  заходів, способу захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій;

– запобігання або зниження наслідків у надзвичайних ситуаціях.

Вирішення цієї проблеми полягає  у визначенні комплексу заходів  щодо підвищення стійкості роботи об’єктів у надзвичайних ситуаціях, який базується на пакеті загальнодержавних документів.

Системний (або комплексний) аналіз безпеки життєдіяльності

Системний аналіз безпеки  життєдіяльності потребує розгляду людини як ланки в системі “людина – машина – середовище існування”.

У своїй життєдіяльності людина, керуючись певною ціллю, діє на машину й отримує конкретний результат. Щоб досягти максимального погодження результатів з поставленою ціллю, вводяться зворотні зв’язки для коректування дій. Дуже часто в цій системі життєдіяльності людини з’являються шкідливі й небезпечні фактори, які діють на неї. Тоді в систему вводиться захист людини. У наш час актуальним є не тільки захист людини від виробництва і навколишнього природного середовища, а й захист навколишнього природного середовища від людини та виробництва. На цю систему діють у відповідних умовах фактори надзвичайних ситуацій. Система повинна в цих умовах стійко функціонувати і забезпечувати захист людини.

Система “людина – машина – середовище” гарантує досягнення таких цілей:

– отримання результату життєдіяльності, необхідного людині;

– забезпечення безпеки життєдіяльності  людини;

– недопущення появи вражаючих  і зменшення дії небезпечних  і шкідливих факторів до допустимих значень, які не сприяють втраті працездатності й погіршенню здоров’я людини;

– зменшення небезпечної  дії життєдіяльності людини на навколишнє середовище і залучення необхідних захисних мір;

– забезпечення стійкості функціонування і захисту людини при дії різних фак торів надзвичайних ситуацій.

У системі “Л – М –  С”, що розглядається, структурно виділяється  декілька підсистем:

1. Пряма взаємодія людини  і машини (вивчає “Ергономіка  та інженерна психологія”).

2. Проблема безпеки людини  на виробництві (розглядає “Охорона  праці”).

3. Взаємодія системи “Л  – М” з навколишнім природним  середовищем (аналізує “Екологія” (“Промислова екологія”)).

4. Дія на систему факторів  надзвичайних ситуацій, розробка  методів їх прогнозування, засобів  і прийомів захисту людини, рішення проблеми ліквідації їх наслідків (вивчає “Цивільна оборона”).

БЖД – це комплексна дисципліна, яка включає проблеми декількох наук.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література :

1. Захарченко М.В., Орлов  М.В., Голубєв А.К. та ін. Безпека  життєдіяльності у повсякденних  умовах виробництва, побуту та  у надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник. – К.: ІЗМИ, 1996. – 196 с.

2. Безопасность жизнедеятельности:  Учебник для вузов / Под общей ред. С.В. Белова. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая шк., 1999. – 448 с.

3. Хижняк М.І., Нагорна А.М.  Здоров’я людини та екологія. – К.: Здоров’я, 1995. – 232 с.

4. Бакка М.Т., Мельничук  А.С., Сівко В.І. Охорона і безпека  життєдіяльності людини: Конспект  лекцій. – Житомир: Льонок, 1995. –  165 с.

5. Желібо Е.П., Заверуха  Н.М., Зацарнкий В.В. "Безпека життєдіяльності".

6.  Джигирей В.С., Житецький  В.Ц. "Безпека життєдіяльності" .